Решение № 131995600, 20.11.2025, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1663/25

2/195/653/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

20.11.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Омеко М.В., за участю секретаря судових засідань Мартинової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщення Томаківського районного суду Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКР КРЕДИТ ФІНАНС, в інтересах якого діє представник, Білоус Дар`я Володимирівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКР КРЕДИТ ФІНАНС, в інтересах якого діє представник, Білоус Дар`ї Володимирівни, до ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором в сумі 47 000 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,4 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 23.07.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКР КРЕДИТ ФІНАНС, Код ЄДРПОУ: 38548598 та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1424-7734 (надалі за текстом «Кредитний договір»).

На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А6002, для підписання кредитного договору №1424-7734 від 23.07.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 9 400,00 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,20 % в день, стандартна % ставка 1,50 % в день.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Таким чином, Позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Однак, відповідач порушив умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит, не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором, а тому, станом на 02.09.2025 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить 52 715,20 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 9 400,00 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 41 905,20 гривень, та прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 1 410,00 гривень. Порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображений в розрахунку сум заборгованості за Кредитним договором, що додається до цієї Позовної заяви.

Разом з тим, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 5715,20 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 47 000,00 гривень.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд, стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом 9 400,00 гривень; прострочену заборгованість за нарахованими процентами 37 600,00 гривень, що разом становить 47 000,00 гривень.

Ухвалою судді від 10.10.2025 у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

05.11.2025 року до суду від представника відповідача адвоката Скользнєвої В.В. надійшов відзив на позов, відповідно до якого вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Посилається на те, що позивачем не надано до позовної заяви доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ "Укр Кредит Фінанс"та АТ КБ "ПриватБанк", яке здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені позивача, а саме, договору №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019 року. Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо перерахування коштів від ТОВ "Укр Кредит Фінанс" як кредитних на рахунки АТ КБ "ПриватБанк" для здійснення переказу коштів на виконання вимог Договору про відкриття кредитної лінії №1427-7734 від 23.07.2024 року для подальшого переказу їх відповідачу. Лист АТ КБ "ПриватБанк" про перерахування коштів, наданий позивачем, на підтвердження видачі відповідачу кредитних коштів, не є належним доказом, оскільки не відображає, що номер рахунку належить отримувачу, його прізвища, імені та по батькові, РНОКПП особи, отже з`ясувати кому були перераховані кошти неможливо.

Матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ "Укр Кредит Фінанс" умов п.4.2 договору про відкриття кредитної лінії №1427-7734 від 23.07.2024 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Крім того, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, саме ОСОБА_1 . Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази верифікації банківської картки, на яку, начебто, здійснювалося перерахування коштів за договором і первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів ОСОБА_1 за договором відкриття кредитної лінії №1427-7734 від 23.07.2024 року.

17.11.2025 року представник відповідача подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, просить відмовити в повному обсязі.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що 23.07.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКР КРЕДИТ ФІНАНС, Код ЄДРПОУ: 38548598 та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1424-7734 (надалі за текстом «Кредитний договір»).

На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А6002, для підписання кредитного договору №1424-7734 від 23.07.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 9 400,00 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,20 % в день, стандартна % ставка 1,50 % в день.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Таким чином, Позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Однак, відповідач порушив умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит, не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором, а тому, станом на 02.09.2025 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить 52 715,20 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 9 400,00 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 41 905,20 гривень, та прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 1 410,00 гривень. Порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображений в розрахунку сум заборгованості за Кредитним договором, що додається до цієї Позовної заяви.

Разом з тим, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 5715,20 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 47 000,00 гривень.

Позиція суду та застосовані норми права.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Проте, вказане твердження позивача не відповідає чинному законодавству та не доведено позивачем належними та допустимими доказами виходячи із наступного.

Відповідно до процесуального законодавства, а самест.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так,ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»встановлено наступний порядок укладення електронного договору.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов`язання та інформація про інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.

