Постановление суда № 131077274, 25.08.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33494/25

Провадження № 2-з/761/275/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Левицької Т.В.

при секретарі Яцишині А.О.,

розглянувши у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення доказів до подання позовної заяви, -

в с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду міста Києва в порядку ст.ст. 116-118 ЦПК України надійшла заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення доказів до подання позовної заяви, згідно з якої заявник просила суд:

Витребувати у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26, код ЄДПОУ 37996391) витяг з Бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» щодо перетинання державного кордону України (в напрямку виїзду та в`їзду в Україну) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; громадянство Україна), за період з 12.10.2003 року по теперішній час.

Заяву обґрунтовано тим, що заявник ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу.

У своїй заяві вказує, що вона та ОСОБА_2 є громадянами України та постійно проживають за її межами у Сполучених Штатах Америки. З метою отримання доказів проживання відповідача за межами України та подання до Верховного Суду ґрунтовного клопотання про визначення підсудності цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у неї виникла об`єктивна необхідність звернення до Шевченківського районного суду м. Києва з відповідною заявою про забезпечення (витребування) доказів до подання позовної заяви.

В обґрунтування неможливості отримання вказаних доказів самостійно заявником зазначено, що згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19/60385-25-Вих від 25.07.2025 року наявна запитувана інформація стосовно особи без її особистої письмової згоди буде надана на виконання відповідного судового рішення про витребування зазначеної інформації щодо особи із вказанням всіх обов`язкових реквізитів про неї.

Заінтересовані особи в судове засіданні не з`явились, про місце, дату та час судового засіданні повідомлялись належним чином. Від представника заявника надійшло клопотання, у якій просив розгляд заяви ОСОБА_1 проводити без його участі, подану заяву підтримує і просить задовольнити.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд вважає, що заява про забезпечення доказів задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Водночас, враховуючи положення ч. 3 ст. 118 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення доказів за відсутності вказаних осіб.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Частиною другою вищезазначеної статті визначено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів.

Згідно із частиною першою статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Згідно із ч.1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

За змістом наведених норм обов`язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.

Окрім того, аналізуючи зазначені вище положення ЦПК України у зіставленні з вимогами заявника насамперед слід зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено або збирання або подання останніх стане згодом неможливим чи утрудненим.

Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.

Разом з тим, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку статей 116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи відповідно до статті 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.

Більш того, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (статті 116-119 ЦПК України), та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно (стаття 84 ЦПК України).

Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.

Так, відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Разом із тим, в заяві заявником не доведено та не надано жодного обґрунтування необхідності забезпечення доказів у запропонований заявником спосіб, зокрема, щодо виконання умови дійсної наявності підстав припускати, що вказаний в заяві засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Окрім того, матеріали заяви не містять належних і допустимих доказів, що майбутній відповідач ОСОБА_2 перебуває за кордоном, а також не обґрунтовано період, за який заявник просить витребувати зазначені у заяві докази.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116, 117, 84, 258-261, 353 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення доказів - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: