Решение № 132039909, 18.11.2025, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/625/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2025 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Краснокутську Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС», представник позивача - Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить: 1)поновити строк позовної давності для подання позову до гр. ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 330644 від 26.09.2018; 2) стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №330644 від 26.09.2018 у загальному розмірі 23 374,22 грн., яка складається з: суми заборгованості 17 860,00 грн., суми інфляційних втрат - 3 905,35 грн., суми 3% річних - 1 608,87 грн.; 3) стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивують тим, що 25.07.2024 відповідно до протоколу загальних зборів №1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.

Зазначено, що 26.09.2018, між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 330644. Відповідно до індивідуальної частини якого, ТОВ «Авентус Україна», надав відповідачу позику у сумі 7000 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 330644 від 26.09.2018 та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС». Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги №1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 17860,00 грн., а саме: сума основного боргу - 4000,00 грн.; сума боргу за процентами - 2160,00 грн.; сума боргу за пенею і штрафами - 10800,00 грн.

Представник позивача зазначає, що 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року - окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній. 12.04.2018 року укладено додаткову угоду № 11 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 12 від 30.01.2019 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до гр. ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 330644 від 26.09.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»). Договір про надання фінансового кредиту № 330644 від 26.09.2018 року укладений в електронній формі відповідно до закону України «Про електронну комерцію».

У позові зазначено, що заборгованість відповідача за кредитним договором №330644 від 26.09.2018 - 17 860,00 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 608,87 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 3 905,35 грн. Разом заборгованість становить - 23 374,22 грн.

Щодо строків позовної давності, представник позивача зазначає наступне.

Враховуючи практику застосування норм права Верховним судом, в силу приписів, зокрема, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», строк на звернення до суду із позовною заявою, який настав під час дії обмежень карантинного характеру, має бути продовженим, а отже заява про застосування строків позовної давності має бути визнаною як передчасна та в її задоволені має бути відмовлено. Крім цього, до об`єктивних причин звернення до суду із захистом своїх прав та інтересів, Позивачем виокремлюється також введення воєнного стану на території країни. Попри зазначену норму статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», де зазначається, що скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється, існує низка рішень рекомендаційного характеру, які були видані Радою Суддів України. Зокрема, 2 березня 2022 року РСУ опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, де зазначила, що процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану. Тому введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позові представник просить справу розглядати без його участі, проти заочного розгляду та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлялася шляхом направлення повісток за зареєстрованим місцем проживання, та шляхом розміщення оголошень про виклик в судове засідання на офіційному веб-сайті «Судова влада», відзив не подала.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, жодного разу не повідомив про причини неявки в судове засідання, відзиву на позов не надав, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 26.09.20218 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено індивідуальну частину договору №330644 пронадання фінансового кредиту в електронній формі з використанням одноразового пароля. /а.с.32-33/.

За змістом цього договору товариство зобов`язується надати позичальнику грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, сума позики складає 4000 грн., строк позики - 30 днів. У п. 1.2 договору сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: п.п.1.2.1. 0.9 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (328,50 % річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, починаючи з наступного дня після дня надання кредиту. Пунктом 1.3. визначено, що сукупна вартість кредиту складає 127,00 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 5080,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: 1.3.1. проценти (відсотки) за користування кредитом 27,00 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 1080,00 грн. (у грошовому виразі).

Кредит надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок Клієнта; здійснення грошового переказу на ім`я Клієнта через внутрішньодержавні платіжні системи.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно Графіка платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору.

12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», яке 25.07.2024 змінило назву на ТОВ «ВІН ФІНАНС»(протокол загальних зборів №1706/а.с.41/.), був укладений договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна» за плату на умовах, визначених цим договором. /а.с. 28-30/.

30 січня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» була укладена додаткова угода № 11 до вказаного договору факторингу, якою сторони погодили викласти п. 3.1.1 і п. 3.1.2 в новій редакції, залишивши інші положення договору без змін./а.с.21/.

Відповідно до п. 4.1 вищевказаного договору факторингу право вимоги переходить від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в день підписання ними відвідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

На виконання наведених умов договору факторингу 12.09.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» був підписаний відповідний Реєстр прав вимог № 12, відповідно до якого встановлено відступлення ТОВ «Авентус Україна» ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права вимоги, зокрема до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 26.09.2018 /а.с.43 зворот/.

