Решение № 132043621, 24.11.2025, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1495/25

Номер провадження 2/289/1053/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2025 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопровадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАКСОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2025 позивач АТ «ТАКСОМБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 30239,86 грн., а також судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.06.2023 між сторонами було підписано Заяву-договір на укладання договору про комплексне банківське обслуговування, яка є кредитним договором №002/20771798-СК_SB від 10.06.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 є власником поточного рахунку у гривні, та позичальнику було встановлено кредитний ліміт кредитування рахунку у розмірі 17000,00 грн., з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом 59 %, строком на 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Позивач свої зобов`язання перед відповідачем відповідно до умов договору виконав у повному обсязі, однак відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконував, внаслідок чого станом на 01.07.2025 утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 30239,86 грн. (з них 17000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 13239,86 грн. заборгованість по процентам (в т.ч. прострочена), яку позивач просить стягнути з відповідача, оскільки останній ухиляється від добровільної сплати заборгованості.

Ухвалою від 01.09.2025 відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу з повідомленням сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву (а.с.164).

01.10.2025 відповідач передав через канцелярію суду заяву про відкладення розгляду справи в зв`язку із необхідністю скористатися правовою допомогою (а.с.170), яку судом задоволено та відкладено розгляд справи на 27.10.2025.

27.10.2025 відповідач подав до суду клопотання про витребування у позивача детального розрахунку заборгованості (а.с.180-181), яке ухвалою суду від 27.10.2025 задоволено (а.с.183), розгляд справи відкладено на 13.11.2025.

05.11.2025 від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду з додатками (а.с.189,191-242).

13.11.2025 відповідач направив до суду заяву про відкладення судового розгляду в зв`язку із необхідністю ознайомлення із додатковими документами позивача (а.с.243), яку судом задоволено та відкладено розгляд справи на 24.11.2025.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить розглядати справу без участі представника «ТАСКОМБАНК».

Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, 24.11.2025 направив до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.249).

В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.4ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3статті 129 Конституції Українивизначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 10.06.2023 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування, (а.с.63-64), Згоду та запевнення клієнта до договору (а.с.64 на звороті - 66), Заяву-договір на відкриття банківського вкладу на вимогу для фізичних осіб «zanachka» (а.с.66 на звороті - 68), які разом з публічною пропозицією АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Тарифами Банку, що розміщені на сайті АТ «Таскомбанк» https://tascombank.ua/, складають договір про комплексне банківське обслуговування в Мобільному застосунку «izibank» № 002/20771798-СК_SB.

Позичальник просив відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 для власних потреб для зберігання коштів, виконання платіжних операцій, оформити на його ім`я віртуальну картку MasterCard World Contactactless в мобільному застосунку та/або надати фізичну пластикову платіжну картку MasterCard World Contactactless. Відповідач погодився, що кредитний ліміт встановлений на максимально доступну суму в межах максимальної суми ліміту кредитування рахунку, що складає 200000,00 грн., строк кредитування 12 місяців (365) днів з можливістю автоматичної пролонгації та той самий строк, процентна ставка 59 % річних.

Як вбачається з довідки АТ «Таскомбанк» від 28.05.2025 ОСОБА_1 з 10.06.2023 є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви-анкети на укладення договору про комплексне банківське обслуговування з номером Кредитного договору № 002/20771798-СК_SB від 10.06.2023, № карти НОМЕР_2 , відкритого в АТ «Таскомбанк» (а.с.70).

Відповідно до виписки по особовим рахункам кредитного договору №002/20771798-СК_SB АТ Таксомбанк, за період з 10.06.2023 по 12.05.2025 ОСОБА_1 , по рахунку № НОМЕР_1 проводилося безлічоперацій:поповнення картковихрахунків,переказ коштів,купівлі вторгово-сервіснихмережах,погашення простроченоїзаборгованості заовердрафтом,погашення відсотківза овердрафтта ін. (а.с.10-58).

Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору № 002/20771798-СК_SB від 10.06.2023, укладеному з позичальником ОСОБА_1 , загальні витрати складають 31208,98 грн., а зарахування 14208,98 грн. Заборгованість ОСОБА_1 станом на 12.05.2025 становить 30239,86 грн., з яких: 17000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) та 13239,86 грн. - заборгованість по процентам (в т.ч. прострочені) (а.с.150-151).

10.06.2025 АТ «ТАСКОМБАНК» на адресу ОСОБА_1 направлялося повідомлення-вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому разі не пізніше 45 календарних днів з дня направлення повідомлення (а.с.71,72).

Згідно з частиною 1, 3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, 2 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (частина 1 статті 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що 10.06.2023 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування № 002/20771798-СК_SB, за умовами якого АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі заяви ОСОБА_1 відкрив рахунок, надав в користування платіжні картки, встановив кредитний ліміт на умовах зазначених в заяві-договорі від 10.06.2023, а відповідач погодився, що кредитний ліміт встановлено на максимально доступну суму 200000,00 грн., погодився з строком кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації та нарахування процентів 59% річних. Вказаний договір було підписано відповідачем шляхом накладення підпису 10.06.2023 о 22:07:40.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано, а тому його умови є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018, №917/1307/18 від 23.10.2019.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Матеріали справи містять долучений до позовної заяви детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором, котрий ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи, відповідно до якого різниця між загальними витратами та зарахуваннями становить 17000,00 грн. (31208,98 грн. 14208,98 грн.), отже позичальник свої зобов`язання за кредитним договором у погоджені сторонами строки не виконав, суму кредиту та проценти за користування ним не сплатив, у зв`язку з чим заборгованість ОСОБА_1 станом на 12.05.2025 становить 30239,86 грн., з яких: 17000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) та 13239,86 грн. - заборгованість по процентам (в т.ч. прострочені) (а.с.150-151).

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що АТ «ТАСКОМБАНК» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти в кредит, тоді як відповідач не виконав свої зобов`язання за цим договором, у зв`язку із чим виникла заборгованість, розмір якої відповідачемне спростований, а отже позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2422,40 грн., сплаченого позивачем при звернені з наявним позовом до суду, оскільки сплата судового збору документально підтверджена меморіальним ордером (а.с.8).

Керуючись ст.ст.2,19,81,141, 263-265,274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «ТАКСОМБАНК» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «ТАКСОМБАНК» заборгованість за Кредитним договором №002/20771798-СК_SB від 10.06.2023 у розмірі 30239,86 грн. (тридцять тисяч двісті тридцять дев'ять грн. 16 коп.) та судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 00 коп.), а всього 32662,26 грн. (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 26 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Наталія СІРЕНКО