Решение № 132136191, 27.11.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5530/25

27 листопада 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, Головне управління), у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області №192250006730 від 05.09.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії;

зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи комендантом гуртожитку у Бережанському міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини з 01.07.1983 по 03.05.1984, період роботи завскладом ГСМ у Бережанському міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини з 20.07.1984 по 19.01.1987, період роботи на посаді комірника в Об`єднанні виробничих підприємств Козівського РайСТ з 28.07.1987 по 11.07.1988 та період навчання у магазині-школі Роздільнянської районної спілки споживчих товариств з 01.09.1989 по 01.03.1990 і призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 27.08.2025.

Позов обґрунтовано тим, що позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 05.09.2025 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком. Відповідачем не зараховано період роботи з 01.07.1983 по 03.05.1984, оскільки запис в трудовій книжці про звільнення не засвідчений печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Довідку від 22.08.2025 № 03-05/125 не враховано, оскільки ім`я ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ); період роботи у колгоспі з 20.07.1984 по 19.01.1987, оскільки відсутня інформація про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум трудової участі у сільськогосподарській діяльності. Довідку від 09.12.2022 № 03-05/222 не враховано, оскільки ім`я ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ); період роботи з 28.07.1987 по 11.07.1988, оскільки в трудовій книжці наявне виправлення дати наказу про звільнення, не засвідчене належним чином; та період навчання з 01.09.1989 по 01.03.1990, згідно свідоцтва №27, оскільки відсутня дата видачі свідоцтва та період навчання перетинається з періодом трудової діяльності.

Позивач не погоджується з такою відмовою органу Пенсійного фонду та стверджує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. При цьому вважає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок, свідоцтв тощо. Не усі недоліки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, у довідці, свідоцтві тощо

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

У строк, встановлений судом, надійшов відзив ГУ ПФУ в Одеській області. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності розглядалася ГУ ПФУ в Одеській області. Рішенням відповідача №192250006730 від 05.09.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу. Згідно з наданими до заяви про призначення пенсії документами страховий стаж позивача становить 20 років 00 місяців 03 дні, при необхідному страховому стажі 22 роки. Вважає наявні недоліки трудової книжки такими, що суперечать вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637) та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1), а інших документів на підтвердження відомостей трудової книжки позивачем не надано. Зазначає, що до моменту отримання належних уточнюючих довідок, виданих на підставі первинних документів, у відповідача не виникає обов`язку в обчисленні стажу ОСОБА_1 за спірний період роботи на інших умовах, ніж це здійснено Головним управлінням. Просить відмовити у задоволенні позову (а.с.22-25).

У відповіді на відзив представник позивача з аргументами відповідача не погоджується та зазначає, що записи трудової книжки є достатньою підставою для зарахування спірних періодів трудової діяльності позивача. Також, серед іншого, вказує, що запис від 19.01.1987 під номером 9 в трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 01.11.1982 про звільнення з роботи скріплений печаткою колгоспу ім. Мічуріна в зв`язку із реорганізацією Бережанського міжгосподарського підприємства по виробництву яловичини шляхом його приєднання до колгоспу ім. Мічуріна село Шибалин. У період з 20.07.1984 по 19.01.1987 позивач працювала у Бережанському міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини і не працювала в колгоспі, а тому доводи відповідача про необхідність підтвердження стажу роботи позивача в колгоспі, в якому остання не працювала є безпідставними. Відтак прийняте рішення вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню (а.с.31-32).

17.10.2025 від відповідача надійшли витребувані судом документи (а.с.35-74).

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 27.08.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, подавши документи згідно з переліком, зазначеним у розписці-повідомленні (а.с.53-55).

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Одеській області, рішенням якого №192250006730 від 05.09.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

У цьому рішенні вказано, що страховий стаж заявника складає 20 років 00 місяць 03 дні.

