Решение № 132467490, 09.12.2025, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1752/25

Провадження по справі №2/276/951/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2025 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Бобра Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,

розглянувши в відкритомусудовому засіданняв порядкуспрощеного позовногопровадження цивільнусправу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 3294708478-618975 від 17 лютого 2022 року у розмірі 10583,97 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 17 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Кошельок" було укладено договір № 3294708478-618975 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.Відповідно до умов кредитного договору ТОВ "Кошельок" взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на умовах: сума кредиту 3550,00 грн, початковий строк кредитування 14 днів, відсоткова ставка 0,01 % на добу. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, та перерахував грошові кошти на вказану позичальником банківську картку № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 підтвердив виникнення своїх зобов`язань шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі у разі отримання ним грошових коштів. Згідно п.3.6 та п.3.7 кредитного договору строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 03 березня 2022 року до 31 травня 2022 року, за ставкою 2,2 % на добу. На момент подання позовної заяви у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі 10583,97 грн, з яких: 3550,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 7033,97 грн. заборгованість за відсотками за користування позикою. Позивач вважає, що з боку відповідача по відношенню до ТОВ "Кошельок" має місце свідоме порушення зобов`язання, визначеного в кредитному договорі, що тягне за собою правові наслідки, встановлені кредитним договором та законом.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 09.10.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просить розглянути справу без участі позивача та його представника, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не прибув.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, до суду направив відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ТОВ "Кошельок", справу розглянути без участі відповідача та його представника Мотальової-Кравець В.Ю. У відзиві представник відповідача заперечень щодо укладення ОСОБА_1 кредитного договору з ТОВ "Кошельок" не висловлював, однак зазначив, що відсотки за кредитним договором позивачем нараховано неправомірно, оскільки визначений у позові розмір відсотків включає період, який виходить за межі строку кредитування, тобто такі відсотки нараховані після спливу визначеного договором строку кредитування. Стверджує, що право ТОВ "Кошельок" нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору, тобто після 02.03.2022 року, оскільки з цього часу строк позики є таким, що закінчився, а тому вважає правомірним нарахування відсотків за період з 17.02.2022 по 02.03.2022 як встановлено в п.1.4.2, 1.4.3 Договору від 17.02.2022 року. Зазначив, що належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору після 02.03.2022 року матеріали справи не містять, а відповідач не вчиняла дій для пролонгації строку кредитування. Окрім того, представник відповідача вказав на те, що витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн є неспіврозмірними зі складністю справи, відтак повному відшкодуванню не підлягають.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено,що 17 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 укладений договір № 3294708478-618975 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - кредитний договір).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 3550,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.1.4.2 кредитного договору, проценти за користування кредитом 4,97 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.4.3 кредитного договору). Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду (п.1.4.3.1 кредитного договору).

Відповідно до п.2.1 кредитного договору, кредит надається строком на 14 днів (лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (п.2.2 договору).

В п.3.3. договору сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є додатком до договору.

В п.3.5 кредитного договору сторони погодили, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльний період, встановлений п.2.1 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п.3.4 цього договору процентна ставка менша, ніж 2 відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п.3.4 договору, скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту.

Відповідно до п.3.6 кредитного договору, факткористування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінніст.212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на умовах наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду; з наступного дня пісдя закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2,2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Додатком № 1 до договору № 3294708478-618975 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 17 лютого 2022 року є графік розрахунків (а.с. 14 зворот).

Факт перерахування кредитних коштів в сумі 3550,00 грн. на номер картки НОМЕР_2 підтверджується відповідним повідомленням про перерахування коштів через платіжну систему XPAY, а також листом керуючого ЦВ ПАТ «МТБ БАНК» у м. Києві від 15 вересня 2025 року № 09/605-09/57 (а.с.20-210).

Згідно із детальним розрахунком заборгованості за договором № 3294708478-618975 від 17.02.2022 року, залишок заборгованості ОСОБА_1 згідно кредитного договору складає10583,97 грн, з яких: 3550,00 грн за кредитом, 7033,97 грн за відсотками (4,97 грн нараховано % в межах Лояльного періоду, 7029,00 грн нараховано % за продовжений строк користування позикою) (а.с.16-17).

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК Українивстановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першійстатті 599 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно достатті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першоюстатті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зістаттею 627 ЦК Українивідповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями628,629 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно достатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українипередбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Положення частини першоїстатті 205 ЦК Українивизначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно достатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставіЦивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Відповідно достатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною третьоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ятастатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення частини шостоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно достатті 12 Закону України «Про електронну комерцію»якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, судом встановлено, що факт укладення 17.02.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» в електронній формі договору № 3294708478-618975 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, в розмірі 3550,00 грн, які було перераховано ОСОБА_1 того ж дня, підтверджується доданими до позовної заяви письмовими доказами, наданими позивачем.

Докази повернення відповідачем кредиту та сплати процентів за користування кредитом в порядку та на умовах, передбаченими спірним договором, у матеріалах справи відсутні. Таким чином, суд дійшов висновку, що ТОВ «Кошельок» має право грошової вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за кредитом, у зв`язку з невиконанням ним зобов`язань за договором.

Суд відхиляє доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо неправомірного нарахування відсотків за користування кредитом поза межами 14-денного строку кредитування, оскільки такі доводи спростовуються п.3.6 кредитного договору, відповідно до якого факткористування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінніст.212ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом.

Умови договору щодо продовження строку користування кредитом є чіткими і зрозумілими та не допускають подвійного трактування. Відповідач під час підписання кредитного договору, ознайомившись зі змістом договору, будь-яких зауважень щодо його умов не висловлював, тобто в повній мірі погодився з умовами договору, викладеними в ньому.

Отже, на підставі вказаного пункту 3.6 відбулася пролонгація договору та, як наслідок, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, починаючи з 03 березня 2022 року до 31 травня 2022 року. За таких обставин, нарахування відсотків за продовжений строк користування кредитними коштами є правомірним та підтверджено належними доказами.

При цьому суд враховує, що пунктом 2.2. Договору передбачено можливість продовження Лояльного періоду, протягом якого нараховується знижена процентна ставка, що є відмінним від продовження строку користування кредитом, передбаченого п.3.6 -3.7 Договору, що є окремою та самостійною підставою для продовження строку кредитування та не залежить від факту вчинення позивачем дій, спрямованих на продовження Лояльного періоду.

Обґрунтованих доводів щодо спростування суми заборгованості сторона відповідача не навела, а також не надала будь-якого власного контррозрахунку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивачем доведено суму заборгованості, заявлену у позовній заяві та така підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Кошельок», а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити.

Відповідно до частин першої-другоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги в повному обсязі, то вказані витрати на суму 2422,40 грн. необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім того, представник ТОВ «Кошельок» у позові просив суд стягнути з відповідача на користь товариства витрати на правову допомогу у сумі 10000 грн.

Згідно з частиною першоюстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другоїстатті 137 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

Частиною четвертоюстатті 137 ЦПК Українипередбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На обґрунтування заявленого розміру витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 року, укладеного між АБ «Герман Гурський та партнери» та ТОВ «Кошельок», із відповідним додатком від 11.08.2025 року.

Згідно із додатком до договору, ТОВ «Кошельок» доручає АБ «Герман Гурський та партнери» надати правову допомогу по стягненню з боржника ОСОБА_1 в судовому порядку суму боргу за кредитним договором від 17.02.2022 р. у вигляді: оформлення документів щодо надання правничої допомоги, збору та аналізу доказів, формування правової позиції, складання позовної заяви та ін., на загальну суму 10000,00 грн.

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище. Разом з тим, представник відповідача у відзиві на позов заявив, що витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн є неспіврозмірними зі складністю справи, відтак повному відшкодуванню не підлягають.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, беручи до уваги зміст заявлених позивачем позовних вимог, усталену практики з вирішення кредитних спорів, обсяг робіт виконаних адвокатом, зокрема, не надання доказів збору адвокатом доказів, формування додатків та відправку позову, що не є правничою допомогою, значимість спору для сторін, а також те, що всі обставини справи були встановлені при розгляді справи без участі представника позивача, виходячи із засад розумності та співмірності, а також враховуючи ціну позову, яка складає 10583,97 грн., суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.10,12,89,141,258,264-265,273,280-282,353,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" заборгованість за кредитним договором № 3294708478-618975 від 17 лютого 2022 року у розмірі 10583 (десять тисяч п`ятсот вісімдесят три) гривні 97 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення можебути оскарженебезпосередньо доЖитомирського апеляційногосуду шляхомподанняапеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кошельок", місцезнаходження: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Чайки, вул.Антонова, буд.8А; код ЄДРПОУ 40842831;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: Д.О. Бобер