№ 131172247, 16.10.2025, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/5382/24

Провадження № 3/589/78/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2025 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі головуючого судді Курбанової А.Р.,

за участі секретаря Поронько Ю.О.,

захисника Рязанця А.А.

розглянувши в залі суду в м. Шостка справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

10.11.2024р. о 01 год. 25 хв. в м. Шостка Сумської області по вул. Марата біля буд. 20 ОСОБА_1 під час дії комендантської години керував автомобілем марки ВАЗ 211440 д.н.з. НОМЕР_2 з технічною несправністю автомобіля, а саме задній державний номерний знак частково не освітлювався в темний час доби, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака на відстані 20 метрів, а також з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява, незрозуміла мова, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер 6820, а також від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі КНП "Шосткинська ЦРЛ" №4 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 прибув в судове засідання 04.06.2025р., але заявив клопотання про відкладення розгляду для залучення захисника. В інші судові засідання ОСОБА_1 не з`явився, неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю супроводу батька на планове лікування до м.Суми та до Естонії.

Захисник Рязанець А.А. в поданих письмових поясненнях від 06.08.2025р., а також в судовому засіданні наполягав на тому, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, а тому не підлягає адміністративній відповідальності. Зазначив, що ОСОБА_1 має батька ОСОБА_2 , 1951 року народження, разом з яким і мешкає. При цьому, батько ОСОБА_1 є особою з інвалідністю першої групи із захворюванням опорно-рухового апарату та потребує постійного стороннього догляду. Так, 10.11.2024р. перебуваючи за місцем свого мешкання ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 при спробі сходити до туалету впав, отримав травму голови, у зв`язку із неможливістю самостійно піднятись і надати собі медичну допомогу (пошкодження суглобів), був вимушений телефонувати своєму синові ОСОБА_3 , щоб той терміново приїхав додому і надав йому необхідну допомогу. При цьому, зробити це інша стороння особа (сусіди) не могли б, оскільки ключі від вхідних дверей квартири знаходились лише у сина ОСОБА_4 . Отримавши дзвінок від батька, ОСОБА_5 був вимушений терміново виїхати за місцем свого (та батькового) проживання для надання останньому первинної медичної допомоги. Так як в цей час вже діяла «комендантська година», то викликати таксі для поїздки додому ОСОБА_5 не міг, а людей, які б могли його довести до місця проживання і не перебували б у стані алкогольного сп`яніння, поряд не було. Вказані обставини змусили ОСОБА_1 діяти в стані крайньої необхідності, сісти в стані алкогольного сп`яніння за кермо і їхати до батька. Захисник зазначив, що крайньою необхідністю був викликаний сам факт користування транспортним засобом ОСОБА_1 та просив допитати батька - ОСОБА_2 , але явку цього свідка не забезпечено через його перебування на лікуванні за кордоном на невизначений строк. Поряд із цим захисник в судовому засіданні наголосив, що власне факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі на відеозаписах не зафіксовано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши захисника Рязанця А.А, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

В свою чергу, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до п.2.5. ПДР.

Згідно з п. 2, п. 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та наведеними вище приписами ч. 1 ст. 266 КУпАП огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження зазначеного огляду на стан сп`яніння, настає адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, ОСОБА_1 , непогодившись пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, прибув до закладу охорони здоров`я для проходження такого огляду, але вже в медичному закладі від проходження огляду також відмовився.

Так, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке полягало у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, підтверджуються даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 797807 від 10.11.2024 року, і матеріалами справи, що додані до протоколу, зокрема, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 303 від 10.11.2024р., згідно з яким ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння категорично відмовився. Крім того, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння зафіксовано і на відеозаписі з місця зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.

З вказаного відеозапису вбачається, що поліцейський запропонував ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп`яніння, пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора, від чого він відмовився, однак погодився пройти огляд в медичному закладі.

З долученого та дослідженого судом відеозапису, який міститься на двох компакт-дисках в матеріалах справи, вбачаються безсторонньо зафіксовані нагрудними відеокамерами (відеореєстраторами) інспекторів патрульної поліції обставини події, зокрема, висловлена інспектором підозра щодо перебування водія ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння через запах алкоголю з порожнини рота та пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, від якої ОСОБА_1 спочатку відмовився, однак згодом погодився на проходження відповідного огляду в медичному закладі. Так, перебуваючи в медичному закладі, ОСОБА_1 неодноразово відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, зокрема, на відеофайлі 0000426_000000_20241110014033_0079 о 01:42:49 на питання лікаря «огляд будете проходить?» ОСОБА_1 відповів (мовою оригіналу) «не буду ничего». Також, на вказаному відеофайлі о 01:44:49 на повторне запитання лікаря «будете проходить?» ОСОБА_1 відповідає «нет, ничего не буду». Відповідні відмови ОСОБА_1 та подальша його поведінка спростовують доводи захисту про те, що на відеозаписі немає чіткої відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому, у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, а посилання захисника на перебування ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності є безпідставними з огляду на наступне.

Так, відповідно до положень ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Поняття «крайня необхідність» розкрито у ст.18 КУпАП, згідно з якою не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Пунктом 4 частини 1 статті 247 КУпАП передбачено, що у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

У постанові від 21 грудня 2018 року у справі за №686/5225/17, Верховний Суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається і особа підлягає відповідальності за вчинене на загальних підставах.

Отже, крайня необхідність є правомірною за сукупності чітко визначених умов, зокрема якщо: існує небезпека переліченим у цій статті об`єктам, яка виникла внаслідок дії стихійних сил, механізмів, тварин, а у деяких випадках - дій інших людей; небезпека є наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди зазначеним об`єктам або вже її завдає; небезпека є дійсною, тобто існує реально, а не в уяві особи; небезпека в цій обстановці не може бути відвернена чи усунута іншим шляхом, крім заподіяння шкоди.

Між тим під час вчинення ОСОБА_1 протиправних дій щодо відмови від проходження огляду водія на стан сп`яніння не існувало жодної з визначених законодавцем умов, за яких крайня необхідність є правомірною.

Так, по-перше, матеріалами справи не підтверджено факт перебування у небезпеці батька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Незважаючи на те, що суду не вдалося допитати останнього з приводу цих обставин через його тривале лікування за кордоном, інші матеріали справи спростовують такі доводи сторони захисту. Так, ОСОБА_1 протягом тривалого спілкування з працівниками поліції, яке тривало майже 2 години, жодного разу не повідомив про небезпеку, що загрожує його батьку. На наданих суду відеозаписих не зафіксовано, що ОСОБА_1 зазначав представникам поліції, що діє в стані крайньої необхідності, лише, будучи вже в закладі охорони здоров`я він, виправдовуючи себе, сказав «У меня отец инвалид первой группы, я ехал домой. Я что сбивал столбы?» (відеофайл 0000426_000000_20241110013533_0078 о 01:40:18). Більше про батька він не згадував.

По-друге, за допомогою до поліцейських він не звертався, хоча мав таку можливість. Навпаки, він висловлювався нецензурною лайкою та вів себе негідно і зухвало, погрожував представникам поліції (за що був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 345 КК України). При цьому, ОСОБА_1 не відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки (що б пришвидшило можливість допомогти батьку), а вирішив пройти огляд в медичному закладі, і вже, перебуваючи в медичному закладі, від огляду відмовився.

Таким чином, вся його поведінка виключала прискорення процедури проходження огляду з подальшою допомогою своєму батьку, у разі дійсного існування такої необхідності. Більш того, наведені дії ОСОБА_1 однозначно свідчать, що запобігання чи усунення небезпеки, що нібито загрожувала його батьку, не було основним стимулом, який визначав поведінку ОСОБА_1 під час вчинення ним цього правопорушення, що полягало у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння. Відсутність такого стимулу виключає перебування особи в стані крайної необхідності.

Наведене спростовує версію захисту, що ОСОБА_1 діяв стані крайної необхідності. У цьому контексті суд також звертає увагу сторони захисту на помилковість доводів про те, що крайньою необхідністю був викликаний сам факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, адже об`єктивну сторону правопорушення, яке йому ставиться у провину, складає відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Всі досліджені докази вказують, що водій ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння як за допомогою спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. Перелічені вище докази зібрані з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку та не викликають жодних сумнівів у їх достовірності, належності та допустимості. Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, поза розумним сумнівом.

Згідно з довідкою, виданою поліцейським ВРПП Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області ст.сержантом поліції Мельник О. від 10.11.2025 року, ОСОБА_1 отримав посвідчення від 19.04.2011р. категорії «В».

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення у відношенні ОСОБА_1 , суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, а відтак вважає за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, ч.1 ст. 130, ст. 245, 280, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, який стягнути на користь держави, перерахувавши вказані кошти за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у Сумській обл./Сумська обл./21081300, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA628999980313090149000018001, код платежу 21081300, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп., перерахувавши вказані кошти за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача за МФО 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106; код ЄДРПОУ Шосткинського міськрайонного суду Сумської області: 26440765, пункт таблиці - 5, призначення платежу: 101; 3211408494; судовий збір стягнутий з ОСОБА_1 на користь держави за рішенням № 589/5382/24.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова