Приговор № 131695834, 10.11.2025, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1968/25

Провадження № 1-кп/348/293/25

10 листопада 2025 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря - ОСОБА_2 ,

з участю:прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

його захисника, адвоката - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Надвірна кримінальне провадження №12025091200000171 від 31.05.2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця м.Городенка, Коломийського (Городенківського) району Івано-Франківської області, зареєстрованого та жителя: АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, працюючого майстром виробничої дільниці №15 ПП «Альфа Енерго Груп», місцезнаходження: м.Івано-Франківськ, вул.Юності, 62Б, Івано-Франківської області, одруженого, на утриманні має троє неповнолітніх дітей, несудимого, українця, громадянина України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.2861 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив дії, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Злочин ним вчинено при наступних обставинах.

30.05.2025 року близько 21 год. 00 хв., у світлу пору доби, суху погоду, водій ОСОБА_5 , тобто обвинувачений по даному провадженні, керуючи автомобілем марки «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебуваючи при цьому в стані алкогольного сп`яніння, що значно знижує реакцію і унеможливлює належним чином оцінювати дорожню обстановку, рухався ділянкою проїзної частини автодороги Т-0905 сполученням «Делятин-Раківчик», а саме по вулиці Незалежності у селищі Ланчин Надвірнянського району Івано-Франківської області, у напрямку села Раківчик.

У цей час попереду, у попутному напрямку правим краєм проїзної частини рухалася велосипедистка ОСОБА_7 .

Продовжуючи рух у вказаному напрямку, проїжджаючи заокруглену вліво ділянку дороги ОСОБА_5 проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його руху та безпечно керувати ним, не обрав в установлених межах безпечної швидкості та безпечної дистанції, внаслідок чого вчинив наїзд на велосипедистку ОСОБА_7 .

При цьому, обвинувачений ОСОБА_5 , будучи водієм транспортного засобу, порушив ряд вимог Правил дорожнього руху України, а саме:

- п.1.5, згідно якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п.1.10 Розділу 1 ПДР: безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки

дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти

зіткненню без здійснення будь-якого маневру; перешкода для руху - нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку

транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість

аж до зупинки транспортного засобу;

- п.2.3, яким закріплено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

- п.2.9, відповідно до якого водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- п.12.1, який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- п.12.3, у відповідності до якого, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

- п.13.1, згідно якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Таким чином, внаслідок порушення обвинуваченим ОСОБА_5 Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки з переломами 3-6 ребер справа з невеликим зміщенням та саднами, закритого перелому нижнього краю суглобової впадини правої лопатки з невеликим зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечні для життя в момент спричинення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю.

Суду пояснив, що він працює майстром виробничої дільниці №15 в ПП «Альфа Енерго Груп». Підприємство будує низьковольтні та високовольтні лінії та знаходиться в м.Івано-Франківську, однак він, як майстер-електромонтер обслуговує ще й дільниці Яремчанської м/ради та с.Татарів, с.Ворохту, с.Поляницю, с.Микуличин, а також дільниці в м.Городенка, м.Тлумач, м.Івано-Франківськ.

30.05.2025 року він на власному автомобілі «Ford Mondeo», д.н.з. НОМЕР_2 повертався з с.Татарова, де в той день працював. Проїжджаючи ділянку дороги через селище Ланчин він не впорався з керуванням і збив ОСОБА_7 , яка їхала краєм дороги в попутньому напрямку на велосипеді. Вказує, що після ДТП він відразу зупинився і надав потерпілій допомогу, а також попросив людей щоб вони викликали поліцію та швидку медичну допомогу.

Зазначає, що до моменту даної дорожно-транспортної пригоди він з потерпілою ОСОБА_7 знайомий не був.

Не заперечує ту обставину, що вчинив дану ДТП в стані алкогольного сп`яніння, оскільки в с.Татарові він із замовником робіт, в якого в той день працював, випили пляшку горілки, після чого він сів за кермо автомобіля і поїхав додому в с.Чернятин, Городенківського р-ну, Івано-Франківської області.

Стверджує, що всі збитки спричинені даним злочином він потерпілій ОСОБА_7 відшкодував, про що остання власноручно написала розписку, яка є в матеріалах справи.

Усвідомлює, що порушивши правила безпеки дорожнього руху та ще й в стані алкогольного сп`яніння, він вчинив злочин та спричинив потерпілій ОСОБА_7 тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Просить суд його суворо не карати, у вчиненому щиро розкаюється. Запевнив суд, що зробив для себе відповідні висновки і що подібного більше ніколи не повторить.

Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті та зважаючи на те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового процесу, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали надані прокурором, які долучені в судовому засіданні до кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 , які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, вірно кваліфіковано за ч.1 ст.2861 КК України.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей 50,65КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Саме не зазначені критерії призначення кримінального покарання звернуто увагу Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 року (справа № 148/1211/15-к).

У постанові від 14.06.2018 року (справа № 760/115405/16-к) ВС України зазначено, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті66,67КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосуваннястатті 75КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання (ст.65КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Крім того, ВС України у постанові від 09.10.2018 року (справа № 756/4830/17-к) звернуто увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені устатті 65КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальностіпризначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що устатті 12КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінальних правопорушень, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 ч.1ст.65КК України поняття «особа винного».

Термін «явно несправедливе покарання» означає відмінність в оцінці виду та розміру покарання принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частиниКК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3постанови Пленуму ВСУ № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

При цьому, суд також враховує, що у постанові від 18.09.2019 року (справа №166/1065/18) ВС України зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС України від 27.11.2019 року (справа №629/847/15-к).

Крім того, при вирішенні питання щодо виду та розміру покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, суд враховує, що ВС України у постанові від 17.04.2018 року (справа №298/95/16-к) зазначено, що у частині другій статті 65КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, проте у вчиненому розкаявся, активно сприяв його розкриттю, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, має постійне місце проживання і реєстрації, а також постійне місце роботи, за якими характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Отже, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідно до ч.ч.1, 2 ст.66 КК України, суд враховує його повне визнання вини у вчиненні злочину, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, добровільне відшкодування потерпілій заподіяних збитків, відсутність в останньої до нього матеріальних чи моральних претензій, думку потерпілої щодо призначення обвинуваченому несуворого, не пов`язаного із позбавленням волі покарання та добровільне відшкодування судових витрат по проведенні експертиз в даному провадженні.

Обтяжуючих покарання ОСОБА_5 обставин судом не встановлено.

Також, як вбачається із досудової доповіді Коломийського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області, що долучена до матеріалів провадження, беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого за місцем його проживання та роботи, спосіб життя, історію правопорушень, а також результати оцінки ризиків вчинення ним повторного кримінального правопорушення та імовірної небезпеки для суспільства, уповноважений орган з питань пробації вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 без позбавлення волі або обмеження волі можливе і не може становити небезпеку для суспільства, у тому числі для окремих осіб.

З урахуванням всіх обставини провадження, особи обвинуваченого, його поведінку до і після вчинення злочину, ставлення до скоєного, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5 слід призначити покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, вказані вище обставини в сукупності є, на думку суду, такими, що не тільки пом`якшують покарання, але й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину і дають підстави, із врахуванням як обставин у справі так і особи обвинуваченого та викладених вище пом`якшуючих відповідальність обставин, застосувати до нього ч.1 ст.69 КК України і при призначенні йому покарання перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст.2861 КК України, а саме у виді штрафу.

Суд дійшов до такого висновку, оскільки метою покарання згідно з приписами ч.2ст.50КК України є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_5 додаткового покарання, визначеного у санкції ч.1 ст.2861 КК України, а саме у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд констатує наступне.

Як зазначено вище, згідно ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною 2 ст.52 КК України визначено, що додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

Відповідно до ч.3 вказаної статті, штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні так і додаткові покарання.

На переконання суду, враховуючи особу обвинуваченого, обставини вчинення ним злочину, суд приходить до висновку про необхідність призначення в даному випадку ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Враховуючи вищенаведене, обраний обвинуваченому такий вид покарання, відповідатиме не тільки тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину та обставинам провадження, але й особі самого обвинуваченого, є обгрунтованим та буде відповідати меті покарання.

Відносно запобіжного заходу, суд констатує наступне:

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 на момент розгляду даного провадження відсутній.

Таким чином,беручи доуваги обставинивчинення злочину,особу обвинуваченого,а такожте,що судприйшов довисновку пропризначення йомупокарання непов`язаного ізпозбавленням волі,а саме у виді штрафу, суд вважає за можливе не обирати запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу.

Разом з тим, у відповідності до ч.4 ст.174 КПК України, вирішенню підлягає питання щодо скасування арешту, накладеного на тимчасово вилучене майно.

З даного приводу, суд констатує наступне:

Згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_8 від 04.06.2025 року на автомобіль марки «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_5 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та яким він керував на час ДТП, а також на велосипед марки «Ваtavus», яким керувала ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька селища Ланчин, Надвірнянського району Івано-Франківської області, було накладено арешт у вигляді заборони відчуження, розпоряджання та користування вказаним майном.

Ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_9 від 25.07.2025 року частково скасовано арешт в частині заборони права користування автомобілем марки «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_5 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та яким він керував на час ДТП і зобов`язано слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження №12025091200000171 від 31.05.2025 року, передати зазначений транспортний засіб на відповідальне зберігання власнику - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Також постановлено заборонити ОСОБА_5 чи будь-яким іншим особам особисто, або через третіх осіб вчиняти дії щодо відчуження та розпорядження транспортним засобом автомобілем марки «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У відповідності до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Тому, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_8 від 04.06.2025 року на автомобіль марки «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , слід скасувати в частині заборони права відчуження та розпоряджання, оскільки в частині права користування зазначений арешт на даний час скасовано.

Крім того, слід повністю скасувати арешт, накладений згідно вказаної ухвали слідчого судді на велосипед марки «Ваtavus», яким керувала ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент ДТП.

Питання щодо речових доказів належить вирішити керуючись правилами, викладеними в ст.100 КПК України.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Судові витрати у кримінальному провадженні №12025091200000171 від 31.05.2025 року, питання щодо яких має вирішувати суд відсутні, оскільки сплачені обвинуваченим ОСОБА_5 добровільно.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.100, 174, 369, 370, 371, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.2861 КК України та призначити йому основне покарання із застосуваннямч.1 ст.69КК України у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) грн. 00 коп., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_8 від 04.06.2025 року на автомобіль марки «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в частині заборони відчуження та розпоряджання скасувати.

Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_8 від 04.06.2025 року на велосипед марки «Ваtavus», яким керувала ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент ДТП, у вигляді заборони відчуження, користування та розпоряджання зазначеним майном скасувати.

Речові докази: автомобіль марки «Ford Mondeo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_9 від 25.07.2025 року переданий на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_5 , а також куртку темно-синього кольору, вилучену 31.05.2025 року під час затримання обвинуваченого, що згідно постанови заступника начальника СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_10 від 31.05.2025 року зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, після набрання даним вироком законної сили повернути власнику: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованому: АДРЕСА_1 .

Речовий доказ: велосипед марки «Ваtavus», яким потерпіла ОСОБА_7 , керувала на момент ДТП, що відповідно до постанови заступника начальника СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_10 від 31.05.2025 року зберігається на території зберігання тимчасово вилученого майна, що за адресою: м.Надвірна, вул.Шевченка, 99, Івано-Франківської області, після набрання даним вироком законної сили повернути потерпілій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Речові докази: медичну документацію: медичну картку стаціонарного хворого №22353/25 КНП «Обласна клінічна лікарня ІФОР» та оптичний носій з КТ, на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які згідно постанови заступника начальника СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_10 від 31.05.2025 року зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, що за адресою: м.Надвірна, вул.Шевченка, 3, Івано-Франківської області, після набрання даним вироком законної сили повернути КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», місцезнаходження: м.Івано-Франківськ, вул.Федьковича, 91, Івано-Франківської області.

Вирок суду може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 в той самий строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1