Решение № 132722285, 18.12.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8801/25

н/п 2/953/3628/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року

Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Лушпай В.О.,

учасники справи у судове засідання не з`явились

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором у розмірі 91 875 грн, з яких: тіло кредиту 14 700 грн, нараховані проценти первісним кредитором 54 022,50 грн та проценти нараховані позивачем за 105 календарних дні 23 152,50 грн. Також просить стягнути судовий збір в сумі 2422,20 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. Крім того просить в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України з дати набрання рішенням законної сили до моменту виконання рішення.

Позовна заява мотивована тим, що позивач отримав права вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу за договором споживчого кредиту № 1573874 від 23.04.2024, зобов`язання за якими відповідач належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього є заборгованість перед новим кредитором.

Виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 29.08.2025 відкрив спрощене позовне провадження та призначив судове засідання на 25.09.2025.

Розгляд справи неодноразово відкладався, для належного повідомлення відповідача, зокрема до 18.12.2025.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. В прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити за відсутності представника та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та судових повісток на адресу його реєстрації. Поштове повідомлення повернулося з відміткою: "адресат відсутній", що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Також відповідач додатково повідомлявся на відому суду електронну адресу та мобільний телефон. Відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав.

18.12.2025 суд згідно зі статтею 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.

Судовий розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу через неявку в судове засідання всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК України).

Фактичні обставини, встановлені судом

23.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Слон Кредит" і ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 1573874, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 14 700,00 грн.

Відповідно до п. 1.3. 1.4.договору сума кредиту 14 700,00 грн; тип кредиту кредит; строк кредиту 350 днів.

Стандартна процента ставка становить 1,50 % в день та застосовуються в межах строку кредиту.

Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 наданої АТ "СЕНС БАНК" вбачається зарахування коштів в розмірі 14 700 грн 23.04.2024.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту усього сума платежів за розрахунковий період складає 91 875,00 грн, усього сума процентів складає 77 175,00 грн. наведені дані також відповідають паспорту споживчого кредиту.

24.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Слон Кредит" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" уклали договір факторингу № 24122024, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю " Слон Кредит", включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1573874 від 23.04.2024.

Відповідно до витягу з реєстру боржників за кредитними договорами позивач набуває право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1573874 від 23.04.2024 в загальному розмірі 76 072,5 грн (основна сума боргу 14 700 грн, відсотки 54 022,5 грн; сума заборгованості за пенею 7350 грн).

Також позивач нарахував проценти у розмірі 23 152,50 грн за 105 календарних днів (з 25.12.2024 до 08.04.2025).

При цьому у позові заявник вказує, що не заявляє вимог щодо заборгованості за пенею відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, однак заявляє про стягнення процентів за користування за 105 днів після отримання права вимоги за договором та просить здійснювати нарахування за ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідно до ч. 10, 11 ст. 265 ЦК України.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (пункт 1 частини першої статті 512, стаття 514 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У зв`язку з укладенням договору відступлення права вимоги позивач набув право вимоги за кредитним договором № 1573874 від 23.04.2024.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав кредитний договір шляхом підписання за допомогою одноразового ідентифікатора. Наведене вказує на те, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, своєчасно та повністю, надавши відповідачу кредит, однак відповідач в порушення ст. 509, 525, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого в останнього спочатку перед первісним кредитором, а згодом перед позивачем утворилась заборгованість.

Як вбачається з матеріалів справи позивач заявив до стягнення 14 700 грн основної заборгованості, 54 022,50 грн процентів за користування кредитом нарахованих первісним кредитором та 23 152,50 грн процентів нарахованих новим кредитором за 105 днів.

Суд зазначає, що матеріали справи містять докази щодо надання відповідачу у користування кредитними коштами у розмірі 14 700,00 грн. доказів повернення вказаних коштів матеріали справи не містять, відповідач не надав, а тому суд вважає такі вимоги обґрунтованими.

Щодо процентів

З матеріалів справи вбачається, що сторони кредитного договору узгодили розмір процентної ставки за користування кредитними коштами 1,5 % (п. 1.5.1) та строк кредитування 350 днів (п. 1.4.).

Згідно з виписки з рахунку вбачається, що кредитні кошти перераховано відповідачу 24.04.2024.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).

Згідно з п. 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).

Відповідно до розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з карткою документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23 грудня 2023 року, дата набрання законної сили 24 грудня 2023 року.

