Постановление суда № 131063281, 15.10.2025, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/18709/25

Провадження № 2-н/369/3491/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2025 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Хацько Н.О., перевіривши заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей з ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_2 судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей з ОСОБА_3 .

Представник заявника ОСОБА_1 , який діє на підставі ордеру АА №1464808 від 06.10.2025 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з ОСОБА_3 . Просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Також просить стягнути з боржника на користь стягувача витрати на правничу допомогу у сумі 4900,00 грн.

Згідно з ч. 1ст. 160 ЦПК Українисудовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбаченихстаттею 161 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 165 ЦПК Українисуддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогамстатті 161 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 168 ЦПК Українивстановлено, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Відповідно до ч. 1, 3ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу

За ч. 1ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 5, 6ст. 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За висновками Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Також віддповідно постанови від 24 червня 2024 року у справі №712/3590/22 Верховний Суд звернув увагу на необхідність врахування судами, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат. Наведене є обов`язком, визначеним частиною першою статті 81 ЦПК України.

Тобто, на відмінну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України «Про судовий збір», розмір витрат на правничу допомогу не є фіксованим, а питання про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідно до положень ст. 137 ЦПК України вирішується з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, а також заперечень іншої сторони щодо наявності підстав та розміру таких витрат. Відтак, при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд має забезпечити реалізацію сторонами дотримання принципу змагальності.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді заявник звернувся до суду в порядку наказного провадження.

При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (частина друга статті 42 ЦПК України).

Судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ч.ч. 3, 8 ст.141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 167 ЦПК України розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника, що позбавляє останнього можливості подати заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу або клопотання про зменшення таких втрат.

З огляду на викладене відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі №607/1219/18 щодо можливості відшкодування витрат на правничу допомогу у справах позовного провадження.

Отже, Розділ II ЦПК України, яким урегульовано порядок розгляду справ наказного провадження, не містить положень, які б передбачали можливість розподілу витрат на правничу допомогу.

При цьому, у справах за заявами про видачу судового наказу про стягнення аліментів боржник позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про скасування судового наказу на підставі ч. 1 ст. 170 ЦПК України

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Тобто, процесуальної можливості будь-яким чином оспорити заявлену до стягнення суму витрат на правничу допомогу у божника немає.

Крім того, суд звертає увагу, що саме відповідач, доводить співмірність витрат, що неможливе в наказному провадженні, а тому звужує права особи.

Виходячи з того, що заявником заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 900,00 грн, за якою не може бути видано судовий наказ, оскільки зазначене не входить до переліку, визначеного ч. 1ст. 161 ЦПК України, та вказані витрати відносяться до предмету доказування по справі, що унеможливлює стягнення їх за правилами наказного провадження, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу в частині витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Керуючись ст. 163, 165, 168, 169 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою адвоката Титаренко Дмитра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 в частинні стягнення витрат за надання правової допомоги з ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання та підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.О.Хацько