Решение № 132085996, 20.11.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

945/2002/25

н\п 2-а/490/151/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

в складі головуючого судді Чулуп О.С.

при секретарі судових засідань Правник А.В.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого лейтенанта поліції Максимчука Михайла Григоровича, Головного управління національної поліції в Миколаївській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом в якому просить скасувати винесену інспектором СРПП ВП № 5 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Максимчуком Михайлом Григоровичем постанову серії ЕНА № 5576530 від 26 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, провадження у справі закрити.

В обгрунтування позову позивач вказує, що відповідно до обставин викладених в оскаржуваній постанові водій ОСОБА_1 26.08.2025 року о 14 год. 29 хв. рухаючись по вул. Очаківській 1 а в м. Миколаєві керував транспортним засобом та не був пристебнутий паском безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.. Позивач вважає дану постанову незаконною, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, оскільки після зупинки транспортного засобу на боді-камері інспектора патрульної поліції було зафіксовано та встановлено, що ОСОБА_1 пристебнутий ремнем безпеки, а тому не порушував правила дорожнього руху. Вказує, що доказів вчинення ним адміністративного правопорушення відповідачем надано не було.

Представник відповідача надав відзив в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Вказує, що обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджуються фото з відеореєстратора від 26 серпня 2025 року.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом досліджено постанову серії ЕНА № 5576530 від 26 серпня 2025 року згідно якого ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП. З вказаної постанови вбачається, що 26 серпня 2025 року о 14 год. 29 хв. ОСОБА_1 рухаючись в м. Миколаєві по вул. Очаківська, 1 А керував транспортним засобом ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 та не був пристебнутий паском безпеки, чим порушив п.2.3.в ПДР.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У п. 2.3В ПДР України зазначається, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Порушення вимог зазначеного пункту ПДР України, тобто невиконання або неналежне його виконання, є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

У свою чергу у ч. 5 ст. 121 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Як вже було встановлено судом, розгляд та вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121 КУпАП, відповідно до ст. 222 КУпАП відноситься до компетенції органів Національної поліції України, які його здійснюють у відповідності до вимог КУпАП та Інструкції № 1395. Розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення органами Національної поліції зумовлює особливий порядок провадження в межах справи про адміністративне правопорушення.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 3, 11 ст. 23 Закону № 580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, як ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Аналогічний порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі без складання протоколу передбачено і п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395), відповідно до якої, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення,поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки(відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідачем надано фото на якому зображено транспортний засіб ЗАЗ 110307, д.н.з. НОМЕР_1 .

При цьому з вказаного фото неможливо встановити, що даним транспортним засобом керував саме позивач та що останній під час руху був непристебнутий паском безпеки, водія не видно та не видно чи був він пристебнутий паском безпеки.

Інших доказів, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/855/17 роз`яснив, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, який зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 14.03.2018 у справі №760/2846/17, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений ст. 71 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Відповідно ст 77 КАС України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Системний аналіз положень ч. 2 ст. 61 Конституції України вказує про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 та ч. 5 ст 121 КУпАП, є не доведеним.

Верховний Суд у постанові № 357/10134/17 від 23.10.2019 року роз`яснив, що на підставі статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відсутність у справі будь-якого доказу, як-то відеозапису з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої постанови.

Згідно з постановою Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17 правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.

З огляду на наведене, суд вважає, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 та ч. 5 ст. 121 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд доходить висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5576530 від 26.08.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП підлягає скасуванню за недоведеністю складу адміністративного правопорушення , а справу про адміністративне правопорушення відносно позивача слід закрити.

Положеннями статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу,стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За такого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 484,48 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 245, 247, 251, 283, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 5, 9, 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити.

Постанову інспектора СРРП відділення поліції № 5 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції Максимчука Михайла Григоровича серії ЕНА №5576530 від 26.08.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП України, - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП- закрити.

Стягнути з Головного управління національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 484,48 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя