Решение № 132589337, 03.12.2025, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2025 р. Справа № 924/1062/24 (682/1221/25)

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою діяльністю "Селфі Кредит" м. Київ

до ОСОБА_1 м. Славута Шепетівського району Хмельницької області

про стягнення 170955,00 грн

(в межах справи № 924/1062/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 )

Представники сторін: не з`явились

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Славутського міськрайонного суду Хмельницької області 13.05.2025 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою діяльністю "Селфі Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення 170955,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 16.07.2024 між Товариством з обмеженою діяльністю "Селфі Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" №1633784. На виконання умов договору позивач надав відповідачу шляхом перерахування у безготівковій формі на номер платіжної картки, який відповідач вказав під час укладення кредитного договору, кредитні кошти, що підтверджується листом ТОВ "Пейтек" щодо успішності переказу кредитних коштів. Однак в порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 170955,00 грн, з яких 29000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 127455,00 грн - заборгованість по процентах та 14500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями. Позивач вказує, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням погасити заборгованість, однак сума боргу залишається не погашеною, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.05.2025, зокрема відкрито провадження у справі №682/1221/25 в порядку загального позовного провадження, справу призначено до підготовчого засідання.

ОСОБА_1 подав до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області клопотання від 21.05.2025, в якому повідомляв про відкриття провадження у справі № 924/1062/24 про його неплатоспроможність на підставі ухвали Господарського суду Хмельницької області від 17.12.2024 та про затвердження плану реструктуризації боргів боржника відповідно до ухвали від 26.03.2025. З огляду на викладене, відповідач просив закрити провадження у справі № 682/1221/25.

Позивач у клопотанні від 16.09.2025 заперечував щодо закриття провадження у справі та просив передати позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором до Господарського суду Хмельницької області, який розглядає справу № 924/1062/24 про визнання неплатоспроможним відповідача.

Відповідно до ухвали Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.09.2025 вирішено передати справу за позовом Товариства з обмеженою діяльністю "Селфі Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до Господарського суду Хмельницької області, в провадженні якого перебуває господарська справа №924/1062/24 про неплатоспроможність особи ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.10.2025, справу №924/1062/24 (682/1221/25) передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою суду від 14.10.2025 суддею Субботіною Л.О. прийнято справу №924/1062/24(682/1221/25) до свого провадження, призначено підготовче засідання на 11:20 год. 12 листопада 2025 року, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 29 жовтня 2025 року включно, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив та наявних у нього доказів до 10 листопада 2025 року включно.

Ухвалою суду від 12.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №924/1062/24(682/1221/25) до судового розгляду по суті на 10:00 год. 03 грудня 2025 року.

Позивач в судове засідання 03.12.2025 не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу без участі позивача та його представника за наявними в справі матеріалами.

Відповідач в судове засідання 03.12.2025 не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку ухвали до електронного кабінету.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та не скористався своїм правом на подання відзиву та участь в судовому засіданні, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Між Товариством з обмеженою діяльністю "Селфі Кредит" (далі - товариство) та ОСОБА_1 (далі - споживач) 16.07.2024 укладено договір №1633784 про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2 договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 29 000,00 гривень. Тип кредиту - кредит.

Строк кредиту - 350 дні (в)(день) (п. 1.3 договору).

За умовами п. 1.4 договору періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - графік платежів), первісна редакція якого наведена в додатку №1 до цього договору.

Згідно з п. 1.5 договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору (п. 1.5.1 договору).

Відповідно до п. 1.6 договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Пунктом 1.7 договору визначено, що денна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,5 % в день (п. 1.7.1 договору).

Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України "Про споживче кредитування": (152250 грн / 29000 грн) / 350 дн. х 100 % = 1,5 % в день.

Згідно п. 1.8 договору загальні витрати на дату укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 152250 грн.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 10352,48 % річних (пункт 1.9.1 договору).

За умовами п. 1.10 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 181250 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дата надання кредиту: 16.07.2024 або 17.07.2024 (п. 2.2 договору).

У п. 3.1 договору визначено, що проценти, які нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". Порядок обчислення процентів здійснюється відповідно до наступної формули: проценти (в день) = "база для розрахунку процентів з урахуванням умов п. 3.2 договору" помножити на "процентну ставку вказану в п.1.5, яка діє у відповідний період строку кредиту, з урахуванням умов договору". З метою отримання загальної суми нарахованих процентів, проценти, обчислені за кожен день користування кредитом, сумуються.

