Решение № 132019758, 24.11.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/27075/24

Провадження № 2/752/3329/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 листопада 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Солодовник Я.С., Нікітенко А.М., за участі позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_1 - адвокатки Пісної С.І., у місті Києві в приміщенні суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги,

в с т а н о в и в:

18.12.2024 року адвокат Пісна С.І., від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги, яким позивалася до Київської міської ради.

В обґрунтування заявленого позову, представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Пісна С.І. послалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 . За заявою ОСОБА_1 17.05.2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харкавою О.В. було відкрито спадкову справу №16/2023, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено через відсутність документів, що підтверджують родинні стосунки ОСОБА_1 та спадкодавці ОСОБА_2 ..

Починаючи з червня 2011 року по 21 лютого 2023 року ОСОБА_1 постійно проживала разом із ОСОБА_2 після смерті її чоловіка і дядька ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , оскільки у неї погіршився стан здоров`я.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю і вели спільне господарство. ОСОБА_1 надавала ОСОБА_2 матеріальну та моральну підтримку, супроводжувала останню до лікарень, займалась благоустроєм квартири: робила ремонт, купувала меблі та інші предмети домашнього побуту; крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів.

Факт дружніх сімейних стосунків між позивачкою та тіткою ОСОБА_2 також підтверджується договором дарування, відповідно до якого 08.02.2008 року чоловік тітки ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_4 , котра приходиться бабусею ОСОБА_1 , подарували останній квартиру.

Позивачка, як єдина спадкоємиця ОСОБА_2 займалася організацією поховання останньої та поминального обіду.

Крім того, про сімейні відносини позивачки з померлою свідчать фотокартки, на яких вони зображені, а також з родичами у сімейному колі, з друзями та на сімейному відпочинку. Факт спільного сумісного проживання та ведення спільного господарства позивачкою ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_2 з 2011 року і до моменту смерті ОСОБА_2 , тобто понад 10 років зможуть підтвердити свідки.

За наведених у позовній заяві обставин, враховуючи, що встановлення факту проживання необхідне для оформлення свідоцтва про право на спадщину, беручи до уваги відсутність можливості в інший спосіб довести факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,представник позивачки ОСОБА_1 просила суд: встановити факт постійного проживання однією сім`єю, більше п`яти років, а саме з червня 2011 року по 21.02.2023 року ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Провадження у справі було відкрито 20 грудня 2024 року, з призначенням справи до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на позов, будь-які клопотання на адресу суду від останнього не надходили.

Підготовче провадження у справі закрито 02 липня 2025 року.

У судовому засіданні 12 листопада 2025 року позивачка ОСОБА_1 та її ж представник - адвокат Пісна С.І., заявлені позовні вимоги щодо встановлення факт постійного проживання однією сім`єю, більше п`яти років, а саме з червня 2011 року по 21.02.2023 року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , та визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 підтримали з підстав викладених у позовній заяві, просили задовольнити у повному обсязі.

Зокрема сама позивачка ОСОБА_1 під час судового розгляду справи посилалася на те, що на час смерті ОСОБА_2 вона проживала з останньою однією сім`єю в її ж квартирі. Після смерті дядька ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачка одразу стала проживати з ОСОБА_2 , оскільки остання боялася сама проживати в квартирі. Позивачка допомагала ОСОБА_2 прибирати в квартирі, прати, ходили разом за покупками до магазину. Тітка ОСОБА_2 не страждала на хвороби, а мала тільки серцеву недостатність. Проживаючи з тіткою, позивачка залишалася зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , де також зареєстрована та проживає сім`я її дочки. Померла ОСОБА_2 та дядько позивачки ОСОБА_3 дітей не мали, тітка мала тільки рідну сестру, котра проживає в росії. На її, ОСОБА_1 пропозицію скласти на неї заповіт, ОСОБА_2 відкладала це питання. Смерть ОСОБА_2 була раптовою.

