Решение № 131106973, 20.10.2025, Зміївський районний суд Харківської області

621/2514/25

2/621/1330/25

РІШЕННЯ

іменем України

20 жовтня 2025 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Литвин А. Є.,

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Біленко О. О.,

відповідач - Зміївська територіальна громада в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області,

представник відповідача - Заможська К. В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні за відсутності учасників справи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зміївської територіальної громади в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

у с т а н о в и в:

05.08.2025 адвокат Біленко О. О. в інтересах ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надіслав позовну заяву до Зміївської територіальної громади в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області з наступними вимогами:

- встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та померлою спадкодавицею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , як рідними сином та матір`ю;

- визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя ОСОБА_2 була власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 10.07.1990.

На випадок своє смерті ОСОБА_2 , яким заповіла своє майно сину ОСОБА_1 та невістці ОСОБА_3 у рівних частинах.

Дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відмовилася від своєї частки спадщини після смерті ОСОБА_2 на користь чоловіка ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_2 згідно статті 1261 ЦК України. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає.

Після смерті ОСОБА_2 її син ОСОБА_1 звернувся до Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , однак останньому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження родинних відносин зі спадкодавцем.

Так відмова нотаріуса вмотивована тим, що відсутнє підтвердження родинних відносин між спадкоємцем та спадкодавцем, як сина та матері, оскільки у свідоцтві про народження ОСОБА_1 матір`ю значиться " ОСОБА_4 ", тоді як згідно свідоцтва про смерть, прізвище померлої значиться " ОСОБА_5 ".

Представником позивача в позові зазначено, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_2 , прізвище в свідоцтві про народження оригіналом викладено як " ОСОБА_6 ", яка в подальшому зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_8 ".

Під час зареєстрованого шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у подружжя народився син ОСОБА_1 , який є позивачем по справі.

В подальшому мати позивача ОСОБА_4 змінила прізвище на " ОСОБА_5 " у зв`язку з укладенням шлюбу, реєстрація якого відбулася на території РФ, однак у позивача відсутні документи, які він міг би надати нотаріусу на підтвердження факту зміни прізвища матері та підтвердження родинного зв`язку спадкоємця ОСОБА_1 та спадкодавиці ОСОБА_2 . Також позивач позбавлений можливості одержати такі документи через органи ДРАЦС, оскільки відділи ДРАЦС припинили міжнародно-правове співробітництво у сфері надання правової допомоги з установами юстиції РФ та Республіки Білорусь у зв`язку із збройною агресією проти України та введенням на території України з 24.02.2022 воєнного стану, який був неодноразово продовжений та триває на даний час.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 06.08.2025 позовну заяву залишено без руху, оскільки представник позивача не надав доказів щодо визначення ціни позову в частині вимоги позовної заяви майнового характеру, що є вирішальним для визначення суми судового збору, що підлягає сплаті у цивільній справі.

14.08.2025 представник позивача ОСОБА_10 надіслав заяву, до якої долучив звіт про оцінку нерухомого майна, платіжну інструкцію № 0.0.4498692813.1 від 14.08.2025 про сплату судового збору у розмірі 1 346 грн 24 коп.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 14.08.2025 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11.09.2025.

28.08.2025 надійшла копія спадкової справи № 26/2025, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 11.09.2025 відкладено підготовче засідання, оскільки позовна заява в частині обґрунтування вимог про встановлення факту родинних відносин підлягає уточненню, за відсутності позивача або його представника неможливо вирішити усі питання, визначені ч. 2 ст.197 ЦПК України.

12.09.2025 представник позивача ОСОБА_10 надіслав додаткові пояснення, в яких просив позовні вимоги вважати наступними:

1. Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спадкодавицею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , як рідними сином та матір`ю;

2. Визнати за ОСОБА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 20.10.2025 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

20.10.2025 учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_10 подав заяву, в якій просив проводити судовий розгляд за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_11 у заяві 16.09.2025 просила проводити розгляд справи за її відсутності, за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Спірним є право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 , до складу якої входить право власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Для вирішення цього спору позивачеві необхідно встановити факт родинних відносин між ним та спадкодавицею ОСОБА_2 як сина та матері.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 6 ст. 294 ЦПК України передбачено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Частиною 1 ст. 319 ЦПК України передбачено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Згідно копії Посвідки про народження виданої відділом актів громадянського стану народного комісаріату внутрішніх справ СРСР ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_2 , мовою оригіналу: " ОСОБА_12 " (а. с. 11).

