Решение № 131704571, 06.11.2025, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1193/25

Провадження № 2/293/729/2025

06 листопада 2025 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

УСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі.

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до змісту якого просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 496595-КС-001 від 16.04.2024 про надання кредитуу розмірі 28 894,15 грн, з яких 10 258,96 грн - заборгованість по тілу кредиту, 18 635,19 грн - заборгованість по процентах.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № 496595-КС-001 від 16.04.2024.

08.10.2025 суд у порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України сформував запит в ЄСІТС "Електронний суд" та отримав відповідь з ЄДДР № 1866984 від 08.10.2025 щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 17.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Розгляд справи по суті призначив на 06.11.2025.

Одночасно п. 10 цієї ухвали, в порядку ст. 84 ЦПК України, витребував у АТ КБ "ПриватБанк"" - письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 16.04.2024 року (дата видачі кредиту) по 27.12.2025 року (дата закінчення терміну кредитування).

31.10.2025 на виконання вимог ухвали від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла запитувана інформація (а.с.176-212).

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №496595-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 16.04.2024 (далі кредитний договір) та умов додаткової угоди №1 до договору №496595-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 16.04.2024.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 16.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 укладений договір №496595-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаного у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".

ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 6000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_1 , вказаної при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.

У подальшому, 12.07.2024 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору № 496595-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаного у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до умов додаткової угоди ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" надав позичальнику додатково кредит в сумі 6 000, 00 грн. Сума неповернутого позичальником кредиту отриманого відповдно до умов договору становить 4 777, 27 грн.

Позивач доводить, що він як кредитодовець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору і додаткової угоди до цього договору.

Пояснює, що у зв`язку із порушенням умов кредитного договору зі сторони відповідача, у останнього перед позивачем станом на 04.09.2025 виникла заборгованість за кредитом у сумі 28 894,15 гривень, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту - 10 258,96 гривень, заборгованість за процентами - 18 635,19 гривень.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання сторони не з`явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Позивач повноважного представника у судове засідання не направив. У прохальній частині позову та у відповіді на відзив позивач просить розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с.49).

Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

У запереченнях, які надійшли до суду від 24.10.2025 відповідач просить розглядати справу у його відсутності (а.с.156 зворотна сторона).

22.10.2025 від відповідача в порядку ст. 178 ЦПК України надійшов відзив на позовну заяву (а.с.82-88).

Заперечуючи проти позовних вимг відповідач просить відмовити в частині стягнення процентів за користування кредитом, вважажючи що такі нараховані із порушенням вимог Закону України "Про споживче кредитування".

Просить суд зменшити розмір заборгованості до суми основного боргу (тіла кредиту), без урахування неправомірно нарахованих процентів або штрафних санкцій.

Свої заперечення в частині нарахування відсотків за користування кредитом відповідач грунтує на тому, що позивач неправомімрно застосвує при нарахуванні підвищену стандартну процентну ставкуу розмірі 2% за день замість зниженої процентної ставки у розмірі 1,15013387% за день.

Вказує про те, що зважаючи на тіло кредиту та нараховані платежі за порушення виконання зобов`язань, підвищення процентної ставки з 1,15013387% за день (знижена процентна ставка) до стандартної процентної ставки 2%, розрахунки заборгованості проведені некоректно, оскільки штучно приховано під назвою стандартна процентна ставка пеню або ж інший платіж, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань по договору.

В результаті таких дій позивачем збільшено процентне навантаження на кредит та штучно збільшено суму заборгованості, оскільки проценти нараховуються на більшу суму заборгованості за попередній день та явно перевищили розмір, зазначений як обмеження у абзаці 2 ч.2 ст. 31 ЗУ "Про споживче кредитування".

Окремо звертає увагу, що в паспорті споживчого кредиту ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" до додаткової угоди №1 інформації про зміну зі зниженої процентної ставки та стандартну процентну ставку не було зазначено. На зміну йому було зазначено, що "у разі прострочення виконання та/або не виконання зобов`язань за договором про надання кредиту нараховується штраф окремо за кожний випадок порушення строків сплат в залежності від наявної загальної суми прострочених платежів на початок наступного дня після дня обов`язкового платежу, та встановлюється у розмірах що наведені нижче".

