Постановление суда № 131297610, 24.10.2025, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2190/25

1-кп/569/1175/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2025 року м.Рівне

Колегія суддів Рівненського міського суду Рівненської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне клопотання прокурорапро продовженнястроку триманняпід вартою у кримінальному провадженні №22025180000000017 від 23.01.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Славута, Хмельницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця за контрактом в/ч НОМЕР_1 , раніше судимого,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Рівне, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.113 КК України,

В С Т А Н О В И ЛА:

1. Суть клопотання

На розгляді Рівненського міського суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22025180000000017 від 23.01.2025 про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.113 КК України.

Прокурор подав клопотання пропродовження обвинуваченимзапобіжного заходуу вигляді тримання підвартою. Звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою прокурор дійшов висновку про наявність ризику, передбаченого п. 1, ч. 1 ст. 177 КПК України, який виправдовує тримання обвинувачених під вартою, а саме: переховуватися від суду. При визначенні ймовірності переховування обвинувачених від суду прокурор просив врахувати тяжкість покарання.

2. Позиція учасників судового засідання

Прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримав з наведених у ньому мотивів.

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 заперечували проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на те, що сторона обвинувачення на підтвердження обґрунтованості ризику не надала належних та допустимих доказів.

3. Мотиви суду

Вирішуючи клопотання суд прийшов до наступних висновків.

Ухвалою Рівненського міського суду від 02.09.2025 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 31.10.2025.

У відповідностідо ст.331КПК Українипід чассудовогорозгляду судза клопотаннямсторони обвинуваченняабо захистумає правосвоєю ухвалоюзмінити,скасувати,обратиабо продовжитизапобіжний західщодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цьогоКодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі статтею 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого.

Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, згідно встановленого судом порядку дослідження доказів досліджено письмові матеріали кримінального провадження, допитано свідків, обвинувачених.

Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред`явленого обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані органом досудового розслідування. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку §3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.

У зв`язку із цим суд надаватиме оцінку винятково питанню продовженню існування заявлених прокурором ризиків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдається до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх ймовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

Суд враховує, що згідно практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України», «Войкін проти України»).

На думку суду, ризик переховування обвинувачених від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, яке зважаючи на санкцію відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання їх винуватими у майбутньому, обвинувачені можуть вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.

Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання, її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («В. проти. Швейцарії»).

З цього слідує, що існування обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину саме по собі не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

У цьому контексті суд зауважує, що обвинувачені після скоєння інкримінованого їм злочину залишили місце події, що лише підтверджує існування встановленого ризику.

Згідно з частиною 3 статті 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За змістом абзацу 8 ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Враховуючи те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, суд вважає за необхідне при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначити розмір застави.

З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення у якому обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , актуальність ризику та його характер, суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов`язків і запобігти будь-якому прояву вказаного ризику. Таким чином, суд вважає виправданим подальше тримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою строком на шістдесят днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 372, 376, 392 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Славута, Хмельницької області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовцю за контрактом в/ч НОМЕР_1 , раніше судимому, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», тобто до 22 грудня 2025 року включно.

Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Рівне, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимому, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», тобто до 22 грудня 2025 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору негайно після її оголошення, а також направити керівнику ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3