Отже чинним законодавством чітко передбачено, яким саме чином повинен укладатись електронний договір, та які документи підтверджують таке укладання договору.

Щодо доказів, які подано позивачем на підтвердження нібито укладеного договору між сторонами, слід зазначити наступне.

Так, позивачем до позову додано тексти Договору про відкриття кредитної лінії від 20.09.2023 року №1424-7734 та Додаткової угоди №2 від 23.07.2024, які останній намагається видати за нібито укладені з відповідачем.

В той же час, у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору.

Отже, матеріали справи не містять жодного доказу, укладення договору від 23.07.2024 року №1424-7734 та Додаткової угоди №2 від 23.07.2024 і що воно відбувалось в порядку визначеному чинним законодавством.

Також позивач зазначає в позові про те, що відповідач отримувала одноразовий ідентифікатор, використовував його для укладення кредитного договору. Разом з тим, всі ці обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами. При цьому в позовній заяві взагалі не зазначено позивачем, у який спосіб відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор. Позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження способу надсилання відповідачу одноразового ідентифікатор, наприклад інформацію від мобільного оператора про належність номера телефону саме відповідачу, підтвердження направлення смс-повідомлення на цей номер, або роздруківки листа, направленого на електронну поштову скриньку відповідача тощо.

В той же час, позивач не вказує, яким чином проводилась ідентифікація особи позичальника та чи проводилась вона взагалі, та не надає доказів проведення такої ідентифікації, не надає доказів відправлення одноразового ідентифікатора відповідачці, не надає доказів того, що саме відповідач ОСОБА_1 , використав ідентифікатор для укладення кредитного договору.

Крім того, також неможливо перевірити факт підписання оспорюваного кредитного правочину також кредитодавцем, адже тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису кредитора (кредитодавця) можуть слугувати доказом таких фактів, однак позивачем вони до суду не надані.

Слід також зазначити, що відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в п.п.6.15 постанови від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц (https://revestr.court.qov.ua/Review/107219918) «Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину. а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.»

Згідно із п.п.6.21. цієї постанови ВП ВС «У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли ».

У п.п.6.49 постанови ВП ВС від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц зроблено висновок «У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.»

Одночасно, звернення з вимогою про визнання недійсним правочину, який аргументовано тим, що цей договір не підписувався і не укладався, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) та від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21), не є правомірним способом захисту та не є ефективним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення Договору про відкриття кредитної лінії від 23.07.2024 року №1424-7734 та Додаткової угоди №2 від 23.07.2024 року.

Крім того, позивач, у своїй позовній заяві стверджує про нібито перерахування відповідачу коштів у сумі 9 400 грн., але таке твердження також не підтверджено жодним належним та допустимим доказом з огляду на наступне.

Так, згідно зіст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

А це означає, що навіть якщо такий договір підписаний сторонами, але кошти (речі) позичальникові не надані, такий договір є неукладеним. Тільки фінансовий документ про отримання коштів є умовою його укладення, а значить і правових наслідків для позичальника.

Належними доказами, які підтверджують перерахування ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відповідачеві певної суми можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимогст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Вищевикладена позиція стосовно необхідності дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості знаходить відображення у Постанові Верховного Суду (у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду) від 30.01.2018 по справі №161/16891/15-ц.

В Постанові Верховний Суд зауважив, що: «Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи».

Аналогічна позиція стосовно первинних документів відображена і в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2018 у справі № 364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, отже суди дійшли правильного висновку, що доводи позивача щодо тіла кредиту, розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами.

Така ж позиція була висловлена і в Ухвалі Верховного Суду України від 15.06.2011 по справі №6-4882св11 згідно якої, належними доказами, що підтверджують наявність або відсутність заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядкуст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", які встановлюють розмір заборгованості.

Як доказ перерахування коштів, позивач надав до суду лист від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» від 17.09.2025 року.

Як вже зазначалося судом, відповідно до ч. 2ст. 9 вказаного Законупервинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. п. 41-46, 59-60 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України N 75 від 04.07.2018 року, операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Касовими документами оформляються операції з готівкою. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України щодо організації касової роботи в банках України. Відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті.