У судовому засіданні були допитані судом свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , котрі показали суду, зокрема:

свідок ОСОБА_5 , котра проживає в квартирі АДРЕСА_3 підтвердила, що приблизно з 2010 - 2011 року її сусідка ОСОБА_8 не проживала у квартирі АДРЕСА_4 цього ж будинку, а приїжджала до дочки з тіткою, вони разом гуляли з дітьми у дворі будинку. Спілкувалися по-сусідськи на різні теми, більше розмовляли про дітей, діти гралися. ОСОБА_2 нічого не розповідала, але з її поведінки було зрозуміло, що вона задоволена ОСОБА_9 проживанням разом із нею;

свідок ОСОБА_6 сусідка позивачки за місцем проживання ОСОБА_1 зі спадкоємицею ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 , котра проживає у квартирі АДРЕСА_6 зазначеного будинку підтвердила суду, що позивачка ОСОБА_1 , після смерті її сусіда ОСОБА_10 одразу переїхала до його дружини, оскільки ОСОБА_2 хворіла. У ОСОБА_11 була серйозна хвороба ніг, але вона була ходячою. На ногах були трофічні язви і кровоточили, ноги були синюшного кольору. Також сусідка мала проблеми зі щитовидною залозою, було хворе серце. Свідок бачила їх, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , коли вони разом ходили до магазину, інколи заходила до них і вважала, що вони живуть однією сім`єю. Оскільки вони проживали разом, то допускає, що можливо і вели спільне господарство. У присутності свідка розмов щодо майна не було, чому ОСОБА_2 не склала заповіт на ОСОБА_9 свідку не відомо. Свідок також показала, що у померлої ОСОБА_11 дітей не було, а тільки рідна сестра з якою вони спілкувалися. Її чоловік ОСОБА_10 раніше перебував у шлюбі, але чи були у нього діти свідку невідомо;

свідок ОСОБА_7 , котрий проживає у квартирі АДРЕСА_7 , по сусідству з квартирою де проживала ОСОБА_2 , також підтвердив суду, що позивачка ОСОБА_8 стала проживати у ОСОБА_11 після смерті її чоловіка ОСОБА_10 . Інколи заходив до квартири, по-сусідськи пили чай. У ОСОБА_13 були хворі ноги,. Сусідка ноги не показувала, однак він знав про хворобу, оскільки також страждав на таку хворобу ніг. Ноги сусідка вилікувала до смерті чоловіка. Свдок також підтвердив, що у ОСОБА_11 дітей не було, а чи були діти у ОСОБА_10 йому не відомо.

Відповідач Київська міська рада, будучи належним чином повідомленою, про дату, час та місце розгляду справи, явку представника у судове засідання не забезпечила.

Заслухавши позивачку ОСОБА_1 , допитавши свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .. ОСОБА_7 , дослідивши докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Києві у віці 73 років померла ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 23 лютого 2023 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с.5).

Померлій ОСОБА_2 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого 10 липня 1998 року Державною адміністрацією Московського району згідно з Законом України «Про приватизацію житлового фонду, та 1\2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, номер в реєстрі 2-264 виданого 21.02.2012 року Сімнадцятою київською державною нотаріальною конторою (а.с.12-13, 14-16,17).

17 травня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харкавою О.В. за заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу №16/2023 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка була зареєстрована і постійно проживала за адресою: АДРЕСА_5 9а.с.37-38).

22.11.2023 року листом за вихідним №192/02-14 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Харкава О.В. повідомила ОСОБА_1 , що для підтвердження прийняття нею спадщини відповідно до статті 1264 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом зі спадкодавцем на час відкриття спапдщини, однак відповідні документи нотаріусу нею не було надано. Рекомендовано звернутися до суду з позовом про встановлення факту родинних чи інших відносин, чи про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. (а.с.37-38).

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників ( частина 1 статті 1 ЦК України)

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до правил частини1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання її спадкоємицею четвертої черги, позивачка обґрунтувала свої вимоги тим, що з червня 2011 року і по 21 лютого 2023 року постійно проживала з ОСОБА_2 після смерті чоловіка останньої, а її дядька ОСОБА_3 , оскільки у ОСОБА_2 погіршився стан здоров`я, проживали вони однією сім`єю, вели спільне господарство, вона надавала ОСОБА_2 матеріальну та моральну підтримку, супроводжувала останню до лікарень займалась благоустроєм квартири, робила ремонт, купувала меблі та інші предмети домашнього побуту, всі свята проводили в колі рідних та друзів.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217, 1218, 1223 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Правилами статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно врахувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Так, правилами частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають , пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Аналіз наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові компоненти: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року у справі № 5-рп/99 про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові Верховного Суду від 21.03.2019 року у справі № 461/4689/15-ц зроблено висновок, що обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення зі спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 31.05.2022 року у справі № 554/8629/17 (провадження № 61-3012св21), від 30.06.2023 року у справі № 686/19661/20 (провадження № 61-11031св22).