Зі змісту рішення вбачається, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

період роботи з 01.07.1983 по 03.05.1984, оскільки запис у трудовій книжці про звільнення не засвідчений печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Довідку від 22.08.2025 № 03-05/125 не враховано, оскільки ім`я ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 );

період роботи у колгоспі з 20.07.1984 по 19.01.1987, оскільки відсутня інформація про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум трудової участі у сільськогосподарській діяльності. Довідку від 09.12.2022 № 03-05/222 не враховано, оскільки ім`я ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 );

період роботи з 28.07.1987 по 11.07.1988, оскільки в трудовій книжці наявне виправлення дати наказу про звільнення, не засвідчене належним чином;

період навчання з 01.09.1989 по 01.03.1990 згідно з свідоцтвом №27, оскільки відсутня дата видачі свідоцтва та період навчання перетинається з періодом трудової діяльності (а.с.14 зворот, 27).

Позивач не погоджується з рішенням ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

До стажу роботи, серед іншого, також зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків, д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Для підтвердження страхового стажу позивач надала трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , дата заповнення 27.07.1981, яка містить такі записи щодо спірних періодів:

Бережанське підприємство по виробництву яловичини,

запис №6, 01.07.1983, прийнята комендантом гуртожитку, підстава: наказ №47 від 01.07.1983,

запис №7, 03.05.1984, звільнена за власним бажанням, підстава: наказ №30 від 03.05.1984,

запис №8, 20.07.1984, прийнята завскладом ГСМ на час декретної відпустки, підстава: наказ №54 від 19.07.1984,

запис №9, 19.01.1987, звільнена у зв`язку з реорганізацією підприємства, підстава: наказ №111 від 19.01.1987, запис про звільнення завірений печаткою колгоспу ім. Мічуріна.

Об`єднання виробничих підприємств Козівського райСТ,

запис №10, 28.07.1987, прийнята на посаду комірника, підстава: наказ №214 від 28.01.1987;

запис №11, 11.07.1988, звільнена за власним бажанням, підстава: наказ №205 від 11.07.1988.

Кожен з записів про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи та вказані документи, на підставі яких внесено відповідні записи (а.с.61-63).

Додатково позивачем надані довідки, видані архівним відділом №1 Тернопільської районної військової адміністрації на підтвердження періодів трудової діяльності в Бережанському підприємстві по виробництву яловичини від 22.08.2025 № 03-05/125, від 09.12.2022 № 03-05/222 (а.с.9 зворот, 13 зворот). Проте довідки від 09.12.2022 № 03-05/222 та від 22.08.2025 № 03-05/125 відповідачем не враховано, оскільки ім`я ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним (Ірина).

Як вбачається з дослідженої трудової книжки, дійсно в записі №7 про звільнення позивачки з посади відсутня печатка підприємства, запис №9 про звільнення завірений печаткою колгоспу, а не печаткою підприємства, а запис №11 містить виправлення в даті наказу, з цього приводу суд зазначає наступне.

Порядок ведення трудових книжок на час прийняття позивача на роботу був визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (далі - Інструкція №162), у якій вказано, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

У подальшому порядок ведення трудових книжок було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція № 58).

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки працівників установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

Варто зазначити, що в спірному випадку у поданій трудовій книжці записи щодо прийняття та звільнення з роботи містять відповідні дати та документи, на основі яких внесено записи та підпис відповідальної особи, а тому відсутність відбитку печатки не може бути перешкодою у зарахуванні періодів трудової діяльності, вказаних у цій трудовій книжці. Крім того наявність виправлення в даті наказу не є тими недоліком, за наявності якого трудовий стаж позивача не може вважатися підтвердженим. Відповідач надто формально підходить до питання зарахування страхового стажу та не враховує, що основною умовою для зарахування трудового стажу до 01.01.2004 є належне підтвердження трудових правовідносин записами трудової книжки або іншими документами, визначеними у Порядку №637.

Відповідачем також не враховано, що в спірному випадку позивач в колгоспі ім. Мічуріна не працювала, а проставлення печатки колгоспу при звільненні пов`язаний з реорганізацією підприємства, на підтвердження чого позивачем і надано архівну довідку від 22.08.2025 № 03-05/127, видану Архівним відділом № 1 Тернопільської районної військової адміністрації, такого змісту: у документах архівного фонду колгосп ім. Мічуріна село Шибалин Бережанського району Тернопільської області у протоколі зборів уповноважених членів колгоспу від 26.06.1986 №3 є рішення: «Дати згоду на укрупнення колгоспу ім. Мічуріна село Шибалин за рахунок приєднання до нього міжгосподарського підприємства по виробництву яловичини з наданням йому виробничих функцій міжгосподарського підприємства по виробництву яловичини» (а.с.14). Отже, в спірний період з 20.07.1984 по 25.06.1986 позивач не працювала у колгоспі, а тому не повинна надавати інформацію про кількість відпрацьованих днів та встановлений мінімум трудової участі у господарстві.

Щодо періоду трудової діяльності після приєднання підприємства в колгосп з 26.06.1986 по 19.01.1987 варто зазначити, що мова йде про період роботи у колгоспі, який становить 6 місяці (тобто менше року). Відтак, такий показник як виконання річного мінімуму за вказаних обставин, на переконання суду, не може впливати на зарахування страхового стажу за фактично відпрацьований період, страховий стаж підлягає зарахуванню за календарними датами.

Також суд зауважує, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, а саме записів трудової книжки позивача про його роботу, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, архівних установ із відповідними запитами.

З огляду на наведене зазначені недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування трудової діяльності при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку), оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, аргументи відповідача про наявність недоліків у заповненні трудової книжки серії НОМЕР_1 як підставу для незарахування згідно з записами цієї трудової книжки до страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності чи інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії, на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV (до 01.01.2004), суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Щодо невідповідності в архівних довідках імені (Іра) паспортним даним ( ОСОБА_3 ) позивача варто зазначити, що дійсно написання імені у відомостях про особу в архівній довідці є скороченим. Проте такий недолік у написанні скороченого імені ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірні періоди до страхового стажу. Мова йде про одну й ту ж особу ОСОБА_1 , що додатково підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 27.07.1981.

На переконання суду, обов`язок щодо внесення достовірних, повних та правильних записів у документи первинного обліку підприємства про стаж та заробітну плату працівника в частині відомостей про прізвище, ім`я та по батькові працівника, покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання цих правил не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права.

Отже, неповне написання скороченого імені в архівній довідці (виданій на підставі первинних документів господарств, де працювала позивач), при тому, що судом достеменно встановлено, що мова йде саме про ОСОБА_1 , про що свідчать інші докази на підтвердження цього ж страхового стажу (трудова книжка), не є підставою для не зарахування спірного періоду до її страхового стажу.

Судом також встановлено, що окремі періоди роботи накладаються з іншими періодами, які вже зараховані до страхового стажу позивача. Так, періоди трудової діяльності з 20.07.1984 по 19.01.1987 та з 28.07.1987 по 11.07.1988 перетинається з періодом роботи з 25.06.1985 по 24.06.1988 (догляд за дитиною до досягнення 3 річного віку), а тому суд вважає за необхідне зарахувати до страхового стажу періоди роботи з урахуванням вже зарахованих періодів з інших підстав, а саме: з 20.07.1984 по 24.06.1985 та з 25.06.1988 по 11.07.1988 (а.с.26), позаяк з таких підстав пенсійне законодавство передбачає одинарне зарахування страхового стажу.

У цій частині позовна вимога є підставною та підлягає до задоволення частково.

Щодо позовних вимог у частині зобов`язання зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в магазині-школі Роздільнянської районної спілки споживчих товариств в період з 01.09.1989 по 01.03.1990, оскільки відсутня дата видачі свідоцтва, та період перетинається з періодом трудової діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт "д" частини третьої цієї статті).

Пунктом 8 Порядку № 637 передбачено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Із наведеного вище слідує, що основним документом для підтвердження періодів навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі є дипломи, посвідчення, свідоцтва, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Позивачем на підтвердження періоду навчання надано свідоцтво №27 в якому зазначено, що ОСОБА_1 в період з 01.09.1989 по 01.03.1990 навчалася за професією продавець продовольчих і непродовольчих товарів. Вказане свідоцтво видане на підставі рішення районної кваліфікаційної комісії від 01.03.1990 (а.с.42). Твердження відповідача щодо відсутності дати видачі свідоцтва суд не бере до уваги, адже як вже зазначалося судом обов`язок щодо внесення достовірних, повних та правильних записів покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Тому недотримання цих правил не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права.

