Постановление суда № 131789948, 07.11.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2025 Справа №607/23351/25 Провадження №1-кс/607/6652/2025

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025210000000782 від 04.11.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Липівка Томашпільського району Вінницької області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою-спеціальною освітою, одруженого, працюючого водієм у ФОП ОСОБА_7 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2025 заступник начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12025210000000782 від 04.11.2025 звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 діб.

Клопотання вмотивоване тим, що слідчими здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025210000000782 від 04.11.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Як зазначає слідчий, досудовим розслідуванням встановлено, що 04.11.2025 близько 17.00 год. водій ОСОБА_4 керуючи технічно справним автопоїздом у складі сідлового тягача MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_1 , із напівпричепом FRUEHAUF DJDSF3, р.н. НОМЕР_2 , рухався за межами населеного пункту проїзною частиною автодороги М-09 сполученням «Тернопіль-Львів-Рава Руська», зі сторони м. Тернопіль у напрямку с. Озерна Тернопільського району.

Під час руху ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-XII від 30.06.1993), із змінами та доповненнями (надалі - ЗУ «Про дорожній рух») й пунктів: 1.5 ч.1, 1.10 (в частині визначення поняття «дорожні умови», «дорожня обстановка», «безпечна швидкість», «безпечна дистанція», «пішохідний перехід»), 2.3. «б» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями (далі ПДР), не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не урахував дорожні умови і не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, і своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Рухаючись в мажах 2 км, зазначеної вище автомобільної дороги, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений дорожніми знаками 5.38.1 5.38.2 та дорожньою розміткою 1.14.2 ПДР, водій ОСОБА_4 , виявив попереду себе невстановлений автомобіль, який зупинився перед дорожньою розміткою «Зебра» з метою надання переваги в русі пішоходам. В порушення вимог п.п. 13.1 та 12.1 та 10.1 ПДР України, водій ОСОБА_4 , не обрав безпечної дистанції відповідно до швидкості його руху, не врахував дорожню обстановку, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити перешкоду для руху, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, змінив напрямок свого руху ліворуч, виїхав на зустрічну смугу руху якою продовжив рух у напрямку

с. Озерна Тернопільського району.

Унаслідок порушення вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху, ОСОБА_4 не забезпечив безпеку дорожнього руху та поставив себе в такі умови, що в межах зустрічної смуги для руху допустив наїзд передньою лівою частиною керованого сідлового тягачі MAN TGX 18.440, р.н. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_8 , який переходив проїзну частину дороги справа наліво відносно руху автопоїзда в межах нерегульованого пішохідного переходу.

У результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19.20 год. у КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня».

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 13.1 та 12.1 та 10.1 ПДР України перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілого ОСОБА_8 .

З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні №12025210000000782 від 04.11.2025 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

04.11.2025 о 22 год. 42 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 05.11.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Слідчий вказує, що підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також встановлено обставини, які виправдовують даний запобіжний захід та підтверджують наявність зазначених ризиків.

Так, метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 , згідно з вимогами п.п. 1, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

На переконання слідчого вказані ризики свідчать про неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних із триманням під вартою.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що ОСОБА_4 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам, слідчий просить клопотання задовольнити та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням суми застави в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з викладених у ньому підстав та просила задовольнити. Додатково уточнила клопотання та просила покласти на підозрюваного у випадку внесення застави зобов`язання виконувати обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 з приводу задоволення клопотання заперечив та зазначив, що ризики зазначені слідчим у клопотанні не доведені належними та достатніми доказами. Просив не брати посилання слідчого у клопотанні на обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України, який направлений до суду, натомість врахувати, що ОСОБА_4 є учасником бойових дій, пенсіонером, одружений, працевлаштований, позитивно характеризується по місцю роботи та застосувати до нього запобіжний захід не пов`язаний із обмеженням волі, або ж визначити мінімальний розмір застави.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, додатково зазначив, що він працює водієм у ФОП ОСОБА_7 лише один місця, при цьому отримує пенсію 7000 грн, а його дружина не працює.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання, додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно доч.1ст.194КПК Українипід часрозгляду клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуслідчий суддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: 1)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2)наявність достатніхпідстав вважати,що існуєхоча бодин ізризиків,передбачених статтею177цього Кодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зч.ч.12ст.177КПК Українипідставою застосуваннязапобіжного заходує наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніособою кримінальногоправопорушення,а такожнаявність ризиків,які даютьдостатні підставислідчому судді,суду вважати,що підозрюваний,обвинувачений,засуджений можездійснити дії,передбачені частиноюпершою цієїстатті,а саме:переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення; незаконновпливати напотерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію та майновий стан, наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1ст. 178 КПК України).

Слідчим суддею встановлено, що слідчими СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025210000000782 від 04.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 04.11.2025 о 22год. 42 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

05.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор - при розгляді клопотання, довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_4 та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:

-протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.11.2025 з додатками;

-лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_8 № 717 від 05.11.2025;

-протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 05.11.2025;

-протокол допиту свідка ОСОБА_10 , від 05.11.2025.

Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».

Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість пред`явленої підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Окрім цього, сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри.

При цьому слідчий суддя відзначає, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті.

Так, слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

З огляду на вищенаведене та те, що сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри, а також беручи до уваги надане ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, слідчий суддя приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, на даний час існують ризики зазначенні у клопотанні слідчого, а саме: що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що виправдовує застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Відтак, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний ОСОБА_4 може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення від відповідальності, як на території України так і за її межами. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При цьому, слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , який виданий 05.06.2025, дійсний до 05.06.2035, користується посвідченням на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_4 , яке йому видане 22.08.2020 з терміном дії до 22.08.2050 з відкритими категоріями « В, С, С1, СЕ, В1» і має практичні навички керування автомобілями (стаж водіння з 1990 року), а також має повних 60 років, тим самим має можливість безперешкодно виїхати за межі України в умовах безвізового режиму України з країнами Європейського Союзу.

Крім того, як зазначено у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Becciev v. Moldova» від 04.10.2005 року (Бекчієв проти Молдови), ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Обґрунтовуючи необхідність застосування підозрюваному виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід врахувати, і правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні по справах «Москаленко проти України», від 20.05.2010, «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від суду.

Ризиком того, що ОСОБА_4 перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, є те, що є те, що дані останніх є в матеріалах кримінального провадження, а відтак ОСОБА_4 як особисто, так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан досудового розслідування, судового розгляду та його результати.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як свідки, ще не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь підозрюваного.

Обґрунтованим є також ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Так само слідчий суддя вважає доведеним ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, встановлено, що відносно ОСОБА_4 26.09.2025 до Синельниківського районного суду скеровано обвинувальний акт за ч. 2 ст. 286 КК України. Вказане свідчить про схильність підозрюваного до протиправної поведінки та вчинення ним іншого кримінального правопорушення, в тому числі, пов`язаного з безпекою дорожнього руху.

Відтак слідчийсуддя приходитьдо висновку,що прокуроромдоведено,а стороноюзахисту неспростовано,що уданому кримінальномупровадженні зметою виконанняпідозрюваним покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,а такожзапобігання спробамвчинити дії,передбачені п.п.1,3,4,5ч.1ст.177КПК України,є необхіднимзастосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Крім того,стороною захистуне наданобеззаперечних доказів,які бсвідчили,про відсутністьризиків передбаченихч.1ст.177КПК Українидля застосуванняпідозрюваному більшм`якогозапобіжного заходу,ніж триманняпід вартою.Доводи сторони захисту щодо відсутності заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Згідно з вимогами ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Слідчий суддя вважає, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, а прокурор в повному обсязі довів, що обмеження права підозрюваного на свободу є виправданим.

З урахуванням викладеного слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу та, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваною процесуальних обов`язків та зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що останній уродженець с. Липівка Томашпільського району Вінницької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою-спеціальною освітою, одружений, працює водієм у ФОП ОСОБА_7 , раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю роботи, є учасником бойових дій.

При прийнятті рішення слідчий суддя бере до уваги, наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків, проте враховуючи характер вчинених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу не зможе попередити ризики, визначені у ст.177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.

На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо тяжких кримінальних правопорушень.

За встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є обґрунтоване і доведене, а застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує таке втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.

Обставин, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_4 під вартою не встановлено.

Згідно ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 197 цього Кодексу.

Відповідно вимогам,визначених ч.ч.1,2,3ст.197КПК України,строк діїухвали слідчогосудді,суду протримання підвартою абопродовження строкутримання підвартою неможе перевищуватишістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином строк тримання під вартою обмежується строком досудового розслідування і виключень з цього не має.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно матеріалів доданих до клопотання вбачається, що в даному кримінальному провадженні 04.11.2025 о 22 год. 42 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 05.11.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відтак саме з 05.11.2025 слід виходити при обрахуванні строку досудового розслідування у кримінальному проваджені №12025210000000782 від 04.11.2025. При цьому, обчислення строку тримання під вартою у відповідності до ч. 2 ст. 197 КПК України суд здійснює з моменту затримання, а саме 22 год. 42 хв. 04.11.2025.

У зв`язку із наведеним, клопотання заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 слід задовольнити частково, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.

Відповідно доч.3ст.183КПК України,слідчий суддя,суд припостановленні ухвалипро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою зобов`язанийвизначити розмірзастави,достатньої длязабезпечення виконанняпідозрюваним,обвинуваченим обов`язків,передбачених цимКодексом,крім випадків,передбачених частиноючетвертою цієїстатті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу ОСОБА_4 , встановлений в судовому майновий стан останнього, слідчий суддя вважає за доцільне визначити розмір застави відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі буде дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження, а саме запобігання встановленим ризикам та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також слідчий суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження, а саме запобігти встановленим ризикам та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 206, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454, призначення платежу застава за « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » у кримінальному провадженні №12025210000000782 від 04.11.2025 за ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.11.2025.

У випадку внесення застави, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з під варти та покласти на нього обов`язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадження;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Строк дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 22 год. 42 хв. 02.01.2026.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення, прокурору та надіслати уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1