Решение № 132698515, 17.12.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/10985/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Державної казначейської служби України про стягнення коштів.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області , в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив: стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 три проценти річних, нарахованих на суму боргу по справі №440/2116/23 : за період з 04.05.2023 ( дата набрання законної сили ) по 21.08.2025 =840 днів , 4500х840х3:100:365 =310,68 грн, інфляційні втрати 4500 х.1,2015 = 5406,75 -4500= 906,75 грн ; по справі № 440/2632/24: за період з 03.05.2024 ( дата набрання законної сили ) по 21.08.2025 =475 днів, 27728,73х475х3:100:365 = 1082,56 грн, інфляційні втрати - 27728,73х 1,1639 =32273,46 -27728,73 =4544,73 грн ; по справі №440/5957/20 : за період з 31.12.2020 ( дата набрання законної сили) по 21.08.2025 = 1694 дні , 82658,80х1694 х3:100:365=11508,82 грн, інфляційні втрати - 82658,80х 1,7276= 142801,34 -82658,8 =60142,54 грн; по справі №440/3774/24 : за період з 04.06.2024 ( дата набрання законної сили) по 21.08.2025 =444 дні, 86914,92х 444 х3:100:365= 3171,79 грн., інфляційні втрати - 86914,92х 1,1570 = 100560,56 - 86914,92= 13645,64 грн.; по справі №440/2519/24: за період з 11.05.2024 ( дата набрання законної сили) по 21.08.2025 = 467 днів; 10952,35 х467х3:100:365 = 420,39 грн., інфляційні втрати - 10952,35 х1,1639 = 12747,44-10952,35 =1795,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач протиправно відмовився виконувати виконавчі листи про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області коштів: - виконавчий лист Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2023р. по справі №440/2116/23 з урахуванням ухвали від 27.03.2025р. про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати за період з 01.03.2023 по 31.05.2023 в розмірі 4500,00 грн; - виконавчий лист Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2023р. по справі №440/2632/24 з урахуванням ухвали від 18.03.2025р. про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості пенсії у сумі 27 728,73 грн; - виконавчий лист Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2021р. по справі №440/5957/20 з урахуванням ухвали від 10.03.2025р. про стягнення на користь ОСОБА_1 на виконання рішення ПОАС від 30.11.2020 у справі №440/5957/20 грошової суми у розмірі 82 658,80 грн; - виконавчий лист Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2024р. по справі №440/3774/24 з урахуванням ухвали від 18.03.2025р. про стягнення на користь ОСОБА_1 недоотриманої заборгованості по пенсії у сумі 86 914,92 грн; - виконавчий лист Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2024р. по справі №440/2519/24 з урахуванням ухвали від 19.03.2025р. про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати за період з 01.02.2023 по 29.02.2024 в розмірі 10 952,35 грн. Посилаючись на положення статті 625 Цивільного кодексу України, Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03 жовтня 2023 року у справі №686/7081/21, вважає, що має право на виплату 3% річних та інфляційних витрат за період несвоєчасного виконання судового рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/10985/25, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 залучено до участі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про зобов`язання вчинити певні дії в якості другого відповідача Державну казначейську службу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 у прийнятті заяви позивача про збільшення позовних вимог щодо стягнення компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми та інфляційних втрат на суму простроченого зобов`язання по справах №440/12433/21 та №440/5026/22 відмовлено.

Відповідачі позов не визнали та у заявах по суті справи зазначили, що заборгованість за виконавчими листами Полтавського окружного адміністративного суду №440/2116/23, №440/2632/24, №440/5957/20, №440/3774/24, №440/2519/24 на користь ОСОБА_1 підлягає виконанню у першу чергу, яка є загальною по всій Україні та формується за датою надходження виконавчих документів до органів Казначейства з усієї її території. Таким чином, безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством виключно у порядку черговості надходження виконавчих документів до органів Казначейства, що відповідає принципам пропорційності та балансу інтересів стягувачів.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 та частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно листа Державної казначейської служби України № 5-11-11/17088 від 05.08.2025 у Казначействі на обліку за бюджетною програмою 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" з 25.04.2025 року перебувають:

- виконавчий лист Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 по справі №440/2116/23 з урахуванням ухвали від 27.03.2025 про зміну способу і порядку виконання з зобов`язання на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати за період з 01.03.2023 по 31.05.2023 в розмірі 4500,00 грн.;

- виконавчий лист Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 по справі №440/2632/24 з урахуванням ухвали від 18.03.2025 про зміну способу і порядку виконання з зобов`язання на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії у сумі 27 728,73 грн.;

- виконавчий лист Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2021 по справі №440/5957/20 з урахуванням ухвали від 10.03.2025 про зміну способу і порядку виконання з зобов`язання на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 82 658,80 грн.;

- виконавчий лист Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 по справі №440/3774/24 з урахуванням ухвали від 18.03.2025 про зміну способу і порядку виконання з зобов`язання на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 недоотриманої заборгованості по пенсії у сумі 86 914,92 грн.;

- виконавчий лист Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 по справі №440/2519/24 з урахуванням ухвали від 19.03.2025 про зміну способу і порядку виконання з зобов`язання на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати за період з 01.02.2023 по 29.02.2024 в розмірі 10 952,35 грн.

