Решение № 130970246, 13.10.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/29268/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ФТФ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ФТФ» (далі - позивач) до Львівської митниці (далі - відповідач) , в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100319/2 від 19.06.2024 року;

визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002108 від 19.06.2024 року;

стягнути з відповідача судовий збір.

Позов мотивовано тим, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті мтної декларації. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин, просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 23.09.2024 року позовну заяву було залишено без руху. Надано 5-ти денний строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 10.10.2024 відкрито спрощене провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи без виклику представників сторін.

Львівська митниця (далі - відповідач) проти позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позову. Вказує про те, що Львівська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийнятті рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2024/100319/2 від 19.06.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002108 від 19.06.2024 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову приватного підприємства «ФТФ». В обґрунтування заперечень посилається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що митну вартість імпортованого товару було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного сторона відповідача доводить, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийнято митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

04.11.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Приватне підприємство «ФТФ» зареєстровано юридичною особою 09.02.2018, номер запису: 15561020000065378. Основним видом діяльності підприємства є: 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами.

01.04.2020 між позивачем, як «покупцем», та ADALYA TOBACCO TUTUN MAMULLERI SANAYI TICARET LTD.STI., Туреччина, як «продавцем», укладено дистриб`юторську угоду № 1, предметом якої є продаж товару, визначеного в інвойсах. На підставі даної угоди позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - тютюн для кальяна торговельної марки ADALYA в асортименті, що підтверджується інвойсом продавця № ADY2024000000215 від 07.06.2024 та електронним інвойсом продавця (e-Fatura) № ADY2024000000215 від 07.06.2024. Згідно вказаних інвойсів товар постачався на умовах EXW, Ізмір, Туреччина за ціною 0,55 доларів США за одну пачку тютюну для кальяну (в асортименті).

Для здійснення митного оформлення товару, 18.06.2024 уповноваженою особою (представником), який згідно договору №МБО-2 від 02.01.2020 наділений правом вчиняти дії, пов`язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів від імені декларанта, через єдиний державний інформаційний веб-портал "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" було подано митну декларацію по формі МД-2 (реєстраційний номер митниці 24CJA209230055589U6), відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 3 692 420,35 грн.

Визначення митної вартості товару здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена митна вартість включає вартість товару згідно рахунків 3 493 006,90 грн. (85 932,00 доларів США х 40,6485 курс), вартість витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України 197 350,85 грн., вартість навантажувальних робіт на території Туреччини 2 062,60 грн.

18.06.2024 уповноваженим представником позивача разом з митною декларацією було надано пакет документів та додаткових документів: декларація митної вартості; проформа інвойс № ADY2024000000040 від 19.02.2024р.; інвойс № ADY2024000000215 від 07.06.2024р.; електронний інвойс (e-Fatura) № ADY2024000000215 від 07.06.2024р.; банківський платіжний документ (swift) від 19.04.2024р.; рахунок за транспортні послуги № 2406054 від 14.06.2024р.; платіжна інструкція про оплату акцизного податку №ІВ20061554 від 17.04.2024р.; декларація про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари від 10.05.2024р.; заявки-розрахунки на отримання марок акцизного податку; експортна декларація країни відправлення № 24350300ЕХ00083702 від 07.06.2024р.; дистриб`юторська угода № 1 від 01,04.2020р.; додаткова угода № 1 до контракту від 06.04.2023р.; міжнародна автотранспортна накладна CMR №3825 від 07.06.2024р.; сертифікат походження товару № 1041243 від 07.06.2024р.; договір про надання послуг митного брокера №МБО-2 від 02.01.2020р.

До митної вартості декларантом було додано суми витрат (складові митної вартості), які не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме - суми витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України та вартість навантажувальних робіт на території Туреччини.

За наслідками опрацювання наданих документів 18.06.2024 року відповідач надіслав наступне повідомлення: Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; договір із третіми особами, повязаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявлені ними митної вартості повару.

У відповідь на запит відповідача про надання додаткових документів та повідомлення щодо проведення консультації, митний брокер Нікіфоров М.А. надав митному органу додаткові документи: платіжна інструкція про оплату товару № 66 від 19.04.2024; платіжна інструкція про оплату транспортних послуг № ІВ20067537 від 18,06.2024; видаткові накладні по торговельним операціям ідентичної продукції; податкові накладні по торговельним операціям ідентичної продукції, та просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів.

19.06.2024 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100319/2. В оскаржуваному рішенні зазначено, що митна вартість не може бути визнана з наступних причин:

подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;

надані декларантом па запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах;

умови поставки згідно інвойсу EXW (EX Works (... named place)) Франко завод (.. назва місця). Термін означав, що продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.). Ціна EXW (EXW price) означає, що контрактна (фактурна) ціна за товар, яка підлягає сплаті включає в себе тільки вартість самого товару без вартості митного оформлення та його доставки (фрахту). Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України: - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на-митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Згідно інформації яка наведена у комерційних документах для. підтвердження витрат на транспортування до. митного кордону а саме рахунку - фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.06.2024 № 2406054 декларантом до розрахунку митної вартості не враховані витрати на здійснення митних формальностей у країні експорту. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 cт. 58 МКУ;

згідно наданої до митного контролю CMR від 07.06.2024 № 3825 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється G1R1SIM GRUP L0J1ST1K, разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 14.06.2024 № 2406054, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ТОВ "ФОРМАГ ГРУП". Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару,

рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг 14.06.2024 № 2406054 містить пункт витрат "транспортно-експедиторське обслуговування на території України (7497,02 грн). Однак, відповідні витрати щодо експедиторських послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що дана сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до митної вартості товару відповідно пропорційну частину витрат щодо оплати транспортно- експедиційних послуг;

відповідно до вимог п. 6 дистрибютерської угоди від 01.04.2020 №1 визначено, що разом з товаром Продавець мас передати наступні документи Покупцю у тому числі сертифікат походження товару а також сертифікат якості. Проте вище перелічені документи декларантом не надано митному органу, що являється порушенням вимог даної угоди. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обгрунтовують заявлені числові значення митної вартості".

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація ПП «ФТФ» № UA209230/2023/94676 від 07.09.2023, де вартість такого товару становить 21,33 дол. США за кг.

».На підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100319/2 від 19.06.2024 відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002108 від 19.06.2024.

На виконання вимог рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100319/2 позивачем було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA209230056089U3, та 20.06.2024 вона була оформлена Львівською митницею.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100319/2, позивач 30.07.2024 подав відповідачу додаткові документи для підтвердження заявленої нами митної вартості товарів, що декларуються, а саме:

лист ТОВ «Формаг Груп» №ОКО-1007.01 від 10.07.2024р. (із додатками), в якому описано весь ланцюг експедиторів/перевізників, в т.ч. GIRISIM GRUP LOJISTIK (Туреччина), які були залучені для перевезення вантажу «тютюн для .кальяну» для ПП «ФТФ» від відправника Adalya Tobacco Tutu n Матий eri .San ay і Ті caret. LT D. STI за інвойсом №ADY2024.000000215 від 07.06.2024 p. (по CM.R-№3825 від 07.06.2024). Експедитор в листі підтвердив, що витрат на здійснення митних формальностей за межами митної території України не було, а позиція рахунку транспортно-експедиторське обслуговування" (7497,02 гри, ПДВ 1499, 404 гри) в рахунку № 2406054 від 14.06.2024р. стосується тільки витрат на території України;

Угода про співробітництво в галузі транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №310.5/23-01 від 31.05.2023 року, укладена між ТОВ «Формаг Груп» та UNIVERSAL PROJE TASiMACILIK VE TIC A.S.;

Договір, укладений між UNIVERSAL PROJE TASIMACILIK VE TIC A.S. та GIRISIM GR.UP LOJISTIK № 2024/035 від 07.06.2024 із перекладом;

договір №1810/18-01 транспортного експедирування від 18.10.2018;

Акт № 2406054 прийому-здачі наданих транспортних послуг від 20.06.2024;

