Решение № 131699990, 11.11.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 листопада 2025 року Справа № 280/7785/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач 1), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 2), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.03.2025 року № б/н, про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 10.03.2025 року на підставі пункту б статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, та із зарахуванням до страхового стажу та до пільгового стажу за Списком № 2 та із врахуванням при обчисленні розміру пенсії періодів роботи з 04.10.1995 року по 03.11.2006 року, з 07.11.2006 року по 23.10.2009 року, з 09.08.2010 року по 31.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 31.01.2025 року у подвійному розмірі.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.03.2025 року № б/н про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, у зв`язку з відсутнітю необхідного пільгового стажу. Разом з тим, позивач зазначає, що її загальний трудовий стаж станом на 31.01.2025 року складає 35 роки 04 місяці 21 день. Пільговий стаж роботи за Списком № 2 складає 28 років 05 місяців 10 днів, що достатньо для призначення пенсії за віком за Списком № 2 у віці 51 рік. З наведеного у позовній заяві, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

26.09.2025 відповідачем2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем при поданні заяви про призначення пенсії було надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05.03.2025. Згідно з наданої довідки зазначено пільговий характер роботи позивачки за період з 01.04.2020 по 01.01.2023 та за період з 02.01.2023 по теперішній час (04.03.2025 що в загальній кількості складає 4 роки 8 місяців 21 день). Також позивачкою було надано довідку від 27.02.2025 №68 про періоди роботи позивачки. Звертає увагу, що зазначена довідка не є довідкою про підтвердження пільгового періоду роботи. Питання призначення дострокових пенсій за віком на пільгових умовах на даний час врегульовано саме частиною 2 статті 114 Закону № 1058- ІV. Тому, призначити пенсію на пільгових умовах можливо з урахуванням всіх необхідних складових відповідно саме до вимог Закону № 1058-ІV. ГУ ПФУ у Київській області встановлено, що на час звернення вік позивача становить 56 роки 7 місяців, (на дату звернення із заявою про призначення пенсії) загальний страховий стаж складає 35 роки 04 місяці 21 день, пільговий стаж роботи за Списком № 2 складає 4 роки 08 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії, який має становити не менше 10 років на зазначених роботах. А, отже, підстави для скасування рішення ГУ ПФУ у Київській області від 18.03.25 відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач 1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач 10.03.2025 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.03.2025 року № б/н відмовлено позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. В рішенні зазначено, що відповідно частини 1 статті 114 Закону Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами йраці за списком№ 2 виробництв, робіт професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. За нормами пункту 2 частини 2 ст.114 Закону, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менте 25 років у жінок, з них не менше 25 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частиш першої статті 26 цього Закону, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Відповідно до довідки № 72 від 05.03.2025 року, виданої КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради пільговий стаж роботи заявниці з шкідливими і важкими умовами праці становить 4 роки 8 місяців 21 день. Станом на день подання заяви право на перерахунок переходу на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відсутнє, оскільки у ОСОБА_2 відсутній необхідний пільговий стаж.

Позивач, не погодившись з не зарахуванням відповідачем до її пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 04.10.1995 року по 03.11.2006 року, з 07.11.2006 року по 23.10.2009 року, з 09.08.2010 року по 31.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 31.01.2025 та не зарахуванням вказаних періодів роботи до страхового стажу в подвійному розмірі і не призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно достатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини 1статті 92 Конституції Україниоснови соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначеністаттею 114ЗаконуУкраїни "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV) тастаттею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII(далі - Закон № 1788-XII).

За змістом пункту 2 частини 2статті 114 Закону № 1058-IVв редакціїЗакону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій"на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах".

Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакціїЗакону України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення"(далі - Закон №213-VІІІ), який набрав чинності з 01.04.2015, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

ВказанимЗаконом №213-VІІІзбільшений раніше передбачений пунктом "б"статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, для жінок - з 50 років до 55 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020визнані такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесенимиЗаконом №213-VIII. За змістом пункту 3 резолютивної частини зазначеногорішеннязастосуванню підлягають стаття13, частина друга статті14, пункти "б"-"г" статті54 Закону України "Про пенсійне забезпечення"в редакції до внесення змінЗаконом №213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах".

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішенням від 23.01.2020 №1-р/2020зазначені положенняЗакону України "Про пенсійне забезпечення", визнані неконституційними,втратили чинність з дняухвалення цього рішення.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносинЗакон №1788-ХІІз урахуваннямрішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020встановлює право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2для жінок, які досягнули 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

НатомістьЗаконом №1058-ІVпередбачене право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2для жінок, які досягнули 55 років.

У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду вказує на наявність колізії між нормамиЗакону № 1788-XIIз урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, таЗаконом № 1058-IV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").

У постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Суд встановив, що на час звернення з заявою про призначення пенсії позивачка досягнула 51 річного віку, необхідного для призначення пільгової пенсії відповідно доЗакону №1788-ХІІз урахуваннямрішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Тому, до спірних правовідносин щодо призначення позивачці пенсії відповідач зобов`язаний був застосуватиЗакон №1788-ХІІз урахуваннямрішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, а неЗакон №1058-ІV.