Тобто, з 24 грудня 2023 року та протягом перших 120 днів (до 22.04.2024) розмір денної процентної ставки при укладенні кредитного договору не може перевищувати 2,5 %.

Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року "Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування" надано роз`яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" з метою недопущення порушення прав споживачів. Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз`яснено, що "відповідно до пункту 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

На підставі частини 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто з 21.08.2024, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону "Про споживче кредитування", не може перевищувати 1%.

Враховуючи, що договір про надання грошових коштів у позику укладено 23.04.2024, тобто після внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування", а тому за період з 24.04.2024 (день отримання позики) до 20.08.2024 (день закінчення встановлених законодавством 240 днів) проценти за користування повинні були нараховуватись з розрахунку обумовленої сторонами денної відсоткової ставки розміром 1,5 %, що за 119 днів становить 26 239,50 грн (з 24.04.2024 до 20.08.2024; 14 700,00 x 1.5 x 119 / 100).

При цьому суд враховує також строк кредиту визначений сторонами а саме 350 днів, які спливають 08.04.2025 з моменту перерахування коштів 24.04.2024.

При цьому суд враховує посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, в якій суд касаційної інстанції сформував висновок щодо застосування статей 625 і 1050 ЦК України, згідно з яким після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (п. 91 постанови). Суд враховує вказаний висновок відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Суд звертає увагу позивача, що у вказаному висновку наголошено на тому, що після спливу визначеного договором можливість нарахування процентів передбачених умовами договору припиняється, право кредитора у такому випадку захищається положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Водночас позивач заявив вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами, а не процентів (3 % річних) передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому нарахування процентів у такому випадку має здійснюватися в межах строку кредитування, тобто у цій справі протягом 350 днів (з 24.04.2024 (надання кредиту) до 08.04.2025. При цьому в силу частини 5 статті 8 та п.17Прикінцеві таперехідні положенняЗакону України "Про споживче кредитування" з 21.08.2024 законодавець обмежив такий розмір процентів 1 %. Позивач помилково у цьому випадку ототожнює правомірне користування кредитними коштами та необхідність сплати процентів передбачених договором та ст. 1050 ЦК України і неправомірне не повернення коштів та відповідальність встановлено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, з 2108.2024 до 08.04.2025 (сплив строку кредитування) проценти повинні нараховуватись відповідно до частини 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" за денною ставкою 1 %, що за 231 днів складає 33 957,00 грн (з 21.08.2024 до 08.04.2025; 14 700,00 x 1 x 231 / 100).

За таких обставин, розмір процентів за користування кредитом у строк узгоджений сторонами (350 днів, п. 1.4. договору) складає 60196,50 грн з такого розрахунку 26 239,50 грн за процентною ставкою 1,5 % узгодженою сторонами у договорі за 119 днів(з 24.04.2024 до 20.08.2024; 14 700,00 x 1.5 x 119 / 100) та 33 957,00 грн за процентною ставкою визначеною, як максимальна законодавцем за 231 день (у межах загального строку визначеного сторонами (з 21.08.2024 до 08.04.2025; 14 700,00 x 1 x 231 / 100), що відповідає положенням договору та обмежень встановлених у силу частини 5 статті 8 та п. 17 Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування". Саме в такому розмірі підлягають до задоволення вимоги про стягнення процентів за користування кредитним коштами, в решті слід відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

Отже, до задоволення підлягають позовні вимоги в розмірі 74896,50 грн, з яких: 14 700,00 грн основної заборгованості та 60 196,50 грн процентів за користування кредитом, в решті слід відмовити.

Щодо вимоги про нарахування відсотків відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, на яку посилається позивач та яка враховуються судом, зробив такі висновки:

-за загальним правилом, у справах про стягнення суд визначає конкретну суму до стягнення з відповідача у справі станом на момент ухвалення судового рішення за наслідками вирішення спору по суті (п. 95);

-правила частини десятої статті 238 ГПК України (частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на якийнараховують відсоткиабо пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення (п. 96);

-такі повноваження суду є доволі обмеженими, оскільки суд не стягує конкретну суму відсотків або пені, а лише визначає їх порядок обрахунку; у цьому суд має керуватися не власним розсудом при виборі відсотків або пені, а визначати їх з огляду на матеріально-правові відносини між сторонами, з`ясовані ним за результатами судового розгляду; продовження нарахування таких відсотків або пені пов`язується винятково з фактом невиконання цього судового рішення та в разі його належного виконання право на таке нарахування припиняється (п. 98);

