Решение № 131840643, 17.11.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6012/25

Провадження № 2-а/201/65/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2025 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Куць О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що 11 лютого 2025 року та 14 лютого 2025 року інспектором Калюжним Д.А. були винесені постанови серії ІД №01458020 та ІД №01459531, відповідно до яких ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 152-1 КУпАП (несплата послуг платного паркування).

На переконання позивача вказані постанови є незаконними, оскільки згідно фотоматеріалів, відсутня синя розмітка та не видно дорожніх знаків, які б підтверджували, що зупинка здійснена саме на платній парковці, що не відповідає нормам п.15.10 ПДР та Наказу МВС № 1395. Оскаржувані постанови не були вручені позивачеві, не надсилалися поштою та не залишились на автомобілі, про їх існування він дізнався випадково через сайт Штрафи UA. З наведених підстав просив визнати протиправними та скасування постанови серії ІД №01458020 від 11 лютого 2025 року та серії ІД №01459531 від 14 лютого 2025 року (а.с. 1-5, 51-60).

Ухвалою судді від 16 червня 2025 року відкрито провадження у вищевказаній адміністративній справі (а.с.51-52).

У відзиві на позовну заяву Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради вказувала, що позивач в адміністративному позові просить скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення серії ІД №01458020 від 11 лютого 2025 року та серії ІД №01459531 від 14 лютого 2025 року, проте за цими номерами не існує постанов про накладення адміністративного стягнення, а значаться повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, є підстави вважати що позивач оскаржує саме повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності носять інформативний характер та не є актом суб`єкту владних повноважень, а тому не підлягають оскарженню.

Крім того, на виконання вимог ст. 279 КУпАП повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності було прикріплене на лобовому склі автомобіля, а відтак відсутні підстави для висновку про невручення їх позивачеві.

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача (а.с.71-72).

У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказував на безпідставність посилань Інспекції стосовно розміщення на лобовому склі автомобіля повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, що порушує відповідну процедуру.

Жодне фото, наявне у матеріалах справи, не містить ключових ознак платної парковки, без яких правопорушення не може вважатися доведеним: немає дорожнього знаку «Місце для стоянки» з табличкою «Платна», немає дорожнього знаку «Кінець зони платного паркування», «немає синьої лінії горизонтальної розмітки», немає паркомата, платіжного автомата чи будь-якого способу оплати в полі зору камери; не вказано способу, як саме водій мав дізнатися про платність цієї ділянки.

Крім того, у відзиві на позовну заяву містяться документи, надані невідомим приватним суб`єктом ТОВ «ПАРКТ СЕРВІС ГРУППЕ», з описом наявності паркувальної інфраструктури на місці порушення. Проте ця інформація не була наявна в момент вчинення правопорушення, не є первинним доказом, не має процесуальної форми, не підписана інспектором як акт фіксації порушення, не підтверджує, що саме у той день, у той час і на тому місці діяла платна парковка з належним маркуванням. Відтак, вказані матеріали є вторинними, необ`єктивними та неавтентичними і не можуть бути враховані судом як докази вини.

Зокрема, у поданому відповідачем відзиві, а також у письмовому поясненні на виконання ухвали суду у справі №204/6165/24 зазначено, що оскаржувані документи не є постановами, а лише повідомленнями про притягнення до адміністративної відповідальності, які не вважаються актами суб`єкта владних повноважень та, відповідно, не є предметом оскарження.

Водночас відповідач визнає, що реальні постанови про накладення адміністративного стягнення, винесені пізніше на підставі цих повідомлень, мають зовсім інші повні номери: постанова серії 1ДІ №600446 від 10.03.2025 року щодо події, зафіксованої 11.02.2025 року, та постанова серії 1ДІ №600438 від 10.03.2025 року щодо події, зафіксованої 14.02.2025 року. Водночас, позивач вказував, що отримав постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.05.2025 року, в яких як підстава для стягнення зазначена постанова № ІД №01458020, видана 10.03.2025 року; постанова № ІД №01459531, видана 10.03.2025 року. Тобто, постанови про відкриття виконавчого провадження містять посилання на неіснуючі номери документів (поєднуючи формулювання ІД з датою, яка належить 1ДІ-постановам), що прямо суперечить поясненням самого відповідача. Отже, поданий відповідачем відзив не спростовує доводи, викладені у позовній заяві, а навпаки, надані матеріали підтверджують відсутність доказів того, що місце події не було належним чином позначено як платне паркування, відсутність фотофіксації моменту вручення повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, юридичну плутанину щодо нумерації та правового статусу документів, на підставі яких було накладено адміністративні стягнення, що свідчить про недотримання процедури, передбаченої законодавством, та відсутність належних і допустимих доказів вини позивача (а.с.149-153).