Згідно з п. 3.2 договору до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

Сторони погоджуються, що з метою спрощення і зручності для обох сторін, товариство має право здійснювати округлення значення розміру процентів, що підлягають нарахуванню та оплаті згідно умов договору, до двох знаків після коми (тобто до цілих копійок), з дотримання математичних правил округлення (п. 3.5 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що товариство має право, зокрема вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених договором.

В свою чергу, споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором (п. 4.4 договору).

Згідно з п. 5.1 договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, крім випадку визначеного в п.5.3. договору.

Відповідно до п. 5.4 договору у разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу споживача, зазначену в договорі (або окремо надану споживачем товариству) та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контактні дані споживача, вказані в цьому договорі (або окремо повідомлені споживачем), в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Теlegram, тощо). Моментом отримання споживачем повідомлення є момент отримання товариством електронного підтвердження про таке направлення. В даному випадку споживач повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту та процентів протягом 30 календарних днів з дня отримання від товариства повідомлення про таку вимогу.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України, цього договору.

Згідно п. 6.2 договору порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

За умовами п. 6.4 договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 4350,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4.1 договору) та у розмірі 319,00 гривень, починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4.2 договору).

У п. 6.4.3 договору надано роз`яснення щодо штрафу, зокрема: порядок обчислення штрафу здійснюється відповідно до наступної формули: штраф = "розмір штрафу, встановлений за 4-ри дні порушення" + ("розмір штрафу, що встановлений з 5-го дня" помножити на "кількість днів порушення, починаючи з 5-го дня").

Штрафи за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів), нарахованої за порушення споживачем зобов`язань за цим договором, обмежується сумою визначеною, відповідно до Закону України "Про споживче кредитування".

У п. 6.4.4 договору визначено, що штрафи нараховуються протягом строку наявності діючої простроченої заборгованості, згідно з встановленою шкалою штрафів, залежно від кількості днів прострочення. При наявності діючого прострочення за попереднім(и) платежем(ами), що були визначені в графіку платежів, виникнення додаткового прострочення за новим зобов`язанням (відповідним платежем, визначеним в графіку платежів), не передбачає додаткового нарахування штрафу за новим зобов`язанням, і не перериває нарахування штрафів для діючого прострочення. Якщо протягом строку дії договору споживач повністю поверне прострочену заборгованість і знову через деякий час допустить прострочення платежу, по новому простроченню нарахування штрафів буде здійснюватися знову, враховуючи шкалу штрафів та кількість днів нового прострочення.

День порушення умов договору (кожний факт порушення) є днем виникнення зобов`язання щодо сплати штрафу (за кожним фактом порушення), у розмірах, визначених в п.6.4 договору, зокрема в пп.6.4.1 та/або 6.4.2 договору, з урахуванням пп.6.4.3, 6.4.4, 6.4.6. договору. Для цілей бухгалтерського обліку штрафи за договором нараховуються у момент сплати (п. 6.4.5 договору).

В будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів), нарахованої за порушення споживачем зобов`язань за цим договором, обмежується сумою визначеною, відповідно до Закону України "Про споживче кредитування" (п. 6.4.6 договору).

Пунктом 7.1 договору визначено, що цей договір укладається за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, що є електронним підписом споживача та направлений товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в товаристві. Код доступу може також надсилатися з використанням месенджерів (Viber, Теlegram, тощо), в тому числі з використанням роботизованого функціоналу таких месенджерів (ботів). При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту товариства.

Згідно з п. 7.2 договору перед укладенням цього договору товариство здійснює віддалену ідентифікацію споживача з метою надання фінансових послуг. Залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один або декілька із зазначених нижче способів ідентифікації та верифікації споживача (в тому числі здійснений з метою укладення попередніх правочинів між сторонами) з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу:

- отримання через систему ВаnkID НБУ ідентифікаційних даних;

- отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої КЕП власника ідентифікаційного документа;

- отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, оtр-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником товариства та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото;

- використання інструменту покладання шляхом отримання інформації від третьої особи - суб`єкта первинного фінансового моніторингу про ідентифікацію, верифікацію клієнтів.

У п. 7.3 договору визначено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.3. договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Додатком №1 до договору оформлено графік платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі: 16.07.2024 видача кредиту в сумі 29000,00 грн, 10.08.2024, 04.09.2024, 29.09.2024, 24.10.2024, 18.11.2024, 13.12.2024, 07.01.2025, 01.02.2025, 26.02.2025, 23.03.2025, 17.04.2025, 12.05.2025, 06.06.2025 сплата по 10875,00 грн процентів за користування кредитом щомісячно, 01.07.2025 сплата 29000,00 грн суми кредиту та 10875,00 грн процентів за користування кредитом. Усього 181250,00 грн, з яких 29000,00 грн суми кредиту та 152250,00 грн процентів за користування кредитом.

Додатком № 2 до договору оформлено інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг.

До заяви долучено паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому зазначено суму/ліміт кредиту: 29000,00 грн, строк кредитування: 350 днів, мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби, реальна річна процентна ставка, відсотків річних: 10352,48%, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит: штрафи 4350 грн на четвертий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань з повернення кредиту та/або процентів за користування кредитом та 319 грн починаючи з п`ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань з повернення кредиту та/або процентів за користування кредитом.

Договір, додатки до нього та паспорт підписані сторонами та скріплено відтиском печатки банку. Споживач підписав вказані документи електронним підписом одноразовим ідентифікатором М289 16.07.2024.

Матеріали справи містять також довідку про ідентифікацію позичальника - ОСОБА_1 .

Відповідно до умов кредитного договору на платіжну картку № НОМЕР_1 були перераховані кошти в сумі 29000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ "Пейтек" №20250410-67 від 10.04.2025.

Матеріали справи містять розрахунок заборгованості за договором №1633784 від 16.07.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (позичальник ОСОБА_1 ), згідно з яким станом на 05.05.2025 в останнього наявна заборгованість в сумі 170955,00 грн, з яких 29000,00 грн за тілом кредиту, 127455,00 грн відсотки за користування коштами та 14500,00 грн штрафні санкції.

Позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою №1276 від 08.05.2025, в якій вимагав добровільно сплатити на користь ТОВ "Селфі Кредит" заборгованість в сумі 170955,00 грн, з яких 29000,00 грн за тілом кредиту, 127455,00 грн відсотки за користування коштами та 14500,00 грн штрафні санкції.

Досудова вимога надіслана відповідачу 09.05.2025, що підтверджується квитанцією №1576639 від 09.05.2025 та описом вкладення до листа.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приймає до уваги наступне.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У п.1-1 ч. 1 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Суд встановив, що між Товариством з обмеженою діяльністю "Селфі Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір №1633784 від 16.07.2024 про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort", згідно з п. 1.1 якого на умовах, встановлених договором, позивач надає відповідачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2 договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 29 000,00 гривень.

У п. 1.6 договору визначена мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

На виконання умов п.п. 2.1, 2.2 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту "NewShort" позивач 16.07.2024 перерахував на платіжну картку № НОМЕР_1 кредитні кошти в розмірі 29000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ "Пейтек" №20250410-67 від 10.04.2025, розрахунком заборгованості за договором станом на 05.05.2025 та не спростовано відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, положення якої відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України застосовуються до відносин за кредитним договором, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст. 1049 ЦК України).

Умовами договору передбачено, що строк кредиту - 350 дні (в)(день) (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 1.4 договору детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - графік платежів), первісна редакція якого наведена в додатку №1 до цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, крім випадку визначеного в п.5.3. договору.

Додатком №1 до договору (графік платежів) передбачено, що відповідач зобов`язаний виконувати свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі, а саме: 10.08.2024, 04.09.2024, 29.09.2024, 24.10.2024, 18.11.2024, 13.12.2024, 07.01.2025, 01.02.2025, 26.02.2025, 23.03.2025, 17.04.2025, 12.05.2025, 06.06.2025 сплачувати по 10875,00 грн процентів за користування кредитом щомісячно, 01.07.2025 сплатити 29000,00 грн суми кредиту та 10875,00 грн процентів за користування кредитом. Усього 181250,00 грн, з яких 29000,00 грн суми кредиту та 152250,00 грн процентів за користування кредитом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Подібні за змістом положення закріплені також у п. 5.4 договору.

З огляду на порушення відповідачем умов договору №1633784 від 16.07.2024 про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort", позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою №1276 від 08.05.2025, в якій вимагав добровільно сплатити на користь ТОВ "Селфі Кредит" заборгованість в сумі 170955,00 грн, в тому числі 29000,00 грн за тілом кредиту. Досудова вимога надіслана відповідачу 09.05.2025, що підтверджується квитанцією №1576639 від 09.05.2025 та описом вкладення до листа..

Однак відповідач не повернув позивачу кредитні кошти в розмірі 29000,00 грн. Доказів на спростування вказаного та будь-яких заперечень щодо суми основного боргу матеріали справи не містять.

Отже, позовні вимоги ТОВ "Селфі кредит" щодо стягнення основного боргу у розмірі 29000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заборгованості за процентами в сумі 127455,00 грн суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Частиною 4 ст. 8 вищевказаного закону встановлено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t * 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Відповідно до ч. 5. ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно з п. 1.5 договору тип процентної ставки - фіксована.

Разом з тим, стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору (п. 1.5.1 договору); денна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,5 % в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України "Про споживче кредитування": (152250 грн / 29000 грн) / 350 дн. х 100 % = 1.5 % в день (п. 1.7.1 договору).

Згідно з п. 1.8 договору загальні витрати на дату укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 152250 грн.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 10352,48 % річних (пункт 1.9.1 договору).

У п. 3.1 договору визначено, що проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Частиною 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №1633784 від 16.07.2024 станом на 05.05.2025 відповідачу нараховано проценти, враховуючи процентну ставку у розмірі 1,5% в день.

Однак з огляду на положення ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови укладеного між сторонами договору, передбачені п.п. 1.5.1, 1.7.1 щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,5 % є нікчемними, оскільки суперечать ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", відповідно до яких максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Отже, обґрунтований розмір процентів за період заявлений позивачем, з 16.07.2024 по 09.08.2024 та з 11.08.2024 по 05.05.2025 буде становити 84970,00 грн, виходячи із розрахунку: 29000 грн (основна сума кредиту) х 1 % (денна процентна ставка) х 293 дні (строк позики).

Решта суми заборгованості по процентах (42485,00 грн) нарахована безпідставно.

При проведені розрахунку судом враховані положення п. 3.2 договору, відповідно до яких до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в графіку платежів (10.08.2024).

Суд встановив, що відповідач не виконав своїх зобов`язань із сплати процентів за користування кредитом, доказів на спростування вказаного матеріали справи не містять. За таких обставин позивач правомірно заявив до стягнення 84970,00 грн процентів за користування кредитом.

З приводу заявлених позовних вимог у частині стягнення 14500,00 грн штрафних санкцій, суд зазначає, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони у п. 6.4 договору визначили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 4350,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4.1 договору) та у розмірі 319,00 гривень, починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4.2 договору).

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до ч.4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє дотепер.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв`язку із невиконанням відповідачем грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору, підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012).

З огляду на викладене, у даному випадку нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення пункту 6 розділу ІV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", з огляду на наступне.

Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі Закон №2120-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Цим же Законом внесені аналогічні зміни в Закон України "Про споживче кредитування", зокрема, розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 6-1 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Між тим, Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі Закон № 3498-IX) вказаний пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" виключено, а пункт 6 цього розділу викладено в новій редакції: "У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

При цьому, аналогічні зміни в розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України Законом №3498-IX не вносились.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, в редакції Закону № 2120-IX.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: "Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу".

Відтак, хоч Закон №3498-IX від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, ніж Закон №2120-IX від 15 березня 2022 року, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення ст.4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України, застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. "пізніший закон скасовує попередній") у цій ситуації неможливе.

Зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 14500,00 грн штрафних санкцій є безпідставними.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 29000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 84970,00 грн заборгованості по процентах.

При розподілі заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правничої допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідних нормах Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач у позовній заяві вказав, що станом на момент подання позовної заяви сума судових витрат, які позивач поніс та очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить 30565,65 грн, з яких 2500,00 грн витрати позивача понесені на правову (правничу) допомогу за аналіз фактичних обставин справ, збір та підготовку доказів у справі, а також за підготовку, написання та оформлення цієї позовної заяви (фіксований розмір витрат на правову допомогу відповідно до п.1 та п. 2 ч. 1 додатку №2 до договору про надання правової (правничої) допомоги №52 від 10.03.2025), оплата яких підтверджується рахунком, платіжною інструкцією та актом приймання - передачі наданої правничої допомоги, що додаються до позовної заяви та 25643,25 грн - витрати позивача, які він очікує понести, відповідно до ч. 3 додатку №2 до договору про надання правничої допомоги №52 від 10.03.2025 (гонорар адвокатського об`єднання у розмірі 15 % від суми боргу, яка підлягає стягненню із відповідача за цим позовом).

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

З матеріалів справи вбачається, що між Адвокатським об`єднанням "СВК Партнерс" (далі - адвокатське об`єднання) та ТОВ "Селфі Кредит" (далі - клієнт) 10.03.2025 укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 52 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого сторони домовились, що адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання на умовах та у порядку визначених цим договором здійснювати представництво інтересів клієнта та/або надавати інші види правової (правничої) допомоги клієнту, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової (правничої) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання адвокатським об`єднанням умов цього договору.

