Решение № 131844121, 17.11.2025, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.11.2025

Справа № 497/2626/25

Провадження № 2/497/1525/25

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2025 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря - Мунтянової В.Р.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на боці позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просить суд постановити рішення, яким: стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки усіх видів доходу відповідача до закінчення навчання донькою, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі Болградським відділом ДРАЦС в Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з 11.11.2006 року, який рішенням Болградського районного суду Одеської області від 26 квітня 2012 року - розірвано.

В цьому шлюбі народилась ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжує навчання після закінчення школи.

ОСОБА_3 є студенткою денного відділення 1 курсу Придунайського фахового коледжу ПрАТ «ВНЗ «МАУП», освітньо-кваліфікаційного рівня - фаховий молодший бакалавр, спеціальність: «Секретарська та офісна справа в правничій діяльності». Навчається за контрактом і строк її навчання складає 3 роки, тобто до 01.09.2028 року

Оскільки донька продовжує навчання, то позивач вважає, що має право на отримання аліментів для утримання доньки згідно ст. 199, 200 СК України.

При цьому позивач переконана, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання доньки, оскільки він сплачував їх до її повноліття. Відповідач працює лікарем у м. Ізмаїл, але точного місця його роботи вона не знає, аліменти на утриманні доньки сплачував регулярно та заборгованості не допускав. Аліменти просить стягувати в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів відповідача з дати звернення до суду до закінчення нею навчання, тобто до 16.09.2028 року.

Зазначене стало приводом для звернення до суду.

Ухвалою суду від 10.10.2025 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 17.11.2025 року о 15:00 годині (а.с.19), та повідомлено сторін по справі (а.с.20).

Відповідачу надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз`яснено про необхідність подання в п`ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами.

В судове засідання 17.11.2025 року:

- позивач не прибула, про час та місце проведення судового розгляду повідомлена належним чином відповідно до вимог діючого законодавства (а.с.20). Подала заяву про розгляд справи у її відсутність та надала згоду на заочний розгляд справи судом (а.с.23);

-третя особа на стороні позивача - не прибула, причини неявки не повідомила. Зі слів позивача донька перебуває на навчанні;

- відповідач також не прибув, про час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином, про що в справі є відповідні докази, а саме поштове повідомлення про вручення відповідачу листа суду з наявними документами (а.с.22).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач по справі повідомлений належним чином про час та місце розгляду даної справи. Будь-яких заяв, заперечень, відзиву щодо спростування доводів, викладених в позовній заяві, до суду наданих ним не було.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України (а.с.23).

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов`язані зі стягненням аліментів.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі Болградським відділом ДРАЦС в Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з 11.11.2006 року, який рішенням Болградського районного суду Одеської області від 26 квітня 2012 року (справа №1507/454/2012) - розірвано. Позивач після розірвання шлюбу відновила дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 » (а.с.8).

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є матір`ю та батьком повнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7), яка ІНФОРМАЦІЯ_4 досягла повноліття.

На даний час, донька сторін по справі ОСОБА_3 з 2025 року навчається, є студентом денної форми навчання 1 курсу Придунайського фахового коледжу ПрАТ «ВНЗ «МАУП», освітньо- кваліфікаційного рівня - фаховий молодший бакалавр, спеціальність - «Секретарська та офісна справа в правничій діяльності», про що свідчить довідка видана директором Придунайського фахового коледжу ПрАТ «ВНЗ «МАУП»№ 17 від 02.09.2025 року про те, що ОСОБА_3 дійсно є студенткою 1-го курсу. Термін навчання до 31.08.2028 року, яке здійснюється за кошти фізичних осіб, стипендії не отримує (а.с.10).

Зазначене також підтверджується Договором про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців (а.с.11), в якому зазначено плату за навчання: перший рік навчання - 22600 гривень, другий рік навчання - 24410 гривень, третій рік навчання - 26370 гривень.

Повнолітня донька позивача станом на час подання позову зареєстрована разом із позивачем - матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , тобто перебуває на її утриманні як студент, згідно витягу з реєстру Болградської територіальної громади Одеської області (а.с.6).