22 липня 2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання, в якому позивач зазначає, що після ознайомлення з відзивом та письмовими поясненнями відповідача стало очевидним, що у справі існує юридична невизначеність щодо актів, які є підставою для стягнення. Зокрема, відповідач зазначає, що постанови про адміністративне стягнення були винесені пізніше та мають такі номери: постанова серії 1Д №600446 від 10.03.2025 року - подія 11.02.2025; постанова серії 1Д №600438 від 10.03.2025 року - подія 14.02.2025. Водночас у постановах про відкриття виконавчого провадження, які він отримав, зазначені інші документи: постанова №ID01458020 від 10.03.2025; постанова №ID01459531 від 10.03.2025.

Позивач вказував, що усі чотири зазначені постанови не були йому вручені, не містять доказів фактичного правопорушення, дублюють одна одну за змістом або стосуються одних і тих самих обставин, не мають підтвердження законності в матеріалах справи. ОСОБА_1 вказував, що як особа без юридичної освіти, він не може визначити, які саме з постанов є чинними, а які ні. Однак очевидно, що наявність чотирьох різних актів стосовно одного й того самого правопорушення є неприпустимою юридичною плутаниною, що порушує його право на правову визначеність. У зв`язку з викладеним, просив визнати дії відповідача з винесення, дублювання та направлення на виконання чотирьох різних постанов незаконними, скасувати як незаконні усі постанови, а саме: постанову серії 1Д №600446 від 10.03.2025 року; постанову серії 1Д №600438 від 10.03.2025 року; постанову №ID01458020 від 10.03.2025 року; постанову №ID01459531 від 10.03.2025 року (а.с.159-161).

23 липня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення від позивача, в яких ОСОБА_1 зазначає, що у матеріалах справи немає жодного підтвердження направлення йому постанов Укрпоштою, жодного листа він не отримував, жодних трек-номерів чи документів, які підтверджують факт відправлення постанов, йому не надсилалося.

У відзиві відповідач зазначає, що нібито на фотографіях зафіксовані ознаки паркувального майданчику, зокрема, знак «кінець платного паркування», що не відповідає дійсності, оскільки він ознайомився з усіма фотоматеріалами в деталях, збільшив кожне фото максимально та не знайшов жодного знаку про платність, жодної синьої розмітки, жодного паркомату або автомату, та знаку «кінець платного паркування». Такий знак може існувати десь поза межами кадру, але на фото він відсутній, зокрема, не невідомо чи був встановлений на момент вчинення правопорушення. Між тим саме фото є єдиним допустимим доказом у справі. Посилання на те, що знак нібито мав бути, не є доказом, в силу норм КУпАП. Таким чином, у діях відповідача вбачається надмірна формальність при складанні відзиву, ігнорування базових процедур доказування (відсутність ТТН), введення суду в оману щодо наявності знаків на фото (а.с.166-168).

23 липня 2025 року інспекцією з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради направлені до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що інспектором з паркування було проведено фотофіксацію обставин порушення правил зупинки в режимі фотозйомки та через відсутність технічних можливостей встановити особу, зазначену у частині першій статті 14-2 КУпАП на місці вчинення правопорушення (яка є суб`єктом правопорушення), відповідно до ст. 279-1 КУпАП були розміщені саме повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ІД № 01458020 від 11.02.2025 року та ІД №01459531 від 14.02.2025 року на лобовому склі транспортного засобу. Зазначали, що інспектори з паркування неухильно дотримуються вимоги ч.3 ст.279-1 КУпАП.

Фотофіксація повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності або постанови про накладення адміністративного стягнення під лобовим склом транспортного засобу не передбачена нормами КУпАП. Таким чином, повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою не є актом суб`єкта владних повноважень, носить інформативний характер, не містить відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа та не є предметом оскарження. Також, повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності інспектор з паркування роздруковує в одному екземплярі та розміщує на лобовому склі транспортного засобу. Повідомлення містить доступну та зрозумілу інформацію про обставини вчинення адміністративного правопорушення, порядок надсилання постанови про накладення адміністративного стягнення, посилання на відповідні норми чинного законодавства та посилання на веб-сайт, де позивач має можливість ознайомитися з фіксацією свого транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення.

У подальшому, після встановлення відповідальної особи у відповідності до вимог ст. 279-1 та 14-2 КУпАП за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, інспектором з паркування були винесені постанови про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ №600446 від 10.03.2025 року та серії 1ДІ №600438 від 10.03.2025 року згідно з ч. 5 ст. 2791, ст.ст. 283, 284 КУпАП без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та у межах строку, передбаченого ст. 38 КУпАП. Винесення інспектором з паркування двох постанов про накладення адміністративного стягнення не є помилкою, оскільки позивача було двічі притягнуто до адміністративної відповідальності (11.02.2025 року та 14.02.2025 року) за ст. 152-1 КУпАП.

Відповідно до ст.ст. 287, 288 КУпАП оскаржено може бути виключно постанову по справі про адміністративне правопорушення, а не повідомлення. Таким чином, повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності не стягнення не слід ототожнювати з постановою про накладення адміністративного стягнення, оскільки повідомлення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю суттю не породжує для позивача жодних прав і обов`язків, а відтак і не створює для останнього права на захист на відміну від постанови про накладення адміністративного стягнення.

Щодо надсилання постанов про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ №600446 від 10.03.2025 року та серії 1ДІ №600438 від 10.03.2025 року відповідач зазначив, що у додатках до відзиву на адміністративний позов інспекцією долучалися докази направлення постанов про накладення адміністративного стягнення. Вказаним відправленням присвоєні номери ШКІ №0601124725759 та ШКІ №0601124959474, а на онлайн-сервісі Укрпошти можливо відстежити шляхи відправлення рекомендованих повідомлень.

На аргументи позивача щодо відсутності у майданчика для паркування ознак платного паркування відповідач посилався на схему організації дорожнього руху, наданою оператором майданчика для платного паркування за адресою вчинення адміністративного правопорушення станом на 11.02.2025 ро та 14.02.2025 року. Також звертав увагу суду на долучені до відзиву на позовну заяву докази фотофіксації вчинення адміністративних правопорушень, що, на переконання Інспекції, у сукупності підтверджує, що майданчик для паркування за адресою: м. Дніпро, Д1096, вул. Барикадна, в районі буд. №7 по вул. Шолом-Алейхема відноситься до зони платного паркування.

З наведених підстав відповідач просив відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанов серії ІД №01458020 від 11 лютого 2025 року та серії ІД №01459531 від 14 лютого 2025 року (а.с.170-174).

23 липня 2025 року ОСОБА_1 направлені додаткові пояснення у відповідь на заперечення, в яких позивач зазначає, що жодного повідомлення про вчинення постанови ним не було отримано, обидва поштові відправлення за ТТН № 06011247257559 та № 0601124959474 були повернуті відправнику, що підтверджується офіційною інформацією «Укрпошти». Крім того, Інспекція не надала опису вкладення до жодного з поштових відправлень. Між тим, Закон прямо не зобов`язує додавати опис вкладення, однак це є вимогою судової практики для підтвердження змісту листа, особливо коли існує спір щодо вручення. Без опису неможливо встановити, що саме було відправлено, і чи мала конкретна ТТН відношення до відповідної постанови. Відомості про адресу доставки відсутні. Позивач вказував, що у запереченнях Інспекція не зазначає, на яку саме адресу було здійснено відправлення, без цього неможливо перевірити, чи була спроба надіслати документи саме йому і чи правильно вказано адресу. Інспекція не довела факту належного повідомлення, а повернення обох відправлень свідчить про відсутність вручення, відсутність опису вкладення та адреси - про неможливість перевірити взагалі сам факт надсилання потрібних документів. На переконання позивача, усі доводи Інспекції не підтверджені доказами, що порушенням вимог КУпАП щодо обов`язку надання належних і допустимих доказів. Просив не брати до уваги заперечення відповідача за їх необґрунтованістю (а.с.179-180).