Вирішуючи питання щодо наявності у позивачки пільгового стажу, суд враховує таке.

Відповідно достатті 62 Закону № 1788-XIIосновним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 (даліІнструкція № 162).

Відповідно до пункту 2.2Інструкції № 162заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; результати атестації відповідної посади, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Додатком 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджена форма довідки для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно доНаказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383затверджений Порядок застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок № 383), пунктом 3 якого визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 383 застосування Списків під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, встановленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці згідно з пунктом 10 Порядку застосування Списків подаються: трудова книжка із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи; виписка із наказу по підприємству про проведення атестації відповідного робочого місця; уточнююча довідка, передбачена пунктом 20 Порядку № 637.

Крім того, згідно із пунктом 4.1. Порядку № 383 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного п`ятирічного періоду зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинно бути підтверджене результатами атестації.

Підставою для відмови відповідачем 1 слугувала відсутність у позивачки необхідного пільгового стажу.

Суд зазначає, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17.

Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.

Як вбачається зтрудової книжки серії НОМЕР_2 від 04.08.1986 року, позивач працювала на наступних посадах: в період з 04.08.1986 року по 08.06.1987 року на посаді помічний «намотчика катушек» в Запорізькому заводі «Радіоприбор»; в період з 01.09.1987 року по 06.09.1993 року на посадах санітарки та медичної сестри фізіотерапевтичного відділення Запорізької обласної дитячої лікарні; в період з 04.10.1995 року по 03.11.2006 року на посаді медсестри соціальної допомоги диспансерного відділення Запорізького обласного наркологічного диспансеру (згодом перейменовано на Запорізький обласний клінічний наркологічний диспансер); в період з 07.11.2006 року по 23.10.2009 року на посаді дільничної медсестри диспансерно-поліклінічного відділення Запорізького обласного клінічного наркологічного диспансеру; в період з 09.08.2010 року по 31.03.2020 року на посаді дільничної медсестри диспансерно-поліклінічного відділення Комунальної установи «Обласний клінічний наркологічний диспансер» Запорізької обласної ради; в період з 01.04.2020 року по 31.01.2025 року на посаді медичної сестри поліклінічної (дільничної) диспансерно-поліклінічного наркологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради.

Записи про спірні періоди роботи, засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають, відтак, факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними записами трудової книжки.

Водночас, доказів щодо розгляду трудової книжки серії НОМЕР_2 від 04.08.1986 року відповідачем 1 та надання їй оцінки спірне рішення від 18.03.2025 не містить.

Позивачем долучені довідка №68 від 27.02.2025. У відзиві на позовну заяву відповідач 2 вказав, що така не є довідкою про підтвердження пільгового періоду роботи.

В силу приписів ч. 3ст. 44 Закону № 1058органи пенсійного фонду України мають повноваження перевіркиобґрунтованостівидачі виданих підприємствами документів дляоформлення пенсії та достовірність поданих відомостей про особу, нездійснення цьогообов`язку або неотримання інформації з причин, які не залежать від волі пенсіонера, не є належною підставою для неврахування як стажу роботи за спірні періоди, так і заробітної плати (доходу), отриманої за періоди такої роботи.

Суд вказує, що позивач не може бути позбавлений свого права на пенсійне забезпечення, через те, відповідач не здійснивперевірку довідки про періоди роботи позивача.

Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Тобто, нездійсненнявідповідачем перевірки обґрунтованостівидачі документів підприємствами, установами та організаціями не може бути підставою для неврахування зазначених документів при призначенні та виплатіпенсії. Виключно встановлення факту подання недостовірних відомостей є підставою для неврахування поданих особою документів.

Такж, слід врахувати правові висновки, викладені в постановіВерховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18), згідно з якимипевні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. В постанові суду зазначено, щосамі по собі виявлені суб`єктом владних повноважень недоліки в оформленні окремих записів трудової книжки не обумовлюють недійсності трудової книжки, не призводять до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача,а томутрудова книжка позивача, щомістить записи про періоди роботи на відповідних посадаху зазначені періоди часу,є належним доказом роботи

Таким чином,відповідачами не доведена правомірність відмови позивачці щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Як наслідок, спірне рішення від 18.03.2025 є протиправним та його слід скасувати.

Також, суд зазначає про передчасність вимог щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду з 04.10.1995 року по 03.11.2006 року, з 07.11.2006 року по 23.10.2009 року, з 09.08.2010 року по 31.03.2020 року, з 01.04.2020 року по 31.01.2025 в подвійному розмірі та зобов`язання призначити позивачу пенсію.

Суд виходить з того, що висновки про подвійне зарахування періоду роботи та про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 мають бути зроблені відповідачем лише після зарахування відповідного періоду до пільгового стажу позивача та повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 10.03.2025, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Відповідно до частини 2статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1статті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 3статті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.03.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 605,60 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 11.11.2025.

Суддя А.В. Сіпака