Решение № 132543486, 09.12.2025, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1458/25

2/729/757/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

09 грудня 2025 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Кузюри В.О.

секретаря Ященко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобровиця цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

АТ «Таскомбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 29.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія " Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договів № 5565493457 відповідно до якого, ОСОБА_1 наданий кредит у сумі 44150,00 грн., строк користування 24 місяців з річними процентами 0,01 % від суми боргу за договором, та щомісячними процентами 2,49 %5 від суми кредиту.

ТОВ «Фінансова компанія " Центр фінансових рішень» виконало свої зобов`язання за умовами кредитного договору у повному обсязі та перерахувало кошти позичальнику згідно умов договору.

АТ« "ТАСКОМБАНК» на підставі Договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року, є новим кредитором за кредитним договором №5565493457 від 29.06.2021 року з усіма наступними додатками та змінами.

Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, кредитні кошти не повернув, у зв`язку з чим у нього станом на 01.07.2025 ролку виникла заборгованість у розмірі 56069,86 грн. яка складається: з заборгованості по тілу кредиту 35839,63грн.; - заборгованості по річним процентам 5,11грн.;- заборгованість по щомісячним процентам 20225,12грн., яку позивач просить стягнути разом із судовими витратами.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить проводити розгляд справи без його участі. До суду надіслав заяву, в якій просить задовольнити позов у повному обсязі, не заперечує щодо винесення заочного рішення

Відповідач в судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, а відтак, враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи та враховуючи наявність умов, передбачених ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст.281 ЦПК України.

Оскільки сторони до суду не з`явились, суд вважає за необхідне розгляд справи провести відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 статті 627 ЦК України).

Положеннями ч.1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 статті 639 ЦК України).

Судом встановлено, що 29.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія " Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договів № 5565493457 відповідно до якого, ОСОБА_1 наданий кредит у сумі 44150,00 грн., строк користування 24 місяців з річними процентами 0,01 % від суми боргу за договором, та щомісячними процентами 2,49 %5 від суми кредиту.(15-17).

Як видно із позовної заяви позивач посилається на те що право вимоги належить йому на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.09.2021 укладеним між ТОВ «ФК «ЦФР» та акціонерним товариством «Таскомбанк» № 01/09/21, у відповідності до умов якого, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором, проте даний договір в матеріалах справи відсутній , наданий договір про відступлення права вимоги від 07.10.2016 року (а.с. 74-75).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правовиком (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи встановленні в ході розгляду справи обставини, а саме те, що договір з первісним кредитором ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» - укладений з відповідачем 29.06.2021 року, а договір про відступлення права вимоги, за яким як вважає позивач право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до АТ «ТАСКОМБАНК» - укладений 07.10.2016 року, тобто до укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором. Копії договору про відступлення права вимоги факторингу, які би підтверджували перехід права вимоги від первісного кредитора до АТ «ТАСКОМБАНК» до матеріалів справи не долучено, тому суд приходить до висновку, що матеріалами справи не доведено, що після укладення 29.06.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» кредитного договору № 5565493457 право вимоги за цим договором на підставі будь-якого договору про відступлення права вимоги перейшло до АТ «ТАСКОМБАНК», оскільки договір про відступлення права вимоги, на який посилається представник позивача як на підставу переходу права вимоги, був укладений до укладення кредитного договору відповідача з первісним кредитором. Тобто судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що вимоги до відповідача перейшли до іншого кредитора АТ «ТАСКОМБАНК», за відсутності вказаних документів неможливо вважати, що позивач набув вимоги до відповідача за кредитним договором № 5565493457 від 29.06.2021 року, доказами не підтверджено наявність переходу права вимоги до позивача. Зазначення факту переходу права вимоги до позивача у самій позовній заяві з посиланням на відповідний договір не можна вважати належним доказом, оскільки будь-які вимоги в кредитних договорах повинні бути підтверджені доказами.

На підставі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до вимог ч.2 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили той факт, що вимоги до відповідача від первісного кредитора перейшли до другого кредитора АТ «ТАСКОМБАНК». Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

За вказаних обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, тому не підлягають задоволенню вимоги про стягнення судових витрат.

На основі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 18, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, ст. 526, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: акціонерне товариство «Таскомбанк (01032, м.Київ вул.Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443);

Відповідач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Кузюра