Сертифікат якості (виробничого контролю) від 07.06.2024 із перекладом;

Електронний інвойс відправника (e-Fatura) №ADY2024000000215 від 07.06.2024 із перекладом;

сертифікат походження №1041243 від 07.06.2024 із перекладом;

проформа інвойс №ADY2 024000000040 від 19.02.2024 із перекладом;

пакувальний лист від 07.06.2024, із перекладом;

лист виробника щодо добавок від 07.06.2024 із перекладом;

інвойс № ADY2024000000215 від 07.06.2024 із перекладом;

заявка про надання транспортно-експедиційних послуг №53 від 07.06.2024, в якій не передбачене замовлення послуг щодо здійснення митних формальностей у країні експорту;

рішення ДМСУ від 13.12.2023 № 15-1/15-02-02/14/5862, відповідно до якого скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100548/2 від 05.09.2023;

рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 по справі № 420/5228/24, яким скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000360/3 від 19.12.2023.

У відповідь Львівська митниця листом №7.4-2/15-02/13/21766 від 07.08.2024 повідомила про залишення в силі рішення про коригування митної вартості товарів від 19.06.2024 №UA209000/2024/100319/2, посилаючись на нові суперечності: "З Вашим листом надійшов документ e-fatura від 07.06.2024 №ADY2024000000215. Проте, експортна декларація від 07.06.2024 №2435.0300ЕХ00083702 містить відомості про документ e-fatura з іншим номером - 24243160110886036201437/]. Слід зауважити, що митна декларація країни відправлення від 07.06.2024 №24350300EX00083702 не містить відповідних відміток, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного /повару, зокрема відміток митних органів країни відправлення; - заявка від 07.06.2024 №53 до договору транспортного експедування від 18.10.2018 № 1810/18-01 (далі - Договір експедування) між ПП "ФТФ та ТОВ Формат Груп у преамбулі містить твердження, що ПП "ФТФ представляє директор Самодерженков Дмитро Валерійович. Натомість, документ містить підпис Вітвицької Г.В. При цьому підпис ОСОБА_1 на заявці від 07.06.2024 №53 с ідентичною копією її підпису на контракті купівлі - продажу від 01.04.2020 №1 (що можна встановити зі взаємного розміщення елементів печатки та підпису). Тобто, заявка не була нею підписана власноручно, що суперечить змісту п.п. 3.3 та 7.3 Договору експедування. Також, пункт 2.4.2 Договору експедування передбачає обов`язок клієнта надати заявку не менш як за 5 (п`ять) робочих днів до заявленої дати готовності вантажу до завантаження. Натомість, заявка №53 датована 07.06.2024, тобто безпосередньо днем завантаження (відповідно до відомостей, вказаних в CMR від 07.06.2024 №3825); з Вашим листом надійшла угода від 31.05.2023 №3105/23-01 про співробітництво в галузі транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, що засвідчує договірні відносини між ТОВ "Формаг Груп" та Universal Denizcilik Proje Tasimacilik Ke Tic AS. Проте, як випливає зі змісту пунктів 1.2, 2.2, 2.3 та 2:7 вказаної угоди, кожне конкретне перевезення узгоджується окремими додатковими угодами. Така додаткова угода з Вашим листом не надходила, тому встановити чи справді ТОВ "Формаг Груп" замовляло Universal Denizcilik, Proje Tasimacilik Те Tic AS. організацію перевезення оцінюваного товару з поданих документів неможливо; надісланий Вами договір від 07.06.2024 №2024/035 між Universal Denizcilik Proje Tasimacilik Ve Tic AS. ma Girisim Grup Lojistik Proje Tasimacilik Limited Sirketi на разове перевезення вантажів не містить однієї з основних умов - суми фрахту. Також слід зауважити, що договір укладено в день завантаження товару на транспортний засіб, що не залишає виконавцю перевезення (з адресою в місті Уньс) часу на організацію та подачу транспортного засобу до міста Ізмір; згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-УШ "Про валюту і валютні операції", Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженним постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Положення № 216). До митного оформлення Вами були надані платіжні інструкції в іноземній валюті від 19.04.2024 № 66 та від 18.06.2024 № ІВ20067537, які не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються, оцінюваного товару, оскільки не містять належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ГО ключа, які б підтверджували факт виконання, операцій за такими платіжними інструкціями, передбачено Положенням № 216".

