Решение № 131650802, 05.08.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/8265/24

№ 2/183/1196/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2025 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в :

08 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на недоотриману пенсію за період з 01 вересня 2018 року по 30 квітня 2019 року в розмірі 15 238,60 грн.

За життя ОСОБА_2 заповіту не складала.

У визначений законом строк вона, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Плахотня Н.О. з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_2 , а в подальшому з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з чим 03 лютого 2020 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом серії НОЕ № 853372 за р №137 на недоотриману пенсію в сумі 15 238,60 грн., що належала померлій згідно довідки Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 28 жовтня 2019 року № 16699/03-01.

17 травня 2024 року вона звернулася Пенсійного фонду України звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою за № 8429 про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера та додала до неї необхідні документи, в тому числі свідоцтво про право на спадщину за законом.

Згідно відповіді ГУ ПФУ в Луганській області від 20 травня 2024 року № 1200-0501-8/134366 відповідачем було прийняте рішення про відмову у виплаті недоотриманої пенсії спадкодавцем ОСОБА_2 в сум 15 238,60 грн. з посиланням на приписи ст. 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Датою звернення за отриманням пенсії у випадках смерті пенсіонерів є дата звернення осіб, які мають право на виплату недоотриманої пенсії за умови всіх необхідних документів, передбачених законодавством. А тому, оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , опрацювання заяви позивача не є можливим у відповідності з чинним законодавством.

ОСОБА_1 вказує, що часове обмеження відповідачем суми недоотриманої пенсії, включеної до складу спадщини, трирічним терміном, є протиправним, та наявні перешкоди у реалізації позивачем прав на спадкування недоотриманої пенсії, яка належала спадкодавцеві, але не була ним отримана за життя, а також щодо реалізації позивачем права власності на суми недоотриманої пенсії, що перейшли до спадкоємця внаслідок видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на суму 15 238,60 грн.

Враховуючи відповідь ГУ ПФУ в Луганській області від 20 травня 2024 року № 1200-0501-8/134366 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії та довідку Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 28 жовтня 2019 року № 16699/03-01, наданої на запит приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Плахотня Н.О., сума недоотриманої пенсії, що не увійшла до складу спадщини, на підставі якої видане свідоцтво право на спадщину за законом серії НОЕ № 853372 за р №137, за період з 01 вересня 2018 року по 30 квітня 2019 року становить 15 238,60 грн., а тому підлягає стягненню в порядку спадкування за законом.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті успадкованої пенсії відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОЕ № 853372, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Плахотня Н.О за р. № 137;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію, нараховану за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка входить до складу спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серіїНОЕ №853372,виданого 03.02.2020року приватнимнотаріусом Дніпровськогоміського нотаріальногоокругу ПлахотняН.О.за р.№ 137в розмірі15238,60грн.,а також вирішити питання щодо судових витрат.

Ухвалою суду від 12 серпня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07 листопада 2024 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, згідно заяви представника позивача, останній просив розглядати справу без його участі, вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідачаГоловного управлінняПенсійного фондуУкраїни вЛуганській областів судовезасідання нез`явився,в тойже часзвернувся досуду звідзивом,згідно якоговимоги невизнав,посилаючись наїх необґрунтованість,просив розглядатисправу безйого участіта впозові відмовити,з оглядуна наступне.Так, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на моментсмерті перебувалана облікув Головномууправлінні Пенсійногофонду Українив Луганськійобласті,як внутрішньопереміщена особа таотримував пенсіюза віком.Виплату пенсії ОСОБА_2 було призупиненоз 01вересня 2018року.за життяостання незверталася особистоза поновленнямвиплати танарахування пенсіїз 01вересня 2018року.17травня 2024року ОСОБА_1 звернулася довідділу обслуговуваннягромадян №1(сервіснийцентр)ГУ ПФУв Дніпропетровськійобласті ззаявою №8429про виплатунедоотриманої пенсіїпомерлої ОСОБА_2 .Так,відповідно доч.3ст.52ЗУ від09.07.2003№ 1058-ІV«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» у разі відсутності членів сім`ї, які проживали спільно з пенсіонером на день його смерті, або у разі не звернення ними за виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсії протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, така сума пенсії входить до складу спадщини. Якщо нарахування та виплата пенсії гне здійснювалася на час смерті, тобто відсутні суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоотриманими у зв`язку зі смертю, розмір недоотриманої пенсії розраховується відповідно до ч. п. ст. 46 ЗУ від 09.07.2003№ 1058-ІV«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» (не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії), де датою звернення за отриманням пенсії є день звернення спадкоємця з усіма необхідними документами. У випадку, коли на день смерті пенсіонера нарахування та виплата пенсії не здійснювалася, заява щодо поновлення пенсії особисто пенсіонером не надавалась, органи Пенсійного фонду України можуть розрахувати недоотриману пенсію на підставі заяви спадкоємця, визначеного нотаріусом. Норма закону або підзаконного акта, яка б зобов`язувала органи Пенсійного фонду України нараховувати суми пенсії за віком пенсіонерам після їх смерті за зверненням спадкоємців у законодавстві відсутні. Стосовно виплати спадкоємцям пенсії після смерті пенсіонера стосуються лише тієї пенсії, яка була нарахована пенсіонеру за час його життя, тобто належала пенсіонеру на час смерті та увійшла до складу спадщини на момент відкриття спадщини.Так, Згідно з п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1,днем зверненняза виплатоюнедоотриманої пенсіїу зв`язкузі смертювважається деньприйняття органом,що призначаєпенсію,заяви зусіма необхіднимидокументами.Для виплатинедоотриманої пенсії,яка увійшладо складуспадщини,у зв`язкуз відсутністючленів сім`їабо вразі незвернення нимиза виплатоювказаної сумипротягом шестимісяців здня відкриттяспадщини дооргану,що призначаєпенсію,в якомуперебував наобліку померлийпенсіонер,надається документ,що посвідчуєособу заявника,свідоцтво просмерть тасвідоцтво проправо наспадщину.Таким чином,Порядком наданнята оформленнядокументів дляпризначення (перерахунку)пенсій відповілодо ЗУ«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, виплатанедоотриманої пенсіїпомерлого пенсіонера,яка увійшладо складуспадщини,здійснюється виключнона підставісвідоцтва проправо наспадщину.Механізм виплати,зокрема недоотриманоїпенсії узв`язку зісмертю пенсіонераз числавнутрішньо переміщенихосіб таосіб,які проживалина тимчасовоокупованій територіїУкраїни іне буливзяті наоблік яквнутрішньо переміщеніособи наконтрольовані Україноютериторії,відповідно дост.52ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», визначено Порядком виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженим постановою КМУ від 10.11.2021 року № 1165 (Порядок № 1165). Так п. 2 Порядку № 1165 передбачено, що облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фону України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), а також про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік, як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території (за наявності нарахованих сум, що підлягають виплаті за період до місяця відновлення виплати пенсій або до місяця смерті особи), та у сформованих на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період. враховуючи вищенаведене та з огляду на те, що минуло три роки, ГУ ПФУ в Луганській області вважає неможливим здійснити виплату за заявою позивача ОСОБА_1 № 8429 недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 за період з 01 вересня 2018 року по 30 квітня 2019 року.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 03 лютого 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Плахотня Н.О. позивачу ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право на спадщини за законом НОМЕР_1 за р. № 137, відповідно до якого спадщину, що залишилась після смерті матері ОСОБА_2 , 1939 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді суми недоотриманої пенсії в розмірі 15 238,60 грн.