14.05.1956 ОСОБА_7 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_8 ", актовий запис № 297 - копія свідоцтва про шлюб виданого 14.05.1956 (а. с. 12).

З копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 виданого 05.09.1957 вбачається, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , були ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (а. с. 12 зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Зміїв Чугуївського району Харківської області у віці 87 років померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 15).

За життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на випадок своєї смерті, склала заповіт, який 06.09.2013 було посвідчено державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори Головіною Л. А. та зареєстровано в реєстрі за № 2-205, відповідно до якого, все належне їй майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, та на те що вона за законом матиме право, заповіла сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - в 1/2 частці, та невістці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - в 1/2 частці (а. с. 14).

Даними копії свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконкомом Готвальдівської міської ради народних депутатів 10.07.1990, підтверджується, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами розташований в АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , право власності на будинок за ОСОБА_2 зареєстровано в Балаклійському БТІ та записано в реєстрову книгу за № 13 під реєстровим № 1113 14.07.1990 (а. с. 13)

Згідно довідки про зареєстрованих осіб № 377 від 20.02.2025, виданої головним спеціалістом сектору надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання відділу надання адміністративних послуг Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області ОСОБА_13 , разом з померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , на день смерті останньої були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а. с. 52).

З копії паспорта громадянина України НОМЕР_2 , виданого 13.10.1999, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10).

Після смерті ОСОБА_2 з заявами про прийняття спадщини або відмови від спадщини до Зміївської державної нотаріальної контори звернулися: ОСОБА_3 , з заявою про відмову від належної їй частки у спадковому майні на користь сина померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 та видачу свідоцтва про право на спадщину. На підставі заяви ОСОБА_3 державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області було заведено спадкову справу № 26/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 (а. с. 16, 48-52).

Разом з тим, листом завідувача Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чернолясової Т. В. ОСОБА_1 повідомлено про відсутність документів, які б підтвердили родинні стосунки між померлою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як матері та сина, оскільки в свідоцтві про народження ОСОБА_1 в записі "мати" значиться: " ОСОБА_4 ", в тім у свідоцтві про смерть прізвище померлої - " ОСОБА_5 ". Роз`яснено про необхідність надання доказів на підтвердження родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, а також роз`яснено право на звернення до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин (а. с 16).

На підставі зазначених вище доводів позивача ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві, які не заперечувалися представником відповідача, оцінених в сукупності з відомостями, які містяться у зазначених вище письмових доказах, суд дійшов висновку про доведеність факту родинних відносин між ОСОБА_1 та спадкодавицею ОСОБА_2 , як сина та матері, тобто ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , прізвище якої в графі "мати" в свідоцтві про народження ОСОБА_1 зазначено як " ОСОБА_8 ".

Оскільки від встановлення цього факту залежить вирішення спору про право на спадщину за законом, позивач мав підстави звертатися з такою заявою у порядку позовного провадження.

Встановлення цього факту має юридичне значення для позивача, а підтвердити його іншим шляхом він не має можливості, тому вимога позову про встановлення цього факту є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Водночас, суд зазначає, що відсутні підстави для зазначення в резолютивній частині рішення вказівки на встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та спадкодавицею ОСОБА_2 , як рідного сина та матері, ацей факт розглядається судом як обставина, що підлягає доказуванню для вирішення по суті спору щодо спадщини.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, дають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України право власності є непорушним, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідністю зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідністю зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1274 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до п. п. 4.15, 4.16 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Таким чином, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Позивачем ОСОБА_1 надано докази, якими підтверджується, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_2 він прийняв спадщину за заповітом, оскільки в передбачений ч. 1 ст 1270 ЦК України подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а також постійно проживав зі спадкодавцем на момент її смерті, а інший спадкоємець за заповітом відмовився від спадщини на користь позивача.

Разом з тим, позивач, як син померлої спадкодавиці, позбавлений можливості оформити спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки він не має можливості документально підтвердити факт родинних відносин.

За таких обставин, оскільки позивачем надано належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження обставин, викладених на обґрунтування позову, у справі є законні підстави для ухвалення рішення про його задоволення.

Оскільки позивач не вимагав відшкодування судових витрат, з урахуванням характеру спірних правовідносин та дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання щодо розподілу судових витрат між сторонами відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 223, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач - Зміївська територіальна громада в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, місцезнаходження: вул. Адміністративна, 9, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ: 04058674.

Повне рішення складене 20.10.2025.

Головуючий: В. В. Овдієнко