Решение № 130799654, 07.10.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10250/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому в залі суду в місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справі за позовом ОСОБА_1 до Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в:

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивачка) до Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради код ЄДРПОУ 45217725, місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Поштова, 3 (далі відповідач) надійшла позовна заява, у якій позивачка просить суд:

- скасувати постанову UZ №2405057 від 14.06.2024 про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова є безпідставною. Автомобілем керував батько позивачки, який є особою з інвалідністю ІІІ групи. Матеріали справи не містять доказів порушення позивачкою ч. 1 ст. 122 КУпАП. Порушення не створювало перешкод дорожньому руху і не мало наслідків, тому відповідно до ст. 22 КУпАП застосуванню підлягало усне зауваження.

До суду від представниці відповідача надійшов відзив, у якому вона наполягала на законності спірної постанови. Відзив обґрунтований тим, що адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП задокументоване належним чином, а спірна постанова винесена уповноваженою особою.

У судове засідання позивачка не з`явилася, належним чином повідомлена про час, дату і місце його проведення, подала заяву про розгляд справи без участі.

У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення.

Ухвалою від 22.07.2025 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 01.08.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 07.10.2025 суд задовольнив клопотання позивачки про поновлення процесуального строку, визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновив такий строк.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з постановою UZ №2405057 від 14.06.2024 позивачку визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 14.06.2024 о 13:52 у м. Ужгород за адресою вул. Капушанська, 5 особа, яка керувала автомобілем (водій) BMW 116D д.н.з. НОМЕР_2 порушила правила зупинки, а саме здійснила зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» / дорожньої розмітки 1.4. «лінія розмітки жовтого кольору», чим порушила п. 8.4 «в» / 8.5.1., п. 1розділу 33/34 ПДР України та ч. 1 ст. 122 КУпАП.

У постанові вказано, що фотозйомка (відеозапис) проводився спецзасобом марки SAMSUNG SM-F14F/DSN.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивачка звернулася до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

За визначенням, наведеним у п. 1.10. ПДР України (тут і надалі в редакції, що діяла на час вчинення правопорушення), зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Згідно з п. 8.1. ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

За змістом п. 8.4. ПДР України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Знак 3.34 «Зупинку заборонено» є заборонним знаком, який забороняє зупинки і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

ПДР України в релевантній редакції визначали, що зона дії, зокрема, знаку 3.34 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту.

Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.

Вчинення позивачкою інкримінованого їй правопорушення підтверджується долученими представницею відповідача фотографіями.

Так, матеріали фотофіксації, які додані до спірної постанови, містять зображення транспортного засобу позивачки, а також підтверджують, що автомобіль перебуває саме в межах дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено».

Суд зауважує, що надані представницею відповідача фотоматеріали демонструють знак 3.34 у достатній близькості до транспортного засобу для його ідентифікації.

За таких обставин суд відхиляє посилання позивачки на відсутність належних і достатніх доказів для встановлення вини позивачки та притягнення її до адміністративної відповідальності.

Поряд із цим, суд вказує про те, що заперечення позивачкою факту правопорушення з одночасним твердженням про те, що таке порушення не створювало перешкод дорожньому руху та не потягнуло за собою жодних наслідків є непослідовним, оскільки вказані аргументи за своєю суттю є взаємовиключними.

Відповідно до ч. 1 ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Отже, суб`єктом відповідальності за порушення правил зупинки, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), є особи, зазначені в частині першій статті 14-2 КУпАП.

Частиною 1 ст. 14-2 КУпАП визначено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Із наданих представницею відповідача матеріалів, а також зі змісту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що власницею автомобіля BMW 116D д.н.з. НОМЕР_2 є позивачка, а тому спірна постанова обґрунтовано складена відносно неї.

Твердження про те, що за кермом автомобіля був батько позивачки не підтверджуються жодними доказами.

Згідно з ч. 3 ст. 14-2 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:

-ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

-особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Судом не встановлено обставин, які би свідчили, що особа, яка фактично керувала транспортним засобом, зверталася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Доводи про необхідність врахування того, що батько позивачки є особою з інвалідністю є недоречними, оскільки, як встановив суд, документально не підтверджується та обставина, що транспортним засобом керував батько позивачки.

Відповідно до ст. 22 КУпАП в редакції винесення спірної постанови при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

За змістом ст. 24 КУпАП у вищевказаній редакції за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 5-1) громадські роботи; 6) виправні роботи; 6-1) суспільно корисні роботи; 7) адміністративний арешт; 8) арешт з утриманням на гауптвахті.

Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.

Отже, усне зауваження не є видом адміністративного стягнення, передбаченим КУпАП.

Таким чином, саме орган (посадова особа), уповноважена вирішувати справу має можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення, а не суд.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Таким чином, суд вважає, що у межах даної справи відповідач наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд, обираючи спосіб притягнення винної особи до відповідальності.

За обставин цієї справи суд першої інстанції не вправі втручатися у дискреційні повноваження відповідача.

Вказаний підхід узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 266/3228/16-а та від 26.05.2020 у справі № 520/2098/17.

Інших суттєвих аргументів, які би заслуговували на увагу суду та потребували аналізу, позивачкою не представлено.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, цитованою нормою КАС України визначено вичерпний перелік судових рішень, які суд першої інстанції може приймати у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами доведено законність спірної постанови, суд вважає, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 242-246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

постанову UZ №2405057 від 14.06.2024 залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено та підписано 07 жовтня 2025 року.

Суддя В.Й. Данко