Постановление суда № 132201283, 01.12.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1214/25

№ 1-кс/183/1990/25

У Х В А Л А

01 грудня 2025 року Слідча суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , представника потерпілого ОСОБА_3 , розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_4 , подану в порядку ст. 303 КПК України, на постанову дізнавача про відмову у задоволенні клопотання про проведення одночасного допиту свідка та потерпілого,-

в с т а н о в и л а:

Заявник звернувся до суду із скаргою, згідно якої просить скасувати постанову дізнавача сектору дізнання Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 10 листопада 2025 року.

В судовому засіданні представник потерпілого адвокат ОСОБА_3 просив задовольнити його скаргу та повідомив суду, що в рамках кримінального провадження № 12024041350001124 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296КК України, ОСОБА_4 визнаний потерпілим.

06.11.2025 року представник потерпілого заявив клопотання про одночасний допит свідка ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_4 , з метою усунення суттєвих протиріч у їх показаннях.

Однак постановою дізнавача від 06.11.2025 року у задоволенні такого клопотання було відмовлено, тому з метою усунення протиріч у показаннях свідка та потерпілого просить скасувати постанову.

Дізнавач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши представника потерпілого та дослідивши подану постанову про відмову у задоволенні клопотання, слідча суддя дійшла до наступного висновку.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.

Відповідно до п. 6 Узагальнень про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, які містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017, при розгляді цієї категорії скарг судом оцінюється: 1) дотримання строку розгляду клопотання (не більше трьох днів); 2) обґрунтованість внесеного учасником кримінального провадження клопотання, 3) дотримання процесуального порядку вирішення клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, 4) предмет доцільності здійснення слідчих (розшукових) дій, що порушуються перед слідчим.

За ч. 3 ст. 93 КПК України сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.

Отже, відмова дізнавача у проведенні слідчих (розшукових) дій має оформлюватись у вигляді постанови про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій.

Рішення дізнавача сектору дізнання Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області було прийнято у вигляді постанови від 10.11.2025 року, а тому є об`єктом оскарження до слідчого судді.

Постанова була складена слідчим 10 листопада 2025 року, клопотання від представника потерпілого направлене електронною поштою 06.11.2025 року.

У ч. 5 ст. 110 КПК України визначені формальні вимоги, яким має відповідати постанова слідчого, дізнавача, прокурора. Це рішення складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Проаналізувавши зміст постанови дізнавача сектору дізнання Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 10.11.2025 року, слідча суддя встановила, що вона відповідає формальним вимогам, визначеним КПК України.

Адвокат ОСОБА_3 зазначає, що постанова підлягає скасуванню, оскільки одночасний допит свідка та потерпілого необхідний для усунення суттєвих протиріч в їх показаннях.

У постанові від 10.11.2025 року дізнавач ОСОБА_5 дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання зважаючи на те, що свідок ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування в повному обсязі виклала обставини події та вказала, що внаслідок вказаних подій її стан здоров`я погіршився.

В судовому засіданні представник потерпілого наполягав на тому, що між показаннями свідка та показаннями потерпілого містяться суттєві протиріччя в тому числі і щодо особи, яка на думку потерпілого вчинила щодо нього кримінальне правопорушення.

Між тим, слідча суддя погоджується з доводами дізнавача, викладеними у постанові від 10.11.2025 року, і вважає, що його процесуальне рішення є обґрунтованим.

Діючим кримінальним процесуальним законом проведення перехресного допиту передбачено лише під час судового розгляду кримінального провадження.

Зокрема після прямого допиту протилежній стороні кримінального провадження надається можливість перехресного допиту свідка. Під час перехресного допиту дозволяється ставити навідні запитання (ч. 7 ст. 352 КПК України).

Отже, під час перехресного допиту протилежна сторона з`ясовує та перевіряє обставини, які вже були встановлені під час прямого допиту. Саме цей механізм забезпечує змагальність сторін під час судового розгляду та пов`язаний з вимогою безпосередності дослідження доказів судом. Показання свідків сприймаються судом після такого перехресного допиту. І інша сторона має безумовне право на перехресний допит свідка, яке реалізується під час судового розгляду.

Водночас на стадії досудового розслідування передбачено проведення такої слідчої (розшукової) дії як допит (ст. 224 КПК України).

Також у ч. 6 ст. 223 КПК України зазначено: слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) захисника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилась від участі в ній.

Тобто наведені положення з одного боку передбачають можливість проведення допиту свідка за участю сторони захисту. Проте проведення саме перехресного допиту на цій стадії кримінального провадження не передбачено.

Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети. (ч.ч. 1,2 ст. 223 КПК України).

В будь-якому разі проведення допиту певних осіб на стадії досудового розслідування за ініціативою потерпілого є не обов`язком, а правом слідчого. І відповідне клопотання заявника повинно бути належним чином обґрунтовано.

Слідча суддя позбавлена можливості оцінити мету проведення перехресного допиту свідка та потерпілого, а загальне формулювання задля усунення протиріч, не визначає які обставини кримінального провадження він хоче встановити у результаті проведення такої слідчої (розшукової) дії. Неможливо з`ясувати навіщо проводити перевірку отриманих відомостей органом досудового розслідування і яке це має значення у конкретному кримінальному провадженні.

За таких обставин слідча суддя вважає, що представником потерпілого не було доведено необхідності проведення перехресного допиту та можливості його проведення на стадії досудового розслідування.

В даному випадку відмова у проведенні перехресного допиту не є обмеженням прав потерпілого, адже це не позбавляє його права звернутись до органу досудового розслідування з клопотанням про проведення певних слідчих (розшукових) дій, які передбачені на стадії досудового розслідування, достатнім чином обґрунтувавши необхідність їх проведення.

Отже, слідчий суддя вважає, що постанова дізнавача ОСОБА_5 є обґрунтованою, потерпілим не було доведено можливість та необхідність проведення одночасного допиту свідка та потерпілого, а тому у задоволенні скарги необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 84, 91, 95, 220, 223, 303-309, 369, 372 КПК України, слідча суддя,-

у х в а л и л а:

Відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову дізнавача сектору дізнання Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області про відмову у задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 12024041350001124 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296КК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідча суддя ОСОБА_1