25 липня 2024 року відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» /а.с.41/.

Як вбачається із розрахунку заборгованості ТОВ «АВЕНТУС Україна» станом на дату відступлення вимоги, за кредитним договором № 330644 від 26.09.2018 ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 17860,00 грн. /а.с. 22-24/.

Крім того, у позовній заяві також міститься розрахунок нарахування відповідачу відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 3905,35 грн. та 3% річних в розмірі 1608,87 грн.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно із ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, що передбачено ч. 1 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Аналіз вказаних норм свідчить, що істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1ст. 1077ЦК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, що визначено частиною першою статті 76 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Як передбачено статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 751/861/17 (провадження № 61-28582ск18).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію», розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Частиною 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Підставою бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Судом встановлено, що стороною позивача не надано та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 отримала від первісного позикодавця ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» грошові кошти на виконання кредитного договору, не надано доказів про відкриття відповідачем банківського рахунку та перерахування коштів на такий рахунок відповідача. Стороною позивача також не надано виписок з таких рахунків, з яких можна було б встановити факт користування відповідачем банківськими картками, рахунками та наявність у неї заборгованості.

Так, 10.09.2025 представник позивача звернувся до суду із клопотання про витребування, яке судом було задоволено, витребувано у ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» інформацію чи є номер телефону НОМЕР_1 фінансовим номером телефону за рахунком, що належить гр. ОСОБА_1 та інформацію перерахування у сумі 4000,00 грн. 26.09.2018 на рахунок, що належить гр. ОСОБА_1 .

16.09.2025 та повторно 28.10.2025 згадану ухвалу було направлено ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» для виконання, проте відповідь до суду так і не надійшла.

29.09.2025 представник позивача надав суду додаткові пояснення в яких зазначено, що до позовної заяви додано підтвердження видачі онлайн кредиту №1365/24-Е від 11.02.2025 та лист ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 5543-ВП від 10.02.2025, адресований ТОВ «Авентус Україна» про перекази коштів клієнтам. У вищезазначеному підтвердженні Товариством зазначено інформацію стосовно номеру договору, номеру транзакції, іпн клієнта. У листі ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» міститься номер транзакції та номер карти. Номер транзакції, або ідентифікатор транзакції (ID), присвоюється автоматично системою, що обробляє транзакцію. Платіжна система ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» успішно обробила запит від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» для отримання коштів на банківську картку ОСОБА_1 . Відповідач не могла вплинути на присвоєння номеру транзакції, але могла використовувати його для відстеження переказу коштів на її особисту картку. Також у підтвердженні Товариство не мало права зберігати та розкривати інформацію стосовно номеру картки та номеру транзакції ОСОБА_1 ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» має ліцензію Національного банку України на надання послуг з прийому платежів, на підставі якої зберігає та використовує інформацію стосовно клієнта, якого можна ідентифікувати лише за номером транзакції, таким чином така інформація відноситься до банківської таємниці. Таким чином, у підтвердженні вказано номер договору - 330644 та прізвище, ім`я, по батькові та номер транзакції - 722021, який можна знайти у листі ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», а також номер маска картки, який належить Відповідачу - НОМЕР_2 . Отже, зам допомогою вищезазначеної інформації можна ідентифікувати переказ коштів ОСОБА_1 .

Проте, у Лист ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» від 09.05.2025 №44407/25-Е містить відомості про належність коду транзакції, за який здійснювалося перерахування коштів, а лист ТОВ ФК «ВЕР ФОР ПЕЙ» №5590-ВП від 07.05.2025 відображає відповідність зарахування коштів за таким кодом на маски карток, проте підтвердження належності зазначеної картки відповідачу суду не надано, з повторним клопотанням про витребування з банківської установи відомостей про належність відповідачу карти та зарахування на неї кошті позивач не звертався. /а.с. 36-40, 12-20/.

За вказаних обставин, у зв`язку з не доведенням позивачем належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу коштів у позику відповідачу на його рахунок, а також фактичного користування відповідачем коштами, та неналежністю наданих ним розрахунків як доказу заборгованості, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС», представник позивача - Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВІН ФІНАНС», адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, ЄДРПОУ 38750239.

Представник позивача - Романенко Михайло Едуардович, адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, ЄДРПОУ 38750239.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Бугаєнко І. В.