Позивач вважає, що рішення про коригування та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові, повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.

Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за другорядним методом (резервним).

Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. В оскаржуваному рішенні відповідачем вказано про те, що в рахунку- фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.06.2024 № 2406054 декларантом до розрахунку митної вартості не враховані витрати на здійснення митних формальностей у країні експорту, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 ст. 58 МКУ.

Умови поставки згідно інвойсу EXW (EX Works (... named place)) Франко завод (.. назва місця), що означає, що продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.). Ціна EXW (EXW price) означає, що контрактна (фактурна) ціна за товар, яка підлягає сплаті включає в себе тільки вартість самого товару без вартості митного оформлення та його доставки (фрахту).

В інвойсі № ADY2024000000215 від 07.06.2024 зазначено умови поставки EXW Ізмір. Позивач стверджує, що виконання митних формальностей в Туреччині (країна експорту) згідно базових правил пункту 14 Введення до Інкотермс 2010 в розглядуваному випадку було проведено продавцем - ADALYA TOBACCO TUTUN MAMULLERI SANAYI TICARET LTD.STI, що підтверджується копією експортної декларації країни відправлення №24350300ЕХ00083702 від 07.06.2024 , яка надавалася позивачем до митного оформлення. Відсутність витрат на здійснення митних формальностей у країні експорту також підтверджена листом експедитора ТОВ «Формаг Груп» №ОКО-1007.01 від 10.07.2024 .

Кім того, у ст. 58 МК України відсутні витрати на здійснення митних формальностей у країні експорту. Тому витрати на здійснення митних формальностей в країні експорту жодним чином не впливають на митну вартість оцінюваних товарів,

Відповідно до частини 11 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Отже, висновки відповідача щодо неврахування позивачем при розрахунку митної вартості витрат на здійснення митних формальностей у країні експорту, вказані в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, прямо суперечать наведеним вимогам МК України, адже такі витрати заборонено додавати до ціни, що була сплачена за оцінювані товари та, відповідно, враховувати в переліку складових митної вартості.

В оскаржуваному рішенні відповідачем вказано про те, що подані до митного оформлення та на запит митного органу документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Однак відповідачем не зазначено ані конкретного переліку таких документів, ані переліку відсутніх відомостей щодо ціни, що підлягає оплаті чи була оплачена за товар.

В матеріалах справи наявні докази надання платіжної інструкція про оплату товару № 66 від 19.04.2024; платіжної інструкції про оплату транспортних послуг № ІВ20067537 від 18,06.2024.

Викладені в Листі №7.4-2/15-02/13/21766 від 07.08.2024 року висновки про те, що надані при митному оформленні платіжні інструкції щодо оцінюваного товару не містять належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ГО ключа є безпідставними, адже в платіжних інструкціях в іноземній валюті від 19.04.2024 № 66 та від 18.06.2024 № ІВ20067537 вказано найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста) - ПАТ «Банк Восток», місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, 24, UKRAINE, що передбачено підпунктом 4 пункту 14 Розділу II Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216. Відомості про ГО ключа в платіжній інструкції відсутні в переліку обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті, які передбачено пунктом 14 Розділу II вказаного Положення № 216.

Таким чином, позивачем було виконано вимогу щодо надання митному органу банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, яка встановлена пунктом 4 частини 2 ст. 53 МК України.

Відповідач в рішенні звертає увагу на відсутність документів, які підтверджують правильність транспортних витрат, а також що згідно CMR від 07.06.2024 № 3825 перевізником товару є GIRISIM GRUP LOJISTIK, а в рахунку-фактурі про транспортні витрати від 14.06.2024 № 2406054 виконавцем достави товару є ТОВ «Формат Груп», ненадання позивачем додаткових угод, специфікацій, рахунків, які оформлялись між перевізниками/експедиторами.

Суд зазначає, що в рішенні не зазначено, яким чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Більш того, вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України та вартне ті навантажувальних робіт на території Туреччини позивач надав відповідачу рахунок за транспортні послуги від 14.06.2024 № 2406054, CMR №3825 від 07.06.2024, лист ТОВ «Формаг Груп» №ОКО-1007.01 від 10.07.2024, в якому описано весь ланцюг експедиторів/перевізників, в. т.ч. GIRISІМ GRUP LOJISTIK (Туреччина), які були залучені для перевезення вантажу «тютюн для кальяну» для ПП «ФТФ» від відправника Adaiya Tobacco Tutun Mamulleri Sanayi Ticaret LTD.STI за інвойсом №ADY2024000000215 від 07.06.2024 (no CMR №3825 від 07.06.2024 ), договір №1810/18-01 транспортного експедирування від 18.10.2018, акт № 2406054 прийому-здачі наданих транспортних послуг від 20.06.2024, заявку від №53 від 07.06.2024 на надання транспортно-експедиційних послуг, платіжну інструкцію № ІВ20067537 від 18.06.2024 про оплату транспортно-експедиційних послуг.

Згідно договору №1810/18-01 транспортного експедирування, укладеному 18.10.2018 між ПП «ФТФ» та ТОВ «Формат Труп» (далі - експедитор) , експедитор зобов`язується надати або організувати надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів ІІП «ФТФ» (пункт 1.1 Договору). Пунктами 2.1.1.,2.2.2. та 2.2.7. вказаного договору передбачено, що експедитор: залучає транспорт для перевезення вантажу; укладає від свого імені договори перевезення з перевізниками, портами, складами, експедиторськими організаціями, контролює їх виконання та здійснює розрахунки за такими договорами.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 8, ч.6 ст. 9 Закону України «Про транспортно- експедиторську діяльність» експедитори фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів. У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Отже, експедитор має право укладати договори та залучати інших осіб до виконання договору транспортного експедирування, укладеного з позивачем, виступаючи від свого імені в укладених експедитором з третіми особами договорах.

Позивач не є стороною договорів перевезення, які укладались експедитором ТОВ «Формат Груп» з перевізниками чи іншими експедиторами, зокрема, GIRIS IM GRUP LOJISTIK (Туреччина), тому і не повинний мати документи , які підтверджують взаємовідносини між перевізниками та експедиторами.

Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів, здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

Отже, до транспортних (перевізних) документів та до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, віднесено рахунок-фактуру або акт наданих послуг від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг. Митний кодекс не визначив вичерпний перелік доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів , а тому рахунок ТОВ "Формаг Груп" за транспортні послуги № 2406054 від 14.06.2024 є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача , що в рахунку за транспортні послуги № 2406054 від 14.06.2024 відсутні витрати щодо експедиторських послуг поза територією України, а тому вказана сума ТЕП на території України 7497,02 грн. стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу та до митної вартості товару необхідно включити пропорційну частину витрат щодо оплати транспортно-експедиційних послуг, мають характер припущень.

Суд приймає до уваги, що в рахунку за транспортні послуги № 2406054 від 14.06.2024 вартість транспортно-експедиторського обслуговування на території України вказана в сумі 7497.02 грн. (та ПДВ 1499 грн.40 коп.) В інвойсі постачальника № ADY2024000000215 від 07.06.2024 не передбачено жодних інших додаткових витрат, крім ціни товару, тобто для цілей визначення митної вартості до ціни, що?фактично сплачена за оцінювані, товари, можливо додати лише витрати, які прямо передбачені частиною 10 статті. 58 МК України. В переліку витрат (складових митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або піддягає сплаті за оцінювані товари, встановленому частиною 10 статті 58 МК України, відсутні витрати на оплату транспортно-експедиторського обслуговування на території України.

Оскільки позивачем не здійснювалося ніяких платежів за транспортно-експедиторські послуги продавцю товарів чи на його користь, то витрати на транспортно-експедиторське обслуговування не можуть бути включені до митної вартості оцінюваних товарів, а тому і не мають жодного впливу на її розмір.Листом ТОВ «Формат Груп» №ОКО-1007.01 від 10.07.2024 також підтверджується, що позиція «транспортно-експедиторське обслуговування» (7497,02 грн, ПДВ 1499, 404 грн) в рахунку № 2406054 від 14.06.2024 стосується тільки витрат на території України.

Відповідно до абзацу третього статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року № 1955-IV транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням переведень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Таким чином, витрати на транспортно-експедиторські послуги, тобто, роботи, які не є безпосереднім транспортуванням товару, не є тотожними витратам на транспортування товарів та витратам на навантаження, вивантаження та обробку товарів.

Підпунктами п`ятим та шостим частини 10 статті 58 МК України передбачено, що до складових митної вартості оцінюваних товарів додаються лише витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини 11 стані 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, шо була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Вартість транспортно-експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням товарів поза межами митної території України, може бути включено до складу митної вартості імпортованих товарів лише у випадку, якщо оплата цих послуг здійснювалася покупцем безпосередньо продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця, як це передбачено статтею 58.МК України.

Наведене спростовує висновки митного органу про те, що при розрахунку належних до сплати митних платежів позивачем протиправно не включено до митної вартості товару пропорційну частину витрат щодо оплати транспортно-експедиційних послуг.

Необґрунтованими є й доводи відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості про те, що відповідно до вимог п. 6 дистриб`юторської угоди від 01.04.2020 №1 визначено, що разом з товаром Продавець має передати наступні документи Покупцю у тому числі сертифікат походження .товару, а також сертифікат якості. Проте вище перелічені документи декларантом не надано митному органу, що являється порушенням вимог даної угоди. Сертифікати походження та якості товару згідно частин другої та третьої статті 53 МК України взагалі, не віднесено до переліку документів, якими підтверджується заявлена митна вартість товарів. Відсутні вказані сертифікати й у переліку документів, які використовуються для підтвердження митної вартості при заповненні декларації митної вартості в порядку, визначеному Наказом Міністерства фінансів України № 599. Ненадання сертифікату якості та сертифікату походження оцінюваного, товару не має жодного правового значення для контролю правильності визначення митної вартості.

Крім того, позивачем в межах процедури надання додаткових документів, яка передбачена частиною 8 статті 55 МК України, до заяви ПП «ФТФ» №30/07/01 від 30.07.2024 був доданий сертифікат якості (виробничого контролю) від 07.0.6.2024 із перекладом та сертифікат походження №1041243 від 07.06.2024р. із перекладом.

Щодо обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного Рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості Товару. Відповідач в порушення п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів не зазначив в Рішенні про коригування чітку послідовність застосування методів визначення митної вартості та аргументованих причин, що відповідають дійсності, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, хоча об`єктивна можливість застосування попередніх методів існувала.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Недоліки, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють товариство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування другорядного методу при визначенні митної вартості відповідно. Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.

Згідно з ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Також суд вважає, що митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскаржуваних рішеннях, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв`язку з чим суд доходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосування методу визначення митної вартості товару за резервним методом.

Відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/100319/2 від 19.06.2024 року діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд визнає його протиправним та скасовує.

Скасовуючи рішення про коригування митної вартості товарів, суд тим самим підтверджує факт відсутності неправильності визначення декларантом митної вартості товарів. Відсутність цієї обставини свідчить про відсутність підстав для відмови у прийнятті митної декларації. Відмову, учинену органом доходів і зборів за відсутності цієї обставини, слід вважати необґрунтованою, а необґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень з огляду на п.3 ч.3 ст.2 КАС є підставою для скасування такого рішення. Отже, скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002108 від 19.06.2024 року.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 9215 грн. 80 коп. (виходячи з розрахунку 1,5% від ціни позову).

Керуючись ст. ст. 7, 9, 77, 132, 137, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Приватного підприємства «ФТФ».

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100319/2 від 19.06.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002108 від 19.06.2024 року.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ФТФ» (код ЄДРПОУ 41933751) 9215 (дев`ять тисяч двісті п`ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА