Решение № 132581587, 11.12.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4435/25

Провадження № 2/346/2505/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Урбанович І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.02.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір №4426193 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що надісланий на номер її мобільного телефону, відповідно до якого товариство надає позичальнику кошти у сумі 8 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, що передбачені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору, шляхом переказу коштів на її платіжну картку № НОМЕР_1 .

25.11.2024 року між ТОВ " Лінеура Україна " та позивачем укладений договір факторингу №22/11/2024, відповідно до якого ТОВ " Лінеура Україна " відступило ТОВ " Українські фінансові операції " права грошової вимоги за кредитним договором щодо відповідача в сумі 31 023,56 грн., яка складається з: 4 206,01 грн. суми заборгованості за тілом кредиту; 22 817,55 грн. - за процентами; 4 000 грн. - за нарахованими штрафами/неустойками. Крім того, оскільки станом на дату укладання договору факторингу № 22/11/2024 від 25.11.2024 року строк дії кредитного договору № 4426193 від 27.02.2024 не закінчився, позивачем здійснено нарахування процентів за вказаним кредитним договором за 72 календарних днів за ставкою 2,5% у день на загальну суму 7 570,80 грн. В порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконала, в результаті чого утворилася заборгованість, загальний розмір якої позивачем визначено як 34 594,38 грн., з яких: 4 206,01 грн. - заборгованість за кредитом; 22 817,55 грн. - за відсотками, нарахованими первісним кредитором; 7 570,80 грн. - за відсотками, нарахованими позивачем. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати, які складаються із 2 422,20 грн. сплаченого судового збору та 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, представник позивача просить суд зобов`язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми і стягнути отриману суму інфляційних витрат і 3% річних з відповідача на користь ТОВ «Українські фінансові операції».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити в його відсутності, не заперечує щодо заочного розгляду справи ( а.с. 1-28 ).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Причин своїх неявок відповідач не повідомила, не звернулася із заявою про розгляд справи в її відсутності та не подала відзив на позов.

Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тому відповідно до положень ч. 4 ст. 223 та ч.1 ст.280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 27.02.2024 року відповідач за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 53577 підписала заяву про прийняття пропозиції на укладення договору про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів, за умовами якої вона є повною та безумовною згодою ОСОБА_1 на укладення договору відповідно до умов Публічної пропозиції ТОВ «Лінеура Україна» на укладення договору, що розміщені на офіційному вебсайті ТОВ «Лінеура Україна» за адресою: https://credit7.ua/pro-nas ( том 1, а.с. 139 ).

27.02.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір №4426193 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано останньою як позичальником електронним підписом одно разом ідентифікатором, відповідно до п.1.2 якого товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти у розмірі 8 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт - повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором ( том 1, а.с. 90-110 ).

Відповідно до п. 1.3, 1.4.1, 1.4.2 1.4.1 договору строк кредитування 345 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 23 днів. Детальні терміни ( дати ) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит ( графік платежів ), що є додатком №1 до договору. Стандартна процентна ставка - 2,50 % в день та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору; знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується на умовах: якщо клієнт до 20.03.2024 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Згідно з п.1.5, 1.6 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 151 825,96 % річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 24 007,53 % річних; орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 77 000 грн., за зниженою ставкою 72 418,40 грн.

Відповідно до п.2.1 договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу ( платіжної картки ) № НОМЕР_2 .

Пунктом 3.1 договору встановлено, що проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Відповідно до п. 4.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів.

Пунктами 9.7.1, 9.9 договору передбачено, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску його печатки, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет/мобільний застосунок клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Підписуючи цей договір, клієнт підтверджує, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на веб-сайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Крім того, відповідно до п.5.1.3 договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

В графі " Реквізити сторін " вказано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), додаткові контактні дані клієнта: особистий кабінет з відповідним номером мобільного телефону та електронної пошти; реквізити платіжного засобу № НОМЕР_4 ; електронний підпис 98175 27.02.2024 21:01:39 год.

Аналогічна інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором 74834 (том 1, а.с. 134-138).

Додатком №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4426193, ТОВ «Лінеура Україна» та відповідач погодили графік платежів, їх кількість, розмір та періодичність, що підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, згідно з яким дата повернення кредиту - 05.02.2025 року; чиста сума кредиту за розрахунковий період - 72 418,40 грн.; сума кредиту - 8 000 грн.; розмір процентів - 64 418,40 грн., реальна річна процента ставка - 24 007,53%, загальна вартість кредиту - 72 418,40 грн. (том 1, а.с. 111 ).

Судом також встановлено, що 21.02.2022 року між ТОВ " Пейтек Україна " (фінансова компанія ) та ТОВ «Лінеура Україна» ( клієнт ) укладено договір про організацію переказу грошових коштів №210222-1, відповідно до п.1.1 якого фінансова компанія за дорученням клієнта ( платника ) на підставі окремо укладеного кредитного договору між клієнтом і споживачем (отримувачем ), за допомогою сервісу фінансової компанії здійснює переказ коштів в національній валюті України з метою видачі кредитів, від клієнта на картки Visa international та/або НПС Простір отримувачів (том 1, а.с. 154-163).

Відповідно до листа ТОВ " Пейтек " №20241219-171 від 19.12.2024 року між ним та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_5 від 03.01.2024 року, відповідно до якого 27.02.2024 року о 21:03:06 год. перераховано кошти в розмірі 8 000 грн. на платіжну картку клієнта НОМЕР_1 ( том 1, а.с. 74 ).

Згідно з листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-251120/81144-БТ від 28.11.2025 року на ім`я ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_6 , на яку 27.02.2024 року здійснено зарахування коштів в сумі 8 000 грн. ( том 2, а.с. 8-9 ).

Відповідно до складеного ТОВ «Лінеура Україна» розрахунку заборгованості за договором № 4426193 від 27.02.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за договором станом на 25.11.2024 року складає: 4 206,01 грн. - за тілом кредиту; 22 817,56 грн. - за процентами; 4 000 грн. - за штрафними санкціями. За період з 27.02.2024 року по 25.11.2024 року ОСОБА_1 сплатила в рахунок погашення заборгованості на користь ТОВ «Лінеура Україна» 4 315,36 грн. (процентів) та 3 793,99 грн. - тіла кредиту (том 1, а.с. 75-85 ).

Судом також встановлено, що 25.11.2024 року між ТОВ "Українські фінансові операції " (фактор ) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) укладено договір факторингу № 25/11/2024 згідно з п.1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ( ціна продажу ) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2 та надходження ціни продажу у повному обсязі на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги ( том 1, а.с. 172-181 ).

Відповідно до 3.3 договору ціна продажу за договором становить 1 962 112,59 грн.

Судом також встановлено, що ТОВ "Українські фінансові операції " виконало свої зобов`язання за договором факторингу, що підтверджується копіями платіжних інструкцій від 05.12.2024 року та 06.12.2024 року ( том 1, а.с. 211-213 ).

25.11.2024 року між ТОВ "Українські фінансові операції " та ТОВ «Лінеура Україна» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024 року, згідно з яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 3 679 і став кредитором по відношенню до них стосовно заборгованостей (том 1, а.с. 190).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 25/11/2024 від 25.11.2024 року позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за кредитним договором №4426193 на загальну суму заборгованості 31 023,56 грн. (сума заборгованості за основною сумою - 4 206,01 грн.; за відсотками - 22 817,55 грн.; за пенею, штрафами - 4 000 грн. (том 1, а.с. 243-245)).

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором повідомлено відповідача шляхом направлення 26.11.2024 року об 11:24 год. відповідного SMS-повідомлення на номер мобільного телефону НОМЕР_7 ( том 1, а.с. 62-63 ).

Позивачем вказано, що відповідач порушила умови кредитного договору і має заборгованість в загальній сумі 34 594,38 грн., з яких: за тілом кредиту (основним боргом) - 4 206,01 грн.; за нарахованими первісним кредитором відсотками ( з 27.02.2024 року по 25.11.2024 року ) - 22 817,55 грн.; за нарахованими позивачем відсотками ( з 26.11.2024 року по 05.02.2025 року) - 7 570,80 грн.; за штрафними санкціями - 4 000 грн. Нарахування відсотків здійснено по 05.02.2025 року, тобто в межах строку кредитування ( том 1, а.с. 32-33, 75-85).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаного кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.

Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

При цьому, судом, згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оскільки судом встановлено, що відповідач уклала кредитний договір, та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на які набув позивач за укладеним між ним та кредитодавцем відповідача договором факторингу, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 34 594,38 грн.

Судом також встановлено, що позивачем за звернення до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., що стверджується платіжним дорученням (інструкцією) від 20.08.2025 року (а.с. 29). Дані судові витрати підлягають присудженню з відповідача на користь позивача в зв`язку із задоволенням позовних вимог в частині стягнення заборгованості.

Щодо вимог позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. 10, 11 ст.265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, - суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Дані норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість.

Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року в справі № 910/14524/22.

15.03.2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності з 17.03.2022 року), яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Кредитні відносини між сторонами у справі виникли 27.02.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. 10, 11 ст.265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився,- є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Як встановлено судом, 01.08.2024 року між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О. укладено договір про надання юридичної допомоги №01/08/2024-А, згідно з умовами якого останнього уповноважено на складання проектів процесуальних документів, листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництво інтересів замовника у органах державної влади та місцевого самоврядування (на підставі окремої довіреності) (п. 1.1. договору), із визначенням вартості послуг виконавця у актах наданих послуг по домовленості (п. 3.1. договору ( том 1, а.с. 150-153 )).

21.04.2025 року позивачем та адвокатом Дідухом Є.О. складено заявку № 4426193 до вказаного договору про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до якої адвокат зобов`язується надати послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4426193 від 27.02.2024 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , вартість яких визначена у розмірі 10 000 грн. ( том 1, а.с. 67-69 ).

Відповідно до акту № 4426193 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з договором № 1001/08/2024-А від 01.08.2024 року витрати товариства на правничу допомогу адвоката в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4426193 від 27.02.2024 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , становлять 10 000 грн., про що також вказано в рахунку на оплату №4426193-2025 від 20.07.2025 року; правова допомога полягала в наданні адвокатом консультації та роз`яснень з правових питань, дослідженні наданих позивачем документів, аналізі фактичних обставин справи, чинного законодавства та судової практики, самостійному отриманні необхідних письмових доказів, складенні та оформленні позовної заяви та додатків до неї, а також інших процесуальних документів, представництві інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства тощо ( том 1, а.с. 61, 72-73).

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10 000 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 3 000 грн.

На підставі ст. ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077-1078 ЦК України та, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 137, 141, ч.2 ст. 247, ст.ст. 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансвоі операції" (код ЄДРПОУ 40966896, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно - Корчуватська, 27, приміщення 2), заборгованість за кредитним договором №4426193 від 27.02.2024 року в загальному розмірі 34 594 (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто чотири) гривні 38 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити в зв`язку з їхньою безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансвоі операції" 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору та 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Коломийським міськрайонним судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін:

Позивач: ТОВ ""Українські фінансвоі операції", код ЄДРПОУ 40966896, адреса: 03045, м.Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 15 грудня 2025 року.

Суддя: Яремин М. П.