Згідно з частиною 1 статті 28 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: а) вводять безплатну обов`язкову початкову освіту; b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги; с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів; d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей; е) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.

Відповідно до частини 1 статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).

Статтею 199 Cімейного кодексу України (надалі «СК України») визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання та зобов`язані утримувати повнолітніх дітей до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Даний позов пред`явлено про стягнення з відповідача на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, аліментів в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (частина 2 статті 200 СК України).

Згідно з статтею 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.

Відповідно до ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»):

1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;

2) продовження ними навчання. Сімейний кодекс не конкретизує, в якому навчальному закладі така особа буде продовжувати навчання. Отже для отримання права на батьківське утримання, дитина може навчатися в будь-якому навчальному закладі будь-якої форми власності.

3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі.

4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Тобто батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину.

Право повнолітньої дитини на утримання діє протягом її навчання до 23 років. В разі припинення навчання раніше досягнення цього віку, дитина втрачає право на утримання.

Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову...

Вимогами ст.182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, при визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, суд приймає до уваги:

- актуальну і дійсну потребу повнолітньої особи у наданні їй матеріальної допомоги,

- вартість навчання, вартість підручників і проїзду до навчального закладу, вартість проживання у гуртожитку або в орендованій квартирі за місцем знаходження навчального закладу (постанова ВС від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18),

- стан здоров`я платника аліментів, його матеріальний та сімейний стан, наявність у платника аліментів майна, грошових коштів;

- інші обставини, що мають значення.

За загальним правилом суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати

Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Відповідно до ст.183 СК України, частка заробітку(доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. На що, також звернув увагу Верховний Суд у постанові від 13.04.2021 року у справі №308/4214/18.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З цих міркувань, виходячи з принципу справедливості та розумності, суд погоджується з розміром аліментів, який визначений позивачем, у розмірі 1/4 частки усіх доходів відповідача на період навчання доньки.

Обов`язок утримувати свою повнолітню дитину, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття, незалежно від форми навчання, покладається на обох батьків.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягає до стягнення, суд враховує, що відповідач має можливість надавати допомогу повнолітній дитині, яка продовжує навчання, жодних доказів, які б свідчили про неможливість надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині, яка продовжує навчання і потребує такої допомоги відповідачем не надано, а також те, що утримання доньки на належному рівні законодавцем покладається на обох батьків, мають бути враховані при визначені розміру аліментів, з урахуванням потреб доньки та можливостей батька, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки усіх видів доходу відповідача до закінчення навчання донькою щомісячно, починаючи з 07.10.2025 року і до закінчення нею навчання, а саме до 31.08.2028 року.

Такий визначений судом розмір аліментів буде відповідати принципам справедливості і розумності відповідно до загальних засад регулювання сімейних відносин, закріплених у ст.7 СК України.

Відповідно до положень ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Роз`яснити сторонам, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним Кодексом України.

Щодо судового збору:

Відповідно до ст.141 ч.1, ч.6 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

А відтак, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211.20 гривень.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95,133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 284-289, 354, 355 ЦПК України суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на боці позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_3 виданий 12.01.2018 року органом №5129, ідентифікаційний номер НОМЕР_4

аліменти на навчання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в Придунайському фаховому коледжі ПрАТ «ВНЗ «МАУП» у розмірі 1/4 частки усіх видів доходу відповідача щомісячно, починаючи з 07.10.2025 року і до закінчення донькою навчання, а саме до 31.08.2028 року, але не більш як до досягнення нею двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211.20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Реквізити для оплати судового збору:

отримувач коштів ГУК в Одеській області/м. Болград/22030101

код за ЄДРПОУ 37607526

банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

код банку отримувача: 899998

рахунок отримувача: UA198999980313131206000015660

код класифікації доходів бюджету 22030101

Відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про сторін:

Позивач ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_5 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6

Представник позивача ОСОБА_5 : АДРЕСА_2 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_7

Третя особа на боці позивача ОСОБА_3 : АДРЕСА_1

Відповідач ОСОБА_2 : АДРЕСА_1

Суддя С.В.Кодінцева