За умовами п. 1.2 договору представництво зазначене у пункті 1.1. договору, полягає в здійсненні адвокатським об`єднанням комплексу заходів, спрямованих на стягнення належної до сплати клієнту заборгованості боржників за кредитними договорами, а також у здійсненні захисту прав та інтересів клієнта, пов`язаних із стягненням заборгованості з боржників клієнта.

Адвокатське об`єднання представляє інтереси клієнта в цивільному, господарському та інших видах судочинства, в інших державних органах, установах та організаціях різних форм власності, перед фізичними та юридичними особами, перед органами та особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору за надання правової (правничої) допомоги за цим договором клієнт зобов`язується сплатити адвокатському об`єднанню витрати та гонорар згідно з тарифами визначеними у додатку №2 до цього договору.

Згідно з п. 4.2 договору оплата, передбачена за цим договором, здійснюється клієнтом протягом п`яти календарних з моменту направлення клієнту рахунку про оплату.

Акт про приймання-передачу правової (правничої) допомоги складається адвокатським об`єднанням та направляється клієнту (п. 4.3 договору).

Договір підписано сторонами за допомогою електронного цифрового підпису.

У додатку № 2 до договору сторони погодили вид та вартість правової (правничої) допомоги, зокрема: аналіз фактичних обставин справи, збір та підготовка доказів у справі - 500,00 грн за одну справу, передану в роботу; підготовка, написання та оформлення позовної заяви про стягнення заборгованості - 2000,00 грн за підготовку та написання одного документа.

У п. 3 додатку № 2 до договору вказано, що клієнт зобов`язаний додатково сплатити адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 15% від суми боргу, яка підлягає стягненню із боржників та вказується у позовній заяві.

Адвокатське об`єднання "СВК Партнерс" виставило ТОВ "Селфі кредит" рахунок на оплату №221 від 22.04.2025 на суму 2500,00 грн за правову допомогу за аналіз обставин справи, збір доказів та підготовку, написання та оформлення позовної заяви про стягнення боргу з Чебан І.М.

Матеріали справи містять платіжну інструкцію №14043 від 28.04.2025, згідно з якою ТОВ "Селфі кредит" сплатило на користь Адвокатського об`єднання "СВК Партнерс" 245000,00 грн за правову допомогу, за аналіз обставин справи, збір доказів та підготовку, написання та оформлення поз.заяв про стягнення боргу згідно реєстру б/н від 22.04.2025 по договору про надання правової допомоги від 10.03.2025.

Також між ТОВ "Селфі кредит" та Адвокатським об`єднанням "СВК Партнерс" підписано акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги, у п. 1 якого сторони підтвердили, що клієнту за договором про надання правової (правничої) допомоги №52 від 10.03.2025 було надано наступні види правової допомоги:

- аналіз фактичних обставин справи, збір та підготовка доказів у справі за позовом до боржника, яким є Чебан Іван Миколайович, вартість послуги 500,00 грн,

- підготовка, написання та оформлення позовної заяви про стягнення заборгованості із боржника, яким є Чебан Іван Миколайович, вартість послуги 2000,00 грн.

У п. 2 акту сторони визначили, що загальна вартість правової (правничої) допомоги наданої за договором по боржнику, яким є Чебан Іван Миколайович, складає 2500,00 грн.

Матеріали справи містять свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №7538/10 від 14.03.2019 та довіреність від 10.04.2025, видані адвокату Жевезі К.В.

Суд враховує, що подані у даній справі позовна заява від 12.05.2025 та клопотання про передачу справи за підсудністю від 16.09.2025 підписані адвокатом Жевегою Катериною Валеріївною.

Вищевказані обставини свідчать, що позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/1062/24 (682/1221/25).

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №922/743/20, від 24.11.2020 у справі №911/4242/15.

Разом із тим, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд, в тому числі і з власної ініціативи, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткові постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг та доказів, що їх підтверджують, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано заявив до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається, зокрема у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, то суд вважає за необхідне судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,00 грн покласти на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою діяльністю "Селфі Кредит" м. Київ до ОСОБА_1 м.Славута Шепетівського району Хмельницької області про стягнення 170955,00 грн задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою діяльністю "Селфі Кредит" (м. Київ, вул. Андріївський узвіз, буд. 1А, код 43979069) 29000,00 грн (двадцять дев`ять тисяч 00 коп.) заборгованості за тілом кредиту, 84970,00 грн (вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят грн 00 коп.) заборгованості по процентах, 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат на оплату судового збору та 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 15.12.2025

СуддяЛ.О. Субботіна