Решение № 131136455, 21.10.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8544/25

Провадження № 2/711/3762/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача Москаленко М.С., яка діє на підставі довіреності №668 від 05.12.2024р., звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Європейська аге нція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №79476489 від 03.03.2024р. в розмірі 26632,50 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 03.03.2024р. між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою було укладено кредитний договір №79476489, на підставі якого відповідачка отримав кредитні кошти. Відповідно до реєстру боржників №27 від 19.07.2024р. до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021р., укладеного між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №79476489 в розмірі 26632,50 грн., з яких: 6700 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 19932,50 грн. заборгованість за відсотками. З метою стягнення відповідних сум заборгованості позивач звернувся до суду.

Від відповідачки заперечень проти позову не надходило.

18.09.2025р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, однак, в позовній заяві представник ОСОБА_3 просила, у випадку неявки представника позивача в судове засідання, розглянути справу без її участі, на підставі наявних у справі доказів. Також, зазначила, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася. Про час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом надсилання судової повістки-повідомлення за зареєстрованим місцем проживання засобами поштового зв`язку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК). Натомість судова повістка-повідомлення повернулась до суду без вручення відповідачці з причин відсутності останньої за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК суд вважає належним повідомленням. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідачки шляхом розміщення оголошення про її виклик в судове засідання на веб-сайті суду.

Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідачка не з`явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

17.10.2025р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

03.03.2024р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений в електронній формі договір позики №79476489 (далі Договір №79476489), який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 72483 /а.с. 6-9/.

Згідно умов вищевказаного договору Кредитор зобов`язувався надати Позичальнику позику в розмірі 6700 грн. строком на 29 днів на умовах її повернення зі сплатою відсотків в розмірі 2,5% за кожен день користування позикою (денна, базова процентна ставка). Процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% в день. Строк повернення позики та сплати відсотків за її користування 31.03.2024р.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.3 Договору позики передбачено, що до моменту його підписання позичальник ознайомився з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, а також з Правилами надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/.

Окрім того, пунктом 4 Договору позики передбачено, що у випадку невиконання Позичальником свого обов`язку із повернення позики в останній день строку користування позикою, Позичальник отримує право користуватися кредитом без застосування по відношенню до Позичальника штрафних санкцій (у тому числі процентної ставки за понадстрокове користування позикою) протягом 90 календарних днів після спливу первісного строку користування позикою, визначеного договором/додатковими угодами, за які нараховуються проценти за базовою процентною ставкою, що визначена п.п. 2.3 п. 2 договору.

Проценти за договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором, проте не довше 90 календарних днів зі спливу первісного строку користування позикою, визначеного договором/додатковими угодами, за які нараховуються проценти за базовою процентною ставкою, що визначена п.п. 2.3 п. 2 договору.

Відповідно до Додатку №1 до Договору №79476489 відповідачці був наданий Графік обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит /а.с. 9/.

14.06.2021р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу №14/06/21 (далі Договір факторингу) згідно умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» /а.с. 10-12/.

Умови Договору факторингу неодноразово змінювались та доповнювались шляхом укладання сторонами такого договору додаткових угод /а.с. 13-15/.

13.06.2022р. між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» була укладена додаткова угода №7 до Договору факторингу №14/06/2021 від 14.06.2021р., відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 9.1 Договору в новій редакції, згідно якого даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення його печатками Сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із Сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік /а.с. 14/.

19.07.2024р. між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» була укладена додаткова угода №31, якою сторони погодили суму прав вимоги, що відступаються згідно реєстру боржників №27 від 19.07.2024р., та ціну продажу таких вимог /а.с. 15/.

Того ж дня, 19.07.2024р. сторони Договору факторингу склали акт прийому-передачі реєстру боржників №27 від 19.07.2024р., відповідно до якого позивач прийняв реєстр боржників №27 і набув право грошової вимоги до боржників, в тому числі і право вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики №79476489 в розмірі заборгованості у сумі 26632,50 грн., з яких: 6 700 грн. основна сума боргу, 19 932,50 грн. заборгованість за відсотками /а.с. 17/.

Відповідно до розрахунку, складеного позивачем за період з 19.07.2024р. по 31.07.2025р., станом на 31.07.2025р. заборгованість за Договором №79476489 від 03.03.2024р. не погашена і її залишок складає 26632,50 грн. /а.с. 19/.

Відповідачка не здійснювала ніяких платежів на виконання зобов`язань позичальника за Договором №79476489 ані на користь первісного кредитору, ані на користь позивача.

Оскільки до теперішнього часу відповідачка не виконує своїх грошових зобов`язань за таким договором, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Статтею 509 ЦК встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 1054, 1055 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У постанові від 22.09.2021р. у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

У постанові Верховного Суду від 14.09.2021р. у справі №910/14452/20 зазначив, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц.

Отже слід виснувати, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи предмет спору у зазначеній справі, саме до обов`язку позивача, як правонаступника первісного кредитора, належить доказування обставин щодо порушення відповідачкою своїх кредитних зобов`язань, розміру заборгованості боржника та обґрунтованості здійснених кредитором нарахувань.

Варто звернути увагу, що за своєю сутністю кредитний договір є позикою, а відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Отже зобов`язання позичальника з повернення кредиту виникає не з моменту підписання кредитного договору, а з моменту отримання кредитних коштів. Видача кредиту має бути підтверджена належними доказами. За відсутності доказів на підтвердження факту передання позичальнику кредитних коштів суд не має правових підстав задовольняти позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості.

В цьому контексті слід зауважити, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019р. у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015р. № 6-16цс15.

Суд бере до уваги, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту видачі відповідачці ОСОБА_1 кредитних коштів.

У постанові від 22.09.2021р. у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

З огляду на стандарти доказування у цивільному судочинстві та розподіл обов`язків по доказуванню обставин справи суд не може вважати доведеними обставини, про які стверджує позивач, якщо вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не надано суду належних доказів того, що кредитодавцем за Договором №79476489 виконані умови кредитного договору та надано позичальнику кредитні кошти.

При цьому суд бере до уваги, що ТОВ «ФК «ЄАПБ», як правонаступник кредитора за договором №79476489, укладаючи договір факторингу не був позбавлений права вимагати документи первинного бухгалтерського обліку на підтвердження дійсності кредитних вимог у первісного кредитора, а в контексті положень ст.ст. 517, 519 ЦК наслідки, пов`язані із ризиком недійсності переданої вимоги покладаються саме на нового кредитора.

До того ж позивач не був обмежений у використанні інших процесуальних заходів, направлених на отримання відповідних доказів, проте ніяких клопотань з цього приводу не заявляв.

Таким чином, виходячи із вищевказаних положень та встановлених обставин, суд доходить висновку, що позивачем не надано суду доказів, які з точки зору достовірності, достатності та взаємозв`язку свідчили б про те, що у ОСОБА_1 наявне невиконане грошове зобов`язання перед позивачем за договором №79476489 від 03.03.2024р., а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 3028 грн. /а.с. 1/. Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, то понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенніпозову Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Європейськаагенція зповернення боргів» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 21.10.2025 року.

Головуючий: В.М. Скляренко