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до правил статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до правил статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження зазначених позивачкою підстав для позову а саме факту дружніх сімейних стосунків між позивачкою та спадкодавицею ОСОБА_2 суду надано копію договору дарування квартири від 08.02.2008 року відповідно до якого ОСОБА_4 (її бабуся) та ОСОБА_3 (її ж дядько) дарувальники, подарували, а вона ОСОБА_1 обдарована безоплатно отримала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.23-24)

Судом також допитано свідків ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , досліджено чотири світлини на яких ОСОБА_2 з позивачкою, з дочкою позивачки під час святкування весілля та з онукою позивачки.

Однак, досліджені судом докази, а саме договір дарування квартири та показання свідків і світлини не підтверджують зазначені позивачкою підстави для позову - що після смерті дядька позивачки ОСОБА_3 та чоловіка спадкодавці у ОСОБА_2 погіршився стан здоров`я, проживали вони однією сім`єю, вели спільне господарство, вона надавала ОСОБА_2 матеріальну та моральну підтримку, супроводжувала останню до лікарень, займалась благоустроєм квартири, робила ремонт, купувала меблі та інші предмети домашнього побуту, всі свята проводили в колі рідних та друзів.

Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що у позовній заяві представник позивачки - адвокат Пісна С.І. зазначила, що після смерті ОСОБА_3 , чоловіка ОСОБА_2 , у останньої погіршився стан здоров`я, позивачка надавала їй матеріальну та моральну підтримку а сама позивачка у вступному слові до суду стверджувала, що після смерті чоловіка ОСОБА_2 боялася одна проживати в квартирі, ОСОБА_2 не страждала на серйозні хвороби, мала тільки серцеву недостатність.

Допитані у судовому засіданні свідки - сусіди ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що ОСОБА_2 страждала на хворобу ніг, ноги були синюшнього кольору, покриті трофічними язвами, мала проблеми зі щитовидною залозою. Крім того, свідок ОСОБА_7 стверджував, що хвороба ніг у ОСОБА_2 , пройшла до смерті її чоловіка. Всі допитані судом свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили тільки факт проживання позивачки та спадкодавиці ОСОБА_2 разом із 2011 року, та бачили коли ОСОБА_1 супроводжувала ОСОБА_2 до магазину за покупками, разом приїжджала в гості до дочки, однак чи погіршився стан здоров`я ОСОБА_2 саме після смерті чоловіка, на яких умовах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом, вели спільне господарство, чи мали спільні витрати на харчування, чи купували спільно меблі для спільного користування, організовували побут, супроводження ОСОБА_1 . Блінової до лікарні свідки таких показань суду не надали.

Досліджені судом світлини не є підставою для висновку суду, що у період часу з червня 2011 року і по лютий 2023 року ОСОБА_2 всі свята проводила в колі рідних та друзів ОСОБА_1 .

Не можуть бути прийняті судом до уваги на підтвердження спільного проживання однією сім`єю позивачки ОСОБА_1 та спадкодавиці ОСОБА_2 досліджені судом докази, що поховання та поминальний обід ОСОБА_2 були організовані ОСОБА_14 , оскільки судом не встановлено наявності в останніх взаємних прав та обов`язків, відсутні будь-які підтвердження на яких умовах та домовленостях ОСОБА_14 виконала зазначені обряди.

Отже, за результатами судового розгляду позову ОСОБА_1 , судом не встановлено ведення позивачкою ОСОБА_1 та спадкодавицею ОСОБА_2 спільного господарства, а саме наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлю майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, його утримання, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин, а відтак у суду також відсутні підстави для висновку, що ОСОБА_15 набула права на визнання її ж спадкоємицею четвертої черги щодо спадкового майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на встановлені судом обставини, заявлені ОСОБА_1 до Київської міської ради позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 та визнання спадкоємицею четвертої черги щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд -

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Учасники справи:

позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_2 ;

Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, адреса - місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок №36.

Суддя К.Г. Плахотнюк