Окрім того, зазначає, що відповідно до умов договору денна процентна ставка становить 0,95%, яка була розрахована по зниженій процентній ставці. При збільшенні зі зниженої процентної ставки у розмірі 1,15013387% до стандартної процентної ставки у розмірі 2%, що пов`язано зі звичайною зміною тарифів в односторонньому порядку ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА", а не як платіж, що підлягає сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язані, то такі дії мають наслідком підвищення загальних витрат за споживчим кредитом, оскільки збільшуються проценти за користування кредитом.

Вказує, що при такому розрахунку денна процентна ставка перевищує та порушує, встановлений ч.5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", де зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Здійснючи посилання на ст.18 ЗУ "Про захист прав споживачів", вказує, що умови договору є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Розмір нарахованих процентів за користування кредитом є непропорційним розміру кредиту, оскільки при застосованих позивачем за умовами кредитного договору процентних ставок та штучно збільшеної заборгованості через наявності порушень у розрахунках при їх нарахуванні навантаження на тіло кредиту стало для нього непомірним тягарем та, на його думку, суперечить принципам справедливості, пропорційності, добросовісності та розумності вказуючи на те, що він є особою з інвалідністю 3 групи з дитинства у зв`язку з хронічним пієлонефритом єдиної лівої нирки, вродженою вадою розвитку ССС, сечо-кам`яною хворобою, хронічним захворюванням нирок, що підтверджує пенсійним посвідченням та довідкою військово-лікарської комісії. У зв`язку з наявністю цих обставин у нього виникла потреба у коштах для підтримання свого здоров`я у належному стані.

Натомість застосування зазначених вище зниженої процентної ставки (1,15013387% за 1 день) та стандартної процентної ставки (2% за 1 день користування) та у зв`язку з цим значні річні процентні відсотки користування фактично поставило в ситуацію, що повернення кредиту є складним для нього через процентне навантаження, яке є непропорційним розміру кредиту. Такі процентні ставки є невиправдано завищені, суперечать законодавству та не відповідають реальним витратам, які були понесені позивачем для надання кредиту, і створюють значне фінансове навантаження для споживача.

Разом з тим у відзиві на позовну заяву відповідач просить не брати до уваги інформацію з банківських виписок, витребуваних на підставі клопотання позивача, в частині інформації, яка не має відношення до спірних правовідносин, та оцінювати їх лише в межах підтвердження факту переказу коштів позивачем, оскільки запитувані виписки міститимуть відомості, які не стосуються предмета спору, а саме інші фінансові операції відповідача, що становлять банківську таємницю відповідно до ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також те, що факт отримання грошових коштів, наданих позивачем, не заперечується, тому він не є спірним і не потребує додаткового доведення.

Водночас у прохальній частині відзиву відповідач також просить у разі задоволення позовних вимог (повністю або частково) - врахувати його соціальний стан як особи з інвалідністю з дитинства та потребу у витратах для підтримання здоров`я, і надати розстрочку виконання рішення суду строком на 6 місяців відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України.

У відповіді на відзив, який поданий позивачем в порядку ст. 179 ЦПК України (а.с. 120-125) позивач заперечуючи проти доводів відповідача, викладених у відзиві, вказав, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Умови кредитного договору та додаткової угоди стосовно сплати процентів обумовлені сторонами.Кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення позичальника з умовами кредитного договору та Правилами; позичальник добровільно погодився з умовами кредитного договору та погодився його виконувати. Протягом строку дії кредитного договору та/або після його закінчення позичальник не звернувся із заявою про розірвання кредитного договору

та/або визнання кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин.

Позивач звертає увагу суду, що всі істотні умови кредитного договору, зокрема, тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту (у випадку її встановлення), строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у кредитному договорі, який уклав відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".

Вказує, що позивач не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну неустойку, форму відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми); не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору.