У додаткових поясненнях від 23 липня 2025 року відповідач зазначив, що у додатках до відзиву на адміністративний позов Інспекцією долучалися докази направлення постанов про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ №600446 від 10.03.2025 року та серії 1ДІ №600438 від 10.03.2025 року, а саме: копії рекомендованих повідомлень та повернутих конвертів із зазначенням адресата отримання (ПІБ, адреса). Також відповідач звертав увагу, що вимогами ч. 7 ст. 279-1 КУпАП не передбачено направлення кореспонденції з описом вкладення (а.с.182-184).

23 липня 2025 року до ОСОБА_1 направив клопотання та додаткові пояснення, в яких зазначив, що у ході ознайомлення з матеріалами справи з`ясувалося, що виконавчі провадження №78085887 та №78086453 були відкриті не на підставі справжніх постанов, а на підставі повідомлень про притягнення до відповідальності №ІД01458020 та №ІД01459531, які не є постановами та не містять усіх необхідних реквізитів, не були вручені йому належним чином.

Ці повідомлення були повернуті відправнику, не супроводжувались описом вкладення, що унеможливлює підтвердження їх змісту, не містять достовірної інформації про адресу одержувача, не підтверджують факт ознайомлення особи з накладеним стягненням. Попри це, саме ці повідомлення були використані як підстава для відкриття виконавчих проваджень, унаслідок чого було примусово списано кошти з рахунку позивача у сумі 1075,85 грн. у межах ВП №78085887 та ще 1075,85 грн у межах ВП №78086453. Справжні постанови, копії яких були долучені відповідачем, мають зовсім інші номери: ІД600446 та ІД600438. Вони не були підставою для виконавчих проваджень і не згадуються у відповідних постановах ВДВС. У відзиві відповідач посилається одночасно на повідомлення №ІД01458020 / №ІД01459531 як об`єкт спору; на постанови №ІД600446 / №ІД600438 - як ті, що нібито направлялися. Це вказує на підміну або плутанину документів, що унеможливлює визначення, які саме дії є предметом оскарження.

Просив визнати незаконними та такими, що не набрали чинності: повідомлення №ІД01458020 та №ІД01459531; відповідні виконавчі провадження №78085887 та №78086453, відкриті на їх підставі. Крім того просив скасувати справжні постанови про адміністративні правопорушення: №ІД600446 та №ІД600438, які також не були вручені належним чином та не набрали законної сили, а також зобов`язати повернути кошти, стягнуті у межах виконавчих проваджень та у разі потреби залучити Соборний ВДВС (ЄДРПОУ: 34984523) як третю особу для з`ясування правових підстав відкриття ВП та списання коштів (а.с. 187-190).

23 липня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зазначив, що в силу з ч. 2 ст. 291 КУпАП оскаржувані постанови про накладення адміністративного стягнення набрали законної сили після повернення поштового відправлення на адресу інспекції.

Інспекцією дотримані норми ст. 300-1 КУпАП під час подання заяв про примусове виконання постанов до державної виконавчої служби. У заявах належним чином зазначені усі реквізити повідомлень про притягнення до адміністративної відповідальності та постанов про накладення адміністративного стягнення. Відомості викладені у повному обсязі, без технічних або змістовних помилок. Вказували, що Інспекція не несе відповідальність за неналежне оформлення матеріалів виконавчих проваджень Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі (а.с. 199-201).

24 липня 2025 року ОСОБА_1 направив до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що позов був ним поданий щодо документів із номерами ІД №01458020 та ІД №01459531, які були вказані як постанови про адміністративне правопорушення.

