Постановление суда № 132642229, 17.12.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/10551/25

н\п 2/490/5436/2025

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail:inbox@ct.mk.court.gov.ua,web:ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Саламатін О.В., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

15.12.2025 року адвокат Мотельчук Ю.І. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Центрального районного суду міста Миколаєва з позовною заявою до Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення безпідставно набутих коштів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2025 року року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

15.12.2025 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у справі судом встановлено таке.

Звертаючись із цим позовом до Центрального районного суду міста Миколаєва, представниця позивача вказує на підсудність даної цивільної справи згідно положень частини п`ятої статті 28 ЦПК України, як справи про захист прав споживачів за зареєстрованим місцем проживання чи перебуваня споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

При цьому суддя, виконуючи вимоги процесуального закону щодо з`ясування підсудності позовної заяви суду, не аналізує позовну заяву на предмет її обгрунтованості (доведеності), а лише враховує зазначені позивачем в позовній заяві вимоги та перевіряє чи подано позовну заяву з дотриманням вимог підсудності встановлених статтями 27, 28 ЦПК України.

Так, представницею позивача, в позовній заяві в обгрунтування вимог, зазначено про безпідставне набуття відповідачем належних позивачу коштів в розмірі 31922,41 грн та з посиланням на положення статтей 1212, 1213 ЦК України, заявлено вимогу саме про повернення позивачу безпідставно набутих відповідачем коштів.

Вважаю за необхідне зазначити, що конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Тобто, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Також, слід зазначити, що ні в якості підстав позову, ні предметом даного позову позивачем не зазначено про завдання відповідачем шкоди позивачу та не заявлено вимог про необхідність відшкодування такої шкоди відповідачем в порядку встановленому главою 82 ЦК України, а також не зазначено про наявність між сторонами, саме в спірних правовідносинах, договірних відносини (не зазначено жодного реквізиту будь-якого договору та не наведено пункти договору який порушено) та необхідність захисту прав позивача як споживача товарів, робіт і послуг, саме з огляду на предмет та підстави позову.

Таким чином, з огляду на наведене вище, посилання представниці позивача на положення частини п`ятої статті 28 ЦПК України, як на підставу для визначення підсудності даної справи Центральному районному суду міста Миколаєва, є безпідставним.

Так, за загальними правилами частини другої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно відповіді №2136333 від 16.12.2025 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача АТ КБ "ПРИВАТБАНК" є: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, що територіально не знаходиться в Центральному районі міста Миколаєва.

Таким чином, враховуючи встановлені судом данні щодо місцезнаходження відповідача - юридичної особи, предмет спору та територіальну юрисдикцію (підсудність) встановлену статею 27 ЦПК України, приходжу до висновку що дана справа не належить до юрисдикції Центрального районного суду міста Миколаєва.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За правилами частини дев`ятої статті 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статті 31 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Вирішуючи питанняпро можливістьвідкриття провадженняу справі,суд приходитьдо висновку,що оскількимісцезнаходження відповідачаАТ КБ"ПРИВАТБАНК"згідно зЄдиним державнимреєстром юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємців тагромадських формувань:01001,місто Київ,вулиця Грушевського,будинок 1Д,що територіальнознаходиться вПечерському районіміста Києва,а тому матеріали позовної заяви слід передати за підсудністю на розгляд до Печерського районного суду міста Києва.

Спори між судами про підсудність, згідно статті 32 ЦПК України, не допускаються.

Керуючись статтями 27, 31, 32, 187, 260 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" про стягнення безпідставно набутих коштів, передати за підсудністю на розгляд до Печерського районного суду міста Києва.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Саламатін