Недоотримана пенсія в сумі 15 238,60 грн. згідно довідки Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 28 жовтня 2019 року № 16699/03-01 була розрахована з моменту надходження запита нотаріуса за період з 01 вересня 2018 року по 30 квітня 2019 року.

17 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонд України в Луганській області із заявою № 8429 про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 .

Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на моментсмерті перебувалана облікув Головномууправлінні Пенсійногофонду Українив Луганськійобласті яквнутрішньо переміщенаособа.Виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено з01вересня 2018 року.

Згідно відповіді ГУ ПФУ в Луганській області від 20 травня 2024 року № 1200-0501-8/134366 відповідачем було прийняте рішення про відмову позивачу ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої пенсії спадкодавцем ОСОБА_2 в сум 15 238,60 грн. з посиланням на приписи ст. 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Датою звернення за отриманням пенсії у випадках смерті пенсіонерів є дата звернення осіб, які мають право на виплату недоотриманої пенсії за умови всіх необхідних документів, передбачених законодавством. А тому, оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , опрацювання заяви позивача не є можливим у відповідності з чинним законодавством.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд наводить наступні норми права.

Так, частиною 1статті 1216 ЦК Українипередбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Як вбачається із частини 1статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини 1статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1статті 1227 ЦК Українипередбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Тлумаченнястатті 1227 ЦК України, свідчить про те, що:

- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченоїЦК Українипроцедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно достатті 1227 ЦК Українине поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положеньстатті 1227 ЦК Україниза яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумаченнястатті 1227 ЦК Українидоводить, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного фактусмерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`їспадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно достатті 1227 ЦК Українине поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Частиною 1 статті 52 вказаного вище Закону передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другійстатті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

Як вбачається із частини 3 статті 52 вказаного вище Закону, у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Частиною 1статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення»вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Норми ч. 1ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Право на спадщину позивач ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видане на її ім`я та не є предметом спору в даній справі.

Частиною 1статті 1301 ЦК Українипередбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд звертає увагу на те, що Верховною Радою України не приймались зміни доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами.

Відповідно до ч. 1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми недоотриманої пенсії в розмірі 15 238,60 грн., що належала померлій ОСОБА_2 та не була одержана останньою за життя, яка входить до складу спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину зазаконом серії НОЕ № 853372, виданого 03.02.2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Плахотня Н.О. за р. № 137. Позивач ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю ОСОБА_2 суми пенсії у відповідності до положеньстатті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. У зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню

При цьому, відповідачем не наведено жодних обставин та не надано будь-яких доказів, які б свідчили, що спадкодавець ОСОБА_2 не отримувала пенсію за період, що перевищує три роки з її власної вини, що свідчить про відсутність підстав для застосуванняст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Доводи відповідача про те, що недоотримана пенсія померлих внутрішньо переміщених осіб виплачується спадкоємцям за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік згідноПостанови Кабінету Міністрів України № 1165 від 10 листопада 2021 року, суд відхиляє, оскільки вказаний вище Порядок 1165 визначає додаткові умови виплати недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, що не передбаченіКонституцією УкраїнитаЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В той же час, суд вважає, що позовна вимога в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті успадкованої після смерті матері ОСОБА_2 недоотриманої пенсії, належної останній за життя не підлягає задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту у правовідносинах, що склалися та не призведе до відновлення порушених прав позивача на отримання у спадщину належних спадкодавцеві за життя сум пенсії.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Інші доводи сторін не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.

Відповідно дост. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію, нараховану за життя ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка входить до складу спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОЕ № 853372, виданого 03.02.2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Плахотня Н.О. за р. № 137 в розмірі 15238,60грн. (п`ятнадцять тисяч двісті тридцять вісім грн. 60 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового зборув розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Учасники справи:

-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження за адресою: Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, буд. 9.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 цього Кодексу.

Повне рішення суду складено 05 серпня 2025 року.

Суддя Д.І. Городецький