Проте в запереченнях та додаткових поясненнях Інспекція визнає, що реальні постанови мають інші номери - №600446 та №600438, а вказані документи з серією ІД є лише повідомленнями. Однак, саме на підставі цих повідомлень були відкриті виконавчі провадження №78085887 та №78086453, що завершились стягненням коштів у розмірі по 1075,85 грн за кожне. Відтак у випадку задоволення позову не в повній мірі будуть захищені права позивача.

Просив визнати протиправними та скасувати: повідомлення серії ІД №01458020 та ІД №01459531; постанови №600446 від 10.03.2025 та №600438 від 10.03.2025 року, а також визнати протиправним та безпідставним відкриття виконавчих проваджень №78085887 і №78086453 на підставі повідомлень, які не є чинними постановами. Крім того, позивач просив зобов`язати повернути - стягнуті кошти по 1075,85 грн за кожним провадженням, визначивши у рішенні з кого саме підлягають до стягнення кошти: або з Соборного ВДВС, що виконав протиправне стягнення; або з Інспекції з питань паркування, як ініціатора помилкового звернення. Також просив зафіксувати в рішенні факт порушення принципу правової визначеності та перевищення повноважень шляхом використання неналежних документів для відкриття примусового стягнення

Ухвалою від 16 вересня 2025 року суд перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні ОСОБА_1 просив скасувати постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені ним в рахунок оплати штрафів та виконавчий збір.

Представник відповідача Алдушин М.М. просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ №600446 від 10 березня 2025 року до повідомлення серії ІД №01458020 від 11 лютого 2025 року, яка ухвалена головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Калюжним Д.А., визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 360 грн. (а.с. 132-133).

Постановою про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ №600438 від 10 березня 2025 року до повідомлення серії ІД №01459531 від 14 лютого 2025 року, яка ухвалена головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Калюжним Д.А., визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152-1 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 360 грн. (а.с. 135-136).

На підставі заяв відповідача № 2/8-6111 та № 2/8-6110 від 08 травня 2025 року Соборним ВДВС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) були відкриті виконавчі провадження ВП № 78086453 та ВП № 78085887 з примусового виконання вищевказаних постанов.

Слід зазначити, що відкриваючи виконавче провадження ВП № 78086453 державним виконавцем помилково зазначено назвою виконавчого документу «постанова ІД №01458020 від 10 березня 2025 року» замість «постанова серії 1ДІ №600446 від 10 березня 2025 року», тобто фактично вказано номер повідомлення до вказаної постанови.

Аналогічні помилки допущені і при відкритті виконавчого провадження ВП № 78085887 та замість «постанова серії 1ДІ №600438 від 10 березня 2025 року» зазначено «постанова ІД №01459531 від 10 березня 2025 року», а також у постановах про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Звертаючись із позовною заявою, позивач просив скасувати постанови ІД №01458020 та ІД №01459531, оскільки саме такі назви виконавчих документів були зазначені у постановах державного виконавця.

Вказані обставини з`ясовані у судовому засіданні, позовні вимоги уточнені.

Згідно ч. 5 ст. 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Організація та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регламентуються Правилами паркування транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342 (далі по тексту - Правила).

Дія цих Правил поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування, а також на суб`єктів господарювання, які утримують такі майданчики. Суб`єкти господарювання - балансоутримувачі майданчиків для паркування транспортних засобів державної та комунальної форми власності визначаються відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (п. 2).

За абз 4, 8, 10, 11 п. 4 Правил, відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху; паркувальний автомат - технічний пристрій, призначений для сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування з використанням платіжних карток та готівкою; паркування - розміщення транспортного засобу на майданчику для паркування.

Пунктом 6 Правил визначено, що контроль за виконанням цих Правил здійснює уповноважений підрозділ Національної поліції у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою та утримання майданчиків для паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування).

Контроль за виконанням цих Правил у частині стану утримання майданчиків для паркування здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до п.п. 7, 8 Правил майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів. Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт та утримання майданчиків для паркування здійснюються з дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів, технічних умов, інших нормативних документів та цих Правил (п. 11).

