Решение № 132576276, 08.12.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9689/24

2/212/5390/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2025 року місто Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю секретаря судового засідання Хімченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

Представниця АТ«КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ»звернулася досуду ізпозовною заявоюдо ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості занадані житлово-комунальніпослуги зцентралізованого опалення.Мотивуючи своюзаяву тим,що позивачє постачальником теплової енергії за адресою проживання та реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 , на квартиру відкрито особовий рахунок, власником зазначена ОСОБА_1 . Відповідачка не здійснює оплату за отримані послуги централізованого опалення, у зв`язку із чим виникла заборгованість за період з 01.11.2019 року по 30.06.2024 року у розмірі 33 597 грн. 25 коп., яку позивач просить стягнути з відповідачки, також у зв`язку із невиконанням відповідачкою обов`язку щодо сплати заборгованості просить стягнути з неї суму індексу інфляції у розмірі 4 570, 30 грн., 3% річних у розмірі 1471,15 грн., плату за абонентське обслуговування в розмірі 16,68 грн., пеня 342,07 гривень, а також відшкодувати судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 3028 грн. 00 коп..

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.12.2024 року позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» суму заборгованості по оплаті за централізоване опалення за період з 01.11.2019 року по 30.06.2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі: 33 597 грн. 25 коп., суму індексу інфляції у розмірі 4 570,30 грн., 3% річних у розмірі 1 471,15 грн., плату за абонентське обслуговування в розмірі 16,68 грн., пеня 342,07 грн., а всього 39 997 гривень 45 копійок та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 гривні 00 копійок.

До Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшла заява, в якій ОСОБА_2 просила відмовити у позові. Зазначила, що період розрахованої суми боргу до 30.06.2021 року, заявленого позивачем, є поза межами позовної давності встановленої законодавством. Акцентувала увагу суду, що позивач порушив вимогу ст. 258 ЦК України щодо строку спеціальної позовної давності в один рік до моменту пред`явлення вимоги щодо стягнення пені, разом з тим порушив правила щодо мораторію нарахування штрафних санкцій в умовах COVID-19, встановленого законом. Крім того, АТ «Криворізька теплоцентраль» за період з 24.02.2022 року по 31.12.2023 рік порушила правила, встановлені постановою КМУ від 05.03.2022 року № 206 щодо мораторію нарахування пені, інфляційних нарахувань, трьох процентів річних, нарахованих на заборгованість, творену за несвоєчасне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ухвалою суду від 20.08.2025 року поновлено строк відповідачці на подання заяви про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.12.2024 року та прийнято заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.12.2024 року ухвалене у цивільній справі № 212/9689/24 до розгляду.

Ухвалою суду від 02.09.2025 року скасовано заочне рішення у справи та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом.

