Решение № 132545016, 12.12.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5780/25

Провадження № 2-а/346/163/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сольський В.В., за участю секретаря судового засідання Біди Ю.Б., представника позивача адвоката Костромін Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки звернулася до суду із вказаним позовом в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6026295 від 27 жовтня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн за ст. 121-3 ч. 1 КУпАП.

Позов мотивує тим, що 27 жовтня 2025 року близько 11 год ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції на вул. М.Коцюбинського в м. Коломия та складено вказану постанову, в якій зазначено, що ОСОБА_1 керувала 27 жовтня 2025 року транспортним засобом марки Toyota 4 Runner бежевого кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , що не належить цьому засобу, чим порушила вимоги п.2.9 В ПДР України керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, що не належить цьому засобу, чим передбачена відповідальність за ч.1 ст. 121-3 КУпАП.

Представник зазначає, що позивачка перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з 16 вересня 2011 року.

Будучи у шлюбі 21 травня 2024 року вони з чоловіком придбали автомобіль марки Toyota 4 Runner бежевого кольору (загальний легковий універсал) з реєстраційним номером НОМЕР_1 , рік випуску 2006, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Автомобіль було зареєстровано на ОСОБА_2 .

З травня 2024 року ОСОБА_1 постійно керує вказаним автомобілем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт) серії НОМЕР_2 .

Таким чином 27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 керувала автомобілем Toyota 4 Runner р.н. НОМЕР_1 , який належить на праві спільної сумісної власності їй та її чоловікові, маючи при собі технічний паспорт, та не порушуючи жодних правил дорожнього руху. Причини її зупинки позивачу невідомо і досі.

Вказує, що транспортний засіб марки Toyota 4 Runner був належним чином зареєстрований, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт) засобу серії НОМЕР_2 . Даним свідоцтвом підтверджується і внесення згідно чинних норм даних до реєстру, зокрема реєстраційних знаків автомобіля.

Позивачку звинувачено у тому, що вона керувала автомобілем з номерним знаком, який йому не належить, проте остання поліцейському надала всі підтверджуючі документи про те, що вказаному транспортному засобу 21 травня 2024 року було видано реєстраційний номер НОМЕР_1 , зокрема оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, однак, він не взяв до уваги її пояснення, не повно з`ясував всі обставини справи та склав оскаржувану постанову, тому вважає обвинувачення поліцейського в порушенні нею даного пункту ПДР безпідставним.

Як зазначено у постанові від 27 жовтня 2025 року транспортний засіб Toyota 4 Runner реєстраційний номер НОМЕР_3 належить ОСОБА_3 . Представник вказує, що бажаючи привласнити спільно придбаний автомобіль, Клим`юк М.М. через електронний кабінет водія або засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія переоформив право власності на транспортний засіб Toyota 4 Runner на свою сестру ОСОБА_3 , порушуючи права позивачки, як співвласника майна.

Представник також зазначила, що згідно оспорюваної постанови до неї додаються: інші матеріали справи, акт тимчасового затримання транспортного засобу. Однак, позивачці не було надано копій жодних інших матеріалів та копії акту затримання транспортного засобу.

Представник вказує що оскільки в діях позивачки відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, що в розумінні п.1ст.247 КУпАП є обов`язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності, позивач не може нести адміністративну відповідальність за порушення ПДР України, а тому належним способом відновлення її порушених прав є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6026295 від 27 жовтня 2025 року із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням ч.3 ст. 286 КАС України.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги з вказаних підстав підтримала.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав, про причини неявки та неподання відзиву суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Ст.9 КУпАП, визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 як водія транспортного засобу, 27 жовтня 2025 року складено постанову серії ЕНА № 6026295 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та визнано винною за ст. 121-3 ч. 1 КУпАП у зв`язку із порушенням п. 2.9в ПДР України (а.с. 13).

Зі змісту постанови вбачається, що позивачка 27 жовтня 2025 року транспортним засобом марки Toyota 4 Runner бежевого кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , що не належить цьому засобу, чим порушила вимоги п.2.9 В ПДР України керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, що не належить цьому засобу, чим передбачена відповідальність за ч.1 ст. 121-3 КУпАП.

В судовому засіданні встановлено, та підтверджено відповіддю заступника начальника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та чернігівській областях транспортний засіб марки Toyota 4 Runner, 2006 року випуску VIN: НОМЕР_4 , об`єм двигуна 3956 см. куб. 21 травня 2024 року в ТСЦ МВС № 3243 РСЦ ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях перереєстровано з ОСОБА_4 на нового власника ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу укладеного в ТСЦ від 21 травня 2024 року № 3243/2024/4614099, з присвоєнням державного номерного знаку « НОМЕР_1 ».15 жовтня 2025 року в ТСЦ № 3245 РСЦ ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях перереєстровано з ОСОБА_2 на нового власника ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного засобами порталу Дія від 15 жовтня 2025 року № 3245/2025/5679073 з присвоєнням державного номерного знаку DI4081AC.

В судовому засіданні встановлено що про перереєстрацію транспортного засобу на нового власника, що мала місце 15 жовтня 2025 року позивачці не було відомо. Вона керувала вказаним автомобілем маючи при собі оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, отриманий в результаті переоформлення здійсненого 22 травня 2024 року.

В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Частиною.2 ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Відповідно до правил ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 2.9. В ПДР України встановлено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповідно до ст. 121-3 ч. 1 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Склад адміністративного правопорушення передбачає комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона. При цьому доказуванню підлягають всі елементи складу правопорушення.

Суд вказує, що відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, можлива лише при умисній формі вини, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Враховуючи те, що позивачка заперечує, що вона була обізнаою про те, що незадовго до події транспортний засіб, яким вона керувала був проданий і перереєстрований на іншу особу зі зміною державного номерного знака, у неї при собі був оригінал свідоцтва про реєстрації транспортного засобу, а тому суд вважає, що в її діях відсутній умисел, як необхідна умова для наявності складу цього правопорушення.

Згідностатті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1ст. 75 КАС Українивстановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наналізу вказаних норм вбачається, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, вказаних у позовній заяві.

Отже, з наведеного слідує, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення позивачкою вказаного пункту ПДР України та правомірність притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 121-3 ч. 1 КУпАП.

Відтак, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 121-3 ч. 1 КУпАП, що виключає можливість притягнення її до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.

Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки є підставними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з приписів ст.139 КАС України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачою за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Виходячи з наведеного, на користь позивачки слід стягнути судовий збір за подання позову в розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

На підставі наведеного та ст. 122 КпАП України, керуючись ст.ст.2,19,121, 132,134,241-251, 289 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6026295 від 27 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відвідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління національної поліції у Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Сольський В. В.