Решение № 132345650, 03.12.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6485/25

Провадження № 2/487/3190/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

03.12.2025 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі: головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

03.09.2025 представник ТОВ «Новий колектор» Котова С.М., шляхом формування у системі «Електронний суд» звернулася до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу у загальному розмірі 27410 грн. за кредитними договорами № 10.12.2019-100000572, укладеним 10.12.2019 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , та №0290-8547 укладеним 13.01.2020 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 ..Також просила стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 10.12.2019 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10.12.2019-100000572., відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 13000 грн.

Крім того, 13.01.2020 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0290-8547, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 7000грн.

Вподальшому, 26.12.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» було укладено договір факторингу №261223-10, відповідно до якого, до ТОВ «Новий колектор» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, у т.ч.за кредитним договором № 10.12.2019-100000572.

07.08.2024 між року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «Новий колектор» було укладено договір факторингу №УКФ-070824/-1 відповідно до якого до ТОВ «Новий колектор» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, у т.ч. за кредитним договором №0290-8547.

Таким чином, ТОВ «Новий колектор» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з позичальника становить 27410грн.

Вищевикладені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою суду від 08.09.2025 року відкрито провадження у справі в спрощеного позовного провадження з повідомленняя (викликом) сторін.

Представник позивача до судового засідання не з`явилася, у позовній заяві зазначив про розгляд справи без її участі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив до суду не надав.

У відповідності до положень ст. 280-281 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За нормами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

Згідно з вимогами ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За нормами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 10.12.2019 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено договір № 10.12.2019-100000572, шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до договору ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 13000 грн. зі строком користування протягом 70 днів, а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит, а також сплатити проценти у розмірі 9100 грн., що становить 70 % в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка) за 70 календарних днів користування кредитом.

Вказаний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5V538.

Згідно з довідкою FONDY №182316877, ТОВ «Споживчий центр» переказало на номер карткового рахунку НОМЕР_1 суму 13000 грн. відповідно до договору №10.12.2019-100000572.

Крім того, 13.01.2020 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір №0290-8547, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000 грн, на строк 70 календарних днів (дата повернення 22.03.2020).

Згідно п. 1.6 Договору, протягом строку кредиту розмір процентів за користування кредитом складає 1 % від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення визначеного договором строку, на який надається кредит. Річна відсоткова ставка складає 365%.

Відповідно до довідки про моніторинг дії користувача в Інформаційно-телекомунікайної системи, вказаний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно довідки про перерахування суми кредиту №0290-0847 від 13.01.2020, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 7000 грн, згідно кредитного договору №0290-0847 від 13.01.2020 .

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За нормами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

26.12.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» було укладено договір факторингу №261223-10, відповідно до якого до ТОВ «Новий колектор» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, у т.ч.за кредитним договором № 10.12.2019-100000572 .

Відповідно до Переліку №1 що є додатком №2 до вказаного договору факторингу ТОВ «Новий колектор» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 10.12.2019-100000572 на загальну суму 15510 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7800 грн., за процентами - 4460 грн., штраф - 32550 грн.

07.08.2024 між року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «Новий колектор» було укладено договір факторингу №УКФ-070824/-1 відповідно до якого до ТОВ «Новий колектор» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, у т.ч.за кредитним договором №0290-8547.

Відповідно до реєстру боржників №1 до вказаного договору факторингу, ТОВ «Новий колектор» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №0290-8547 на загальну суму 11900 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7000 грн., за процентами - 4900 грн..

Згідно наданої позивачем довідки про розмір простроченої заборгованості за вказаними договорами слідує, що в зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору позивачем нараховано заборгованість за кредитним договором № 10.12.2019-100000572 у сумі 15510 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7800 грн., за процентами - 4460 грн., штраф - 3250 грн.; за кредитним договором №0290-8547 на загальну суму 11900 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7000 грн., за процентами - 4900 грн..

Щодо стягнення з позивача штрафу за кредитним договором № 10.12.2019-100000572, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Так, пункт 5.4 договору передбачає, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється в заявці, яка є невідємною частиною даної оферти. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом.

Станом на 31.07.2025 позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором №10.12.2019-100000572 від 10.12.2019 року штраф у сумі 3250 грн.

Разом з тим, 24.02.2022 Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, строки дії якого у подальшому неодноразово продовжувався та який діє до цього часу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, який доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За такого суд вважає недоведеним розмір заборгованості по штрафу який згідно розрахунку станом на 31.07.2025 року становить 3250 грн, оскільки із наявних в матеріалах справи доказів, зокрема довідок про розмір простроченої заборгованості, не вбачається механізму (способу) нарахування зазначеної суми штрафу, початку та закінчення періоду, за який його нараховано.

Отже, вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за кредитним договором № 10.12.2019-100000572 від 10.12.2019 року у сумі 3250 грн., задоволенню не підлягають.

Таким чином, з відповідача слід стягнути заборгованість у загальному розмірі 24160 грн., з яких за кредитним договором № 10.12.2019-100000572 у сумі 12260 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7800 грн., за процентами - 4460 грн., за кредитним договором №0290-8547 на загальну суму 11900 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7000 грн., за процентами - 4900 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам витрати по сплаті судового збору у розмірі 2135,18 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.141, 258, 259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» заборгованість у загальному розмірі 24160 грн., з яких

- за кредитним договором № 10.12.2019-100000572 від 10.12.2019 року у сумі 12260 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7800 грн., за процентами - 4460 грн.,

- за кредитним договором №0290-8547 від 13.01.2020 року на загальну суму 11900 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 7000 грн., за процентами - 4900 грн..

В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за кредитним договором № 10.12.2019-100000572 від 10.12.2029 року - відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2135,18 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор», місцезнаходження: м. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, ЄДРПОУ 43170298.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий суддя: І.О. Притуляк