При цьому зауважує, що проценти, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими відповідачу позивачем відповідно до умов кредитного договору не слід ототожнювати із проценти, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за кредитним договором не повертається позичальником у визначений ним строк (частина друга статті 625 ЦК України).

Позивач доводить, що за умовами договору проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту (на залишок заборгованості за тілом кредиту), наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування та дня повернення кредиту.

У п. 3.2.3. кредитного договору був встановлений орієнтовний графік платежів, відповідно до якого позичальник повинен був здійснювати платежі у відповідному розмірі та у відповідні дати (зі змінами відповідно до умов додаткової угоди). Якби позичальник здійснював платежі відповідно до встановленого графіку платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у кредитному договорі.

Однак порушення позичальником графіку платежів закономірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення кредиту. Якщо позичальник не здійснив платіж (платежі) за графіком або здійснив його (їх) у меншому розмірі, ніж передбачено графіком, це відповідно призводить до нарахування процентів у більшому розмірі, оскільки проценти нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту.

Звертає увагу на те, що особливості встановлення та нарахування процентів за кредитними договорами ТОВ "Бізнес Позика", а саме те, що проценти нараховуються кожен день на залишок заборгованості за кредитним договором, жодним чином не означає, що встановлені у кредитному договорі проценті ставки (процентна ставка) є начебто пенею.

Аналогічним чином встановлення за кредитними договорами ТОВ "Бізнес Позика" двох фіксованих процентних ставок, розмір яких протягом всього строку дії кредитного договору є незмінним, а саме зниженої процентної ставки (яка застосовується коли позичальник здійснює платежі відповідно до графіку платежів) та стандартної процентної ставки (яка застосовується коли позичальник не здійснює платежі відповідно до графіку платежів) жодним чином не означає, що стандартна процента ставка є начебто пенею або що кредитодавець начебто в односторонньому порядку вирішив змінити розмір процентної ставки за кредитним договором, оскільки дві фіксовані проценті ставки були встановлюються у кредитних договорах від самого початку.

Зауважує, що не слід ототожнювати поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України "Про споживче кредитування" та процентну ставку(-ки) в день, яка встановлена в кредитному договорів укладеному відповідачем з ТОВ "Бізнес Позика".

Додатково звертає увагу суду на те, що у Законі України "Про споживче кредитування" відсутнє поняття "процента ставка в день", тому що для розрахунку денної процентної ставки не має значення у якому саме вигляді (у якій формі) та в якому розмірі кредитодавці встановлюють проценти за кредитним договором, та як саме вони нараховується. У кредитному договорі було встановлено дві фіксовані процентні ставки (стандартна та знижена), які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за кредитним договором (на залишок заборгованості за тілом кредиту).

При цьому, для розрахунку денної процентної ставки безпосередньо розмір процентних ставок за кредитним договором взагалі не має жодного значення, оскільки денна процента ставка розраховується по формулі, яка визначена у ч. 4 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування".

При цьому вказує, що денна процентна ставка за кредитним договором становить 0,95 процентів, за додатковою угодою - 0,88 процентів, що відповідає максимальному розміру денної процентної ставки 1 % відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", а також відповідає відповідним перехідним періодам, які передбачені у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" на дату укладення кредитного договору та додаткової угоди.

У розрахунку заборгованості були застосовані процентні ставки в день, що повністю відповідає умовам кредитного договору.

Посилання відповідача на загальний принцип "розумності та добросовісності" не є правовою підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України, кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення позичальника з умовами кредитного договору та Правилами; позичальник добровільно погодився з умовами кредитного договору, а саме з розміром процентних ставок, порядком нарахування процентів на залишок заборгованості за кредитним договором тощо, та погодився його виконувати; протягом строку дії кредитного договору та/або після його закінчення позичальник не звернувся із заявою про розірвання кредитного договору та/або визнання кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин.

Також позивач вказує на часткову оплату відповідачем з метою виконання умов договору, чим відповідно визнав укладення кредитного договору та правомірність вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відтак, зважаючи на норми закону та наведену судову практику просить суд взяти до уваги відповідь на відзив та задовольнити позов.

У запереченнях (а.с.153-157) поданих відповідачем відповідно до ст.180 ЦПК України відповідач вказує, що не погоджується з тим, що при наявності згадки у кредитному договорі інформації про наявність двох процентних ставок у день - зниженої та стандартної - не є зміною процентної ставки, про яку потрібно інформувати відповідача, і що підписання договору з вказаними умовами свідчить про безспірність умов договору, оскільки за умовами договору №496595-КС-001 про надання кредиту від 16.04.2024 року та додаткової угоди №1 до договору № 496595-КС-001 від 12.07.2024 року загальна вартість кредиту та загальні витрати по кредиту розраховані лише на підставі зниженої процентної ставки.

Фактична наявність двох ставок, між якими можливий перехід при настанні певних умов, є зміною розміру ставки залежно від поведінки сторін, що свідчить про порушення принципу фіксованості.

Крім того, вказує, що після переходу на стандартну ставку 14.09.2024 кредитодавець не надав новий графік платежів, що прямо суперечить ч. 1 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування", а отже зміна процентної ставки без надання нової фінансової інформації позичальнику є порушенням обов`язку кредитодавця інформувати споживача про зміну істотних умов договору, навіть тоді коли стандартна процентна ставка вказана в договорі, але оновлений графік не був наданий споживачу. Окрім того, підписання договору за наявності такої інформації не свідчить про безспірність його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням - зокрема, визначених ЗУ "Про захист прав споживачів", ЗУ "Про споживче кредитування", Цивільному кодексу Україні.

Також зазначає, що часткова сплата не означає автоматичного чи безумовного погодження з усіма нарахуваннями, умовами чи розрахунками кредитора, а лише підтверджує факт існування певного грошового зобов`язання, а тому твердження позивача про повне визнання боргу в усіх його частинах (включно з нарахованими процентами) є необґрунтованим.

Відповідач не погоджується з аргументом, що відсутність позову про визнання договору недійсним свідчить про справедливість всіх умов договору оскільки оцінка договору на предмет справедливості, добросовісності і правомірності умов договору, є можливою в порядку судового провадження судом для врахування інтересів відповідача, за умови відсутності заявлених вимог про недійсність договору, та у разі встановлення нарахованих процентів за користування кредитом несправедливими суд вправі зменшити розмір таких процентів.

27.10.2025 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (а.с.160-172), які за своїм змістом є аналогічними змісту відповіді на відзив.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на подані сторонами заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд здійснює розгляд на підставі наявних у матеріалах справи документів у порядку ч.3 ст. 211 ЦПК України.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

У судовому засіданні від 06.11.2025 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення суду.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

16.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 укладено Договір № 496595-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" 16.04.2024 направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти договір № 496595-КС-001 про надання кредиту, ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 496595-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с. 19-28).

Відповідно до погоджених умов договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (п.2.1. договору).

Кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 Договору/ НОМЕР_3 /(п.3.1. договору).

Строк, на який надається кредит: 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15013387, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору.

Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за надання кредиту: 900,00 грн, що нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору (п.п.2.3.-2.5. договору).

Сторони погодили зміну будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до договору, який іменувати у своїх відносинах додатковою угодою.

Відповідно до п.п. 2.6.-2.10, 2.12. договору загальний розмір наданого кредиту: 6 000,00 грн за датою видачі 16.04.2024. Строк дії договору: до 01.10.2024 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 15 600,00 грн. Загальні витрати за кредитом: 9 600,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9 168,16 процентів. Денна процентна ставка: 0,95 процентів.

За умовами договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору. У разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. договору (п.п.3.2.-3.2.1. договору).

Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, та до закінчення строку дії договору (п.3.2.2. договору).

Згідно із п.п. 3.2.4. -3.5. договору у випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі не є зміною істотних умов цього договору. Кредит, проценти за користування кредитом та будь-які інші платежі за договором підлягають сплаті позичальником у безготівковій формі, шляхом переказу коштів у розмірі відповідного платежу на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний в розділі 8 договору, у строк (термін) відповідно до графіку платежів. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору, вважається дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця, що вказаний в розділі 8 договору. В разі надходження від позичальника платежу, що перевищує розмір періодичного платежу, визначеного графіком платежів, кредитодавець зараховує кошти в наступний період відповідно до графіку платежів. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу - прострочена сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу - сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу - неустойка (штраф) та інші платежі відповідно до договору.

Договір підписаний ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовим ідентифікатором UA-9408, направленим на номер телефону НОМЕР_4 .

Підписуючи цей договір, позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця (в т.ч. кредитного посередника) інформацію та документи, надання яких передбачені законодавством України, зокрема передбачену ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", Паспорт споживчого кредиту, ч. 2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а також про умови договору і Правила, що розміщені на сайті кредитодавця.

Згідно із паспортом споживчого кредиту (інформація, обов`язкова для ознайомлення позичальником), підписаний сторонами від 16.04.2024 та який зберігає свою чинність до 17.04.2024,визначено основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника, порядок повернення кредиту (а.с.16-18).

Згідно із підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ "ПрофітГід", наданої позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід" згідно із кредитним договором №496595-КС-001 здійснений успішний переказ грошових коштів від 16.04.2024 на рахунок отримувача ( ОСОБА_1 ) НОМЕР_3 у розмірі 6 000,00 грн (а.с. 40).

У подальшому між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 12.07.2024 укладено додаткову угоду №1 до договору №496595-КС-001 про надання кредиту від 16.04.2024 (споживчий кредит. Електронна форма) шляхом обміну електронними повідомленнями, згідно із якими ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" 12.07.2024 направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти додаткову угоду №1 до договору № 496595-КС-001 про надання кредиту від 16.04.2024, який в свою чергу прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення додаткової угоди №1 до договору № 496595-КС-001 про надання кредиту від 16.04.2024, на умовах визначених офертою.

За умовами додаткової угоди №1 кредитодавець та позичальник підтверджують, що станом на 12.07.2024 сума неповернутого позичальником кредиту отриманого відповідно до умов договору становить: 4 777,27 грн. Кредитодавець та позичальник домовились, що після укладення додаткової угоди: кредит збільшується на 6 000,00 грн та кредитодавець, на умовах викладених у договорі, збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов`язується повернути кредит збільшений на 6 000,00 грн у строки та на умовах викладених у договорі. Строк, на який надається кредит, збільшується та складає сукупність строку фактичного користування позичальника кредитом до моменту укладення цієї додаткової угоди та додаткового строку, користування кредитом, який становить 24 тижні. Після збільшення суми кредиту, відповідно до цієї додаткової угоди, загальна сума отриманого та неповернутого позичальником кредиту складатиме 10 777,27 грн (п.п.1.2.-3 додаткової угоди).

Сторони погодили, що після укладення додаткової угоди та збільшення суми кредиту: загальна сума (розмір) наданого кредиту за договором становить: 10 777,27 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка за договором: 15 230,26 процентів; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту за договором: 30 648,31 грн (п.3. додаткової угоди); строк, на який надається кредит за договором складає сукупність строку фактичного користування позичальника кредитом до моменту укладення цієї додаткової угоди та додаткового строку, користування кредитом, який становить 24 тижні; термін дії Договору: до 27.12.2024 року; дата повернення кредиту: 27.12.2024 (п.4 додаткової угоди).

Також сторони за умовами додаткової угоди погодили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка (п.6.1. додаткової угоди).

Згідно із паспортом споживчого кредиту (інформація, обов`язкова для ознайомлення позичальником), підписаний сторонами від 12.07.2024 та який зберігає свою чинність до 13.07.2024,визначено основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника, порядок повернення кредиту (а.с.29-30).

Згідно із підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ "ПрофітГід", наданої позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід" відповідно до додаткової угоди від 12.07.2024 до кредитного договору № №496595-КС-001 від 16.04.2024, здійснений успішний переказ грошових коштів від 12.07.2024 на рахунок отримувача ( ОСОБА_1 ) НОМЕР_3 у розмірі 6 000,00 грн (а.с. 41).

