Приговор № 132201151, 01.12.2025, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/984/21

Номер провадження1-кп/205/405/25

Новокодацький районний суд міста Дніпра

Провадження № 1-кп/205/405/25 Справа №205/984/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2025 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020040690001941 від 25 жовтня 2020 року стосовно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Клебан-Бик Донецької області, громадянин України, українець, який має базову загальну середню освіту, не одружений, неповнолітніх та малолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше неодноразово судимий, зокрема:

-18.10.2017 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі. 08.10.2021 року звільнений з Дніпропетровської УВП № 4 по відбуттю строку покарання;

-29 червня 2022 року вироком Саксаганського районного суду м. Кривого року Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 392 Кримінального кодексу України (далі КК),

за участю:

прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

ОСОБА_3 , будучи раніше засудженим за вчинення корисливих злочинів, судимість за які не знята та не погашена в передбаченому законом порядку, в період відбуття покарання в Держаній установі «Дніпропетровська виправна колонія (№89)» (далі - ДУ «ДВК (№89)»), належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знов вчинив умисний злочин.

Так, 25.10.2020 близько 08 годин 30 хвилин ОСОБА_3 перебував в приміщенні палати № 3 сектору № 1 відділення СПС СТЛ №2 ДУ «ДВК (№89)», розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 1а, під час обходу приміщень черговими інспекторами відділу нагляду і безпеки установи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , засуджений ОСОБА_3 почав порушувати режим відбуття покарання, а саме висловлювати інспекторам претензії щодо умов утримання засуджених з використанням нецензурної лайки, та провокував конфлікт з працівниками колонії. Інспектор відділу нагляду і безпеки ОСОБА_6 та інспектор відділу нагляду і безпеки ОСОБА_7 за допомогою тривожної кнопки здійснили виклик чергового помічника начальника установи ДУ «ДВК (№89)», капітана внутрішньої служби ОСОБА_8 , який є представником адміністрації колонії та згідно посадової інструкції якого, затвердженої 02.01.2020 начальником Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)», до його завдань та обов`язків, як чергового помічника начальника служби установи входить: відповідати за стан правопорядку в установі; виконання встановленого розпорядку дня установи; дотримання законності в поводженні із засудженими; вживати заходи щодо вирішення у скаргах та заявах питань, котрі вимагають негайного реагування; організовувати нагляд, проведення перевірок засуджених, їх виведення та зняття з роботи, оглядів їх зовнішнього вигляду; обшуків як засуджених так і місць їх перебування; здійснення контролю за особами, які перебувають на профілактичних обліках, шляхом перевірок їх наявності у визначених місцях; давати вказівки працівникам усіх відділів та служб з питань, що стосуються підтримання в установі встановленого порядку.

Після прибуття близько 09 годин 00 хвилин, чергового помічника начальника установи ДУ «ДВК (№89)», капітана внутрішньої служби ОСОБА_8 в приміщення палати № 3 сектору № 1 відділення СПС СТЛ №2, засуджений ОСОБА_3 продовжував порушувати режим відбуття покарання.

В цей час ОСОБА_8 , виконуючи свої службові обов`язки, висунув вимогу ОСОБА_3 припинити протиправну поведінку. Однак, останній на законну вимогу про припинення вчинення протиправних дій не реагував, демонстративно нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, вимогами Кримінально-виконавчого кодексу України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, висловлювався на адресу співробітників колонії нецензурною лайкою, а також висловлював словесні погрози насильством з мотивів своєї неприязні до них, як працівників установи виконання покарань.

Після чого ОСОБА_3 , маючи умисел на заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням останнім службових обов`язків, завдав йому один удар правою рукою, стислою в кулак, в область лівого вуха, чим спричинив ОСОБА_8 забій лівої вушної раковини: перфорації барабанної перетинки ліворуч з розвитком в посттравматичному періоді гострого середнього перфоративного отиту. За своїм характером, зазначені тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад, здоров`я, строком понад 3 тижні (більше ніж 21 день).

