Постановление суда № 132493600, 07.10.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 205/1941/25

Провадження № 2/761/6404/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у склад:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Гусак О.Ю.,

розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває дана цивільна справа.

Так, в підготовче засідання, призначене на 07 жовтня 2025 року позивач свого представника не направив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, поважність причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання на іншу дату не надходило, заяви про розгляд справи за відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України»матеріали справи не містять.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про день та час розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, клопотань про відкладення судового засідання на іншу дату в адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За положеннями ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як свідчать матеріали справи, представник позивача в підготовче засідання, проведення якого призначалось 03.09.2025, 07.10.2025 не з`явився, причини неявки не сповістив.

Так, позовна заява сформована та надійшла на розгляд через систему «Електронний суд».

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) зроблено висновок, що за змістом статті 14 ЦПК України для цілей цього Кодексу офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Як свідчать матеріали справи позивач має офіційну електронну адресу, зареєстровану в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22) сформульовано висновок про те, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то потрібно припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому потрібно виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Отже, позивач є користувачем системи «Електронний суд» повідомлялася про розгляд справи засобами електронного зв`язку.

Судова повістка сформована 19.06.2025, про виклик до суду на 18.07.2025 направлялась засобами електронного зв`язку, яка доставлена до електронного кабінету 15.06.2025 о 16:30:49про що свідчить довідка про доставку електронного документу, яка міститься в матеріалах справи.

Повістка сформована 18.07.2025, про виклик до суду на 03.09.2025 направлялась засобами електронного зв`язку, яка доставлена до електронного кабінету 18.07.2025 о 23:26:07про що свідчить довідка про доставку електронного документу, яка міститься в матеріалах справи.

Судова повістка сформована 03.09.2025, про виклик до суду на 07.10.2025 направлялась засобами електронного зв`язку, яка доставлена до електронного кабінету 04.09.2025 о 09:21:26про що свідчить довідка про доставку електронного документу, яка міститься в матеріалах справи.

Заяв про розгляд справи за відсутністю позивача в адресу суду не надходило.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи .

Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Такі висновки Верховний Суд зробив у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21).

У постанові від 28.10.2021 в справі № 465/6555/16-ц Верховний суд зазначив - згідно зі статтею 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні в разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18 (провадження № 61-13892св20).

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії»).

Так, у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

На зазначене звертає увагу і Верховний Суд в постанові від 28.06.2023 (справа № 757/48467/21). Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі "ЮніонАліментаріяСандерс С.А. проти Іспанії" від 07 липня 1989 року).

Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що позивач будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи в судове засідання свого представника не направив, заяв про розгляд справи за відсутності представника позивача в адресу суду не надходило, суд вважає за можливе залишити позов без розгляду.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 223, 353 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України.

Суддя: