Решение № 132597864, 16.12.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/7282/25

Провадження №: 2-а/336/95/2025

16.12.25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Звєздової Н.С., при секретарі Іванченко О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа інспектор 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старший лейтенант поліції Проценко Едгар Едуардович про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

встановила:

Представник позивача - адвокат Сліпченко В.І., який діє на підставі договору про надання правничої допомоги від 29.07.2025, звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №5281421 від 21.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень за ч.1 ст.122 КУпАП та справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В позові посилається на те, що 21.07.2025 о 22.53 годині інспектором 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом Проценко Е.Е. відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА № 5281421 про накладення адміністративного стягнення на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Відносно до вказаної постанови, особа щодо якої розглядається справа, водій транспортного засобу Tesla, тобто позивач, 21.07.2025 року о 22 годині 53 хвилин рухався по пр. Моторобудівників, 31 в м. Запоріжжі не виконав вимог дорожньої розмітки 1.18 та зі смуги, яка дозволяє рух ліворуч, здійснив рух прямо, чим порушив п. 8.5.1 ПДР України.

Із зазначеною постановою не погоджується, оскільки притягнення до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є безпідставним та необґрунтованим, факт вчинення правопорушення саме ОСОБА_1 не підтверджено жодними належними та допустимими доказами. Із зафіксованих на відео біді-камери поліцейського обставин справи повинно вбачатись явне порушення вимог п. 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 139.

На глибоке переконання позивача не доведеним є факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності та в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Звертає увагу суду на те, що позивачем був сплачений штраф у розмірі 340 гривень не тому, що позивач вважає себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому, що розгляд справи буде тривати більш ніж 15 діб, що призведе до подвоєння штрафу та автоматично позивача буде внесено до реєстру боржників.

Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 5281421 від 21.07.2055 року винесену інспектором 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом Проценко Е.Е. про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Вирішити питаннящодо розподілусудових витрат,стягнути зДепартаменту патрульноїполіції Національноїпатрульної поліціїУкраїни сумусплаченого штрафуу розмірі340гривень. На підтвердження заперечень надано DVD диск з відеозаписом, який є беззаперечним доказом вчинення позивачем інкримінованого йому, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2025 справу передано в провадження судді Звєздової Н.С.

04.08.2025 судом скерованого запит щодо встановлення зареєстрованого місця проживання позивача, відповідь надійшла 08.08.2025.

Ухвалою від 11.08.2025 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції національної поліції України Малій О.М. спрямував до суду відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що під час несення служби 21.07.2025 року екіпажем патрульної поліції, під час вільного патрулювання було виявлено транспортний засіб який порушив правила дорожнього руху.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п.8.5.1 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративного матеріалу щодо позивача та винесення постанови, згідно якої на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень. Постанова винесена з дотриманням ст.ст. 222,251, 252, 278-280, 283 КУпАП та є законною.

Інспектор управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, не дотримання законності інспектором під час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності, що є неприпустимим, а тому у задоволенні позову просить відмовити, долучити до матеріалів справи диск з відеозаписом.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити.

Судом встановлено, що постановою ЕНА № 5281421 від 21.07.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 340 гривень (а.с.8).

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено, що за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту норм статей 251, 252, 280 КУпАП вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за ч.1 ст.122 КУпАП є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Із ст.77 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і відеозапису.

Статтею 72 ч.2 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування, зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі Дактарас проти Литви від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Салабіаку проти Франції від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідач по суті позов не визнав, звернувши увагу в цілому на те, що оскаржувана постанова винесена поліцейським у відповідності до вимог чинного законодавства, посилання позивача на відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення спростовується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який долучено до матеріалів справи.

Зі змісту відеозаписів нагрудної камери не можливо встановити, чи дійсно саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, факт зупинки транспортного засобу не зафіксовано. Відеозапис містить данні щодо переслідування транспортного засобу в темну добу, номерні знаки встановити не можливо. Крім того, відеозапис містить данні про особу, яка перебуває в адміністративній будівлі та відносно неї складаються якісь документи. Особу чоловіка працівниками поліції під відеозапис не встановлено, що узгоджується з поясненнями позивача, які містяться в позові та представником відповідача не спростовані.

Тому, суд приходить до обґрунтованого висновку, що представником відповідача не надано суду доказів на підтвердження того, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення, а тому позовні вимоги позивача слід задовольнити та оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП слід скасувати та стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого штрафу у розмірі 340 гривень.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та з витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд приходить до висновку про стягнення судового збору з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань в рахунок відшкодування на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.

Керуючись ст. 122 КУпАП, ст.ст. 160-165, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 5281421 від 21.07.2025 року винесену інспектором 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Проценком Едуардом Едуардовичем про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України повернути ОСОБА_1 суму сплаченого штрафу у розмірі 340 гривень за платіжною інструкцією № АМ94-78Н2-149Р-6ВОР від 27.07.2025.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 96.

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108688, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3.

Третя особа: Інспектор 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старший лейтенант поліції Проценко Едгар Едуардович, місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 96.

Суддя: Н.С. Звєздова