Також в спірному випадку період навчання, який підлягає до зарахування перетинається з періодом трудової діяльності позивача, який вже зарахований відповідачем самостійно з 04.12.1989 по 16.11.1993, а тому суд приходить до висновку про часткове зарахування періоду навчання в магазині-школі Роздільнянської районної спілки споживчих товариств з урахуванням зарахованого з 01.09.1989 по 03.12.1989 (а.с.26).

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню трудова діяльність позивача у Бережанському підприємстві по виробництву яловичини з 01.07.1983 по 03.05.1984 та з 20.07.1984 по 24.06.1985, період роботи в Об`єднанні виробничих підприємств Козівського РайСТ з 25.06.1988 по 11.07.1988, та період навчання у магазині-школі Роздільнянської районної спілки споживчих товариств з 01.09.1989 по 03.12.1989.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що рішення ГУ ПФУ в Одеській області №192250006730 від 05.09.2025 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірних періодів роботи є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком з 27.08.2025, то суд зазначає таке.

За нормами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV позивач 04.05.1962 року народження, мала би право на призначення пенсії у віці 60 років при наявності страхового стажу не менше 29 років.

Оскільки ОСОБА_1 не мала такого стажу, то частина друга статті 26 Закону № 1058-ІV передбачає право особи на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Частина третя цієї статі визначає право особи на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років.

За змістом частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Наведена норма вказує, що страховий стаж має обчислюватися саме на дату досягнення відповідного віку: на дату досягнення віку 60 років і такий необхідний стаж становить не менше 29 років, а на дату досягнення віку 63 роки необхідний стаж становить від 22 до 32 років.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнула віку 63 років ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто набула право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу.

Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачем страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії страховий стаж ОСОБА_1 складає 20 років 00 місяців 03 дні (а.с.26), про що також вказано в оскаржуваному рішенні (а.с.27).

Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу не менше 22 років, то у суду відсутній розрахунок такого стажу і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15, яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу

Отже, суд приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву позивача від 27.08.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у резолютивній частині рішення. Позовна вимога підлягає задоволенню частково.

При цьому, суд не має підстав робити висновок про те, що при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком з врахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду у цій справі, та за наявності підстав для призначення пенсії, територіальне управління Пенсійного фонду України порушуватиме права позивача, не призначаючи, чи не виплачуючи таку пенсію.

Стосовно дати призначення пенсії, то згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.

У разі наявності у ОСОБА_1 (04.05.1962) достатнього страхового стажу для призначення пенсії (при повторному розгляді заяви), таку необхідно призначити з 27.08.2025, з дня звернення за пенсією, бо звернення за пенсією (27.08.2025) відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії (04.05.2025).

З огляду на викладене вище, відповідно до частини другої статті 9 КАС України (якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень) наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області, №192250006730 від 05.09.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.08.2025 про призначення з 27.08.2025 пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу трудову діяльність позивача у Бережанському підприємстві по виробництву яловичини з 01.07.1983 по 03.05.1984 та з 20.07.1984 по 24.06.1985, в Об`єднанні виробничих підприємств Козівського РайСТ з 25.06.1988 по 11.07.1988 та період навчання у магазині-школі Роздільнянської районної спілки споживчих товариств з 01.09.1989 по 03.12.1989.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, ГУ ПФУ в Одеській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 484,48 грн, сплачений відповідно до квитанції від 24.09.2025 (а.с.6 зворот).

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вулиця Канатна, 83, місто Одеса, 65012, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № №192250006730 від 05.09.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.08.2025 про призначення з 27.08.2025 пенсії за віком, зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу трудову діяльність у Бережанському підприємстві по виробництву яловичини з 01.07.1983 по 03.05.1984 та з 20.07.1984 по 24.06.1985, період роботи в Об`єднанні виробничих підприємств Козівського РайСТ з 25.06.1988 по 11.07.1988 та період навчання у магазині-школі Роздільнянської районної спілки споживчих товариств з 01.09.1989 по 03.12.1989.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484,48 грн (шістсот п`ять грн 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 27 листопада 2025 року.

СуддяЧепенюк О.В.