У п. 52-53 зазначеного Положення, вказано наступне: «Первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Унесення виправлень до первинних документів не допускається, крім випадків, установлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Банк не приймає до виконання платіжні інструкції в електронній формі з негативним результатом перевірки електронного підпису.»

Отже, як вбачається із вимог чинного законодавства до оформлення первинних бухгалтерських облікових документів встановлені певні вимоги, при недотриманні яких вказані документи є недійсними.

Як вбачається із тексту Листа, в ньому відсутня інформація щодо особи отримувача коштів, повного карткового рахунку на який було перераховано кошти, що унеможливлює ідентифікувати особу отримувача.

Також суд звертає увагу, що позивач не надав доказів існування правовідносин між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та АТ КБ «ПРИВАТБАНК», який, згідно з доводами позивача, здійснив переказ коштів на рахунок відповідача від імені позивача.

Враховуючи вищевикладене, наданий позивачем лист від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» не може бути належним та допустимим доказом отримання відповідачем кредитних коштів від позивача.

У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17, від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19 зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.

Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.

В матеріалах справи відсутні докази, що рахунок, на який здійснювалося перерахування коштів, належить саме ОСОБА_1 , ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не надало жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі Договору про відкриття кредитної лінії №1424-7734 та Додаткової угоди №2, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачці.

З цих же підстав довідка ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту за договором (а.с.36) та розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с.37-39) судом оцінюються критично, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства до первинних облікових документів, а тому не є належним та допустимим доказом нібито отримання відповідачем коштів. Ці документи складені самим позивачем, а тому їх зміст повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача. При цьому суд бере до уваги, що доводи позивача про те, що кредитні кошти перераховані ним відповідно до умов кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними доказами, які б відповідали наведеним вище вимогам, а тому відхиляються судом.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2018 року у справі № 161/16891/15-ц, згідно з ч. 1ст. 1050 ЦК України, з урахуванням положень ст.526,527,530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, а за відсутності доказів отримання відповідачкою коштів, позовна заява не підлягає задоволенню.

Статтею 11 ЦК Українипередбачені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1ст. 12 ЦК Україниособа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно ч. 2ст.14 ЦК Україниособа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Положеннями частин: першої, другої та третьоїстатті 12 Цивільного процесуального кодексу Українирегламентовано, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першоюстатті 76 Цивільного процесуального кодексу Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування с обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та другастатті 77 Цивільного процесуального кодексу України),

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положення частини першої 1статті 81 Цивільного процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

У відповідності до вимог частини четвертоїстатті 263 Цивільного процесуального кодексу Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у від 1 березня 2020 року в справі № 129/1033/13).

Окремо слід звернути увагу на те, що за своєю сутністю кредитний договір є договором позики, а відповідно до частини першоїстатті 1046 Цивільного кодексу Українидоговір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Це означає, що зобов`язання позичальника з повернення кредиту виникає не з моменту підписання кредитного договору, а з моменту отримання кредитних коштів. Видача кредиту має бути підтверджена належними доказами. За відсутності доказів на підтвердження факту передання позичальнику кредитних коштів суд не має правових підстав задовольняти позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що позивачем не надано суду доказів, які з точки зору достовірності, достатності та взаємозв`язку свідчили б про те, що у відповідача ОСОБА_1 наявне невиконане грошове зобов`язання за Договором про відкриття кредитної лінії від 23.07.2024 року №1424-7734 та Додаткової угоди №2 від 23.07.2024, позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.4,10,12,13,76-81,133,141,279,258-259,264,265,268,273,354-355,365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.509,526,610,611,626,634,639,1054 Цивільного кодексу України,Законом України «Про електронну комерцію»,Законом України «Про електронний цифровий підпис»,ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю УКР КРЕДИТ ФІНАНС, в інтересах якого діє представник, Білоус Дар`я Володимирівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:

Відомості про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м.Київ, 01133).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Омеко