Постановление суда № 131394666, 30.10.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3774/24

Провадження № 2/201/337/2025

УХВАЛА

30 жовтня 2025 року місто Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Мурадовою С.М.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання представника позивача про зупинення провадження у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор ХХІ», третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Наталія Миколаївна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування записів про реєстрацію речового права та про поновлення записів про реєстрацію речового права, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває дана цивільна справа.

28 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача було подано клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду в межах справи № 910/6654/24. Так Ухвалою Великою Палатою Верховного Суду від 04 червня 2025 у справі № 910/6654/24 прийнято до розгляду справу № 910/6654/24.

Підставою для прийняття Великою Палатою Верховного Суду до розгляду справи № 910/6654/24 є неоднорідність правових висновків Верховного Суду щодо належного способу захисту при розгляді справ про визнання недійсними фраудаторних правочинів.

Прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/6654/24 зумовлено наявністю різних висновків Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду щодо належного способу захисту при оскарженні фраудаторних правочинів, а саме:- відповідно до висновків Касаційного цивільного суду, у разі оскарження фраудаторного правочину третьою особою (кредитором), то належному способу захисту прав чи інтересів відповідного кредитора відповідає вимога про визнання правочину недійсним (без її поєднання з вимогою про витребування майна, переданого на виконання такого правочину).- відповідно до висновків Касаційного господарського суду, у разі оскарження фраудаторного правочину третьою особою (кредитором), то належному способу захисту прав чи інтересів відповідного кредитора відповідає вимога про визнання такого правочину недійсним у поєднанні з вимогою про витребування майна. Колегія суддів Касаційного господарського суду, яка передала справу № 910/6654/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, не погоджується з висновками Касаційного цивільного суду і просить відступити від цих висновків, оскільки вважає належними позовними вимогами при визнанні фраудаторних правочинів недійсним вимоги про визнання правочину недійсним у поєднанні з вимогою про витребування майна.

Отже, Великою Палатою Верховного Суду розглядається справа у подібних правовідносинах до справи №201/3774/24 щодо питання належного способу захисту кредиторів при визнанні недійсними фраудаторних правочинів боржника. У межах справи № 201/3774/24 ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» звернулося до суду з вимогою про визнання недійсними фраудаторних правочинів договорів купівлі-продажу паркувальних місць. Інші позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та про поновлення записів про державну реєстрацію речових прав були заявлені, як похідні від основної вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

В судовому засідання представник позивача підтримав заявлене клопотання та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача ТОВ «Луксор ХХІ» заперечувала проти задоволення клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/6654/24, оскільки дана справа не є подібною, так як різні юрисдикції, окрім того предмет позову не є подібним та тотожнім, різні обставини та інші договори, також зазначила що в тій справі договори укладено між пов`язаними особами, а в нашій справі особи не пов`язанні між собою.

Представник відповідача Бурхан-Крутоус Л.А. також заперечував проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, слід дійти висновку, що клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Розумність строків розгляду справи згідно з ст.2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Так, згідно з п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на розгляд справи упродовж розумного строку, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст.6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (п.47 рішення Європейського суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява №19164/04). Тобто, принцип правової визначеності передбачає зрозумілість, прогнозованість та усталений порядок застосування процесуальних норм.

На суди покладений обов`язок забезпечити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку. Відповідно для зупинення провадження у справі суддя повинен з`ясувати причини неможливості розгляду справи, адже необґрунтоване зупинення провадження у справі затягує строки її розгляду, і, як наслідок, учасники справи перебувають у стані невизначеності.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Провадження зупиняється до моменту, коли відпадуть обставини, які є перешкодою для розгляду справи, або будуть вчинені необхідні дії.

Підстави зупинення провадження та відповідний порядок визначені ЦПК України. Цей перелік є вичерпним та передбачає як підстави для обов`язкового зупинення провадження у справі, так і випадки, коли суд не зобов`язаний, але може зупинити провадження у справі.

Зокрема, у п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України передбачено, що суд може за заявою учасника справи а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.253 ЦПК України провадження у справі зупиняється в випадку, встановленому п.10 ч.1 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Щодо визначення подібності правовідносин суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанов від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року по справі № 923/682/16.

Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених ст. 201 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у п. 4 ч. 1 цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Порівняльний аналіззмісту таоб`єктуправовідносин усправі,що розглядаєтьсята усправі №910/6654/24не свідчитьпро їхподібністьта тотожнім, різні обставини та інші договори, таким чином суд не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідно клопотання представника позивача про зупинення провадження у даній справі залишити без задоволення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що зупинення провадження порушує розумні строки розгляду справи. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Частиною 3статті 189 ЦПК Українивизначено, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 251, 260 ЦПК України, суд,, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника позивача про зупинення провадження у цивільній справі № 201/3774/24 залишити без задоволення.

Ухвала оскарженнюне підлягає

Повний текст ухвали виготовлено 30 жовтня 2025 року

Суддя С.О. Демидова