Решение № 132000838, 19.11.2025, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 229/6810/24

Провадження № 2/211/2764/25

РІШЕННЯ

іменем України

19 листопада 2025 року м. Кривий Ріг

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Лебеженка В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Строганової Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку загального позовного провадження,цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

02.10.2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Дружківського міськогосуду Донецькоїобласті із позовною заявою, в якій просить суд визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 загальною площею 51, 2 кв. м, житловою площею 30, 0 кв.м., з господарськими будівлями.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.06.1996 року, виданого державним нотаріусом Авдіївської державно нотаріальної контори Лук`янець Л.В., позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить будинок з господарськими спорудами та будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці Орловської сільської ради. На вказані земельній ділянці знаходиться: одноповерховий деревонабивний обкладений цеглою житловий будинок, житловою площею 30, 0 кв. м., позначений в плані літ. А-1, господарські споруди: а коридор, Б літня кухня, В сарай, Г вбиральня, пд погріб, пд1 погріб, №1, 2 забори. Даний будинок також був зареєстрований Донецьким міським БТІ 06.06.1996 року. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 (у редакції станом на час подачі позову), с. Бердичі Очеретинської селищної територіальної громади включено до тимчасово окупованих територій з 03.05.2024 року. На час набуття позивачем права власності на вище вказаний житловий будинок право власності реєструвалося в органах БТІ, Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно на той час не було. З метою реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Мирноградської міської ради Донецької області, проте у здійсненні реєстрації права було відмовлено у зв`язку з відсутністю зареєстрованого права власності на будинок та неможливістю отримати інформацію у БТІ з тимчасово окупованої території. У зв`язку з сим позивач змушена звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 17.10.2024 року (головуючий суддя Хомченко Л.І.) позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям загального позовного провадження та призначенням підготовчого судового засідання.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року №3707/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області, Артемівського міськрайонного суду Донецької області» до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла вищевказана цивільна справа.

Ухвалою судувід 29.07.2025року цивільнусправу прийнятодо свогопровадження,розпочато підготовчепровадження (а.с. 21).

Ухвалою суду від 11.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 84).

Позивач правом на участь у судовому засіданні не скористалася, направила до суду заяву, в якій просила позовні вимоги задовольнити, справу розглянути за її відсутності.

Представник Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області правом на участь у судовому засіданні не скористався, на електронну пошту суду направив заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, за наявними у справі матеріалами. При ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши та оцінивши показання допитаних у судовому засіданні свідків, наявні у справі письмові докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, встановивши фактичні обставини справи, дійшов до такого висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04 червня 1996 року державним нотаріусомАвдіївської державнонотаріальної конториЛук`янець Л.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 1-625, належить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-16).

Право власності на вказаний будинок зареєстровано за ОСОБА_1 в Донецькому міському БТІ 06 червня 1996 року, записано в реєстрову книгу за № 7, під реєстровим № 471 (а.с.17).

Згідно технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, складеного 27 жовтня 1988 року начальником БТІ Гудєєвим Б.І, реєстровий № 471-7, зазначений житловий будинок загальною площею 51, 2 кв.м., житловою площею30,0кв.м.,позначений вплані літ.А-1,господарські споруди:а коридор,Б літня кухня,В сарай,Г вбиральня,пд погріб,пд1 погріб,№1,2 забори (а.с.18-23).

Копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого на ОСОБА_1 підтверджується, що вона зареєстрована в за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-9). На даний час позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 28.08.2024 року №3506-70021022342 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.11).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Левченко С.Г. № 72941665 від 02.05.2024 року зупинене розгляд заяви ОСОБА_1 у зв`язку з неподанням заявником чи неотриманням державним реєстратором у порядку, визначеному законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року, а саме направлення запиту до Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації (а.с. 4).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Левченко С.Г. № 73025527 від 08.05.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстраційних дій щодо належного їй на праві власності нерухомого майна у зв`язку з не усуненням обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме відсутністю відомостей (довідки БТІ, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо) щодо реєстрації права власності (а.с.13).

Позивач ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог посилається на не визнання з боку держави в особі органів місцевого самоврядування її права власності.

Суд, надаючи оцінку доводам позивача та перевіряючи обґрунтованість заявлених ним вимог, виходить з такого.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час подачі позову), с. Бердичі Очеретинської селищної територіальної громади віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Зі змісту рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій вбачається, що державним реєстратором не встановлено наявності зареєстрованого права власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зробити запит до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, про надання інформації (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідної для такої реєстрації у державного реєстратора немає можливості, оскільки с.Бердичі,Ясинуватського районуДонецької області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Відповідно дост. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зч.1ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 321 ЦК Україниправо власностіє непорушним.Ніхто неможе бутипротиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписівст. 392 ЦК Українислідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосуванняст. 392 ЦК Україниє відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК Українипередбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ураховуючи, що відповідно достатті 328 цього Кодексунабуття права власностіце певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеномустаттею 392 ЦК України(аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018року у справі № 760/14438/15-ц.

Отже, розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Тобто положеннястатті 392 ЦК Україниспрямовані на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція викладена у пункті 13 постанови Верховного Суду від 20 березня 2018року у справі № 910/1016/17, пункті 12 постанови від 17 квітня 2018року у справі № 914/1521/17).

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правиламистатті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

За встановлених у справі обставин, наявне рішення державного реєстратора про відмову в проведенні реєстраційних дій щодо належного ОСОБА_1 на праві власності нерухомого майна безумовно свідчить про те, що її право власності не визнається, а тому воно підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання за нею права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно дост. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Позивачем право власності набуте у 1996 році. Надані суду свідоцтво про право на спадщину за заповітом, технічний паспорт на житловий будинок, видані та зареєстровані органом, що здійснював реєстрацію права власності на той час, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на будинок.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

У справі «Рисовський проти України» («Rysovskyy v. Ukraine») (заява № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011року, набуло статусу остаточного 20 січня 2012 року) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява № 33202/96, пункт 120, ЕСНR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява № 48939/99, пункт 128, ЕСНR 2004-ХІІ, «Megadat.com S.r.I. проти Молдови», заява № 21151/04, пункт 72, від 08 квітня 2008року, «Москаль проти Польщі», заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010року, «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008року) і сприятимуть юридичній визначеності в цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», пункт 128, «Беєлер проти Італії», пункт 119).

У пункті 71 рішення у справі ЄСПЛ «Рисовський проти України» («Rysovskyy v. Ukraine») зазначив, що принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

На підставі викладеного, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем було доведено належними та допустимими доказами її право власності на житловий будинок, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дані відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивачки на житловий будинок у БТІ з тимчасово окупованої території (Очеретинська селищна територіальна громада) на теперішній час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, а також ініціювати питання щодо отримання компенсації за зруйноване житло, що порушує її право власності, гарантоване статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке підлягаю захисту в порядку, визначеномустаттею 392 ЦК України, у зв`язку з чим, заявлені нею позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 76, 81,89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доОчеретинської селищноївійськової адміністраціїПокровського районуДонецької областіпро визнанняправа власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51, 2 кв. м., житловою площею 30, 0 кв.м., з господарськими будівлями.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Очеретинська селищна військова адміністрація Покровського району Донецької області, код ЄДРПОУ 44333891, юридична адреса: вул. Незалежності, 12, с-ще. Очеретине, Донецька область.

Суддя В.О. Лебеженко