-сформульовані в частині десятій статті 238 ГПК України та частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України приписи неє астрентом,оскільки заукраїнським правомвони застосовуютьсялише угрошових зобов`язанняхта фактичноними передбачаєтьсяпродовження намайбутнє стягненняприсуджених відсотківабо пені до моменту виконання судового рішення. Тобто це не є самостійним видом санкції - судової неустойки, а це ті самі відсотки або пеня, що вже стягнув суд, але продовжені на наступний період часу (на майбутнє), протягом якого зобов`язання, підтверджене судовим рішенням, не виконується. Тоді як астрент передовсім застосовується до зобов`язань негрошового характеру й розмір астренту не пов`язується із розміром заборгованості чи її складовими частинами, які відповідно й не є базою для обрахування судової неустойки, оскільки, як уже зазначалося, астрент - це санкція за неповагу до правосуддя та спротив виконанню судового рішення, а не форма стягнення чи відшкодування збитків перед позивачем (стягувачем) (п. 99);

-на відміну від астренту, правова мета приписів частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України передовсім полягає у наданні судові повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як було ухвалено судове рішення. Така мета зазначених процесуальних норм національного законодавства, як стимулювання боржника, до своєчасного виконання судового рішення, є другорядною (п. 100);

-отже, суд (за загальним правилом та якщо про це немає спеціальної норми права) не має права вийти за межі сформульованих і заявлених позивачем вимог, оскільки це суперечитиме принципу диспозитивності судочинства у приватноправових відносинах (п. 106);

-правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов`язання (п. 134);

-відтак передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а суд задовольнив цю вимогу (п. 135).

Отже зі змісту наведених висновків вбачається, що в порядку ч. 10 ст. 265 ЦПК України можуть бути нараховані: (І) відсотки або (ІІ) пеня. Можливість нарахування інфляції не передбачені, а тому вимоги позивача у цій частині є безпідставними.

Відповідно до п. 134, 135 вказаної постанови суду касаційної інстанції у порядку ч. 10 ст. 265 можуть бути застосовані 3 % річних передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України за умови, що позивач заявив відповідну позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання і суд задовольнив таку вимог.

Водночас позивач у цій праві не заявляв позовної вимоги про неправомірне користування грошовими коштами та стягненням у зв`язку з цим 3 % річних, відповідна така вимога і не розглядалась судом (в межах позовних вимог). Позивач у цій справі заявив тільки вимоги про стягнення основної заборгованості та процентів за користування кредитом.

За таких обставин вимога позивача про нарахування 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України з моменту набрання рішення законної сили і до моменту його виконання в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 265 ЦПК України не підлягає задоволенню з огляду на те, що (І) нарахування інфляційних втрат не передбачено ч. 10 ст. 265 ЦПК України (тобто така вимога безпідставна), (ІІ) позивач не заявляв окремої позовної вимоги про стягнення3 % річних передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому у суду відсутні підстави для продовження їх нарахування після набрання рішенням законної сили (оскільки така відповідальність взагалі не застосовувалась судом) через необґрунтованість.

Судові витрати

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2 422,40 грн і 10 000, відповідно.

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):

- договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024;

- акт прийому-передачі виконаних робіт до договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, відповідно до якого надано такі послуги: зустріч адвоката і клієнта 440 грн, дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи 840 грн, аналіз практики 440 грн, підготовка декількох позицій 840 грн, письмова юридична консультація 840, проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів 840 грн, складання позовної заяви 1 640 грн, оформлення додатків до позовної заяви 840 грн, складання процесуальних документів для розгляду цивільної справи 1640 грн, представництво клієнта під час здійснення цивільного судочинства 1 640 грн.

Відповідач заперечень щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу не заявив. Обставин очевидної непропорційності предмету спору суд не встановив.

За таких обставин, суд здійснює розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України, а саме пропорційно розміру заявлених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 1974,74 грн судового збору та 8152, 00 грн витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 2, 4, 13, 19, 76 81, 141, 263 265, 280 282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за кредитним договором у розмірі 74 896,50 грн, з яких: 14 700,00 грн основної заборгованості та 60 196,50 грн процентів за користування кредитом, судовий збір в розмірі 1 974,74 грн та 8 152, 00 грн витрат на професійну правову допомогу.

У решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено та підписано 18.12.2025.

Учасники справи

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (03150, м. Київ, вул. Загородня, 15; офіс 118/2, код 44559822)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя Роман ВІТЮК