На підтвердження укладення кредитного договору та додаткової угоди до договору погоджених умов за такими договорами позивач також додає Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), анкету клієнта, візуальну форму послідовності дій клієнта за укладеними договорами (а.с.37-39,42-51).

Відповідно до отриманої інформації від АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 (а.с.176).

Відповідно до виписки за договором №б/н за період 16.04.2024-22.10.2025 (а.с.176/зворотна сторона/-212) на картковий рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 16.04.2024 та від 12.07.2024 здійснений переказ коштів у розмірі по 6000 грн, якими останній користувався.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитом, сформованим від 31.07.2025 та довідки про стан заборгованості від 25.09.2025 заборгованість відповідача за наданим кредитом з 16.04.2024 по 27.12.2024 становить 28 894,15 гривень, з яких заборгованість за кредитом - 10 258,96 грн; заборгованість за відсотками - 18 635,19 грн (а.с.12-14, 15).

Оскільки відповідач допустив порушення прийнятих на себе зобов`язань за укладеними договором та додатковою угодою, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами склалися у зв`язку з підписанням відповідачем електронного договору № 496595-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 16.04.2024 (далі кредитний договір) та умов додаткової угоди №1 до договору №496595-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 16.04.2024.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за цими договорами.

Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредитних коштів, а також факт укладення договору на умовах зазначених позивачем.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію Товариства відповідач своїм електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора UA-9408 у договорі приєдналась до Правил відкриття кредитної лінії та погодилась на запропоновані позивачем умови користування та порядком надання Товариством грошових коштів.

Отже, підписання кредитного договору свідчить про те, що ОСОБА_1 (відповідач) всі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію"зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію", електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір № 496595-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 16.04.2024 (далі кредитний договір) та додаткова угода №1 до договору №496595-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 16.04.2024 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав кредитний договір та додаткову угоду до цього договору, однак умови договору порушив. Зворотного відповідач не доведено, навпаки відповідач не заперечує порушення ним зобов`язання за кредитним договором.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем не оспорюється та станом на день вирішення спору в суді матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушило право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в кредит.

Враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, розрахунок вимог є арифметично вірним та таким, що ґрунтується на умовах договору та чинного законодавства, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно доводів відповідача про неправомірність нарахованих процентів з підстав, що такі нараховані з порушенням вимогЗакону України "Про споживче кредитування" та не були йому відомі при його укладенні, суд зазначає про таке.

Відповідно до приписів ст. 627 ЦК України, статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обрав бажану суму кредиту, строк кредитування та підтвердив, що ознайомлений з договором та Правилами надання споживчих кредитів. Після прийняття позичальником умов кредитного договору сторони уклали кредитний договір та додаткову угоду до цього договору, які підписані відповідачем та відповідно свідчить про його погоджені умови.

З договору про надання кредиту вбачається, що його умови відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Щодо розміру процентів, то такий розмір, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 10561 ЦК України).

Як встановлено судом у підписаному відповідачем договорі визначені тип та розмір процентних ставок плати за користування кредитом в день: фіксована знижена процентна ставка у розмірі 1,15013387 % та фіксована стандартна процентна ставка у розмірі 2,00000000%, якщо буде допущена прострочка сплати заборгованості.

Стороною позивача доведено неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору. Про вказане не заперечує і відповідач.

Зважаючи на те, що відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору, заборгованість за процентами за користування кредитом позивач обрахував відповідно до погоджених умов договору.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до п. 8, 9, 10 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" у договорі про споживчий кредит зазначаються, в тому числі, процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).

Умови укладеного між сторонами кредитного договору та додаткової угоди до нього таким вимогам відповідають та дають підстави для висновку, що сторонами погоджено саме відсоткову ставку за користування кредитом, а не відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, що настає у разі невиконання зобов`язань за договором.

Стосовно змін, які відбулися в законодавстві, на які відповідач здійснює посилання при обрахуванні процентів, а саме на ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" у редакції, яка набрала чинності 24.12.2023, згідно із змістом якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, то суд вказує на таке.

Відповідно до Закону України "Про споживче кредитування" Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17 "Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Так відповідно до умов кредитного договору знижена процентна у день становить 1,15013387 %, фіксована, стандартна процентна ставка у день - 2,00000000%, фіксована.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (з визначенням розтермінування величини ставки протягом перехідного періоду після набрання законної сили цими положеннями).

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно) - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) - з 21.08.2024 включно та надалі 1%.

Денна процентна ставка визначається за формулою, встановленою ч. 4 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", де: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС денна процентна ставка; ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК загальний розмір кредиту; t строк кредитування у днях.

Отож, позивач вірно визначає, що денна процентна ставка за кредитним договором становить 0,95 процентів з розрахунку: (9 600,00/6 000,00)/169 днів * 100% та за додатковою угодою - 0,88 процентів, з розрахунку: (16 069,41/10 777,27)/169 днів *100%.

Відтак, враховуючи встановлення в цій справі необхідності сплати позичальником, відсотків по кредиту, які включаються до складу загальних витрат по кредиту, що мають визначальну вагу при обчисленні денної процентної ставки за формулою згідно ч. 4 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", у даному випадку денна процентна ставка не перевищує визначені законодавством обмеження.

За встановлених обставин, суд зазначає, що у цій справі проценти за користування кредитом, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховані виключно у межах строку дії кредитного договору та не є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником.

Таким чином, нарахування відповідачу процентів є обгрунтованим та правомірним.

Разом з тим, суд зазначає, що за встановлених обставин, положення ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", на необхідність застування якої просить відповідач, вказуючи на несправедливість умов договору та істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, також не можуть бути застосовані щодо обумовлених сторонами процентів за користування кредитом.

Такі доводи відповідача не знайшли свого підтвердження належними та достаніми доказами.

Стосовно доводів відповідача про неправомірність заявленого позивачем клопотання про витребування банківських виписок, оскільки такі не стосуються предмета спору та містять банківську таємницю, зважаючи на те, що відповідач не заперечує факт отримання кредитних коштів, то суд вказує, що при даній категорії справ доказуванню підлягає не лише факт отримання кредитних коштів, а й факт, зокрема, користування такими коштами та належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту.

Суд зазначає, що саме первинні документи, що оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є тими, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір.

Згідно із указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в тому числі і виписка із особового рахунка.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

А відтак клопотання відповідача суд уважає безпіставним та відмовляє у його задоволенні.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Стосовно заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Згідно із ст. 129 - 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Вказане закріплено і в ст.18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

За приписами ч.1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно із ч.ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №810/4643/18 зазначив, що це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин а справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

Так, відповідач просить врахувати його соціальний стан як особи з інвалідністю з дитинства та потребу у витратах підтримання здоров`я та розстрочити виконання рішення суду строком на шість місяців.

Вказує, що заборгованість за кредитом утворилась саме з підстав витрат на лікування.

Проаналізувавши всі обставини справи, суд уважає за можливе заяву відповідача задовольнити та застосувати розстрочку виконання рішення суду строком на 6 (шість) місяців з дня постановлення рішення суду, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 4 815,69 гривень.

Розподіл судових витрат

У порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13,79,81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (адреса: вул. Лесі Українки, 26 офіс 411, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 41084239)

- 10258, 96 грн - заборгованість за тілом кредиту;

- 18 635,19 грн - заборгованість за процентами;

- 2 422,40 грн судового збору.

3. Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення у справі №293/1193/25 - задовольнити.

4. Розстрочити виконання рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 06.11.2025 у справі №293/1193/25 про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (адреса: вул. Лесі Українки, 26 офіс 411, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 41084239) заборгованості за кредитним договором у розмірі 28 894,15 гривень, терміном на 6 (шість) місяців з дня постановлення рішення суду, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 4 815,69 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга поданапротягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (адреса: вул. Лесі Українки, 26 офіс 411, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 41084239)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Повне рішення складено 11.11.2025

Суддя Людмила ЛОСЬ