Решение № 131892419, 18.11.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2025 р. № 400/11428/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаДругого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), бульв. Квітковий, 4, корп.4,м. Південноукраїнськ,Вознесенський р-н, Миколаївська обл.,55002,

провизнання дій незаконними, скасування запису №5360634 від 17.03.2011, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (відповідач) з вимогами:

визнати дії Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) незаконними та зобов`язати скасувати запис про обтяження № 5360634 від 17.03.2011 року і вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 року у справі № 400/1875/25 знято арешт з усього нерухомого майна позивача та зобов`язано скасувати запис про обтяження № 5360678 від 17.03.2011. Проте, пізніше, а саме 23.09.2025 позивач з`ясував, що інформація про обтяження нерухомого майна продубльована за номером запису про обтяження 5360634 від 17.03.2011 року про що не було відомо на момент звернення до суду. В зв`язку з цим позивач звернувся з відповідача з заявою про скасування запису про обтяження, але отримав відмову. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки арешт вже знято на підставі рішення суду, а скасування запису про обтяження, на думку позивача, перебуває в компетенції відповідача.

Ухвалою суду від 28.10.2025 суд відкрив провадження у справі, постановив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні з урахуванням особливостей, встановлених ст.ст.268-272, 287 КАС України щодо розгляду термінових справ. Суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, витребував у відповідача належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 41585148.

Відповідач проти позову не заперечив, вимоги ухвали від 28.10.2025 про витребування доказів не виконав.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 по справі № 400/1875/25 задоволено позов ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зобов`язано Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 , який було накладено на підставі постанови АА 285720 від 09.03.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, реєстраційний номер обтяження: 10950139 від 17.03.2011 року та скасувати запис про обтяження № 5360679 від 17.03.2011 року і вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

В рішенні від 13.05.2025 зазначено, що в ході розгляду справи суд встановив такі обставини:

«Відділом державної виконавчої служби Доманівського районного управління юстиції Миколаївської області у рамках виконавчого провадження № 41585148 на підставі постанови АА 285720 від 09.03.2011 року про відкриття виконавчого провадження № 41585148 накладено обтяження, арешт на все нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у реєстрі міститься запис про обтяження за № 5360679 від 7.03.2011 року здійсненого на підставі постанови № АА 285720 від 09.03.2011 року ВДВС Доманівського РУЮ Миколаївської області та внесено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна (невизначене майно, все майно), реєстраційний номер обтяження 10950139 від 17.03.2011 року».

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 по справі № 400/1875/25 залишено без змін Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2025.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З інформаційної довідки № 444655305 від 23.09.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 , останній встановив, що відомості про обтяження реєстраційний номер 10950139 від 17.03.2011, скасоване судовим рішенням по справі № 400/1875/25, міститься в реєстрі за номером запису № 5360634.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою видалити зазначений запис, оскільки обтяження реєстраційний номер 10950139 від 17.03.2011 припинено за рішенням суду.

Відповідач листом № Р-291/20.4-22 від 13.10.2025 у задоволенні заяви відмовив, пославшись на відсутність правових підстав.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду.

Суд, оцінивши досліджені у справі докази, дійшов таких висновків.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписи частини першої статті 5 Закону №1404-VIII передбачають, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

При цьому частиною першою статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону №1404-VIII про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Разом з тим, частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VIII визначено інші підстави, за яких державний виконавець знімає арешт з усього майна боржника або його частини, а частиною п`ятою статті 59 Закону №1404-VIII передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Повертаючись до обставин справи суд зазначає, що наявність підстав для скасування арешту, здійсненого згідно постанови відповідача № АА 285720 від 09.03.2011 та скасування обтяження реєстраційний номер 10950139 від 17.03.2011 встановлене рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі № 400/1875/25, яке набрало законної сили, а тому не є спірними у межах правовідносин, що розглядаються, та в силу конституційного принципу обов`язковості судового рішення повторному доказуванню чи правовій оцінці не підлягають.

В цій справі розглядається відмова відповідача скасувати запис в Державному реєстрі речових прав (спеціальний розділ) про обтяження № 5360634, внесений на підставі обтяження реєстраційний номер 10950139 від 17.03.2011, наразі скасованого.

При цьому суд враховує такі приписи права.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-ІV (далі Закон №1952- ІV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За визначенням, що наведене у п.1 ч.1 ст.2 Закону №1952-ІV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження це заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Відповідно до ст.3 Закону №1952-ІV загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Згідно із п.1 ч.1 ст.4 Закону №1952-ІV обтяження речових прав на нерухоме майно, зокрема, у вигляді арешту, підлягає державній реєстрації.

За вимогами ст.12 Закону №1952-ІV державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі. Відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону №1952-ІV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

В свою чергу, підстави для державної реєстрації прав чітко визначені у ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Так, за правилами частини другої цієї статті, державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном; інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

При цьому, за змістом п.3 ч.1 ст.10 Закону №1952-ІV, державним реєстратором є державний, приватний виконавець у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Застосовуючи ці норми до обставин справи суд погоджується з позивачем, що з їх системного аналізу вбачається, що саме на державного виконавця покладався обов`язок у разі винесення ним постанови про закінчення виконавчого проваджені зокрема, на підставі ст.37 Закону № 606-XIV, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби, якщо у такому виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, зазначити у постанові про закінчення виконавчого провадження про скасування арешту, накладеного на майно боржника, та вчинити відповідні дії щодо реєстрації припинення такого обтяження шляхом направлення до реєстратора заяви встановленого зразка.

При цьому, судом встановлено, що і вилучений державним виконавцем на виконання рішення суду запис № 5360679, і спірний запис № 5360634 внесені до Державного реєстру речових прав на одній підставі, якій судовим рішенням вже дано правову оцінку, а саме згідно постанови відповідача № АА 285720 від 09.03.2011, обтяження реєстраційний номер 10950139 від 17.03.2011.

Натомість, матеріали справи не містять обґрунтованих пояснень відповідача щодо причин, з яких після скасування арешту і обтяження нерухомого майна, відповідач не здійснив дій щодо вилучення з Державного реєстру речових прав всіх записів про такий арешт і обтяження.

Суд нагадує, що відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Тобто, в адміністративні процесі закріплено презумпцію винуватості суб`єкта владних повноважень.

Суд вважає, що відповідачем не виконано процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності своєї відмови. Суд враховує приписи частини 4 статті 159 КАС України, за якими неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Також відповідачем проігноровано ухвалу суду про витребування доказів.

З врахуванням обставин справи і релевантних джерел права, з огляду на незаперечення відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Суд також вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими ч. 2 ст. 9 КАС України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (бульв. Квітковий, 4, корп.4,м. Південноукраїнськ,Вознесенський р-н, Миколаївська обл.,55002 ЄДРПОУ 45112306) задовольнити повністю.

2. Визнати бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо нездійснення дій зі скасування запису про обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 № 5360634 від 17.03.2011 року протиправними.

3. Зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) скасувати запис про обтяження № 5360634 від 17.03.2011 року і вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (бульв. Квітковий, 4, корп.4,м. Південноукраїнськ,Вознесенський р-н, Миколаївська обл.,55002ЄДРПОУ 45112306) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп) грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255, 287 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко