Решение № 132048022, 07.11.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/6769/25

Провадження №: 2/336/3546/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2025 року місто Запоріжжя

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючогосудді Турчинського Максима Ігоровича, за участю секретаря судового засідання Кумечко Ірини Миколаївни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА Фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

Позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 з вимогами щодо стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначив, що 26.01.2024р. між позивачем як кредитодавцем та відповідачем як позичальником було укладено договір про надання грошових коштів у позику №2838150124, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язався надати позичальнику позику у розмірі 3000,00 гривень шляхом безготівкового перерахунку на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику на узгоджених сторонами умовах.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору позики, натомість відповідач всупереч умовам договору,Закону України «Про споживче кредитування»таЦК України, порушив умови договору позики і не повернув в повному обсязі суму позики, не виконав в повному обсязі інші договірні зобов`язання перед кредитодавцем за вказаним договором.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики та судові витрати по справі.

Рух справи

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 08.09.2025 відкрито провадження у справі, визначено розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, наполягав на задоволенні позову.

Відповідач подав суду заяву, в якій зазначив про те, що він визнає суму основного боргу, з нарахованими відсотками не згоден, є інвалідом першої групи зі статусом ВПО та знаходиться в скрутній ситуації.

Встановлені судом фактичні обставини по справі та правовідносини

26.01.2024р. між позивачем ТОВ "ІННОВА Фінанс» як позикодавцем та відповідачем ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір про надання грошових коштів у позику №2838150124, за умовами якого позикодавець зобов`язавсянадати позичальникупозику урозмірі 3000,00гривень шляхомїх безготівковогоперерахунку нарахунок позичальникана умовахстроковості,зворотності,платності,а позичальникзобов`язався повернутипозику упогоджений умовамидоговором строкабо достроковота сплатитипроценти закористування позикою (п.1.1 Договору).

Сторонами узгоджено наступні умови договору: мета отримання кредиту для власних потреб; процентна ставка фіксована; дисконтна (знижена) ставка (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) 0,01% на день (3,65% річних); процентна ставка позаакційна (базова) 2,5% на день (912,5 % річних; строк позики 17 днів. Дата надання позики 26.01.2024; дата повернення позики 12.02.2024 (пп.1.1.2, 1.1.3, 1.1.4, 1.1.5, 1.2, 1.3.1, 1.3.2. Договору).

Також сторони узгодили загальну вартість позики, яка викладена у Додатку №1 до Договору позики від 26.01.2024 №2838150124 (Таблиця обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику), яка дорівнює 3005,10 гривень.

Розділом 4 Договору позики визначено умови пролонгації строку позики, зокрема п.4.1 Договору встановлено, що позичальник має право продовжити строк користування позикою, а п.4.6 Договору визначено регламент (порядок) такої пролонгації.

Відповідно до виписки АТ «КБ «Приватбанк» та квитанції до платіжної інструкції №19748-1354-84113083, відповідач 26.01.2024р. отримав на свій картковий рахунок суму у розмірі 3000,00 гривень.

Застосовані судом норми права та висновки суду

Стаття 626 ЦК Українивизначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Натомість статтею 627 ЦК Українивстановлено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зст.526 ЦК України,зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України,боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Частиною 2ст. 1050 ЦК Українипередбачено, - якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Статтею 1054 ЦК Українивстановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2ст.1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 6 ч. 1ст. 3 зазначеного Закону,електронний підпис одноразовим ідентифікаторомдані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікаторце алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3ст. 11 вказаного Закону,електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч.6ст.11 Законувідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8ст.11 Законуу разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Законувизначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зіст. 64 ЦПК Українидокази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з умов Договору позики, сторони погодили, що кредитні кошти надаються у розмірі 3000,00 гривень на строк 17 днів зі сплатою процентів за надання кредиту в сумі 5,10 гривень (відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості позики - Додаток №1 до Договору та Паспорту споживчого кредиту).

Право позикодавця (кредитодавця) нараховувати передбачені Договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного Договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2ст. 1050 ЦК України.

Позивачем не було надано доказів продовження позичальником строку користування позикою у відповідності до договірних умов , визначених розділом 4 укладеного Договору позики.

Отже, за умовами договору позики сторони погодили строк дії позики (кредиту), а тому починаючи із зазначеної дати, позивач не має права нараховувати проценти за користування позикою (кредитом) у визначеному Договором розмірі.

Згідно викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 правового висновку, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2ст. 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 05.04.2023, сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормоюзаконуза їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Відтак, для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина другастатті 1050 ЦК України). Саме за це благоможливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часупозичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно достатті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно достатті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України».

Таким чином, суд констатує, що нарахування позивачем відсотків поза межами строку кредитування, передбаченого договором позики є необґрунтованим, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно із ч. ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позичальником дій, які б підтверджували свідомий намір пролонгації зобов`язання за договором надання грошових коштів у позику, позивачем не надано.

Таким чином, як вбачається з досліджених судом доказів, позичальник має сплачувати кредитодавцю визначені у Договорі відсотки за користування кредитом, відповідно до умов укладеного договору з урахуванням визначеного строку дії кредитування.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141, 263-265 ,279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА Фінанс» заборгованість за договором позики №2838150124 від 26.01.2024р. у розмірі 3005,10 гривень, а також судові витрати по сплати судового збору у розмірі 412,00 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5ст. 265 ЦПК України:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА Фінанс», ЄДРПОУ:44127243, адреса місцезнаходження: 01104 м.Київ вул.Болсуновська,8 поверх 9;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , фактичне місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2025р.

Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Максим ТУРЧИНСЬКИЙ

07.11.25