Решение № 131932756, 21.11.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/9307/25

Провадження №: 2/336/4493/2025

РІШЕННЯ

іменем України

21 листопада 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Боєва Є.С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа: Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про припинення обтяження на відчуження нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла вищезазначена позовна заява, відповідно до якої позивач просить суд: припинити обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (сім), зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2040594 від 02.06.2005 року, реєстратор: Оріхівська державна нотаріальна контора, архівний номер: 2185940ZAP112, архівна дата: 05.12.20000 року, дата виникнення: 06.07.1995 року, № реєстра: 68863-313, внутр. № 44019262DF127312A41.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі розпорядження органу приватизації - виконавчого комітету Оріхівської міської ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області від 24 грудня 1993 року за № 111 у власність позивача було передано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (сім), про що Пологівським малим підприємством «Імпульс» Запорізької області 30 грудня 1993 року до реєстрової книги номер 1 було внесено відповідний запис за реєстровим номером 168, з оформленням на ім?я позивача згідно Свідоцтва про право власності на житло. 25.06.2003 року реєстратором МП «Імпульс» на підставі цих документів відомості про позивача право приватної власності на зазначений вище будинок було внесено до Реєстру прав на нерухоме майно за реєстраційним номером майна: 1608305. 30липня 2025року відомостіщодо правапозивача власностіна вищезазначенийоб`єкт нерухомогомайна булоперенесено зРеєстру праввласності нанерухоме майнодо Державногореєстру речовихправ зоформленням витягуза індекснимномером:438295527від 05.08.2025року.При цьомудержавним реєстраторомпозивачу булоповідомлено проте,що вЄдиному реєстрізаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна маєтьсязапис прообтяження увигляді заборонина відчуженняжитлового будинкуза позивачемзобов`язаннями передОщадбанком м.Оріхів,а саме:реєстраційний номеробтяження:2040594,внесений 02.06.2005року реєстратором,Оріхівською державноюнотаріальною контороюЗапорізької областіза повідомленнямОщадбанку м.Оріхів пропозику Б/нвід 06.07.1995року,архівний номер:2185940ZAP112,архівна дата:05.12.2000,дата виникнення:06.07.1995,Nреєстру:68863-313,внутр.N44019262DF127312A41. У 1995-му році позивач працювала у Оріхівському РЕМ Запорізької області в місті Оріхів, де було розташоване Оріхівське відділення Ощадбанку і заробітну плату вона отримувала через це відділення. Там же, в липні 1995-го року вона отримала позику для покупки меблів до свого будинку в розмірі 2500,00 купоно-карбованців, які у якості тимчасової валюти функціонували на території України під час переходу до незалежності в період з 1992-го року до 2 вересня 1996 року, а після 16 вересня 1996 року були замінені на національну валюту гривню за курсом 100 000 карбованців за 1 гривню і розмір її позики після грошової реформи 1996-го року став дорівнювати 0,025 гривні або 2,5 копійки. За умовами надання позики її погашення проводилося шляхом відрахування банком щомісячних кредитних платежів з моєї заробітної плати і на протязі 8-10 місяців позивач повністю повернула банку надану ним позику, про що позивачу було повідомлено працівниками банку. Про накладання заборони на відчуження житлового будинку позивача ніхто і ніколи не повідомляв, а тому я й не зверталася з цього приводу до компетентних органів для її припинення та не зберегла письмового документу, підтверджуючого факт повернення позики Ощадбанку. Відповідно до пунктів 150-152 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 р. N 45/5, накладення заборони провадиться шляхом напису про це за встановленою формою на повідомленні у тому числі установи банку. Примірник повідомлення з написом державного нотаріуса про накладення заборони надсилається виконавчому комітету відповідної Ради депутатів трудящих за місцем знаходження жилого будинку, якщо останній знаходиться в населеному пункті, де немає державної нотаріальної контори, примірник - у відповідну установу банку, госпрозрахункове підприємство чи установу, що видали позичку, і примірник повідомлення залишається в державній нотаріальній конторі. Накладення заборони реєструється в реєстрі для реєстрації заборон. Про накладення заборони чи арешту робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон і арештів. Державний нотаріус, одержавши повідомлення установи банку, госпрозрахункового підприємства чи організації про погашення позички або повідомлення про припинення договору про заставу чи про припинення або розірвання договору довічного утримання, знімає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири, накладання заборони реєструється державним нотаріусом в реєстрі для реєстрації заборон. Тобто, станом на 1995-й рік повідомлення установи банку про видачу громадянину грошової позички слугувало визначеною законом підставою для накладення державним нотаріусом або службовою особою виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем знаходження жилого будинку заборони відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників. Разом зтим,чинне начас виникненняспірної заборонизаконодавством передбачалореєстрацію заборонвинятково напаперових носіях реєстрахдля реєстраціїзаборон,з вчиненнямвідповідного записув алфавітнійкнизі облікузаборон іарештів.Отримавши інформаціювід державногореєстратора пронаявність заборонина відчуженнясвого будинку,позивач звернуласядо Філії-Запорізькерегіональне управлінняАТ «Державнийощадний банкУкраїни» іззаявою пронадання письмовогодокументу напідтвердження кредитнихзобов`язань передБанком,на якупозивач отрималаДовідку безномера тадати запідписом керуючогоТВБВ №10007/0269 ОСОБА_2 ,якою підтверджено,що станомна 08.9.2025року заборгованість ОСОБА_1 за кредитнимита іншимизобов`язаннями передАТ «Ощадбанк»відсутня. На її заяву до відповідача про надання інформації щодо підстав внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та не припинення обтяження через відсутність боргових зобов`язань, позивачу було надіслано письмове повідомлення за № 34/2-12/4782/2025/с від 228.08.2025 року із роз`ясненням порядку зняття обтяження нотаріусами України за повідомленнями банку, відповідно з якими банк повідомив про неможливість проведення такої процедури за ініціативою банку через відсутність кредитних документів, строк зберігання яких закінчився у 2000-му році, а тому на теперішній час вирішити питання припинення накладеного у 1995 році обтяження на житловий будинок можливо лише у судовому порядку, тобто єдиним ефективним способом захисту її права власності на житловий будинок є скасування заборони (обтяження) на нього.

Ухвалою суду від 30.09.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача вказує, що будь-яких боргових відносин між позивачем та АТ «Ощадбанк» не має. За інформацію, що міститься у базах даних відповідача, у позивачки відсутні невиконанні кредитні зобовязання перед банком, які могли б призвести внесення запису про обтяження права або майна позивача у 2005 році (дати автоматичного перенесення до електронної бази даних про запису про заборону реєстратором). Нерухоме майно в заставі банку не перебуває. Крім того, представник АТ «Державний ощадний банк України» зазначає, що банк не є належним відповідачем по справі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області, пояснень не надали.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження органу приватизації - виконавчого комітету Оріхівської міської ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області від 24 грудня 1993 року за N 111 у власність позивача було передано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (сім), про що Пологівським малим підприємством «Імпульс» Запорізької області 30 грудня 1993 року до реєстрової книги номер 1 було внесено відповідний запис за реєстровим номером 168, з оформленням на ім?я позивача згідно Свідоцтва про право власності на житло.

25.06.2023 року реєстратором МП «Імпульс» на підставі цих документів відомості про право приватної власності позивача на вищезазначений будинок було внесено до реєстру прав на нерухоме майно: 1608305.

30 липня 2025 року відомості щодо права позивача власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна було перенесено з Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав з оформленням витягу за індексним номером: 438295527 від 05.08.2025 року. При цьому державним реєстратором позивачу було повідомлено про те, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна мається запис про обтяження у вигляді заборони на відчуження житлового будинку за позивачем зобов`язаннями перед Ощадбанком м. Оріхів, а саме: реєстраційний номер обтяження: 2040594, внесений 02.06.2005 року реєстратором, Оріхівською державною нотаріальною конторою Запорізької області за повідомленням Ощадбанку м. Оріхів про позику Б/н від 06.07.1995 року, архівний номер: 2185940ZAP112, архівна дата: 05.12.2000, дата виникнення: 06.07.1995, N реєстру:68863-313, внутр. N 44019262DF127312A41.

Як стверджує позивач, у липні 1995 року вона отримала у Оріхівському відділенні Ощадбанку позику для покупки меблів у розмірі 2500,00 купоно-карбованців. Після 16 вересня 1996 року купоно-карбованці, як тимчасова валюта, були замінені на національну валюту гривню за курсом 100 000 карбованців за 1 гривню і розмір позики після грошової реформи 1996-го року став дорівнювати 0,025 гривні або 2,5 копійки. Вказана позика була повернута в повному обсязі.

Вказані твердження позивача не спростовані, більш того, відповідач наголошує на тому, що позивачка не має заборгованості перед банком.

Згідно із ст. 377 ЦК УРСР 1963 року позикові операції банків і державних трудових ощадних кас регулюються законодавством Союзу РСР

Відповідно до статті 383 ЦК УРСР 1963 року позички громадянам видаються банками СРСР у випадках і в порядку, що визначаються законодавством Союзу РСР.

На час накладення заборони законодавством було встановлено, що накладені заборони та арешти підлягають обов`язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Главою 6 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. N 18/5, передбачено таке:

134. Державний нотаріус за місцезнаходженням жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки накладає заборону їх відчуження: 1) за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку; 2) при посвідченні договору довічного утримання; 3) при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; 4) в усіх інших випадках, передбачених законом.

135. Накладання заборони провадиться шляхом вчинення напису про це на повідомленні установи банку, підприємства або організації про видачу позички. Один примірник повідомлення з написом державного нотаріуса про надходження заборони надсилається відповідній установі банку, підприємству або організації, що видали позичку, а другий - залишається у справах державної нотаріальної контори. Накладання заборони за договором довічного утримання та про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться шляхом відповідного напису про це на договорі.

136. Накладання заборони реєструється державним нотаріусом в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому ж реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів про накладання арешту на нерухоме майно, а також приватних нотаріусів, які посвідчили угоду, що буде підставою для накладання заборони відчуження майна. При накладанні заборони чи арешту робиться запис в алфавітній книзі обліку відчуження і арештів нерухомого майна (додаток N 6).

137. Одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, а також припинення (у зв`язку зі смертю відчужувача чи набувача жилого будинку, за винятком випадку успадкування цього будинку спадкоємцями набувача) чи розірвання договору довічного утримання, державний нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Тобто, станом на 1995 рік повідомлення установи банку про видачу громадянину грошової позички слугувало визначеною законом підставою для накладення державним нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна.

З прийняттям Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» №1952-IV від 01.07.2004 року, на виконання Наказу Міністерства Інформаційний центр" Міністерства юстиції України було створено програмне забезпечення єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна та зобов`язано державні нотаріальні контори та приватних нотаріусів забезпечити належне перенесення інформації з паперових носіїв до бази даних електронного Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до статті 2Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» (в редакції яка діяла на момент реєстрації заборони в реєстрі) обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 2Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Статтею 27Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» передбачено, дані до розділу Державного реєстру прав вносяться в разі прийняття рішення про державну реєстрацію прав.

Державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація обмежень речових прав скасовується на підставі актів органів державної влади чи органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом, або у разі припинення відповідного договору, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

У разі виявлення невідповідності даних електронного файлу Державного реєстру прав документу, на підставі якого було зареєстровано речове право чи його обмеження, пріоритет мають документарні дані.

