Постановление суда № 132322303, 03.12.2025, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/31163/25

Провадження № 2/947/5351/25

УХВАЛА

03.12.2025

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Луняченка В.О.,

розглянув клопотання представника відповідача Кучеренко Г.А. про витребування доказів по цивільної справі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Засобами електронного суду, ГУ ПФУ в Одеській області, звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 суму надміру виплаченої пенсії у розмірі 871115,56 гривень.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О..

Ухвалою судді від 22.08.2025позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії залишено без руху та надано відповідний строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.09.2025 позивачем надано заяву щодо усунення недоліків позову.

Ухвалою від 19.09.2025 року було відкрито провадження у порядку спрощеного провадження, із викликом учасників справи до судового засідання на 29.10.2025 року до 10:00 години, по цивільної справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених коштів.

22.10.2025 року до суду надійшло клопотання, подане представником відповідача Дубового В.В. про залишенні позову без розгляду.

У клопотанні зазначено про не надання стороною позивача всіх доказів, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, що у відповідності до вимог , ст. 175 та ч.11 ст. 188 ЦПК України є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Так у клопотання зазначено про те, що Порядок взаємодії підрозділів Пенсійного фонду України в Одеській області, на підставі якого було здійснено оцінювання повсякденного функціонування особи відповідача із винесенням рішення експертної команди про зміну інвалідності з ІІ групи інвалідності пов`язаного з проходженням служби в ОВС на ІІІ групи загального захворювання, відсутнє у вільному доступі а тому не може бути проаналізоване стороною на предмет його відповідності діючому законодавству та відповідності зазначеним у позові обставинам.

Враховуючи не доведеність позовних вимог самим позивачем, представник відповідача також подав клопотання про витребуванні у позивача вказаного рішення від 21.01.2025 та тексту Порядку з Додатком 10 а також письмові пояснення позивача в обґрунтуванні розрахунку сум що заявлені як таки що підлягають стягненню.

У судовому засіданні 25.11.2025 , яке проводилось за участю представника відповідача Кучеренко Г.А. , головуючим було роз`яснено що питання витребування доказів , врегульоване ч. 3 ст. 83 та ч.1 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України ( скорочене ЦПК України) та згідно вказаних положень обов`язок доведеності покладається на сторони яки в обґрунтуванні заявлених вимог або заперечень подають докази, або заявляють про неможливість подати відповідні докази, разом із поданням першої заяви по суті справи.

У судове засідання , призначене на 03 грудня 2025 року відповідач та його представник не з`явились, від представника відповідача 01.12.2025 надійшло нове клопотання про залишення позову без руху з тих самих підстав, що зазначено у клопотанні від 22.10.2025.

У відповідності до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому саме на кожну із сторін покладено обов`язок доводити обставини , які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина четверта вказаної статті визначає наявність ризику, яке несе кожна сторона, за вчинення або невчинення нею певних процесуальних дій.

Збирання доказів не є обов`язком суду , згідно положень ч.2 ст. 13 ЦПК України, так як кожна сторона розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Суд не має право висловлювати власну позицію щодо доведеності або не доведеності заявлених вимог поза межами стадії ухвалення рішення , під час якого аналізуються у сукупності всі надані сторонами докази та заяви сторін по суті справи а також пояснення учасників справи , та відповідно складається і проголошується рішення із визначенням у ньому висновків суду по встановленим обставинам.

Само по собі недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами є окремою підставою для суду для відмови у задоволенні позовних вимог.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 362/2905/20: « суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбаченихЦПК України.

У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини».

Тому вимагати від позивача додатково доводити позовні вимоги із визначенням недостатності доказів під час розгляду справи не можливо так як порушує принцип змагальності і диспозитивності.

Водночас, порядок подання позовної заяви визначено у главі 1 розділу ІІІ ЦПК України.

У даному випадку у позовної заяві зазначені позовні вимоги а також подані докази, яки позивач вважає достатніми для доведеності заявлених вимог.

Саме позивач, у відповідності до загальних положень цивільного процесу, як ініціатор спору, визначається із доказами які на його переконання доводять обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Якщо відповідач у заяві по суті справи висловлює заперечення проти задоволення позову із посиланням на необхідність дослідити інші докази , ніж надані стороною позивача , вказане клопотання про витребування доказів, яке , якщо воно подано разом із відзивом, розглядається судом.

У даному випадку , позивач посилається на докази які подані до суду як на достатні для встановлення певних обставин по справі, а від відповідача жодних заяв по суті справи ( відзиву) не подавалось, а тому підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Враховуючи викладене , керуючись ст. 175, 188,353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотанні представника відповідача Кучеренко Г.А. про залишення без розгляду позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених коштів.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя В. О. Луняченко