Постановление суда № 132223965, 27.11.2025, Миколаївський районний суд Миколаївської області

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД МИКОЛАЇВСЬКОЇОБЛАСТІ

Справа № 945/2575/25

Провадження № 1-кп/945/653/25

УХВАЛА

Іменем України

27 листопада 2025 року м.Миколаїв

Миколаївський районнийсуд Миколаївськоїобласті ускладі головуючогосудді ОСОБА_1 ,за участю:секретаря судовогозасідання ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 (приймаєучасть дистанційно),обвинуваченого ОСОБА_4 (приймаєучасть дистанційно),захисника ОСОБА_5 ,під часрозгляду увідкритому підготовчомусудовому засіданнів режимівідеоконференції зДержавною установоюМиколаївський слідчийізолятор в приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області в м.Миколаєві кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

встановив:

До Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2025 року вказане кримінальне провадження розподілено та 21.11.2025 року передано головуючому судді ОСОБА_1 .

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21.11.2025 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України призначено до підготовчого судового засідання.

21.11.2025 року на адресу суду надійшло клопотання прокурора Черкаської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 терміном на 60 діб. В обґрунтування заявленого клопотання прокурор посилався на існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання прокурора ОСОБА_6 та просив суд задовольнити його у повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою; просили обрати обвинуваченому ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід, а саме, у виді домашнього арешту.

Дослідивши клопотання прокурора про продовженнястроку діїзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою обвинуваченого ОСОБА_4 ,заслухавши учасників процесу, суд дійшов наступного.

Згідно з ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, і може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам, у тому числі: згідно з п.1 ст.177 КПК України переховуватися від суду; згідно з п.3 ч.1 ст.177 КПК України незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженн; згідно з п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

При вирішенні питання про необхідність ув`язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 29.10.2025 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28.11.2025 року (включно).

20.11.2025 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 скеровано до Миколаївського районного суду Миколаївської області.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, судом враховується, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, а саме: можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді номера обслуги зенітно артилервйського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат»; раніше не судимий; неодружений, малолітніх дітей на утриманні не має.

ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Усвідомлюючи тяжкість інкримінованого злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує у разі визнання винним за вироком суду, ОСОБА_4 може вжити заходів до переховування від суду для уникнення від кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, здійснити виїзд на непідконтрольні або окуповані території України. Крім того, ОСОБА_4 не має утриманців, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, а тому наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КК України.

Також, суд вважає, що існує велика ймовірність ризику незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_4 на свідків у даному кримінальному провадженні.

Так, ОСОБА_4 обізнаний про анкетні дані свідків, а також їх місце проживання, тому, перебуваючи на волі, може шляхом підкупу, погроз фізичною розправою, знищенням або пошкодженням майна або іншим чином здійснювати тиск на учасників кримінального провадження з метою зміни ними показів на його користь. Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд вважає, що продовжує існувати ризик вчиненя ОСОБА_4 інше кримінальне правопорушення (п.5ч.1ст.177КПК України).Так, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів. Дані щодо офіційного працевлаштування підозрюваного відсутні. Відсутність будь-яких засобів для існування: офіційних джерел доходів, постійного або тимчасового місця роботи, заощаджень, міцних соціальних зв`язків є неспростовним ризиком вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_4 у майбутньому.

За вказаного, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 є необхідним за конкретних обставин вказаного кримінального провадження, оскільки у підготовчому судовому засіданні підтверджено достатніми та відповідними доводами, що є підстави вважати, що у обвинуваченого ОСОБА_4 наявні ризики переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що матеріали клопотання прокурора містять достатньо обґрунтувань необхідності про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 та неможливості обрати відносно нього більш м`який запобіжний захід.

Крім того, 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан на 30 діб, який, надалі, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указами Президента України було продовжено. На сьогоднішній день воєнний стан в Україні триває.

Відповідно до ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407,408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (примітка тримання під вартою).

Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, відносно нього може бути застосовано виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Відповідно доч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Так, при визначенні розміру застави ОСОБА_4 суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується останній, його суспільну небезпеку, дані про особу та вважає за необхідне визначити йому заставу у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для дієздатних осіб, тобто 60560 гривень, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: не відлучатисяз місцяпостійного мешканнябез дозволусуду;повідомляти судпро змінусвого місцяпроживання тамісця роботи(служби); не спілкуватись у будь-який спосіб взагалі з потерпілими, свідками, понятими у провадженні, які були присутні під час проведення слідчих дій. Так, внесення застави саме в такому розмірі може ґарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст.ст.177,182,183,194,196,197,199,203,314-316,331,п.5ч.1ст.336,350,369,ч.1ст.370 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

постановив:

Клопотання прокурора Черкаської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити строк тримання під вартою на 60 діб, до 25 січня 2026 року (включно).

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26299835; банк отримувача: ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA688201720355229002000016294).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Державної судової адміністрації України в Миколаївській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти, якщо відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання даного обвинуваченого під вартою, та повідомити усно і письмово Миколаївський районний суд Миколаївської області.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 обов`язки, визначені ст.194 КПК України: не відлучатися з місця постійного мешкання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; не спілкуватись у будь-який спосіб взагалі з потерпілими, свідками, понятими у провадженні, які були присутні під час проведення слідчих дій.

Строк дії даної ухвали закінчується 25 січня 2026 року (включно).

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення ухвали.

Повний текст ухвали проголошений 27 листопада 2025 року о 16 годині 00 хвилин.

Суддя ОСОБА_1

27.11.2025