Представник позивача надала до суду додаткові пояснення. Зазначила, що Як вбачається з розрахунку поданого разом із позовною заявою, Відповідачем було здійснено регулярно часткову оплату за послугу з централізованого опалення, а саме: слід звернути увагу на факт часткової оплати послуг відповідачем у наступні періоди: Листопад 2019 р. 232,41 грн.; Лютий 2020 р. 220,00 грн.; Липень 2020 р. 200,00 грн; (нарахування за послугу АТ «КТЦ» не здійснювало); Документ сформований в системі «Електронний суд» 18.09.2025 2 Лютий 2021 р. 200,00 грн.; Квітень 2021 р. 200,00 грн.; Червень 2021 р. 400,00 грн.; (нарахування за послугу АТ «КТЦ» не здійснювало); Жовтень 2021 р. 1000,00 грн.; (нарахування за послугу АТ «КТЦ» не здійснювало); Грудень 2021 р. 1601,77 грн.; Січень 2022 р. 2117,19 грн.; Квітень 2022 р. 1000,00 грн.; (нарахування за послугу АТ «КТЦ» не здійснювало); Травень 2022 р. 3218,00 грн.; (нарахування за послугу АТ «КТЦ» не здійснювало); Червень 2022 р. 1000,00 грн.; (нарахування за послугу АТ «КТЦ» не здійснювало); Березень 2023 р. 1000,00 грн.; Вересень 2023 р. 1000,00 грн.; Січень 2024 р. 1077,59 грн.; Лютий 2024 р. 1500,00 грн. Ці факти свідчать про визнання відповідачем існування боргу, що відповідно до законодавства України є підставою для переривання перебігу строку позовної давності. Таким чином, Відповідачі були обізнані про свою заборгованість, частково її погашали, що свідчить про визнання боргу та переривання перебігу строку позовної давності. Таким чином, кожна із зазначених оплат у 2019-2024 роках, включаючи оплату в періоди, коли нарахування не здійснювалися, є беззаперечним доказом того, що відповідач не заперечував наявність заборгованості, а отже, строки позовної давності були перервані, і перебіг кожного разу починався заново. З огляду на це, вважаємо, що доводи відповідача у заяві про перегляд заочного рішення є безпідставними та направлені на уникнення виконання свого обов`язку, передбаченого чинним законодавством. Окрім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 до 31.10.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено (у тому числі, і станом на час звернення позивача з позовом до суду й на час ухвалення заочного рішення суду). Під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом. За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року. (Дана позиція викладена в Постанові Дніпровського апеляційного суду від 05.07.2023 по справі №214/1412/22) Позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідачів на свою індексу інфляції у розмірі 4 570, 30 грн., 3% річних у розмірі 1 471,15 грн., пеня 342,07 гривень, нарахованих на суму несплаченої заборгованості. Дані суми нараховано за період до набрання чинності Постановою КМУ від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (Розрахунок заборгованості додано до позову). Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. №1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово комунальних послуг» (далі Постанова №1405) скасовано мораторій на нарахування пені й штрафів за заборгованість з оплати житлового-комунальних послуг населенню. Відповідно до вищезазначеної постанови, такий мораторій зберігається лише для територій, де ведуться бойові дії згідно з переліком Мінреінтеграції. Пунктом 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Оскільки м. Кривий Ріг не є територією де ведуться бойові дії та/або окупованою територією, а Типовим індивідуальним договором передбачено можливість нарахування пені з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу, АТ «Криворізька теплоцентраль» має правові підстави здійснити нарахування пені і штрафів на заборгованість з оплати житлового комунальних послуг з 30.12.2023. Враховуючи зазначене, внаслідок порушення вимог законодавства, боржнику нарахована пеня у розмірі 342,07 грн. чинного Згідно з ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання. Щодо витрат на правову допомогу вказала, що слід врахувати, що дана справа є малозначною у розумінні положень, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду, а тому заявлений розмір витрат на правничу допомогу 10 000 грн є непропорційно завищеним у порівнянні зі значенням спору та критеріями розумності і співмірності, встановленими процесуальним законодавством і практикою Верховного Суду; відповідно суд має зменшити суму компенсації керуючись критеріями обґрунтованості, реальності та співмірності витрат, які не можуть виходити за межі розумного співвідношення до ціни позову та складності справи." Велика Палата Верховного Суду у справі № 496/3134/19 (13.07.2022) визнає можливість кваліфікувати окремі спори як малозначні та наголошує на відмінності поняття «малозначності» і належності представництва; це дає підстави для оцінки необхідності й розумності адвокатських витрат. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (додаткова постанова у справі № 910/12155/22 від 13.02.2024) прямо вказав, що суд повинен оцінювати реальність, обґрунтованість і співмірність заявлених витрат і може зменшити заявлену суму, виходячи з критерію співмірності з ціною позову; у цій справі суд зменшив заявлені витрати до розумної суми. Постанова Великої Палати від 05.07.2023 (справа № 911/3312/21) і додаткові постанови ОП КГС ВС розкладають принципи (реальність, необхідність, час робіт, складність справи, ціна позову), якими має керуватися суд при визначенні розміру відшкодування витрат на правничу допомогу. Враховуючи це, АТ «Криворізька теплоцентраль» просить суд визнати справу малозначною та у зв`язку з цим: зменшити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу, заявлених позивачем у розмірі 1000 грн, як неспівмірних зі складністю справи, обсягом здійсненої представником роботи, а також із загальними майновими інтересами сторін. Просила розглядати справу без її участі

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представник позивачки підтримала свою правову позицію, яка викладена в заяві про перегляд заочного рішення, надали до суду свій розрахунок заборгованості, просили долучити до матеріалів справи інформаційні довідки з ТОВ «НОВА КОМ». Просили розглядати справу без їх участі. Також, звернулися із заявою про застосування строків позовної давності. Наполягали винести рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.4ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 з 06.04.2015 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26).