Отримавши інформацію від державного реєстратора про наявність заборони на відчуження свого будинку позивач звернулася до Філії-Запорізьке регіональне управління АТ «Державний ощадний банк України» із заявою про надання письмового документу на підтвердження кредитних зобов`язань перед Банком, на яку позивач отримала Довідку без номера та дати за підписом керуючого ТВБВ № 10007/0269 ОСОБА_2 , якою підтверджено, що станом на 080.9.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитними та іншими зобов`язаннями перед АТ «Ощадбанк» відсутня.

На заяву позивача до відповідача про надання інформації щодо підстав внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 (сім), та не припинення обтяження через відсутність боргових зобов`язань, позивачу було надіслано письмове повідомлення за №34/2-12/4782/2025/е від 28.08.2025 року із роз`ясненням порядку зняття обтяження нотаріусами України за повідомленнями Банку, відповідно з якими Банк повідомив про неможливість проведення такої процедури за ініціативою Банку через відсутність кредитних документів, строк зберігання яких закінчився у 2000-му році, а тому на теперішній час вирішити питання припинення накладеного у 1995-му році обтяження на житловий будинок можливо лише в судовому порядку, тобто єдиним ефективним способом захисту мого права власності на житловий будинок є скасування заборони (обтяження) на нього.

Наявність обтяжень у вигляді заборони на відчуження об`єкту нерухомого майна обмежує її право, як власника житлового будинку, у розпорядженні своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ст. 317 Цивільного Кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном і згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. зі ст. громадянина захищаються судом.

Представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» вказав, що будь-яких боргових відносин між позивачем та АТ «Ощадбанк» не має. Відповідач не розполагає відмостями щодо перебування майна ОСОБА_1 у заставі банку. Записи щодо обтяжень є архівними та вносились безпосередньо третьою особою, без участі та ініціативи АТ «Ощадбанк».

Накладення заборони на нерухоме майно та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежує права позивача як власника, щодо вільного розпорядження майном.

Відповідно до частини 3 статті 26 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

На підставі викладеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки наявність на сьогоднішній день нічим необґрунтованої заборони відчуження нерухомого майна обмежує права позивача як власинка.

Доводи представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про те, що належним відповідачем буде Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області, суд не бере до уваги, оскільки запис про обтяження у вигляді заборони на відчуження житлового будинку за позивачем зобов`язаннями перед Ощадбанком м. Оріхів, а саме: реєстраційний номер обтяження: 2040594, внесений 02.06.2005 року реєстратором, Оріхівською державною нотаріальною конторою Запорізької області за повідомленням Ощадбанку м. Оріхів про позику Б/н від 06.07.1995 року, архівний номер: 2185940ZAP112, архівна дата: 05.12.2000, дата виникнення: 06.07.1995, N реєстру:68863-313, внутр. N 44019262DF127312A41

З правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

з огляду на обставини цієї справи, суд зауважує, що Оріхівська державна нотаріальна контора не може бути належним відповідачем у цій справі, оскільки належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Державний реєстратор, зокрема і державний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

На підставі вищезазначеного оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про припинення обтяження на відчуження нерухомого майна підлягає задоволенню, так як державна нотаріальна контора не має визначених законодавством підстав для зняття заборони на відчуження об`єктів нерухомого майна, і позивач позбавлений можливості реалізувати свої права власника нерухомого майна в інший, крім судового захисту, спосіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 237, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа: Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про припинення обтяження на відчуження нерухомого майна - задовольнити.

Припинити обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (сім), зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2040594 від 02.06.2005 року, реєстратор: Оріхівська державна нотаріальна контора, архівний номер: 2185940ZAP112, архівна дата: 05.12.20000 року, дата виникнення: 06.07.1995 року, № реєстра: 68863-313, внутр. № 44019262DF127312A41.

Відповідно до ч.5 ст. 265 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, буд.12-г; ЄДРПОУ 00032129.

Третя особа Оріхівська державна нотаріальна контора Запорізької області, знаходиться за адресою: Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Шевченка, буд.15.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.С. Боєв

21.11.25