Правова кваліфікація дій обвинуваченого.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 392 КК за ознаками дій, що дезорганізують роботу установ виконання покарань, а саме нападу на адміністрацію установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі.

Позиції учасників судового провадження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні даного кримінального правопорушення фактично не визнав та суду пояснив, що у нього з потерпілим ОСОБА_8 відбувся конфлікт на ґрунті того, що 24.10.2020 ОСОБА_8 приніс йому пляшку горілки та сказав, що за це він повинен віддати до кінця зміни 500 грн., однак він грошей потерпілому не дав. Наступного дня вранці, до нього в палату прийшли інспектори, начебто щоб зробити зауваження, але насправді вони прийшли, щоб вимагати у нього гроші. Він сказав, що грошей не дасть, бо не має їх та ліг спати. При цьому, він не висловлював жодних невдоволень режимом утримання. Пізніше вони прийшли вже втрьох, разом з ОСОБА_8 , та почали його підіймати з ліжка та крутити, ніби провокуючи його на бійку. Можливо, коли його крутили він, захищаючись, когось і зачепив. Після цього його посадили до карцеру, звідки його підняли та завели до начальника колонії, де його почали бити та принижувати два оперативники та сам начальник. Вважає, що таке відношення до нього зумовлено тим, що коли його перевели з 94 до 89 колонії, він відмовився платити працівникам установи за нормальні умови утримання. Також зазначив, що цілеспрямовано він не наносив потерпілому жодних тілесних ушкоджень. Горілку від потерпілого взяв тому, що на той момент любив випити, однак він її не випив, а залишив на потім. В момент конфлікту з ним в палаті знаходились інші засуджені, які можуть підтвердити його слова.

Мотиви суду щодо доведеності обвинувачення.

Не дивлячись на фактичне невизнання своєї винуватості, провина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 392 КК, підтверджується безпосередньо дослідженими судом доказами.

Так, судом на виконання вимог ч. 4 ст. 95 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), було безпосередньо допитано потерпілого та свідків.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він працює у ДУ «ДВК (№89)» на посаді чергового помічника начальника установи. До його функціональних обов`язків входить, зокрема, нагляд за поведінкою засуджених. 25 жовтня 2020 року згідно розкладу установи, ОСОБА_3 не вийшов на перевірку, у зв`язку з чим йому було винесено зауваження та складено відповідні матеріали. Приблизно о 08 год. 30 хв., перед перезміною, працівники установи, здійснюючи обхід, доклали йому по рації та викликали на перший сектор, у зв`язку з тим, що засуджений ОСОБА_3 , виказував невдоволеність та буянив. Коли він прийшов до місця утримання ОСОБА_3 палати у секторі відділення, де утримуються засуджені, хворі на туберкульоз, той дійсно поводив себе неадекватно, голосно кричав, розмахував руками, на зауваження не реагував, нікого не слухав. ОСОБА_3 висловлювався нецензурною лайкою на адресу адміністрації установи, висловлював невдоволення умовами утримання. За поведінкою ОСОБА_3 спостерігали працівники установи та інші засуджені, які знаходились у палаті, а згодом вийшли у коридор. Він почав розмовляти з ОСОБА_3 , що не дало позитивних результатів, запропонував останньому пройти до чергової кімнати, на що ОСОБА_3 сказав, що нікуди не піде та почав казати, щоб працівники установи йшли геть, а коли він трохи відвернувся, ОСОБА_3 наніс йому один удар рукою у ліве вухо. В цей момент в приміщенні палати знаходились молодші інспектори ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також його помічник ОСОБА_9 . Після цього на ОСОБА_3 наділи кайданки та відвели його до чергової кімнати. До цього часу жодних особистих конфліктів між ним та ОСОБА_3 не було, вони взагалі особисто не спілкувались. В результаті нанесеного йому удару у нього була пробита барабанна перетинка, що спричинило отит.

В подальшому, потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд кримінального провадження без його участі, в якій також зазначив, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має та просить призначити йому суворе покарання.

