Решение № 130899259, 02.10.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/29083/25

Провадження № 2/761/8826/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Гусак О.Ю.,

розглянувши в засіданні цивільну в м. Києві в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особа: Шевченківський відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Перша Київська нотаріальна контора про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. Позивач мала намір реалізувати нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на праві особистої приватної власності на підставі Договору дарування квартири посвідченого 17 березня 2000 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С. за реєстровим №888 в місті Києві на бланку серії ВМС №284739. Однак, в процесі підготовки до здійснення правочину виявилося, що Квартира не може бути відчужена у зв`язку з тим, що на дане нерухоме майно був накладений арешт, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Так, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо зазначеної Квартири існує обтяження - арешт нерухомого майна на підставі постанови серії АА №057717 відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києва про арешт майна боржника - ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження від 05 травня 2003 року. Копія зазначеної постанови надіслана Першою київською державною нотаріальною конторою 18.02.2025 листом вих. №860/01-16 від 18.02.2025 р. Так, 20.02.2025 року Шевченківським ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) представника позивача було повідомлено, що в ході проведення виконавчих дій арешт на майно не накладався, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (АСВП) відсутні дані стосовно винесення постанови державного виконавця Шевченківського РУЮ у м. Києві №АА 057717 від 05.05.2003 року, а також посилання на ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». В подальшому, а саме 22.04.2025 року Шевченківським ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) позивача повідомлено, що в ході проведення виконавчих дій арешт на майно не накладався, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (АСВП) відсутні дані стосовно винесення постанови державного виконавця Шевченківського РУЮ у м. Києві №АА 057717 від 05.05.2003 , а також посилання на ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Нерухоме майно належить громадянці ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності та не є спільною власністю подружжя, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 57 СК України. Зважаючи на те, що квартира є власністю позивача з 17.04.2020 року та не є майном, шо належить ОСОБА_2 як боржнику у виконавчому провадженні, арешт майна має бути знятий. За таких обставин представник позивача просить суд зняти арешт з нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений на підставі постанови АА №057717 від 05.05.2003 Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та зареєстрований Першою київською державною нотаріальною конторою 26.07.2004 за № 80198.

Провадження в справі відкрито 25.08.2025 відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача подав заяву про визнання позову ОСОБА_2 . В заяві вказано, що відповідач ніколи не мав відношення до спірної квартири. Нерухоме майно належить виключно позивачу на праві особистої приватної власності. Просить суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити.

Представник відповідача також просив задовольнити вимоги щодо зняття арешту з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 .

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином. Правом на подачу пояснень на позов не скористались.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку наявним доказам, суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування квартири, посвідченого17 березня 2000 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С. за реєстровим №888 в місті Києві на бланку серії ВМС №284739 (копія договору наявна в матеріалах справи).

Як свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на кв. АДРЕСА_1 Першою київською державною нотаріальною конторою 26.07.2004 зареєстроване обтяження - арешт на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві АА № 057717 від 05.05.2003 року.

Копія постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, направлена стороні позивача Першою Київською державною нотаріальною конторою свідчить про те, що арешт на нерухоме майно накладено в межах примусового виконання виконавчого листа, виданого 28.08.2001 Радянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів на користь КБ «Фінанси і кредит».

22.04.2025 року Шевченківським ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) представника позивача повідомлено про те, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (АСВП) відсутні дані стосовно винесення постанови державного виконавця Шевченківського РУЮ у м. Києві №АА 057717 від 05.05.2003 року, а в ході проведення виконавчих дій боржником за яким є ОСОБА_2 ВП НОМЕР_2, ВП НОМЕР_3, ВП НОМЕР_4 арешт на майно не накладався (копія листа Вих. №8581/27 10-25 від 10.04.2025 р. наявна в матеріалах справи).

Також начальником відділу Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) зазначено, що вичерпний перелік підстав для знаття арешту з майна боржника встановлений ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Роз`яснено , що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст.47 Конституції України держава гарантує не тільки свободу придбання житла, але й можливість стабільного користування, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 р. Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплює принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи безперешкодно користуватись своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі ч.ч. 1,2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

За ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Верховний Суд неодноразово вказував на можливість пред`явлення позову лише про звільнення майна з-під арешту.

При цьому, якщо вимога заявляється власником спірного нерухомого майна, то обгрунтованим є заявлення лише вимоги, відповідно до положень частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» про звільнення майна з-під арешту, про що фактично свідчать висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 207/3013/20.

Так арешт, накладений на спірну квартиру, яка належить на праві власності ОСОБА_3 позбавляє позивача можливості здійснювати права власника та порушує ч. 1 ст. 317 ЦК України, ч. ч. 1-2 ст. 319 ЦК України.

Відповідно до ст. 391 Цивільного Кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном

Оскільки арешт нерухомого майна чинить позивачу перешкоди в користуванні та розпорядженні нерухомим майном, яке належить останній на праві власності, правові підстави щодо збереження арешту майна, відсутні, іншого способу поновити своє порушене право позивач немає, тому суд приходить до висновку про задоволення позову.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 142 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись 5, 12,13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 1 протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 1216, 1296, 1297 ЦК України, ст. ст. 141, 209, 258-260, 264-268, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Звільнити з під арешту квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови АА № 057717 від 05.05.2003 Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та зареєстрований Першою київською державною нотаріальною конторою 26.07.2004 за № 80198.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 605 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: