Постановление суда № 131001849, 15.10.2025, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/5647/25

Провадження № 2-с/442/93/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2025 року Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Крамар О.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 подав заяву про скасування судового наказу № 442/5647/25, окрім цього, до заяви подав клопотання про поновлення пропущеного строку для скасування судового наказу.

Дослідивши матеріали заяви про скасування судового наказу та матеріали справи № 442/5647/25, в їх сукупності, приходжу до такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

До заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті (п.3 ч.5ст.170 ЦПК України).

Частиною 2ст.171ЦПК України передбачено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Відповідно до положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 322 ЦК України встановлено презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2025 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, за заявою ТОВ «Газорозподільчі мережі України» видано судовий наказ № 442/5647/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газорозподільчі мережі України» 2154,03 грн. боргу за надані послуги з розподілу природного газу за період вересень 2023 серпень 2024 та судові витрати.

Копію судового наказу від 03.09.2025 ОСОБА_1 отримав 16.09.2025, що підтверджується поштовим повідомленням.

Відповідно до ст.123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У клопотанні про поновлення пропущеного строку для скасування судового наказу та у заяві про скасування судового наказу боржник не зазначає, ні про підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, ні про підстави для скасування судового наказу.

Згідно із ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

При цьому, поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Водночас будь-яких підстав для поновлення пропущеного процесуального строку боржником наведено не було, а тому поновлення строку буде мати своїм наслідком порушення принципу юридичної визначеності, що є недопустимим.

Оскільки належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу боржник не надав, таким чином приходжу до висновку про відсутність підстав для його поновлення.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008р. у справі «Пономарьов проти України»).

Право доступу до правосуддя, не є абсолютним, а його реалізація має відбуватися із дотриманням процесуального строку, що забезпечує юридичну визначеність та остаточність судового рішення.

За змістом ч.2ст.171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Враховуючі вищевикладені обставини, судом не встановлено підстав для поновлення пропущеного строку для подачі заяви про скасування судового наказу, а тому, приходжу до висновку, що заява про скасування судового наказу підлягає поверненню боржнику.

Керуючись ст.ст. 121, 123, 170-171, 247, 258-261, 353ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

У поновленні строку на звернення із заявою про скасування судового наказу - відмовити.

Заяву боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 03.09.2025 по справі №442/5647/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газорозподільчі мережі України» 2154,03 грн. боргу за надані послуги з розподілу природного газу за період вересень 2023 серпень 2024 та 242,24 грн. судових витрат - повернути ОСОБА_1 .

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеномуст. 261 ЦПК України.

Суддя О.В. Крамар