За приписами п. 12 цих Правил майданчики для паркування обладнуються відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.

Положеннями п. 13, 14 Правил визначено, що відведені майданчики дляпаркування позначаютьсядорожніми знакамита суцільноюсиньою (блакитною)смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної. Відведені майданчики для платного паркування повинні обов`язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.

Спеціально обладнані майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та розміткою (п. 15 Правил).

При цьому, пунктом 6.3.1 вимог ДСТУ 2587:2021 «Розмітка дорожня» Загальні технічні умови визначено, що основне призначення розмітки організація дорожнього руху забезпеченням візуального орієнтування водіїв під час вибору напрямку й режимів руху за різних дорожніх умов; інформування та попередження про небезпеку й умови руху; позначення ділянок для перетину проїзної частини пішоходами та велосипедистами.

Абзац двадцять восьмий глави 7 розділу 33 ПДР визначає, що знак «Платні послуги» застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також із знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки на платній основі.

Знак 5.42.1-5.42.3 «Місце для стоянки». Місця та майданчики для стоянки транспортних засобів. Знак 5.42.2 позначає криті (підземні та надземні) стоянки. Знак 5.42.3 позначає місця, де може зупинитися вантажний автомобіль, фургон тощо, виключно на час, необхідний для розвантаження/завантаження. Знак 5.42.3 може застосовуватися з однією з табличок 7.4.1-7.4.7. Знаки 5.42.1, 5.42.2 із табличками 7.28.1-7.28.4 позначають стоянки поблизу станцій метро та зупинок маршрутних транспортних засобів. Знак 5.42.1 із табличкою 7.5.9 застосовується для позначення стоянок для транспортних засобів, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення вантажів. На знаках 5.42.1 і 5.42.2 може бути нанесене зменшене зображення табличок до дорожніх знаків 7.5.9, 7.6.1-7.6.7, 7.14, 7.17, 7.23, 7.28.1-7.28.4, що характеризують умови та спеціалізацію стоянки. При цьому літера Р може зміститися ліворуч.

Знак 5.43 «Зона стоянки» позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним. Знак 5.43 з однією з табличок 7.6.1-7.6.7 позначає спосіб поставлення автомобіля. На знаку 5.43 може бути нанесено зображення табличок до дорожніх знаків.

Згідно з п. 21 цих Правил на майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: оператора (найменування, адреса, контактні телефони); вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати.

Відповідно до пункту 26 Правил користувач зобов`язаний: поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування; розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки; після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.

За приписами ст. 6 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування.

До компетенції міських рад та їх виконавчих органів у сфері дорожнього руху також належить затвердження вимог до облаштування майданчиків для паркування транспортних засобів з урахуванням норм, нормативів, стандартів у сфері благоустрою населених пунктів, державних будівельних норм, технічних умов, Правил дорожнього руху та інших нормативних документів; впровадження в межах відповідного населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи; уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів.

Відповідно до ст. 52-2 Закону України «Про дорожній рух» при розміщенні транспортних засобів на майданчику для платного паркування особи, які розміщують транспортні засоби на такому майданчику, оплачують вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу згідно з тарифом, встановленим органом місцевого самоврядування відповідно до порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Інспекторам з паркування забороняється приймати грошові кошти у готівковій формі в рахунок оплати вартості таких послуг та/або в рахунок оплати штрафів, накладених на місці вчинення правопорушення. Міські, селищні, сільські ради можуть прийняти рішення про впровадження на території населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, програмно-технічний комплекс якої надає можливість в онлайн-режимі контролювати оплату послуг з користування майданчиками для платного паркування. У разі впровадження у відповідному населеному пункті автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування оплата послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів через установи банків, платіжні пристрої (банківські автомати, платіжні термінали), паркувальні автомати, засоби мобільного зв`язку, за допомогою інших програмно-технічних комплексів, призначених для автоматизованого зарахування грошових коштів на відповідні рахунки. Особи, які розміщують транспортні засоби на майданчику для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджено автоматизованої системи контролю оплати паркування, але фіксація обставин порушення правил паркування транспортних засобів здійснюється інспекторами з паркування в режимі фотозйомки (відеозапису), зобов`язані сплачувати вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу та залишати на час паркування під лобовим склом транспортного засобу відповідний документ про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування.

Оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі, зокрема за допомогою засобів мобільного зв`язку. (п. 29 Правил).

Судом встановлено, з наданих стороною відповідача, в якості доказів до оспорюваних постанов фотознімків не вбачається, що автомобіль позивача було розміщено в зоні дії дорожнього знаку 5.43 «Зона стоянки», з табличкою 7.14 «Платні послуги».

На фотознімках дорожні знаки зображені зі зворотного боку, отже суд позбавлений можливості встановити які саме знаки були розміщені на паркувальному майданчику в дні притягнення відповідача до адміністративної відповідальності. В свою чергу у судовому засіданні позивач наголошував, що здійснював рух з боку вул. Барикадної, відповідні знаки щодо платного паркування були відсутні.

Крім того, всупереч нормам п. 13, 14 Правил на майданчику відсутня дорожня розмітка блакитного кольору, а наявна біла.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача зазначив, що дійсно станом на дату вчинення адміністративного правопорушення блакитна розмітка була відсутня, її не встигли нанести. Вказував, що наразі ця помилка виправлена Інспекцією та нанесено відповідну синю розмітку.

Відтак суд не може прийняти до уваги інформацію ТОВ «ПАРКЕТ СЕРВІС ГРУППЕ», які у відповідь на запит відповідача листом № 2700/А від 16 липня 2025 року повідомили, що станом на 11 та 14 лютого 2025 року майданчик для платного паркування було обладнано відповідно до вимог Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, оскільки ця інформація спростовується матеріалами справи та наявними у ній фотознімками.

Крім того, відсутні на фотографіях і паркомати для сплати послуг з паркування, зокрема, які були б в полі зору водія.

Отже, суд погоджується з доводами позивача про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження події адміністративного правопорушення як порушення правил паркування транспортних засобів розташування автомобіля в зоні дії дорожніх знаків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, що міститься у ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За положеннями ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем не надано доказів, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, виконання посадовою особою дій в дотримання вимог ст. 280 КУпАП, забезпечення всебічного та повного з`ясування обставин, що підлягають встановленню та дослідженню при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Приймаючи до уваги ту обставину, що позивач оскаржує прийняті відповідачем рішення, що виражені у формі винесених постанов у справі про адміністративне правопорушення, при цьому відповідачем не надано доказів, які підтверджують правомірність таких рішень, суд, керуючись принципом необхідності доведення з боку відповідача, вважає позовні вимоги про визнання незаконними та скасування постанов обґрунтованими.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, а отже наявні підстави для скасування оспорюваних постанов.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що провадження у справах про адміністративні правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП за постановами про накладення адміністративного стягнення підлягає закриттю.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача грошових коштів (сума штрафу та витрати виконавчого провадження), суд зауважує наступне.

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 ЦК України).Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 року у справі № 910/5880/21 дійшла висновку, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109).

За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.

З огляду на викладене, суд зазначає, що чинним законодавством визначений порядок повернення з бюджету коштів, сплачених (стягнутих) у якості штрафу, до повноважень Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради не входять правомочності щодо скасування (відкликання) усіх розпочатих виконавчих проваджень і скасування всіх пов`язаних з ними виконавчих дій, а також повернення позивачу грошових коштів, які були стягнуті з нього через виконавчу службу на підставі постанов про накладання адміністративних стягнень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. При цьому, позивач не позбавлений можливості в подальшому звернутись до суду з позовом про стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України сплачених сум.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9,77,139,245,286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ №600446 від 10 березня 2025 року до повідомлення серії ІД №01458020 від 11 лютого 2025 року, ухвалену головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Калюжним Д.А., якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152-1 КУпАП.

Провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП закрити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії 1ДІ №600438 від 10 березня 2025 року до повідомлення серії ІД №01459531 від 14 лютого 2025 року, яка ухвалена головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Калюжним Д.А., якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152-1 КУпАП.

Провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП закрити.

В решті позову відмовити.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.О.Куць