Решение № 132307481, 26.11.2025, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_____________

Справа №514/1260/25

Провадження по справі № 2-о/514/51/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2025 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кравченко П.А.,

за участю секретаря судового засідання - Мельниченко Н.М.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Бессарабське цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Буджацька селищна рада Болградського району Одеської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на день смерті однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на день смерті однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Заява обґрунтована тим, що заявник ОСОБА_1 відповідно до рішення суду від 24 листопада 2011 року по справі 2-0-20/2011 року про визнання особи недієздатною була опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявник проживала разом з підопічною з 1999 року, вела з нею спільний побут, забезпечувала догляд та утримання. Після її смерті відкрилася спадщина за законом на земельну ділянку площею 1,6 га, яка розташована на території колишньої Новотарутинської сільської ради Болградського (колишнього Тарутинського) району Одеської області, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_2 .

З метою оформлення спадкових справ за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявник звернулася до приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Давидової Н.Г., де їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з цим роз`яснено про необхідність звернутись до суду із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

На підставі викладеного, заявник звернувся до суду з даною заявою.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, просила суд розглянути справу за її відсутності, вимоги підтримує, про що надала відповідну заяву.

Представник заінтересованої особи: Буджацької селищної ради Болградського району Одеської області, заперечень проти вимог заявника не має та просив суд розглянути справу за його відсутності, про що надав на розгляд суду заяву.

В зв`язку з цим в силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).

Після її смерті відкрилася спадщина за законом на земельну ділянку площею 1,6 га, яка розташована на території колишньої Новотарутинської сільської ради Болградського (колишнього Тарутинського) району Одеської області, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності(а.с.13).

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 24.11.2011 року заяву ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною задоволено. Визнано недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначивши опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.10).

Згідно довідки наданої Новодолинським старостинським округом Буджацької селищної ради Болградського району Одеської області, в тому що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації разом з опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а коли ОСОБА_2 померла, здійснила її поховання. За час мешкання ОСОБА_2 з опікуном більше п`яти років ввели спільне господарство, був спільний бюджет (а.с.16).

З метою оформлення спадкових справ за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявник звернулася до приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Давидової Н.Г., де їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з цим роз`яснено про необхідність звернутись до суду із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини (а.с.11).

Згідно наданої інформації приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Давидовою Н.Г., спадкова справа після смерті ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилась.

Положення ст.4 ЦПК України, ст.15 ЦК України, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.315 ЦПК України та роз`яснень, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.95 № 5, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зазначено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7«Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовляє в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 21 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ст.315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення: родинних відносин між фізичними особами; інше. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.

Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Сімейний кодексУкраїни регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому.

Ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які підтверджують обставини наведені у заяві та дають підстави для задоволення даної заяви про встановлення факту.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Буджацька селищна рада Болградського району Одеської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на день смерті однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 листопада 2025 року.

Суддя П.А. Кравченко