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 перебуває на обслуговуванні у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ», на квартиру відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на послуги централізованого опалення (а.с.13).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з листопада 2019 року по червень 2024 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 за послуги з опалення та гарячого водопостачання, заборгованість станом на червень 2024 року складає 33597, 25 гривень (а.с. 14).

Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до положень статті 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Між позивачем та відповідачкою виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Згідно зі статями322,360 ЦК Українивласник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно достатті 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 20 цього Законуспоживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Отже, враховуючи положення статей317,322,360 ЦК Українивласник квартири зобов`язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає він у належній йому квартирі чи ні, якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц).

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст. 67, 68, 162 Житлового Кодексу Українизобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року в справі №6-2951цс15.

Пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів Українивід 21липня2005року №630 (із змінами) (надалі - Правила надання послуг) визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Приписами частини першої статті 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу.

Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу). У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти б, 7, 8 частини першої статті 31).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною першою ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановленийст. 19 Закону України «Про теплопостачання».

Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

За правилами статті 256ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами частини четвертої статті 267 ЦКУкраїни передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою, п`ятоюстатті 261 ЦКУкраїни встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Стосовно заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд звертає увагу, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час ухвалення оскаржуваного рішення суду.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин настрок дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.

За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 карантин закінчився 30 червня 2023 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року карантин було скасовано з 01 липня 2023 року. Таким чином, в період з 02 квітня 2020 року по 01 липня 2023 року було зупинено всі строки позовної давності на підставі п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Отже, оскільки, перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за листопада 2019 року закінчився під час дії карантину, ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.

Позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за період, починаючи з листопада 2019 року.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписистатті 625 ЦК Українипоширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Щодо позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення 3% річних та інфляційний втрат, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває і на момент ухвалення рішення суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набирала чинності з дня її опублікування 06 березня 2022 року і застосовувалася з 24 лютого 2022 року.

У подальшому, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово- комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» було викладено у новій редакції, та установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285).

Таким чином, з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року, включно, існувала заборона на нарахування штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги без обмеження територією ведення бойових дії або тимчасово окупованими територіями, затвердженими наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 № 309.

Отже, суд вважає, що нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню з відповідача у межах заявлених позовних вимог за період з 01 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року включно та з 30 грудня 2023 року по 31 травня 2024 включно, згідно з розрахунком позивача, який відповідає вимогам чинного законодавства України.

Посилання представниці щодо сумнівності розрахунку штрафних санкцій суд не бере до увагу, оскільки стороною відповідача не проведено контр розрахунок та не зазначено, помилок в методиці або предметі нарахувань.

Враховуючи зазначене, до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 227.96 грн та інфляційні нарахування в сумі 438.85 грн.

При цьому суд зазначає, що згідно з пунктом 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830, зі змінами, у разі несвоєчасного здійснення платежів, споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

З 30 грудня 2023 року АТ «Криворізька теплоцентраль» вправі здійснювати нараховувати пені на заборгованість, яка за період з 30 грудня 2023 року до травня 2024 року скадає 122.80 грн та підлягає задоволенню.

За ст. 141 ЦПК суд стягує з відповідачів витрати позивача з оплати судового збору на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, тобто у розмірі 2603грн 07коп (85,97% задоволених вимог) з відповідачки.

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином:у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення.Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Вказані правові висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)

Керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст.525, 625, 901, 903 ЦК України, ЗУ «Про теплопостачання», ст. ст.16, 20, 21, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ» суму заборгованості за період з 01.11.2019 року по 30.06.2024 року у розмірі 33597.25 гривень, суму індексу інфляції у розмірі 438.85 грн, 3% річних у розмірі 227.96 грн, пеня 122.80 грн, а всього 34 386 гривень 86 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» витрати з оплати судового збору в сумі 2603,07 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ», код ЄДРПОУ 00130850,місцезнаходження: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 12.12.2025 року.

Суддя: І. Б. Чайкін