Не погодившись із бездіяльністю Казначейства щодо виконання виконавчих листів у справах №440/2116/23, №440/2632/24, №440/5957/20, №440/3774/24, №440/2519/24, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача компенсації у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми грошового зобов`язання з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, які мають значення для вирішення спору, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Нормативно-правовим актом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII /надалі Закон № 1404-VІІІ/.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною другою статті 6 цього Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання регулюються Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VІ /надалі - Закон № 4901-VІ/.

Відповідно до частин першої другої статті 2 Закону № 4901-VІ держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Частинами першою - другою, четвертою статті 3 Закону № 4901-VІ передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

За приписами статті 5 Закону України №4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно частин 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 03.10.2023 року у справі № 686/7081/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: "91. У разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.

92. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). Ні Закон № 266/94-ВР, ні Закон № 4901-VI не обмежують дію статті 625 ЦК України на правовідносини щодо прострочення виконання державою-боржником її грошового зобов`язання, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) у грошовому еквіваленті судовим рішенням, зокрема не обмежують можливість стягнення інфляційних втрат, які є об`єктивним явищем і не залежать від волі кредитора чи боржника. Крім того, у статті 625 ЦК України немає застережень про те, що її приписи застосовні лише до тих відносин, які не врегульовані іншими нормативно-правовими актами.

93. У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина перша статті 5 Закону № 4901-VI). Отже, цей припис не встановлює інший, ніж у частині другій статті 625 ЦК України, розмір процентів річних за прострочення держави-боржника.

94. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI). З огляду на цей припис прострочення держави-боржника настає за сукупності таких юридичних фактів: (1) стягувач подав до органу ДКС України виконавчий документ про стягнення з держави коштів; (2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України. Тому припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення".

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року /надалі - Порядок № 845/.

Так, згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Згідно пункту 33 Порядку № 845 у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.

Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

У разі коли у виконавчих документах, які надійшли до Казначейства, визначено боржником Кабінет Міністрів України, у якого відсутні рахунки в Казначействі, безспірне списання коштів здійснюється Казначейством за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (пункт 47 Порядку № 845).

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Строки перерахування коштів перериваються на період усунення обставин, визначених у пунктах 11, 13 та 49 цього Порядку (пункт 48 Порядку № 845).

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі (пункт 49 Порядку № 845).

Відповідно до пункту 50 Порядку № 845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції , п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі Immobiliare Saffi проти Італії , заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі Войтенко проти України від 29 червня 2004 року № 18966/02).

Суд зазначає, що позивач, отримавши рішення суду про стягнення на його користь пенсійних виплат та пред`явивши це рішення до органу казначейської служби, мав законні сподівання на його безперешкодне та швидке виконання.

Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Так, у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04, п. п. 56 - 58 та 66 - 70) ЄСПЛ неодноразово постановляв, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

У пункті 1 статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 №475/97-ВР зазначено, що "Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою, і без укладання спеціальної угоди, юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції", а ст.ст. 13 і 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права" та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Враховуючи наведене, суд вважає правомірними доводи позивача щодо наявності у нього права на отримання компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення, передбаченої Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Аналогічна правова позиція щодо застосування Закону №4901-VI викладена у постанові Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №620/1788/21 та від 24.10.2024 у справі №160/18159/21.

Матеріали справи свідчать та не заперечується сторонами, що Державною казначейською службою України 25.04.2025 отримано виконавчі листи у справах №440/2116/23, №440/2632/24, №440/5957/20, №440/3774/24, №440/2519/24, натомість кошти за зобов`язаннями не перераховані позивачу протягом трьох місяців.

При цьому, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 686/7081/21 припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа.

Враховуючи, що тримісячний термін погашення органом казначейства заборгованості згідно виконавчих листів у справах №440/2116/23, №440/2632/24, №440/5957/20, №440/3774/24, №440/2519/24 сплив - 25.07.2025 року, тому з цієї дати у відповідача наступає відповідальність у вигляді виплати компенсації.

Суд звертає увагу, що нарахування суми компенсації за невиконання рішення суду (3% річних) та інфляційних втрат є виключною компетенцією відповідача, тому суд не може перебирати на себе повноваження відповідача та втручатись в його дискреційні повноваження. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо невиплати ОСОБА_1 за його заявою від 25.04.2025 заборгованості з пенсійних виплат по виконавчим листам Полтавського окружного адміністративного суду у справах №440/2116/23, №440/2632/24, №440/5957/20, №440/3774/24, №440/2519/24; зобов`язання Державної казначейської служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційні втрати на суму простроченого грошового зобов`язання по виконавчим листам Полтавського окружного адміністративного суду у справах №440/2116/23, №440/2632/24, №440/5957/20, №440/3774/24, №440/2519/24 починаючи з дня закінчення тримісячного строку надходження необхідних документів та відомостей до Державної казначейської служби України - 25.07.2025 року до дати ухвалення рішення суду у цій справі - 17.12.2025.

Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (вул. Шевченка, 1, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 37959255), Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиплати ОСОБА_1 за його заявою від 25.04.2025 заборгованості з пенсійних виплат по виконавчим листам Полтавського окружного адміністративного суду у справах №440/2116/23, №440/2632/24, №440/5957/20, №440/3774/24, №440/2519/24.

Зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційні втрати на суму простроченого грошового зобов`язання по виконавчим листам Полтавського окружного адміністративного суду у справах №440/2116/23, №440/2632/24, №440/5957/20, №440/3774/24, №440/2519/24 за період з 25.07.2025 по 17.12.2025.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко