Решение № 132619772, 08.09.2025, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1516/25

Провадження № 2/373/926/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2025 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Хасанової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

06.06.2025 представник позивача Горна В.І. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 18 600 грн 00 коп. заборгованості за кредитним договором № 24.08.2024-100001271 від 24.08.2024. Також просить стягнути із відповідача на користь позивача понесені судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24.08.2024-100001271 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною договору, та відповідно до якого позивачу надано кредит в розмірі 6 000 грн 00 на строк 140 днів. Дата повернення кредиту - 10.01.2025. Умовами договору встановлено фіксовану процентну ставку, яка нараховується у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом. Комісія, пов`язана з наданням кредиту, розраховується у розмірі 20 % від суми кредиту та становить 1200 грн 00 коп. Позивач виконав умови кредитного договору, надавши відповідачу у користування грошові кошти в розмірі 6 000 грн 00 коп.

Пунктом 4.1. Договору передбачено надання кредиту на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_4.

Таким чином, відповідач, уклавши з позивачем кредитний договір № 24.08.2024-100001271 від 24.08.2024, взяв на себе зобов`язання повернути позивачу кредит, відсотки та комісію за кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених умовами договору. Проте, всупереч вимог договору позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, внаслідок чого станом на 10.01.2025 утворилася заборгованість в розмірі 18600 грн 00 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 6000 грн 00 коп., заборгованість за процентами - 8400 грн 00 коп., неустойка - 3000 грн 00 коп., заборгованість за комісією - 1200 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 12.06.2025 відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснювати її розгляд в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, також в ухвалі роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Поштове відправлення на ім`я відповідача ОСОБА_1 з копією ухвали про відкриття провадження у справі надіслане за встановленою згідно інформації з ЄДДР адресою місця реєстрації відповідача, повернулося до суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку : «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Інформація про інші адреси відповідача у суду відсутня.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Основні (істотні) умови кредитування викладені в Заявці кредитного договору № 24.08.2024-100001271 від 24.08.2024, яка є невід`ємною частиною пропозиції (оферти), яку позичальник також підписав електронним підписом - одноразовим ідентифікатором (Е113), який був надісланий йому кредитодавцем на номер телефону: НОМЕР_1 .

Згідно умов Кредитного договору № 24.08.2024-100001271 від 24.08.2024, що викладені в Заявці та у Відповіді позичальника про прийняття пропозиції, кредитодавець ТОВ «Споживчий центр» надав позичальнику ОСОБА_1 кредит на суму 6000 грн 00 коп. на строк 140 днів. Дата повернення кредиту - 10.01.2025.

Процентна ставка фіксована у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Також договором встановлено комісію, пов`язану з наданням кредиту - 20 % від суми кредиту, що становить 1200 грн 00 коп.

Відповідно до п.15 Заявки неустойка в розмірі 60 грн 00 коп. нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

У пункті 12 Заявки кредитного договору наведено Графік платежів, згідно якого позичальник зобов`язаний кожні 14 днів погашати заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією.

Згідно з п. 14 Договору при належному виконанні позичальником своїх грошових зобов`язань за договором (дотримання Графіку платежів) орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача складатиме суму 13 336 грн 39 коп., з яких 7 336 грн 39 коп. - загальні витрати за кредитом (проценти та комісія).

Пунктом 15 Заявки кредитного договору передбачена неустойка в розмірі 90 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання позичальником кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом.

Відповідачем у Заявці зазначені реквізити платіжного засобу, на який слід перерахувати суму кредитного договору ( НОМЕР_4).

Підписавши Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) Кредитного договору № 24.08.2024-100001271 від 24.08.2024 (кредитної лінії), відповідач погодився на укладення Договору на умовах, зазначених в ньому.

Відповідь була підписана ОСОБА_1 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора ((Е113), який був направлений на телефонний номер НОМЕР_1 .

Згідно довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 73-0206 від 02.06.2025, на підставі договору про переказ грошових коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, укладеного з ТОВ «Споживчий центр», 24.08.2024 о 13:07:12 було успішно здійснено переказ коштів на суму 6000 грн 00 коп. за номером картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 489910727, призначення платежу: видача за договором кредиту № 24.082024-100001271.

Долучена позивачем роздруківка (скрін) з сайту https://bank.gou.ua свідчить про те, що ТОВ «Споживчий центр» являється абонентом системи BankID з 26.10.2020.

Відповідно до доданої до позову довідки-розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за Кредитним договором № 24.08.2024-100001271 від 24.08.2024 станом на 10.01.2025 складає 18 600 грн 00 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 6 000 грн 00 коп., проценти - 8 400 грн 00 коп., неустойка - 3 000 грн 00 коп., комісія - 1 200 грн 00 коп.

Суд приймає до уваги подані представником позивача докази, на підставі яких встановлені обставини справи та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема договори та інші правочини.

Згідно вимог ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Положеннями статті 3 Закону № 675-VIII передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).

Позичальник за допомогою інструменту ідентифікації системи BankID Національного банку пройшла автентифікацію, ідентифікацію та верифікацію як фізична особа відповідно до законодавства.

Кредитний договір підписаний відповідачкем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який було надіслано у SMS-повідомленні на номер телефону, що був зазначений ним як фінансовий (063)601-06-61.

Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або SMS-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору) та підписано договір відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами правочину.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт укладення 24.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору № 24.08.2024-100001271.

Товариство належним чином виконало свої договірні зобов`язання, перерахувавши за допомогою системи iPay.ua на картковий рахунок відповідачки, номер якого зазначений ним у кредитному договорі (заявці), суму позики, що підтверджується інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 73-0206 від 02.06.2025.

Суду надано в електронній формі роздруківку тексту Заявки кредитного договору№ 24.08.2024-100001271 від 24.08.2024, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору № 24.08.2024-100001271 від 24.08.2024 підписані одноразовим ідентифікатором, які містять номер особистого електронного платіжного засобу відповідачки № НОМЕР_4. Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначив самостійно в системі.

Відповідно до норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення. Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

У зв`язку з наведеним, довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 73-0206 від 02.06.2025 про перерахування коштів кредиту за допомогою системи iPay.ua, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором.

Таким чином, позивачем доведено належними та допустимими доказами у контексті вище перелічених норм законодавства щодо виникнення між позивачем та відповідачем зобов`язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, надано докази щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами, строків їх повернення.

Також представник позивача просить стягнути із відповідача проценти в розмірі 8 400 грн 00 коп.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст.1056-1 ЦК України тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Суд вважає, що розмір нарахованих процентів відповідає умовам кредитного договору № 24.08.2024-100001271 від 24.08.2024, укладеного між сторонами по справі. Відповідач, підписавши договір, погодився з його умовами, в тому числі із розміром процентної ставки за ним.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з розміром нарахованих процентів, що підлягають стягненню із відповідача, - 8400грн 00 коп.

Крім заборгованості за тілом кредиту та процентами, представник позивача просить стягнути із відповідача комісію в розмірі 1200 грн 00 коп.

За приписами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Пунктом 7 Заявки Кредитного договору № 24.08.2024-100001271 від 24.08.2024 передбачено право Кредитодавця нараховувати комісію, пов`язану з наданням кредиту в розмірі 20 % від суми наданого кредиту та дорівнює 1200 грн 00 коп.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення із відповідача комісії в розмірі 1200 грн 00 коп. також підлягають задоволенню, оскільки відповідають умовам кредитного договору та положенням чинного законодавства України.

Щодо нарахованої неустойки у розмірі 3000 грн 00 коп., суд враховує положення Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд не може погодитися з аргументами позивача про те, що норми Цивільного кодексу України в питанні нарахування неустойки є загальними та поступаються в пріоритеті застосуванню норм спеціального законодавства Закону України «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч. 2 ст.4ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас, як зазначає позивач у даній справі, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», про які вказує позивач, так і п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Проспоживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування неустойки під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2021 у справі № № 334/3161/17, невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунуто шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд доходить висновку про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 3000 грн 00 коп.

З огляду на вищевикладене загальна сума заборгованості за кредитним договором № 24.08.2024-100001271 від 24.08.2024, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 15600 грн 00 коп., з яких: сума неповернутого кредиту - 6000 грн 00 коп.; проценти, як плата за користування кредитом, - 8400 грн 00 коп., комісія за надання кредиту - 1200 грн 00 коп. Позовні вимоги в частині стягнення із відповідача неустойки задоволенню не підлягають.

За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір 2 422 грн 40 коп., у розмірі визначеному у ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Позивачем визначено ціну позову сумою стягнення 18600 грн 00 коп. Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги частково на суму 15600 грн 00 коп., що становить 83,87 % від ціни позову, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2031 грн 67 коп. (2 422,40 грн х 83,87 %).

Керуючись ст.ст.4,5,12,76-81, 83,141,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 24.08.2024-100001271 від 24.08.2024 в розмірі 15 600 (п`ятнадцять тисяч шістсот) гривень 00 копійок, в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок, заборгованість за процентами - 8 400 (вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок, комісія - 1 200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2031 (дві тисячі тридцять одна) гривня 67 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; код ЄДРПОУ 37356833

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя В.В.Хасанова підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону