Решение № 131383387, 28.10.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6480/25

2/212/3677/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді - Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Годунової В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без участі всіх осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У червні 2025 року до Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що 27.01.2021 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Акцент-Банк» кредитний договір №АВН0СТ155101611739112230, про надання кредиту у розмірі 100 000,00 грн, строком на 41 місяців (тобто до 26.06.2026 року), зі сплатою відсотків у розмірі 50,00 щорічно та комісії у розмірі 0,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 04.06.2025 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 141 027,03 грн, яка складається з: 78 501,24 грн - заборгованість за кредитом; 62 525,79 грн - заборгованість по відсоткам; 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за комісією; 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за пенею, яку позивач просив стягнути з відповідача. А також просив суд стягнути з відповідача понесені судові витрати в сумі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 10 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 14 липня 2025 року розгляд справи було відкладено, на підставі заяви відповідача.

Не погодившись із позовними вимогами, 01 серпня 2025 року на адресу суду, через систему «Електронний суд», від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що враховуючи Умови використання кредиту «Швидка готівка» кредитування припинилось 26 травня 2022 року внаслідок виникнення у позичальника заборгованості зі сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, тобто змінився строк виконання зобов`язання й з цієї дати

настав строк дострокового повернення кредиту у повному обсязі. З розрахунком позивача, щодо розміру заборгованості за кредитом відповідач не погоджується. Вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за

користування кредитом та пеню припиняється з 26 травня 2022 року. Відсотки нараховані як плата за надану позику в порядку ч.1 ст. 1048 ЦКУ та відсотки нараховані як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання в порядку ч.2 ст. 625ЦКУ - мають різну правову природу і їх потрібно чітко відрізняти у своїх позовних вимогах. Позивачем вимога про стягнення відсотків нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України не заявлялась. Відповідно до Виписки по кредиту від 04.06.2025, яка надана позивачем разом із позовною заявою після 26 травня 2022 року позивачем безпідставно нараховано відсотки в розмірі 49

469,81грн. Вважає, що розмір заборгованості за відсотками повинен становити 13055,98 грн (62525,79 грн. - 49469,81 грн). Таким чином, заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 91557,22 грн, з яких: - 78501,24 грн - заборгованість за тілом кредиту; - 13055,98 грн - сума заборгованості за відсотками. У зв`язку із зазначеним, просив вимоги позивача задовольнити частково у загальному розмірі 91557,22 грн, в іншій частині позов залишити без задоволення, стягнути з позивача витрати понесені на надання правничої допомоги у розмірі 7500,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до позовної заяви долучено клопотання, в якому розгляд справи просив проводити за відсутності представника позивача, будь-яких інших клопотань у справі до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник Вовк М.В. у судове засідання не з`явились, від представника відповідача надійшло до суду клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги просив задовольнити частково в розмірі 91557,22 грн, також просив суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 17.10.2018 року. (а.с. 5)

Також відповідачем була підписана електронним підписом Заява клієнта №АВН0СТ155101611739112230 від 27.01.2021 року, щодо надання останній кредит в розмірі 100 000,00 грн. строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 50% щорічно.

Підписанням цієї Заяви позичальник підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-банк», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники, вони зрозумілі і не потребують додаткового тлумачення. (а.с. 8)

Також відповідачем електронним підписом 27.01.2021 року підписаний Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію щодо кредиту, Таблицю обчислення вартості кредиту. (а.с. 6-7, 9)

Надання кредитних коштів відповідачу у розмірі 100 000,00 грн згідно з Кредитним договором №АВН0СТ155101611739112230 від 27.01.2021 року підтверджується меморіальним ордером від 27.01.2021 року. (а.с. 14)

З виписки по особовому рахунку, наданої позивачем, вбачаються усі операції відповідача по картці за період з 27.014.2021 по 03.06.2025. (а.с. 15-18)

Станом на 04.06.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним Кредитним договором складає 141 027,03 грн, з яких: 78 501,24 грн - заборгованість за кредитом; 62 525,79 грн - заборгованість по відсоткам; 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за комісією; 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за пенею. (а.с. 10-13)

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «А БАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 30 грудня 1998 року № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 18 червня 2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник який прострочив виконання зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на підставі заяви відповідача ОСОБА_1 від 27.01.2021 року, адресованої позивачу АТ «А-Банк», між сторонами 27.01.2021 року було укладено Кредитний договір.

Факт руху грошових коштів на картковому рахунку відповідача, а також наявність заборгованості за Кредитним договором від 27.01.2021 року, позивач підтвердив випискою за період з 27.01.2021 по 03.06.2025. (а.с. 15-18)

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк».

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Вовк М.В. не заперечував укладання вищевказаного Кредитного договору від 27.01.2021 року з позивачем АТ «Акцент-Банк», позовні вимоги визнав частково. Однак заперечив щодо розміру та порядку нарахування заборгованості по кредиту.

Суд зазначає, що з Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», який наданих відповідачем на підтвердження викладених у відзиві на позов доводів, не вбачається дати затвердження вказаної редакції Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», органу, що її затвердив та будь-якої іншої інформації, що достовірно б свідчила про те, що саме з ними ознайомилась відповідач перед укладанням Кредитного договору від 27.01.2024 року та вони є невід`ємною частиною Кредитного договору від 27.01.2021 року.

Також представником відповідача було надано до суду клопотання про доручення доказів, в якому останній зазначив про невідповідність редакції паспорта споживчого кредиту, котрий наданий позивачем, умовам кредитування станом на дату укладання Кредитного договору.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Суд зазначає що паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.

Так, судом встановлено, що в наданому до суду паспорті споживчого кредиту «Швидка готівка» (а.с. 6-7) в розділі «Підпис споживача» зазначено таке: « ОСОБА_1 , 2021-01-27 підтверджено простим електронним підписом за номером телефону НОМЕР_1 , що ознайомлений з дійсними Умовами і правилами надання банківських послуг.».

Також в паспорті споживчого кредиту вказано, що інформація, наведена у ньому, зберігає чинність та є актуальною до 23:59 26.01.2024. Окрім того зазначено, що «Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитода вцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.». (а.с. 7)

Отже, 27.01.2021 року відповідачем електронним підписом був підписаний Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію що надається до укладання кредитного договору, тому доводи представника відповідача у цій частині суд вважає неспроможними, а доводи позивача про доведеність укладання Кредитного договору на умовах, які були зрозумілі та прийняті відповідачем, як належні та обґрунтовані.

Таким чином, суд вважає, що банк на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» ознайомив відповідача, як споживача, з інформацією, необхідною для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, вказавши при цьому, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту.

Враховуючи викладене, суд також відхиляє доводи представника відповідача про зміну строку виконання зобов`язання та безпідставність нарахування відсотків позивачем, внаслідок неналежного виконання взятих на себе відповідачем кредитних зобов`язань, зазначаючи, що як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №АВН0СТ155101611739112230 від 27.01.2021 року, станом на 04.06.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним Кредитним договором складає 141 027,03 грн, з яких: 78 501,24 грн - заборгованість за кредитом; 62 525,79 грн - заборгованість по відсоткам (а.с. 10-13). Стягнення заборгованості за комісією, пенею позивачем у позовних вимогах до відповідача не заявлялось.

В той же час, представник позивача відповіді на відзив та будь-яких інших додаткових пояснень у справі щодо доводів представника відповідача до суду не надав.

Суд зауважує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 року в справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи даний спір, суд враховує висновки викладені у Постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17 у яких зазначено, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

На підставі викладеного, суд, виходячи з принципу добросовісності, розумності та справедливості, враховуючи доводи представника відповідача та часткове визнання останнім позовних вимог, вважає за необхідне задовольнити позов частково та зменшити розмір задоволених позовних вимог, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Акцент-Банк» заборгованість відповідача за Кредитним договором у загальному розмірі 91557,22 грн, з яких: - 78501,24 грн - заборгованість за тілом кредиту; - 13055,98 грн - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, представником відповідача у відзиві на позовну заяву було заявлено про стягнення на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу в сумі 7500,00 грн, виходячи із часткового визнання позовних вимог.

На підтвердження заявлених вимог представником відповідача було долучено такі документи: - копію ордера на дання правничої допомоги від 16 липня 2025 року; - копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; - копію договору про надання правничої допомоги № 16/07/2025-Т; - акт приймання-передачі правничої допомоги від 28 липня 2025 року на суму 7500,00; - копію квитанції серії АВ-ТБ № 0250048 від 28.07.2025 року на суму 7500,00 грн. (а.с. 66-68)

Таким чином, відповідно до наведених вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню витрати на правничу допомоги в сумі пропорційній сумі відхиленої частини позовних вимог (35,07 % від заявленої ціни позову 141 027,03 грн), а саме 2630,25 грн.

Також позивачем при подачі позову сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1572,66 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 258, 509, 525, 526, 546, 551, 625, 627, 629, 1054 ЦК України, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101611739112230 від 27.01.2021 року у розмірі 91 557,22 грн (дев`яносто одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім гривень 22 копійки), яка складається з: 78501,24 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13055,98 грн - заборгованість по відсоткам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1572,66 грн.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі в розмірі 2630,25 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження юридичної особи: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 30 жовтня 2025 року.

Суддя: О. Н. Борис