Решение № 132379567, 24.11.2025, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/744/25

Єдиний унікальний номер 741/1541/25

РІШЕННЯ

іменем України

24 листопада 2025 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Кузьменка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ТОВ «Споживчий центр» звернулося до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14998,88 грн та понесених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 лютого 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 07.02.2022-100000652, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 13000 гривень строком на 98 днів. Відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти в розмірі 13000 грн, а, отже, акцептовано умови договору.

ТОВ «Споживчий центр» зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви в нього утворилася заборгованість у розмірі 14998,88 гривень, яку позивач просить стягнути судовим рішенням.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 26 серпня 2025 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 24 листопада 2025 року.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Пархоменко М.А. у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому вкзав, що він не заперечує факту укладення договору кредиту та готовий виконати зобов`язання в розумних межах, установлених законодавством України. За зазначеним договором ним було отримано 13000 грн, а, отже, на підставі ч. 5 ст. 21 Закону України «Про споживче креждитування» максимальна сума до сплати не може перевищувати 26000 грн. Станом на дату подання відзиву відповідачем здійснено платежі за договором на суму 16255,51 грн, тобто в позовній заяві неправомірно вказано, що він не здійснив жодного платежу. Відповідач просив відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з нього пені, відсотків, що перевищують установлену законом межу, надати розстрочку виконання рішення суду строком на 3 місяці шляхом щормісячної сплати частинами.

Крім того, 29 вересня 2025 року відповідачем подано до суду доповнення до відзиву, у яких він вказав, що він підтримує поданий ним відзив, а також заперечує проти стягнення з нього неустойки (пені), нарахованої позивачем, оскільки період нарахування неустойки припадає на період дії воєнного стану. Також відповідач уважає нарахування відсотків за ставкою 1% на день несправедливим, таким, що суперечить засадам добросовісності, розумності та справедливості, а умови кредитного договору щодо процентної ставки кабальними. Відповідач просить суд зменшити розмір неустойки або повністю відмовити в її стягненні, зменшити розмір процентів, нарахованих за користування кредитом, надати розстрочку виконання рішення суду строком на 3 місяці шляхом щомісячної сплати частинами.

Також відповідач 24 листопада 2025 року подав до суду заяву, у якій просив провести судове засідання без його участі, при постановленні рішення врахувати його позицію, викладену у відзиві та доповненнях до нього.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, робить нижченаведений висновок.

07 лютого 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 07.02.2025-100000652 шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписання заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов кредитування та схвалення їх кредитором, а також підписання відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (а. с. 17-23).

Так, 07 лютого 2025 року за допомогою одноразового ідентифікатора Е493 ОСОБА_1 підписав заявку кредитного договору № 07.02.2025-100000652, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 07 лютого 2025 року за посиланням https:/sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (а. с. 20-21).

За умовами заявки № 07.02.2025-100000652 від 07 лютого 2025 року ОСОБА_1 надано кредит на таких умовах:

1. дата надання/видачі кредиту 07 лютого 2025 року;

2. сума кредиту 13000 грн.;

3. строк, на який надається кредит, - 98 днів з дати його надання;

4. дата повернення (виплати) кредиту 15 травня 2025 року;

5. продовження (лонгація, пролонгація) строку договору не передбачена;

6. процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;

7. комісія, пов`язана з наданням укредиту, 15 % від суми кредиту та дорівнює 1950,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту;

15. неустойка: 130,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язанння.

Відповідно до заявки № 07.02.2025-100000652 від 07 лютого 2025 року реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5221-19хх-хххх-5560.

Згідно з п. 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальниу коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5221-19хх-хххх-5560.

Згідно з п. 11.4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником.

07 лютого 2025 року об 11:20:00 через сервіс онлайн платежів iPay.ua позичальнику на платіжну картку НОМЕР_1 здійснено виплату грошових коштів у сумі 13000 грн за договором № 07.02.2025-100000652, що підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 77-1508 від 15 серпня 2025 року (а. с. 14).

Зі змісту довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 07.02.2025-100000652 від 07 лютого 2025 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає 14998,88 грн, з яких: 7943,77 грн основний борг, 3415,11 грн проценти за період з 07 лютого 2025 року по 17 квітня 2025 року, 3640 грн неустойка (а. с. 13).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечувалося відповідачем 07 лютого 2025 року між сторонами укладено кредитний договір № 07.02.2025-100000652 в електронній формі, умови якого позивачем виконано, надано відповідачеві кредитні кошти в сумі 13000 грн. Відповідач у передбачений договором 98-денний строк кредит у повному обсязі не повернув та не здійснив сплату відсотків, передачених договором.

Суд зауважує, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, частково здійснював платежі з погашення заборгованості за кредитним договором, що свідчить про його обізнаність з умовами кредитування та розуміння свого обов`язку з погашення кредиту. Отже, факт укладення договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 13000 грн суд уважає доведеним повністю.

В обґрунтування наявності заборгованості відповідача позивачем надано довідку-розрахунок про стан заборгованості ОСОБА_1 , відповідно до якої заборгованість складає 14998,88 грн, з яких: 7943,77 грн основний борг, 3415,11 грн проценти за період з 07 лютого 2025 року по 17 квітня 2025 року, 3640 грн неустойка.

Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконав умови укладеного з ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору № 07.02.2025-100000652 від 07 лютого 2025 року, суму отриманих від позивача грошових коштів у повному обсязі не повернув, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в сумі 7943,77 грн.

Вирішуючи питання про правомірність заявленої вимоги товариства про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, суд виходить з того, що позивач, крім тіла кредиту, просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами за період з 07 лютого 2025 року по 17 квітня 2025 року в сумі 3415,11 грн.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині заявлених вимог, ТОВ «Споживчий центр» указувало на те, що за умовами договору № 07.02.2025-100000652 від 07 лютого 2025 року сторонами погоджено сплату процентів за ставкою 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, а також погоджено строк кредитування 98 днів з дати надання кредиту.

За розрахунком позивача заборгованість за процентами за період з 07 лютого 2025 року по 17 квітня 2025 року розрахована в межах строку кредитування.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та проаналізувавши умови кредитного договору щодо порядку нарахування відсотків за кредитом, суд уважає нарахування процентів, обумовлених договором, обгрунтованим та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму заборгованості за процентами в сумі 3415,11 грн.

Щодо нарахування позивачем неустойки за неналежне виконання зобов`язання боржником, суд зазначає таке.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як зазначалося, кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже, на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) виклав тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23.

Отже, суд уважає, що нарахування позивачем неустойки у розмірі 3640 грн є неправомірним, а тому позов у частині стягнення з відповідача неустойки задоволенню не підлягає.

Доводи відповідача про те, що ним наразі сплачено за кредитом 16255,51 грн, а відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» загальна сума всіх платежів за договором (включаючи проценти, комісії, штрафи, пеню тощо) не може перевищувати подвійний розмір отриманої суми кредиту, тобто 26000 грн, суд до уваги не бере, оскільки ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» регулює особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит, тобто відповідальності споживача, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, та стосується особливостей нарахування неустойки (штрафу, пені) за договорами, а не відсотків. Крім того, вищевказана стаття взагалі не містить частини 5 та положень, про які зазначає відповідач.

Отже, суд уважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору кредиту між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем. При цьому, ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконало свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконував свої обов`язки за договором.

Ураховуючи те, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами кредитування, уклавши кредитний договір, не виконує належним чином його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, суд робить висновок, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в сумі 7943,77 грн та нарахованих відсотків за кредитом в сумі 3415,11 грн.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві клопотання про розстрочення виконання судового рішення на три місяці шляхом щомісячної сплати частинами, суд робить нижченаведений висновок.

Згідно з ст. 129 - 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені встатті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №810/4643/18 зазначив, що це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин а справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, відповідач належним чином не обґрунтував своє клопотання про розстрочення виконання рішення суду, а також не надано суду жодного доказу на підтвердження його матеріального стану або ж на підтвердження існування обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Так, безпідставне та необґрунтоване розстрочення виконання рішення суду буде порушувати законні права та інтереси позивача та нівелювати сутність рішення суду та мету його ухвалення.

Тому клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1834,48 грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 75,73 %).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.12, 13, 81, 224-226, 228, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором № 07.02.2022-100000652 від 07 лютого 2025 року в розмірі 11358 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят вісім) гривень 88 копійок, з яких: 7943 гривень 77 копійок заборгованості за тілом кредиту, 3415 гривень 11 копійок заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, судовий збір у розмірі 1834 (одна тисяча вісімсот тридцять чотири) гривні 48 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відмовити.

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 24 листопада 2025 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА