Решение № 13138149, 16.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/55016.12.10 За позовом Державного підприємства «Лізингтехтранс»

до Приватного підприємства «Акрум»

про стягнення 42697,40 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Мостіпака І.І. – дов. № 12-10 від 19.10.2010 р.

від відповідача не з’явився

в судовому засіданні 16.12.10 відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Лізингтехтранс»звернулося до суду з позовною заявою до Приватного підприємства «Акрум»про стягнення 42696,40 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду, відповідно до якого Позивач бере на себе зобов’язання виконати роботи з лиття пластмаси та виготовлення пластмасових виробів, а відповідач зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх. Проте відповідач не розраховувався своєчасно та в повному обсязі, в зв’язку з чим повинен сплати борг позивачу.

Ухвалою від 08.11.10 розгляд справи був призначений на 23.11.10 року. Через нез’явлення в судове засідання представника відповідача та часткове виконання вимог ухали суду сторонами розгляд справи неодноразово відкладався

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін судового процесу ознайомлено з їх правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України.

Крім цього, представникам учасників судового процесу у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу , господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.07.09 між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду № 5-П, відповідно до якого позивач (підрядник) зобов’язався виконувати роботи з лиття пластмаси та виготовлення пластмасових виробів, а відповідач (замовник) зобов’язався прийняти роботи та оплатити їх. Відповідно до п.3.3.2 Договору Замовник зобов’язаний здійснювати оплату виконаних робіт згідно умов договору. Згідно з п.6.1 замовник здійснює остаточний рахунок з підрядником протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі робіт шляхом перерахування коштів на рахунок підрядника.

Відповідно до п.3.1 Договору термін дії договору –до 31 липня 2010 року.

На виконання умов вказаного договору позивач виконав свої зобов’язання належним чином, що підтверджується видатковими накладними від 31 серпня 2009 р., від 8 вересня 2009 р., від 15 вересня 2009 р., від 18 вересня 2009 р., від 12 жовтня 2009 р. №1-00000038 та №1-00000037, від 14 жовтня 2009 р., від 15 жовтня 2009 р., від 21 жовтня 2009 р., від 26 жовтня 2009 р. №1-00000056, №1-00000054 та № 1-00000055, від 30 жовтня 2009 р. №1-00000057 та №1-00000058, від 23 листопада 2009 р., від 25 листопада 2009 р., Актами здачі-приймання виконаних робіт №1-00000083, №1-00000104 та №1-00000100, підписаними та скріпленим сторонами. У актах та видаткових накладних зафіксована кінцева вартість виконаних позивачем робіт на суму 87266,98 грн.

Відповідач на виконання умов договору №5-П сплатив лише частково суму за виконання позивачем робіт. Платіжними дорученнями підтверджується факт сплати 56850,80 грн. Дата останнього платежу –25.02.2010 р.

Водночас позивачем були надані копії рахунків-фактури ВЦ ДП «Лізингтехтранс», що надані ПП «Акрум»для оплати за виконані роботи згідно договору №5-П, згідно яких відповідачем сплачено суму 52883,00. отже заборгованість відповідача складає 34383,98 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву ДП «Лізингтехтранс»не надав, в судові засідання 23.11.10, 09.12.10 та 16.12.10 не з’являвся, хоча копії ухвал суду отримував, отже був повідомлений належним чином.

Згідно з п.10.2 Договору, за порушення строків оплати замовник зобов’язується виплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

У позовній заяві позивач, окрім основної суми боргу вказуючи, що відповідач перераховував грошові кошти за виконані роботи із простроченням, посилаючись на умови договору, вимагав сплати пені у розмірі 5609,18 грн., інфляційних витрат у розмірі 2120,14 грн., трьох відсотків річних у розмірі 584,10 грн. Під час судових засідань позовні вимоги не уточнювалися та не змінювалися.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 цього кодексу строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В силу ст. 253 вказаного кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно до ч.1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином позивач посилаючись на ст.625 Цивільного кодексу України, просить господарський суд стягнути втрати від інфляції в сумі 2120,14 грн. та три проценти річних в сумі 584,10 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню: основна сума боргу –34383,98 грн., пеня в сумі 5609,18 грн., три проценти річних в сумі 584,10 грн. та втрати від інфляції в сумі 2120,14 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких перерахований судом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд спору у Господарському суді міста Києва, однак участі в засіданні не приймав, відзиву із запереченнями на позовні вимоги позивача не надсилав, не надавав доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язань.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 427,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Докази понесення позивачем зазначених витрат наявні у справі.

Отже, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у даній справі у наступному розмірі: 3098,29 грн. державного мита та 234,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 32-36, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Акрум»( 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська,1 МФО 300164, Код ЄДРПОУ 32346392) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Державного підприємства «Лізингтехтранс» ( 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 104 МФО 304803, Код ЄДРПОУ 34694422 ) 34 383 (тридцять чотири тисячі триста вісімдесят чотири тисячі), 98 грн. –основного боргу, 5 609 (п’ять тисяч шістсот дев’ять ), 18 грн. –пені, 2120 ( дві тисячі сто двадцять), 14 грн. –інфляційних втрат, 584 (п’ятсот вісімдесят чотири), 10 грн. –3 проценти річних, 427 ( чотириста двадцять сім ), 00 грн. –витрат по сплаті державного мита, 236 ( двісті тридцять шість ), 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 24.12.2010