Безпосередньо допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що, він працює у ДУ «ДВК (№89)» на посаді молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки. 25 жовтня 2020 року, приблизно о 08:30 год. він знаходився на посту (в лікарні) та через відчинені вікна почув якийсь шум і гам у відділенні сектору. Він залишив свого напарника ОСОБА_10 на вахті, а сам пішов подивитись, що відбувається. Піднявся на другий поверх, зайшов до палати, де знаходився ОСОБА_3 , який перебував у неадекватному стані, кричав, штовхав інших засуджених та меблі. Потім він вийшов з відділення, зателефонував до чергової кімнати та викликав чергового помічника начальника установи ОСОБА_8 та молодших інспекторів. Коли прийшов черговий ОСОБА_8 разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , вони всі разом піднялись на другий поверх до палати, де знаходився ОСОБА_3 та почали з ним розмовляти. В цей момент ОСОБА_3 вже розмовляв нормально, йому було запропоновано пройти до чергової кімнати чергової частини. ОСОБА_3 спочатку погодився і пішов з ними, але він був босий, у зв`язку з чим вони зайшли на перший поверх до його кімнати, щоб ОСОБА_3 взув капці. В палаті ОСОБА_3 розмовляв із черговим, який стояв у безпосередній близькості до нього та який знову запропонував йому пройти до чергової кімнати, однак ОСОБА_3 вже відмовився. А далі все вийшло дуже швидко, ОСОБА_3 вдарив чергового рукою в область голови збоку, у зв`язку з чим до нього було застосовано фізичну силу та кайданки, а також супроводжено його до дисциплінарного ізолятору. Щодо факту вимагання грошей у ОСОБА_3 працівниками установи, йому нічого невідомо, свідком таких подій він не був. Раніше на його змінах жодних конфліктів між ОСОБА_3 та черговим ОСОБА_8 не було. До цього інциденту ОСОБА_3 поводив себе нормально та адекватно, що з ним сталось у той день, 25.10.2020, йому невідомо, як невідомо і причин такої його поведінки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він працює у ДУ «ДВК (№89)» на посаді молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки. Під час проведення ранкової перевірки, точної дати він не пам`ятає, засуджений ОСОБА_3 був відсутній. Застосованими заходами розшуку, ОСОБА_3 було знайдено на своєму спальному місці та запропоновано пояснити причини його відсутності під час перевірки. Оскільки ОСОБА_3 відмовився надавати пояснення, а лише зазначив, що він не повинен виходити на перевірку, оскільки перебуває у лікарні, ОСОБА_3 було запропоновано пройти до чергової кімнати, на що він також відмовився. Після цього він доповів про відсутність засудженого ОСОБА_3 на ранковій перевірці. Згодом черговий з помічником прийшли до сектору, вони всі разом зайшли до кімнати засудженого. Черговий запитав у ОСОБА_3 чого він був відсутній на ранковій перевірці, засуджений пояснень не надав, а коли черговий відвернувся від нього, звертаючись до молодших інспекторів, ОСОБА_3 вдарив чергового долонею в область вуха. Після цього за наказом чергового вони застосували до засудженого спецзасоби, а саме кайданки, та провели його до дисциплінарного ізолятору. У той день на зміні були: черговий ОСОБА_8 та його помічник, прізвище якого він не пам`ятає, він та молодший інспектор ОСОБА_6 . Зазначені події відбувались у першому секторі на другому поверсі у другій палаті справа. До цього дня ОСОБА_3 поводив себе по-різному, раніше також були випадки, коли він не виходив на перевірку.

