Постановление суда № 131811892, 14.11.2025, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 14.11.2025

Справа № 334/9558/25

Провадження № 1-кп/334/826/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14листопада 2025року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,

установив:

в провадженні суду перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 чт. 263 КК України.

Ухвалою суду від 13.11.2025 року призначено підготовче засідання.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування свого клопотання вказав на те, що раніше встановлені ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на теперішній час не зменшились та не відпали, а саме, ОСОБА_5 може:

1) переховуватися від суду;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оцінюється виходячи із обставин кримінального провадження та особистої ситуації ОСОБА_5 , тобто, фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та його моральні принципи. Окрім того, вказаний ризик обумовлюється можливістю притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для нього наслідками - суворістю передбаченого покарання. Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, які, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, є тяжким та особливо тяжким злочинами та, за які, у разі визнання його винним, можливе призначення покарання за сукупністю злочинів у вигляді позбавлення волі строком від семи до п`ятнадцяти років, що особливо підвищує ризик переховування обвинуваченого від суду. Також, після вчинення злочинів ОСОБА_5 переховувався та був затриманий лише наступного дня завдяки діям працівників правоохоронних органів. Крім того, ОСОБА_5 має другу групу інвалідності, що дозволить йому безперешкодно залишити межі України в умовах воєнного стану. Також, обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків за місцем мешкання, що також підвищує ризик переховування від суду з метою уникнення покарання за вчинене.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_5 і загиблий були особисто знайомі, у зв`язку з цим останній знайомий з іншими свідками та родичами померлого, а, отже, матиме змогу на них впливати шляхом залякувати, проханнями змінити показання, тощо. Крім того, ОСОБА_5 до затримання проживав у будинку, у якому проживає більшість очевидців вбивства обвинуваченим ОСОБА_6 . Анкетні дані цих свідків можуть бути відомі ОСОБА_5 і через це існує ризик незаконного впливу на них з метою зміни або відмови від показань..

Захисник адвокат ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, вказавши на те, що сама по собі тяжкість покарання не може бути обґрунтуванням для застосування найсуворішого виду запобіжного заходу у вигляд тримання під вартою, а інші ризики, вказані прокурором, є лише припущеннями самого прокурора, які не підтверджені жодним доказом. ОСОБА_5 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, які хоч і не проживають разом із батьком через безпекову ситуацію у місті, проте обвинувачений підтримує з ними зв`язок та утримує їх.

Також захисник вказав на те, що у ОСОБА_5 хворіє мати, в підтвердження чого надав виписку із її медичної карти. Відтак, мати потребує допомоги та підтримки обвинуваченого, а тому найдоцільнішим буде застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений заперечив проти задоволення клопотання прокурора та підтримав позицію захисника щодо застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.

Суд, розглянувши клопотання прокурора та заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дійшов до таких висновків.

Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме особливо важливих цінностей суспільства (посягання на життя людини тощо).

На даний час у судовому засіданні не допитані свідки, потерпілі, а тому існує ризик того, що знаходячись на свободі, обвинувачений зможе впливати на них, тим більше, що він обвинувачується у вчиненні насильницького злочину.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».

Суд враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадків за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Ураховуючи той факт, що обвинувачений знайомий із потерпілим та свідками у цьому кримінальному проваджені та знає адресу їхнього проживання, та звинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосування насильства суд вважає, що доводи прокурора про наявність та обґрунтованість ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджуються.

Керуючись ст. 183, 314, 315, 371, 372 КПК України, суд

ухвалив:

клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.

Термін дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу закінчується 12 січня 2026 року о 15:00 год.

Резолютивна частина ухвали виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 14.11.2025 року.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 17.11.2025 року.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів.

Суддя ОСОБА_1