Крім показів вказаних осіб, провина обвинуваченого ОСОБА_3 також підтверджується безпосередньо дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, а саме:

- протоколом проведення слідчого експерименту від 27.11.2020 з додатками у виді фототаблиці до нього, за участю потерпілого ОСОБА_8 , в ході проведення якого останній вказав на спосіб та механізм спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , а саме зазначив, що ОСОБА_3 наніс йому один удар правою рукою, стислою в кулак, в область лівого вуха;

- висновком судово-медичної експертизи № 3264е від 27.11.2020, відповідно до якого у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: забію лівої вушної раковини: перфорації барабанної перетинки ліворуч з розвитком в посттравматичному періоді гострого середнього перфоративного отиту. За своїм характером виявлені у нього тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров?я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день). Локалізація та характер виявлених у нього тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру на які вказує ОСОБА_8 в ході проведення слідчого експерименту за його участі;

- витягом з наказу № 122 о/с від 27.11.2012, яким призначено капітана внутрішньої служби ОСОБА_8 (Д-001238) черговим помічником начальника установи Дніпропетровської виправної колонії (№89);

- копією посадової інструкції чергового помічника начальника установи ДУ «ДВК (№89)», затвердженої начальником ДУ «ДВК (№89)» ОСОБА_12 , відповідно до якої черговий помічник начальника установи зобов`язаний: організовувати роботу чергових змін у відповідності з вимогами КВК України, Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах (п. 2.1); керувати діями особового складу чергової зміни та вимагати належного виконання ними своїх посадових обов`язків . . . (п. 2.5); відповідати за стан правопорядку в установі, виконання встановленого розпорядку дня установи, дотримання законності в поводженні з засудженими (п. 2.6); організовувати нагляд, проведення перевірок засуджених, їх виведення та зняття з роботи, оглядів їх зовнішнього виду, обшуків як засуджених, так і місць їх перебування, здійснення контролю за особами, які перебувають на профілактичних обліках, шляхом погодинних перевірок їх наявності у визначених місцях (п. 2.8); контролювати виконання особовим складом чергової зміни та оперативної групи установи своїх обов`язків щодо нагляду за засудженими на закріплених за ними об`єктах та здійснення ними оглядів місць можливого здійснення засудженими правопорушень та злочинів (п. 2.17) вживати заходів щодо вирішення порушених у скаргах та заявах питань, котрі вимагають негайного реагування (п. 2.22). Черговий помічник начальника установи має право давати вказівки працівникам усіх відділів та служб з питань, що стосуються підтримання в установі встановленого порядку (п. 3.1). Черговий помічник начальника установи несе відповідальність за стан правопорядку в установі, виконання встановленого розпорядку дня установи, дотримання законності в поводженні із засудженими (п. 4.6);

- довідкою начальника ДУ «ДВК (№89)» ОСОБА_13 , відповідно до якої згідно наказу начальника ДУ «ДВК (№89)» про забезпечення охорони та нагляду на добу №298 ДСК з 08:30 год. 24.10.2020 до 08:30 год. 25.10.2020 був призначений виконувати обов`язки чергового помічника начальника установи майор внутрішньої служби ОСОБА_8 .

Інші надані стороною обвинувачення та досліджені судом письмові докази суд визнає неналежними, тобто такими, що не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.

Суд, безпосередньо оцінюючи досліджені докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду даного кримінального провадження, і доходить висновку, що його умисні дії, які виразились в дезорганізації роботи установи виконання покарань, а саме у нападі на адміністрацію установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі за ст. 392 КК кваліфіковано правильно.

До показів обвинуваченого ОСОБА_3 в частині наявності конфлікту з потерпілим з приводу вимагання коштів, упередженого ставлення до нього працівників установи виконання покарань та відсутності у нього умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, суд ставиться критично та розцінює їх як спробу уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Версія обвинуваченого ОСОБА_3 не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження та була повністю спростована показами потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які не підтвердили зазначені обвинуваченим обставини, однак підтвердили факт порушення обвинуваченим режиму відбуття покарання, агресивної поведінки, нападу обвинуваченого на потерпілого та нанесення ОСОБА_3 . ОСОБА_8 удару в область голови збоку.

При цьому, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 стверджував, що його покази можуть підтвердити інші засуджені, які 25.10.2020 (тобто в момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення) також знаходились в палаті та були очевидцями події, однак в ході судового розгляду стороною захисту не було заявлено клопотань щодо допиту додаткових свідків.

Суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

В ході розгляду даного кримінального провадження, судом було вжито всіх можливих заходів задля забезпечення обвинуваченого права на захист, змагальності сторін, свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, проте сторона захисту, будучи вільною у використанні своїх прав, не подавала до суду додаткових доказів, в тому числі і не клопотала перед судом про допит додаткових свідків.

Суд також звертає увагу на певні розбіжності у показах потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , про які вказував також обвинувачений ОСОБА_3 , в частині місця вчинення кримінального правопорушення (палата на першому/другому поверсі) та механізму нанесення удару (долонею/кулаком), та вважає такі розбіжності не суттєвими, оскільки ці обставини не є вирішальними у даному випадку та можуть бути зумовлені тривалим проміжком часу між подією кримінального правопорушення та їх безпосереднім допитом в судовому засіданні.

При цьому, покази потерпілого та зазначених свідків повністю узгоджені в частині того, що напад відбувся в приміщенні палати сектору № 1 відділення СПС СТЛ №2 ДУ «ДВК (№89), що не заперечувалось і самим обвинуваченим ОСОБА_3 .

Крім того, зазначені свідки підтвердили, що ОСОБА_3 в ході бесіди з потерпілим ОСОБА_8 раптово наніс йому один удар рукою в область голови збоку, а конкретний механізм нанесення удару визначений протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого та підтверджений висновком судово-медичної експертизи.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд доходить обґрунтованого висновку поза розумним сумнівом, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 392 КК України доведена повністю.

Мотиви призначення покарання.

При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст. 65-67 КК, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК належить до категорії тяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого, зокрема, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, не визнав свою провину, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має, за місцем відбуття покарання характеризується негативно, має 15 дисциплінарних стягнень за порушення режиму утримання, має захворювання на туберкульоз та вірусний гепати «С», не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК, суд визнає рецидив злочину.

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 наголошено, що „окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину (абзац п`ятий підпункту 4.1); „правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям (абзац четвертий підпункту 4.2).

За вказаних вище обставин, з огляду на принцип індивідуалізації та домірності (пропорційності) покарання, який полягає, зокрема у адекватності застосованого заходу примусу та скоєного діяння, суд доходить висновку, що в даному конкретному випадку реальне відбуття обвинуваченим ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі буде пропорційним відносно вчиненого ним злочину, а мета покарання може бути досягнута виключно в умовах ізоляції обвинуваченого від суспільства.

Таким чином, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, характер та обставини його вчинення, рівень його суспільної небезпеки, вказані вище дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставини, що обтяжує покарання, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження нових злочинів можливо досягти виключно в умовах ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим, суд призначає покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті 392 КК України. При цьому, з урахуванням фактичних обставин справи, ставлення обвинуваченого до скоєного, суд не знаходить підстав для призначення обвинуваченому мінімального покарання, передбаченого санкцією статті, як і не знаходить підстав для застосування положень ст. 69, 69-1, 75 КК.

Крім того, як зазначалось вище, ОСОБА_3 раніше засуджений вироком Саксаганського районного суду м. Кривого року Дніпропетровської області від 29 червня 2022 року за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі, у зв`язку з чим, при призначенні остаточного покарання наявні підстави для застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Процесуальні витрати та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст. ст. 7, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 392 КК та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Саксаганського районного суду м. Кривого року Дніпропетровської області від 29 червня 2022 року, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набрання цим вироком законної сили, зарахувавши у строк остаточного покарання, покарання частково відбуте за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого року Дніпропетровської області від 29 червня 2022 року, з 05 квітня 2022 року по день набрання цим вироком законної сили.

Вирок суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра, а для особи, яка тримається під вартою, в той самий строк з моменту отримання копії вироку.

Копії вироку вручити обвинуваченому ОСОБА_3 та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1